Рішення

від 07.04.2021 по справі 147/435/19

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/435/19

Провадження № 2/147/18/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

представника позивача, адвоката Зубаня О.О,.

представників відповідача СТОВ імені Богдана Хмельницького - Ровишина С.О., адвоката Бодачевського Р.В.,

представника відповідачів - Галіцького І.М. та Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), адвоката Чубенко С.В., Гордійчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького, ОСОБА_2 , Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), третя особа Тростянецька селищна рада, про визнання недійсними договорів оренди, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до СТОВ ім. Б. Хмельницького, ОСОБА_2 , третя особа Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), про визнання недійсним договору оренди.

В обґрунтування позову зазначив, що 15.05.1992 р. було здійснено первинну державну реєстрацію Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с.Четвертинівка Тульчинської Єпархії Української Православної церкви. Дана релігійна громада здійснює свою діяльність в с.Четвертинівка Тростянецького району Вінницької області з 1992 року, дійсним настоятелем є позивач ОСОБА_1 , який по даний час здійснює релігійні обряди та богослужіння в приміщенні храму по АДРЕСА_1 ). Проте, 04.04.2019 р. перед приміщенням храму зібралися прихильники релігійної громади іншої канонічної приналежності, які відносяться до Православної Церкви України на чолі з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які почали вимагати від позивача та членів Свято-Різдва Богородиці релігійної громади с.Четвертинівка Тульчинської єпархії Української православної церкви, щоб вони негайно звільнили приміщення храму та передали їм ключі від будівлі. При цьому, ОСОБА_3 посилався на наявність договору оренди храму, укладеного 04.04.2019 р. між СТОВ ім.Б.Хмельницького та фізичною особою ОСОБА_2 . Згідно тексту даного договору оренди, позивач та члени його релігійної громади не мають права користуватися даним приміщенням.

Позивач та дійсні члени громади не визнали даний договір оренди, заперечуючи з тих підстав, що приміщення храму не може передаватися в оренду фізичній особі. Крім того, будівля храму не введена в експлуатацію, а тому не може бути передана в оренду. Крім того, СТОВ ім.Б.Хмельницького не надало жодних доказів, які підтверджують той факт, що приміщення храму являється власністю вказаної юридичної особи.

Позивач вважає вказаний вище договір оренди недійсним, оскільки новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу після прийняття його в експлуатацію і з моменту державної реєстрації права власності на нього. СТОВ ім.Б.Хмельницького не має документу, що дане підприємство зареєструвало за собою право власності на будівлю храму, не надало доказів будівництва храму відповідачем чи доказ передачі храму на баланс іншою фізичною чи юридичною особою. Тобто, якщо СТОВ ім.Б.Хмельницького не є власником будівлі храму, воно не має права розпоряджатися даною будівлею. В тому числі, здавати приміщення в оренду. Також, СТОВ ім.Б.Хмельницького не виділялась у власність чи користування земельна ділянка за адресою - АДРЕСА_1 , на якій знаходиться будівля храму.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оренда спірного незавершеного будівництвом нерухомого майна об`єкта (приміщення храму с.Четвертинівка) здійснено відповідачем - СТОВ ім.Б.Хмельницького, який не був власником цього майна, отже даний договір оренди не відповідає вимогам цивільного законодавства, що за правилами ч.1 ст.203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Крім того, даний договір порушує права позивача як настоятеля та члена релігійної громади УПЦ с.Четвертинівка, а також права інших членів релігійної громади, оскільки посилаючись на цей договір члени іншої канонічної приналежності - ПЦУ, вимагають від ОСОБА_1 та членів очолюваної ним релігійної громади, щоб вони терміново звільнили приміщення храму, в якому громада здійснює свої релігійні обряди.

Позивач просив визнати недійсним договір оренди невведеного в експлуатацію приміщення - храму с.Четвертинівка, укадений 04.04.2019 р. між СТОВ ім.Б.Хмельницького та ОСОБА_2 . Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 24.07.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

Від представника Свято-Різдва Богородиці Релігійної громади села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), адвоката Чубенко С.В., надійшло письмове пояснення на позов ОСОБА_1 . З твердженням позивача не погоджується та зазначає наступне. Відповідно до Протоколу №1 від 27.02.2019 р. загальні збори Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви враховуючи релігійні переконання членів загальних зборів громади і результати голосування, ухвалили рішення змінити підлеглість у канонічних та організаційних питаннях релігійної організації Свято-Різдва Богородиці релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської епархії Української Православної Церкви та перейти під канонічне підпорядкування Православній Церкві України, змінивши при цьому назву. Відтак, релігійна організація, змінивши підлеглість, залишила за собою право на користування храмом за адресою: АДРЕСА_1 , тому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно вимагали від позивача звільнити храм, оскільки позивач не має правових підстав проводити свою діяльність у вказаному приміщенні. Також зазначила, що культове приміщення - храм в АДРЕСА_1 , будували члени релігійної громади Свято-Різдва Богородиці Релігійної громади села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Основну частину вкладень, як матеріальних, так і фізичних, для будівництва храму здійснювало СТОВ ім.Б.Хмельницького. Тому і члени релігійної громади мають право користуватися приміщенням храму для здійснення релігійних обрядів. Відповідно до ч.4 ст.18 ЗУ Про свободу совісті та релігійні організації , релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Були укладені договори оренди культового приміщення храму за адресою: АДРЕСА_1 між СТОВ ім.Б.Хмельницького та ОСОБА_4 , як фізична особа - ОСОБА_2 ; між СТОВ ім.Б.Хмельницького та Свято-Різдва Богородиці релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України). При укладанні договору оренди були дотримані всі істотні умови договору оренди, передбачені законодавством, тому не має підстав визнавати такий договір недійсним. Просила в задоволенні позову відмовити (т.1, а.с.36-39).

У підготовчому засіданні представник відповідача СТОВ ім.Б.Хмелницького, адвокат Бодачевський Р.В., подав письмове клопотання в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки будівля храму в АДРЕСА_1 , не була передана у користування фізичній особі Ієромонаху Філарету ОСОБА_2 згідно договору оренди від 04.04.2019 р., а також не була передана в оренду Релігійній організації - Свято-Різдва Богородиці Релігійної громади села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), оскільки зайнята ОСОБА_1 . Крім того, державна реєстрація договорів оренди не проводилась. До договорів оренди невведеного в експлуатацію культового приміщення храму в с.Четвертинівка додається акт прийому-передачі нерухомого майна, який не містить дати передачі будівлі. Разом з тим, не може бути визнаним недійсним правочин, який не вчинено, оскільки відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для його укладання (т.1, а.с,84-86).

06.12.2019 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив визнати недійсним договір оренди невведеного в експлуатацію культового приміщення - храму в с.Четвертинівка, укладений 04.04.2019 р. між СТОВ ім.Б.Хмельницького та фізичною особою - ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір оренди №1 невведеного в експлуатацію культового приміщення - храму в с.Четвертинівка, укладений 04.04.2019 р. між СТОВ ім.Б.Хмельницького та Свято-Різдва Богородиці релігійною громадою с.Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (т.1, а.с. 111-114).

09.12.2019 р. змінено процесуальний статус третьої особи Свято-Різдва Богородиці Релігійної громади села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), шляхом залучення її в якості співвідповідача по даній справі.

Ухвалою суду від 22.01.2020 р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

29.07.2020 р. справу прийнято до свого провадження суддею Натальчук О.А. Враховуючи суть позову та складність справи постановлено призначити підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 14.09.2020 р. зупинено провадження у даній справі до ухвалення та набрання рішенням суду законної сили у цивільній справі №147/393/19 за позовом ОСОБА_5 до Свято-Різдва Богородиці Релігійної громади села Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Управління національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації про визнання недійсним рішення загальних зборів від 27.02.2019 р., оформлених протоколом №1, визнання протиправним та скасування наказу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26.10.2020 р. ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.09.2020 р. про зупинення провадження у справі скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

28.10.2020 р. поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.01.2021 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тростянецьку селищну раду. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Зубань О.О. позов підтримав з підстав та доводів, наведених у ньому та просив задовольнити. Додатково пояснив, що позивач призначений настоятелем храму в с.Четвертинівка та здійснює там обряди. Його не відкликали і не звільнили з посади настоятеля. В 2019 році зібралися люди іншої релігійної громади на чолі з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , які вимагали віддати їм храм та зачитали договір оренди, укладений між СТОВ ім.Б. Хмельницького. Пізніше з`ясувалось, що було два договори, в результаті чого було змінено позовні вимоги. Дані договори оренди порушують права позивача та права релігійної громади. На даний час майно, а саме приміщення храму в с.Четвертинівка, не зареєстроване належним чином та не введене в експлуатацію. Дана будівля храму не будувалась СТОВ ім. Б.Хмельницького та не передавалась їм на баланс. Також зазначив, що релігійна громада оскаржує рішення щодо зміни керівника та зміни релігійної громади. Вказав, що докази понесення судових витрат ним буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі.

Представник відповідача - СТОВ імені Богдана Хмельницького Ровишин С.О. в судовому засіданні зазначив, що будівля храму належить громаді. 24 роки тому було розпочато будівництво храму, його попередник помер і документи на будівництво відсутні. Додатково зазначив, що будівля храму перебуває на балансі СТОВ ім.Б Хмельницького. В задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача - СТОВ імені Богдана Хмельницького, адвокат Бодачевський Р.В., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що дійсно між СТОВ ім. Б.Хмельницького та Свято-Різдва Богородиці Релігійна громадою села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України) та між СТОВ ім. Б.Хмельницького та ОСОБА_2 було укладено договори оренди невведеного в експлуатацію приміщення храму. Оскільки суд розглядає справу, то дані договори вважаються неукладеними. Предметом договорів та додаткових договорів є будівля, яка не зареєстрована у законний спосіб та не була передана ні юридичній особі УПЦ, ні ОСОБА_9 . Правочин вважається нечинним, оскільки ціна оренди не визначена та не відбулася передача майна.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Представник відповідачів - ОСОБА_2 та Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), адвокат Чубенко С.В., в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити. Підтримала позицію представника СТОВ ім. Б. Хмельницького з підстав того, якщо угоди не укладені, тому вони є нікчемними. Також зазначила, що у своїй позовні заяві позивач не вказав які саме його права було порушено, тобто позивачем не доведено відповідного права на звернення до суду із даним позовом. Також не зазначено, які правові наслідки буде мати рішення суду у даній справі для ОСОБА_1 . Позивач посилається на те, що він є настоятелем храму та здійснює там обряди, однак не вказав до якої громади він належить, оскільки змінено канонічне підпорядкування громади після перереєстрації. Додатково зазначила, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі.

Представник відповідача - Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), Гордійчук Т.О. підтримала думку адвоката Чубенко С.О.

Представника третьої особи - Тростянецької селищної ради в судове засідання не з`явився. Від селищного голови Червонецької Л.І. надійшла заява про розгляд справи без їх участі, не заперечила проти вирішення справи за наявними матеріалами.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Судом встановлено, що Протоколом №1 загальних Парафіяльних зборів Свято-Різдва Богородиці релігійної громади села Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської Єпархії УПЦ від 27.02.2019 р., уповноважено Голову Парафіяльної ради настоятеля ОСОБА_1 , представляти інтереси Релігійної громади у відносинах з усіма органами державної влади та місцевого самоврядування, органами нотаріату, підприємствами, установами, організаціями, в т.ч. з банківськими установами, бути представником Релігійної громади у судах усіх інстанцій та юрисдикцій з усіма правами, наданими законодавством стороні або третій особі, мати право підпису усіх документів, що стосуються Релігійної громади (т.1, а.с.10, 11).

Згідно копії посвідчення від 22.02.2019 р., клірика Тульчинської єпархії Української Православної Церкви священника протоієрея ОСОБА_10 , 1979 року народження, призначено настоятелем храму Свято-Різдва Богородиці села Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви (указ керуючого єпископа Тульчинського і Брацлавського Іполита №60 від 30.06.2005 р.) (т.1, а.с.12).

У судовому засіданні представником відповідачів - ОСОБА_2 та Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), адвокатом Чубенко С.В. було вказано, що ОСОБА_1 не доведено його право на звернення до суду з даним позовом, оскільки на даний час триває судовий розгляд справи про зміну канонічного підпорядкування релігійної громади, а тому він не може представляти її інтереси. А порушення його права, як фізичної особи позивачем не обгрунтовано.

Згідно рішення Конституційного Суду України у справі № 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06 ) та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Аналіз вказаних вище доказів дає суду підстави дійти висновку, що ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого законного інтересу на здійснення обрядів богослужіння у приміщенні, яке є предметом договорів оренди, що зазначені у позовних вимогах.

Даний висновок зроблений судом з урахуванням того, що сторонами не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на день звернення до суду чи день розгляду справи не є настоятелем храму Свято-Різдва Богородиці села Четвертинівка Тростянецького району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви. І навпаки, сторонами у справі не заперечується той факт, що ОСОБА_1 продовжує і на даний час здійснювати обряди богослужіння у приміщення - храму, яке не введене в експлуатацію та розташоване в с.Четвертинівка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до договору оренди №1 невведеного в експлуатацію культового приміщення-храму в с.Четвертинівка від 04.04.2019 р. СТОВ ім.Богдана Хмельницького, в особі директора Ровишина С.О., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Релігійною організацією Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецього району Української Православної Церкви (Павославної Церкви України) , в особі керівника Гордійчук Т.О., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір про передачу у строкове платне користування невведеного в експлуатацію культового приміщення - храму в с.Четвертинівка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому передачі (т.1, а.с.75-77).

Згідно додаткової угоди №1 від 05.04.2019 р. до договору оренди від 04.04.2019 р., договір оренди невведеного в експлуатацію культового приміщення храму в с.Четвертинівка укладено на чотири роки (т.1, а.с.82).

Відповідно до договору оренди невведеного в експлуатацію культового приміщення-храму в с.Четвертинівка від 04.04.2019 р. СТОВ ім.Богдана Хмельницького, в особі директора Ровишина С.О., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ОСОБА_4 , як фізичною особою - ОСОБА_2 , передано у строкове платне користування невведеного в експлуатацію культового приміщення - храму в с.Четвертинівка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта прийому передачі (т.1, а.с.78-80).

Додатковою угодою від 05.04.2019 р. внесено зміни до п.4.1 договору оренди від 04.04.2019 р. в частині строку оренди основного договору. Договір оренди невведеного в експлуатацію культового приміщення храму в с.Четвертинівка від 04.04.2019 р. укладено на чотири роки (т.1, а.с.83).

Також в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі нерухомого майна в оренду відповідно до договору оренди невведеного в експлуатацію культового приміщення - храму в с. Четвертинівка від 04.04.2019 р. Згідно якого Ієромонах Філарет , як фізична особа - ОСОБА_2 приймає у тимчасове платне користування складське приміщення, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний акт не містить дати приймання-передачі нерухомого майна (т.1, а.с.81).

Згідно п.1, 2 ч.1 ст. 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Згідно ч.1 ст. 12 Закону № 1952-IV, Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Суд також звертає увагу на частину 5 статті 12 Закону № 1952-IV, за імперативними приписами якої встановлено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України, ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства юстиції України Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно №7/5 від 07.02.2002 р. установлено що до прийняття Верховною радою України та надрання чинності Законом України про державну реєстрацію прав на об`єкти нерухомого майна бюро технічної інвентаризації здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 12.09.2019 р. витребувано від Відділу з питань державної реєстрації Тростянецької РДА інформацію про те, хто являється власником будівлі храму, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано від КП Тульчинське МБТІ інформацію про те, хто являється власником будівлі храму, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно повідомлення державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації Тростянецької РДА від 12.11.2019 р. №01-08/143, відомості про об`єкт нерухомого майна (будівля храму), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав відсутні (т.1, а.с. 101).

У повідомленні в.о. начальника КП Тульчинське МБТІ від 27.12.2019 р. №990 зазначено, що інвентаризація нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась. Право власності станом на 31.12.2012 р., згідно архівних даних на дане нерухоме майно - не зареєстровано (т.1, а.с.152).

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що земельна ділянка, на якій розміщено приміщення храму на час укладання договорів та на час розгляду даної справи судом, є власністю територіальної громади. Право власності на дану земельну ділянку чи право користування не зареєстровано за будь - ким із сторін.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що в СТОВ ім. Б.Хмельницького відсутній документ, що посвідчує право власності на будівлю храму та відсутні докази його будівництва. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідачу у власність чи користування не виділялася, а тому директор СТОВ ім.Б Хмельницького не мав права розпоряджатися даною будівлею, а також укладати договір оренду невведеного в експлуатацію культового приміщення - храму, а тому договори від 04.04.2019 р. є недійсними.

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що підписані сторонами договори оренди від 04.04.2019 р. у встановленому законом порядку не зареєстровані, тобто державна реєстрація договорів не проводилась, а тому такі договори є неукладеними.

Окрім того, право власності на культове приміщення храму, що розташоване в АДРЕСА_1 , відповідно до вимог законодавства не зареєстровано, а тому зазначення вище приміщення храму не є об`єктом цивільно-правового обороту.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Зазначене кореспондується з Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження 14-499цс19).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

В судовому засіданні позивачем не спростовано належними та допустимими доказами того, що відповідачі чинять перешкоди у проведенні богослужіння ним, як настоятелем храму у будівлі, яка не введена в експлуатацію, і навпаки представник позивача підтвердив, що позивач на даний час проводить богослужіння у вищеописаному приміщенні. Зазначене дає можливість дійти висновку, що ініціювання питання останнім про визнання недійсними договорів, які є предметом позовних вимог є неналежним способом захисту, оскільки не призведе до будь-яких наслідків для нього, а тому є неефективним.

Аналіз описаних судом доказів у сукупності дають підстави дійти висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів. рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи те, що представником позивача, адвокатом Зубань О.О., та представником відповідачів - ОСОБА_2 та Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), адвокат Чубенко С.В., в судовому засіданні було повідомлено про надання доказів про оплату витрат, які сторона понесла у зв`язку з розлядом справи після ухваленні рішення у справі, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 11, 81, 89, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького, ОСОБА_2 , Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), третя особа Тростянецька селищна рада, про визнання недійсними договорів оренди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Богдана Хмельницького, місцезнаходження якого за адресою: 24327, Вінницька область, с.Четвертинівка, вул.Гагаріна, 26, код ЄДРПОУ:03730503.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач - Свято-Різдва Богородиці Релігійна громада села Четвертинівка Тростянецького району Української Православної Церкви (Православної Церкви України), місцезнаходження якої за адресою: 24327, Вінницька область, с.Четвертинівка, вул.Ковалівська, 29, код ЄДРПОУ:36892132.

Третя особа - Тростянецька селищна рада , місцезнаходження якої за адресою: 24300, Вінницька область, смт Тростянець, вул.Соборна, 77.

Повний текст рішення складено 12.04.2021 року

Суддя О.А. Натальчук