Ухвала

від 08.04.2021 по справі 757/25008/14-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/25008/14-к Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_2

Провадження №11-сс/824/198/2021 Доповідач - ОСОБА_3

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого - ОСОБА_3,

суддів - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

секретаря - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року, якою накладено арешт на майно в рамках кримінального провадження №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

31 березня 2014 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

Того ж дня підозрюваного ОСОБА_1 оголошено в розшук.

03 вересня 2014 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого групи слідчих Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на 50% статутного капіталу (корпоративних прав) Благодійного Фонду «ОСОБА_1» код 37789993 (Донецька область, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 102), що належать підозрюваному ОСОБА_1, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи своє рішення, слідчий суддя послався на вимоги ст.173 КПК України, та врахування наявності обґрунтованої підозри та достатності доказів, що вказують на вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, вид майна яке належить арештувати, відсутність можливих наслідків арешту для інших осіб, розумність та співрозмірність застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна з метою забезпечення можливої конфіскації майна, з огляду на санкцію ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

На вказану ухвалу адвокат, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною та необґрунтованою, постановленою внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що при накладенні арешту на майно, в порушення п.3 ч.2 ст.173 КПК України, не врахована відсутність в матеріалах клопотання доказів вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч.3 ст.27 ч.2 ст.366 КК України, яка передбачає конфіскацію майна, оскільки стороною обвинувачення не надані докази обставин, що підтверджують розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням відповідно до ч.1 ст.91 КПК України. Наголошує, що днем початку досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000369 є 08.05.2014 року, проте повідомлення про підозру датоване 31.03.2014 року та його зміст вказує на те, що повідомлення про підозру складено у іншому кримінальному провадженні - №42014000000000069. Крім того, стороною обвинувачення не надавались, а слідчим суддею не досліджувалось будь-яких доказів на підтвердження співмірності вартості майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Також звертає увагу, що під час вирішення питання про арешт майна не враховано, що клопотання подано органом, що здійснює досудове розслідування з порушенням правил підслідності, встановлених ст.216 КПК України. При цьому ухвалу постановлено за результатами розгляду клопотання слідчого про арешт майна без погодження такого клопотання з прокурором. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 03 вересня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.

17 червня 2020 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, повернуто як особі, яка подала апеляційну скаргу після закінчення строку апеляційного оскарження і не порушила питання про поновлення цього строку.

03 листопада 2020 року постановою Верховного Суду скасовано ухвалу Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників апеляційного провадження, оскільки це не суперечить положенням ч.4 ст.405 КПК України.

Заслухавши:

- доповідача - суддю апеляційного суду;

- ознайомившись з матеріалами апеляційної скаргита обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з матеріалів апеляційного провадження 03 вересня 2014 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва постановлено ухвалу про арешт майна в рамках кримінального провадження №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212,ч.3 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, а саме:50% статутного капіталу (корпоративних прав) Благодійного Фонду «ОСОБА_1» код 37789993 (Донецька область, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 102), що належать підозрюваному ОСОБА_1, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1.

31 березня 2014 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя під час розгляду клопотання про арешт майна в повній мірі дотримався вимог закону.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, конфіскації майна як виду покарання. В такому випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Так, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, санкція якого передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.

При цьому, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру. За наявності обґрунтованих даних, які спростовують всі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, слідчий за погодженням із прокурором має право змінити раніше повідомлену підозру чи за наявності для цього підстав прийняти рішення про закриття кримінального провадження.

Перевіривши наведені апелянтом доводи, що слідчі органів прокуратури не мали повноважень на здійснення досудового розслідування злочину, передбаченого ст.212 КК України, колегія суддів не вбачає порушень норм КПК України для скасування ухвали слідчого судді з цих підстав, оскільки це питання врегульоване ч.5 ст.218 КПК України, згідно якої спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, суд апеляційної інстанції об'єктивно переконаний, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

У відповідності до ч.1 ст.405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК України.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, залишити без змін, як законну та мотивовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката, який діє в інтересах власника майна ОСОБА_1 - ОСОБА_7, залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 03 вересня 2014 року про арешт майна в рамках кримінального провадження №42014000000000369 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.212, ч.3 ст.27, ч.2 ст.366 КК України, а саме:50% статутного капіталу (корпоративних прав) Благодійного Фонду «ОСОБА_1» код 37789993 (Донецька область, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 102), що належать підозрюваному ОСОБА_1, ідентифікаційний номер ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1, залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5