Постанова

від 21.08.2006 по справі 23/205а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/205а

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21.08.06 р.                                                                             Справа № 23/205а

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Забарющего М.І., розглянувши матеріали за позовною заявою: спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства “Скандик-Юг” м. Донецьк

до Донецької таможні м. Донецьк

третя особа: Закрите акціонерне товариство “Укрсервіс” м. Донецьк

про визнання недійсними податкових повідомлень відповідача

Суддя          Забарющий М.І.

Представники сторін:

від позивача: Яненко А.П. за дов.

від відповідача: Пермінов О.О. за дов.   

від третьої особи: Позднякова А.А. за дов.

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 20.07.2006р. У засіданні суду були оголошені перерви на 15.08.2006р. та 21.08.2006р. У судовому засіданні, яке відбулось 21.08.2006р., суд закінчив розгляд справи та оголосив вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено (складено) та підписано 23.08.2006р.   

Позивач, спільне українсько-шведське підприємство у формі повного товариства “Скандик - Юг” м. Донецьк, звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень відповідача, Донецької митниці  м. Донецьк, № 39/19 від 22.05.2006р. та № 40/19 від 22.05.2006р.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: проведення планової комплексної перевірки службової діяльності Донецької митниці, здійсненої на підставі наказу  Державної митної служби України від 24.02.2006р. № 144; виявлення в ході цієї перевірки неправильної класифікації товару, задекларованого у вантажній митній декларації ( далі - ВМД) № 70000/3/205780 по СП “Скандик-Юг”, що призвело до недобору митних платежів – ввізного мита 16 023,53грн. та податку на додану вартість ( далі ПДВ)                           3 204,71грн.; винесення відповідачем податкових повідомлень № 39/19 від 22.05.2006р. та 40/19 від 22.05.2006р. без достатніх підстав; придбання ним у 2003р. у компанії Вольво напівпричіпу  SCHMITZ трьохвісного тентовального  SPR24/-L13.62Е (далі –ТЗ); митне оформлення ввезення даного ТЗ в Україну ЗАТ “Укрвсевіс” на підставі договору про надання брокерських послуг; запис ЗАТ “Укрсервіс” в графі 33 “Код товару” ВМД № 70000/3/205780від 22.04.2003р. коду 8716393030, який був вказаний у сертифікаті відповідності ДБ № 701678 Держстандарту України від 17.07.2000р.; невиявлення помилок при оформленні ВМД інспектором митниці; віднесення Українським класифікатором товарів ВЕД коду 871 639 3030 до  “ інших напівпричепів, які  мають максимальну масу з повним навантаженням 20 та більше тон”; віднесення відповідачем ТЗ до  коду 871 639 3010 “напівпричеп бортовий, напівпричепи-рефрижератори, напівпричепи кондиціонери”, що не відповідає дійсності; пропущення  відповідачем строку давності, передбаченого п.п. 15.1.1 ст. 15  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон № 2181).

          Відповідач вимоги позивача не визнав тому, що: оскаржувані податкові повідомлення були винесені та направлені позивачу згідно п.п. 2.1.1, 2.2.1 ст. 2 та п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону № 2181, п.п.3.1.2 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” ( далі - Закон “Про ПДВ” ) та Закону України “Про єдиний митний тариф” (далі – Закон № 2097); після закінчення процедури оформлення ВМД, декларант несе  юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД; митна декларація згідно норм ст. 6 Закону № 2097 є різновидом податкової декларації; у ході планової комплексної перевірки службової діяльності Донецької  митниці було виявлено невірну класифікацію позивачем вантажу “напівпричеп новий, тентований, трьохвісний для перевезення вантажів “SHMITZ”   заявленого за ВМД  № 70000/3/205780 від 22.04.2003р. – безпідставно здійснене митне оформлення за кодом Українського класифікатора товарів зовнішньо-екологічної діяльності ( далі – УКТ ЗЕД) 8716393030 з 10 % ставкою мита; згідно акту митного огляду та висновку фахівця Донецької торгівельно-промислової палати від 21.04.2003р. № 1493/2 ТЗ є напівпричепом вантажним, трьохвісним, бортовим, тентованим і повинен класифікуватися за кодом 8716393010 зі ставкою мита 20 %;  згідно ДСТУ 3519-97 рама-платформа може бути обладнана бортами, тобто, тоді напівпричіп є бортовим.

Крім того, відповідач надав суду додаткові пояснення в яких зазначив, що: невірна класифікація ТЗ виникла внаслідок подвійного тлумачення технічних характеристик товару; поняття словосполучення “ бортові напівпричепи” дане у п.1.2.11 ГОСТу 3163-76 “Причепи, Напівпричепи” в якому зазначено “бортові платформи причепів та напівпричепів повинні мати задній та бокові відкидні борти”;  критерії ідентифікації окремих типів кузовів напівпричепів наведені у листах ДМСУ від 19.12.2001р. № 6/21 – 5917-еп “Про класифікацію напівпричепів бортових” від 31.03.2006р. № 29/1-11.1/2156еп та від 28.04.2006р. № 29/1 –11.1/3030еп “Про класифікацію напівпричепів”; МКУ  (ст.ст. 312, 313), Законом № 2097, постановою КМУ від 12.12.2002р. № 1863 визначено прерогативу державної митної служби в процесі визначення коду товару за УКТ ЗЕД ; відповідно до п. 2.9 наказу ДМСУ від 01.10.2003р. № 646 “Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, відділу контролю Митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються   через митний кордон України” ( далі – Наказ ДМСУ № 646), код товару, зазначений у будь-яких товаросупровідних документах не є визначальним для класифікації при митному оформленні товарів і носить інформативний (довідковий) характер.

Третя особа пояснила суду, що: між нею та позивачем був укладений договір на надання брокерських послуг, згідно умов якого та   товаросупровідних документів на ТЗ була складена ВМД у режимі” ИМ-40”, а у графі 33 декларації був зазначений код вантажу згідно УКТЗЕД - 8716-393030; код товару був вказаний декларантом згідно сертифікату відповідності ; вантаж був доглянутий інспектором  Митниці у якого не виникло сумнівів в правильності коду ТЗ зазначеного у ВМД.

Під час попереднього засідання суду яке відбулось 15.08.2006р., були присутні всі особи, які беруть участь у справі і суд вирішив необхідні для розгляду справи питання. За письмовою згодою учасників процесу суд розпочав судовий розгляд 15.08.2006р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

У ВМД № 70000/3/205780 від 22.04.2003р. товар “напівпричеп новий тентований трьохосний для перевезення вантажів  “Shmitz”, колір червоний , рік випуску –2002, номер шасі WSMS 6080000498987, без пакування, виробник “SHMITZ CARGOBULL AG” Німеччина був класифікований за кодом 8716393030.

   На виконання наказу Держмитслужби України від 24.02.2006р.№ 144 “Про проведення планової комплексної перевірки службової діяльності Донецької митниці” була проведена перевірка роботи відповідача за період з 01.04.2002р. по 01.03.2006р. Результати перевірки були закріплені актом комплексної перевірки службової діяльності Донецької митниці за період з 01.04.2002р. по 01.03.2006р. від 24.032006р. (далі – акт від 24.03.2006р.)

Перевіркою відповідача було встановлено, що: за кодом 8716393030 (ставка мита 10%) за ВМД № 70000/3/205780 від 22.04.2003р. був оформлений товар – ТЗ; згідно інформації наведеної в товаросупровідних документах, акту митного огляду та висновку фахівця № 1493/2 від 21.04.2003р. Донецької торгівельно-промислової палати вантаж є напівпричепом “SAMITZ” типу SPR24/1-13.62Е вантажний, тривісний бортовий тентований; враховуючи правило 1 Основних правил інвентаризації класифікації товарів та інформацію наведену у товаросупровідних документах, акту митного огляду, висновку фахівця № 1493/2 від 21.04.2003р. Донецької торгівельно-промислової палати та сертифікати відповідності, цей напівпричеп класифікується за кодом 8716 393010 “ напівпричепи, нові, бортові” (ставка митна 20 %) .

На підставі висновків зроблених у акті від 24.03.2006р. та норм ст.ст. 2,4 Закону № 2181, Закону № 2097 відповідач оформив податкові повідомлення №№ 39/19 та 40/19 від 22.05.2006р. і направив їх позивачу.      

Відповідно до преамбули Закону № 2097 митний тариф України – це систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД) перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено УКТЗЕД, що базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів. Відповідно до Порядку ведення УКТЗЕД, затвердженого постановою КМУ від 12.12.2002р. № 1863 (далі - Порядок), УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого законом № 2097, що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, здійснення митного оформлення товарів.

Класифікація товарів для митних цілей здійснюється відповідно до Основних правил інтерпретації класифікації товарів до УКТЗЕД (далі – Правила). Класифікація товарів здійснюється на підставі Правил, застосування яких визначається послідовним застосуванням кожного наступного Правила. Згідно п.п. “а” Правила 3 перевага надається тій товарній позиції, яка більш конкретно описує товар у порівнянні з найменуванням товарних позицій, що дають більш загальний опис.

Частиною 1 ст. 313 МКУ закріплено, що саме митні органи класифікують товари, а не позивач. Тому суд дійшов висновку, що коли  позивач  заповнив ВМД, у т.ч. і код товару, а відповідач скріпив ці записи відповідними печатками, штемпелями та підписами, слід вважати, що саме митниця здійснила класифікування товару, зазначеного у ВМД.

Таке класифікування 22.04.2003р. Митницею ТЗ збігається із кодом зазначеним у сертифікаті відповідності на даний товар.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Суд звертає також увагу сторін і на норми п.п.4.4.1. п.4.4. ст.4 закону № 2181, який визначає пріоритет платника податків перед контролюючим органом у разі множинного трактування норм діючого законодавства з спірного питання.

Суду не було подано Митницею акту митного огляду та висновку фахівця № 1493/2 від 21.04.2003р. Донецької торгівельно-промислової палати на які є посилання у аті від 24.03.2006р.   

          Суд не приймає до уваги посилання відповідача на листи від 19.12.2001р. № 6/21-5917-ЕП, від 31.03.2006р. № 29/1-11.1/2156-ЕП Державної митої служби України, оскільки не доведено, що спірний товар має відношення до напівпричепів бортових або бортової платформи.

Не приймає суд до уваги і посилання відповідача на ГОСТ 3163-76, оскільки кріпити тент можна як до бортів так і безпосередньо до платформи за допомогою дуг і т.і. Крім того, цей ГОСТ висвітлює питання лише щодо того коли не виникає сумнівів, що напівпричеп є дійсно бортовий, (або бортова платформа).      

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності перекодування  спірного товару.

          З часу оформлення розглядаємої ВМД пройшло більше 1 095днів. Тому згідно п.п. 15.1.1 п.5.1 ст. 15 Закону 2181 позивач вільний від податкового зобов”язання, хоча б воно і мало місце.

          З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст. 88, 313 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 15 Закону  “Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та керуючись ст. ст. 3, 6, 9, 17, 71, 86, 94, 105, 153, 160, 167, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                      П О С Т А Н О В И В:

Визнати недійсними податкові повідомлення Донецької митниці м. Донецьк № 39/19 від 22.05.2006р. про донарахування податкових зобов'язань з державного мита на суму                15 260,50грн. та штрафних санкцій на суму 763,03грн. та № 40/19 від 22.05.2006р. про донарахування податкових зобов”язань з податку на додану вартість у сумі 3 052,10грн. та штрафних санкцій на суму 152,61грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь спільного українсько-шведського підприємства у формі повного товариства “Скандик-Юг” м. Донецьк ( б. Шевченко, 6 Б, м. Донецьк, 83100, р/р 26001059600 в ЗАО “Донгорбанк” м. Донецьк, ЄДРПОУ 20357265, МФО 334970) 3,40грн. судового збору.              

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                              Забарющий М.І.           

Надруковано 4 прим.

позивачу -1

відповідачу –1

третій особі –1

усправу -1

вик. Асріян О.А.

381 91 20