Ухвала

від 12.04.2021 по справі 1-1

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.04.21 Справа № 1-1/11

1/469/1/21

П О С Т А Н О В А

12 квітня 2021 року смт.Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , остання відома адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 ,

за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 та ч.4 ст.190 КК України, -

в с т а н о в и в:

У судове засідання 09 квітня 2021 року підсудний ОСОБА_5 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву про неможливість явки у зв`язку з незадовільним станом здоров`я та продовженням карантинних обмежень, просив перенести судове засідання на термін після зняття обмежень, пов`язаних з карантином.

Прокурор заявив клопотання про привід підсудного у судове засідання, посилаючись на те, що наявність у підсудного захворювання не підтверджена, а карантин на території Миколаївської області не припиняє роботу транспорту та не забороняє користуватися транспортними засобами.

Захисник проти приводу підсудного заперечувала, зазначала про добросовісну процесуальну поведінку підсудного, який у разі неможливості явки у судове засідання повідомляє про це суд, має вік більше 70 років, інвалідність та тяжкі захворювання, про що є відомості у матеріалах справи. Крім того, у зв`язку з карантином на території області обмежено рух транспорту. Просила відкласти судове засідання на час після закінчення карантину, тобто після 30 квітня 2021 року.

Згідно зі ст.288 КПК України, коли підсудний не з`явиться без поважних причин в судове засідання в справах, в яких явка його є обов`язковою (стаття 262 цього Кодексу), суд відкладає розгляд справи і може покласти на підсудного судові витрати по відкладеному засіданню. Крім того, суд може винести ухвалу, а суддя постанову про привід підсудного і про заміну запобіжного заходу на більш суворий або про обрання запобіжного заходу, коли його не було обрано раніше.

Частина третя статті 135 КПК України визначає поважними причинами неявки обвинуваченого до слідчого в призначений строк несвоєчасне одержання повістки, хворобу та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з`явитися до слідчого.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 р. № 1236 (далі Постанова № 1236) на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 квітня 2021 р. (п.1).

Протоколом №14позачергового засіданняДержавної комісіїзпитань техногенно-екологічноїбезпеки інадзвичайних ситуаційвстановлено з00годин 00хвилин 27березня 2021року натериторії Миколаївськоїобласті «червоний»рівень епідемічноїнебезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Протоколом № 12 позачергового засідання регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій при Миколаївській облдержадміністрації від 25 березня 2021 року рекомендовано міським, селищним, сільським головам, керівникам територіальних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій забезпечити з 00 годин 00 хвилин 27 березня 2021 р. на час дії карантинних обмежень на адміністративних територіях Миколаївської області дію заборони щодо, зокрема, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

Така ж заборона передбачена і пп.8 п.3 Постанови № 1236.

Підпунктом 11 пункту 3-5 Постанови № 1236 встановлено заборону на територіїрегіонів,на якихустановлений червонийрівень епідемічноїнебезпеки, за окремим рішенням регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, зокрема, щодо здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів, крім транзитних перевезень та перевезень:

легковими автомобілями, кількість пасажирів, включаючи водія, в яких не більше п`яти осіб без урахування дітей віком до 14 років;

службовими та/або орендованими автомобільними транспортними засобами підприємств, закладів та установ у межах кількості місць для сидіння і виключно за маршрутами руху, про які поінформовано не менше ніж за два дні органи Національної поліції.

На час розгляду справи таке рішення регіональної комісії щодо обмеження чи заборони руху міжміського та регіонального транспорту відсутнє.

Відомості про наявність у підсудного ряду тяжких захворювань та інвалідності 1 групи загального захворювання підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1677 від 09.10.2013 року (т.9, а.с.193-194), підсудний ОСОБА_5 хворіє на гіпертонічну хворобу 3 ст., СН 1 ст., церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія змішаної генези, віддалені наслідки перенесеної ЧМТ (1979 року), порушення мозкового кровообігу (2002 р., 2003 р., 2010 р.) у виді клініки правостороннього спастичного геміпарезу, виразкова хвороба ДПК і шлунка (операція 2007 р. Більрот 1), деформуючий артроз правого колінного суглобу, які не перешкоджають участі підсудного у судовому засіданні, є хронічними та не передбачають повного вилікування, мають періоди стійкої і нестійкої ремісії та загострень, тому строк їх загострень завбачити не можна.

Такі ж висновки (з розширеним переліком захворювань) надано і судово-медичною експертизою № 27-к від 20 квітня 2017 року (т.12) на підставі наявних у матеріалах справи довідок, які видавались лікарями госпіталю, виписках з медичних карт стаціонарного хворого, які є офіційними документами.

Експертами зазначено, що більша частина зазначених хронічних захворювань підсудного протікає хвилеподібно періоди загострення змінюються ремісіями (поліпшення стану), що вимагає постійного диспансерного спостереження і лікування хворого в період загострення і підтримуючої терапії при ремісії. При загостренні зазначених захворювань можливість участі хворого у судових засіданнях виключається при проходженні лікування в стаціонарі і вкрай обмежена при проведенні амбулаторного лікування.

Отже, з урахуванням належності місця розгляду справи та місцезнаходження підсудного до регіону з «червоним» рівнем епідемічної безпеки, віку підсудного, суд вважає, що наявні у підсудного захворювання є достатньо серйозними для того, щоб вважати обгрунтованими його переживання з приводу можливого захворювання на хворобу, пов`язану з COVID-19, та наслідків такого захворювання.

Тому зазначені підсудним причини його неявки суд вважає поважними і такими, що перешкоджають прибуттю підсудного у судове засідання 09 квітня 2021 року, а тому підстави для застосування приводу підсудного відсутні.

Посилання захисника на наявність обмежень у русі міжміського транспорту належними доказами не підтверджені та суперечать встановленим обставинам справи.

Суд також враховує, що стаття 3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлює, що жодна людина не може зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження або покарання

Страждання через хворобу, яка виникла природним шляхом, фізичні чи психічні, можуть підпадати під дію ст. 3 Конвенції, якщо вони виявляться чи будуть піддані ризику загострення лікуванням, яке виходило з умов тримання в місцях позбавлення волі, вислання чи інших заходів, за які власті можуть бути притягнені до відповідальності.

Залежно від усіх обставин справи, таких як характер і контекст такого поводження, спосіб дій і методи, в яких проявляється таке поводження, його тривалість, вплив на фізичний або психічний стан, і в деяких випадках від статі, віку і стану здоров`я жертви такого поводження

Поводження може розглядатися як таке, що принижує гідність і таким чином порушувати заборону, встановлену статтею 3, якщо воно ображає чи принижує особу, якщо воно свідчить про відсутність поваги до її людської гідності, навіть її знаважає або якщо воно породжує у особи, про яку йде мова, почуття страху, пригніченості і неповноцінності, які здатні зламати її моральний і фізичний супротив. Страждання через хворобу, які з`явилися природним шляхом, фізичні або психічні, можуть підпасти під дію ст. 3, якщо вони виявляться чи будуть наражені на ризик виявитися загостренням внаслідок лікування, якщо воно випливає з умов тримання в місцях позбавлення волі, вислання чи інших заходів, за які влада може буди притягнута до відповідальності.

З огляду на викладене, суд вважає, що застосування в умовах епідеміологічної небезпеки «червоного» рівня примусового доставлення до суду підсудного, який має вік 72 роки, інвалідність 1 групи та ряд тяжких захворювань, що обмежують можливість його участі у судових засіданнях, може бути розцінене як нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.280, 288 КПК України, суд-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання прокурора про привід підсудного відмовити

Судове засідання відкласти до 16.00 год. 11 травня 2021 року.

Суддя: