Постанова

від 06.04.2021 по справі 675/2822/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/2822/19

Провадження № 22-ц/4820/68/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

учасники справи: прокурор Коломий О.Є.,

апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2020 року (суддя Демчук П.В.) за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури Хмельницької області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - Держгеокадастр), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання наказу про надання земельної ділянки у власність недійсним та витребування земельної ділянки.

Прокурор зазначив, що наказом Держгеокадастру від 15.12.2017 року №2-23684-СГ затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_1 , земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429), розташовану за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та призначену для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу 02.01.2018 року державним реєстратором зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2018 року ОСОБА_1 вказану земельну ділянку продала ОСОБА_3 .

Водночас, у порядку приватизації згідно наказу Держгеокадастру від 17.08.2017 року №22-16730-СГ ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184200:05:014:0524) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

На час прийняття Держгеокадастром оскаржуваного наказу ОСОБА_1 використала своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм приватизації для цього виду використання та не могла набути таке право повторно. При цьому, ОСОБА_3 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права на її отримання та відчуження, внаслідок чого земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею та може бути витребувана у добросовісного набувача.

За таких обставин, Прокурор просив суд визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру від 15.12.2017 року №22-23684-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області і витребувати у ОСОБА_3 на користь держави вказану земельну ділянку.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-23684-СГ, від 15.12.2017 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 68822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Витребувано у ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 68822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь прокуратури Хмельницької області по 1280 грн. 67 коп. судового збору з кожного.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 незаконно набула право власності на спірну земельну ділянку в порядку повторної приватизації та відчужила її ОСОБА_3 , а тому земельна ділянка може бути витребувана у останньої як добросовісного набувача.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне дослідження доказів по справі, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що вона є неналежний відповідач у справі, оскільки із заявою до ГУ Держгеокадастру про надання їй у власність земельних ділянок на території Ізяславського району вона ніколи не зверталась. Про те, що вона є власником земельної ділянки дізналась під час розгляду означеної справи. Вказувала, що її документи були неправомірно використанні з метою набуття права власності на вказані земельні ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокурор вказує, що наведені в апеляційній скарзі докази не спростовують та не доводять незаконність оскаржуваного рішення, а додатково підтверджують факт незаконного видання ГУ Держгеокадастру наказу №22-23684-СГ про затвердження проекту землеустрою на надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки.

ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню в частині визнання недійсним наказу від 15.12.2017 року.

Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки в якій повідомила, що правом на безоплатну приватизацію земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не скористалась. Посилається на те, що позов не може бути задоволений оскільки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію шляхом його виконання, а його скасування не породжує юридичних наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у них виникло право власності або володіння земельною ділянкою.

Апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Представник ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надійшла заява про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор Коломий О.Є. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 16.11.2017 року ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 118, 121 ЗК України звернулася з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. В заяві ОСОБА_1 зазначила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалась.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 грудня 2017 року №22-23684-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвською М.В. 02.01.2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на означену земельну ділянку за №24267297.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2018 року відчужила земельну ділянку площею 2 га, з кадастровим номером 6822183000:05:006:0429 ОСОБА_3 .

Крім того, у серпні 2017 року ОСОБА_1 уже зверталась з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності площею 2,0 га, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Ізяславський р-н, Мислятинська сільська рада.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 серпня 2017 року №22-16730-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області; надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6822184200:05:014:0524) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Соколівської сільської ради Ярмоллинецького району Хмельницької області Ткачук О.І. 26.10.2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В силу ч.ч. 6, 7, 8, 9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з п. б ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.1, 3, 4 ст.79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначені земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають реєстрації в Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру.

Згідно з ч.ч. 9,10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 16 Цивільного кодексу передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд першої інстанції вірно встановив, що видаючи оскаржуваний наказ про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , посадові особи ГУ Держгеокадастру в порушення норм ч.8 ст.118, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, ст.ст.2,6 Закону України Про землеустрій , перевіривши та встановивши вже реалізоване право ОСОБА_1 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідно до вимог ч.6 ст.186-1 ЗК України, мали не допустити зазначених порушень, відмовити у погодженні та затвердженні відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який не відповідає положенням закону, відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки у власність.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку державної власності незаконно та розпорядилася нею поза волею держави.

Оскільки ОСОБА_3 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_3 як добросовісного набувача.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі не спростовують зазначених висновків суду, оскільки як вбачається із матеріалів, 16.11.2017 року ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 118, 121 ЗК України звернулася з заявою до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про надання дозволу, на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. В заяві ОСОБА_1 зазначила, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористалась.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 15 грудня 2017 року №22-23684-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , яка розташована за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2,0 га (кадастровий номер 6822183000:05:006:0429) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Кунівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу державним реєстратором Олешинської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області Андрієвською М.В. 02.01.2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на означену земельну ділянку за №24267297. Інших доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять та апелянтом не надано.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням вимог закону, внаслідок чого підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 квітня 2021 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк