Постанова

від 07.04.2021 по справі 910/9925/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2021 р. Справа№ 910/9925/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 07.04.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Оболонь"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва

від 13.01.2021 (повний текст складено 19.01.2021)

у справі №910/9925/20 (суддя Данилова М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак"

до Приватного акціонерного товариства "Оболонь"

про стягнення 1 183 225,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 заяву про ухвалення додаткового рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" 98 161 грн. 26 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Оболонь" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/9925/20 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Зокрема скаржник зазначив, що він не був належним чином повідомлений про судове засідання.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 08.02.2020 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оболонь" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/9925/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Оболонь" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/9925/20. Призначено справу до розгляду на 07.04.2021.

22.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про зупинення виконання судового рішення. В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник зазначає, що всупереч вимогам закону, 09.02.2021 Господарським судом міста Києва було видано Наказ про примусове виконання рішення, яке не набрало законної сили.

10.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 без змін.

10.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява, відповідно до якої останній просить розглянути справу без участі представника останнього за наявними матеріалами справи.

Розглянувши клопотання скаржника про зупинення виконання рішення, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 ГПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Судова колегія звертає увагу, що повний текст додаткового рішення від 13.01.2021 у справі №910/9925/20 складено 19.01.2021, водночас, скаржник звернувся з апеляційною скаргою на відповідне додаткове рішення 05.02.2021, тобто у встановлений процесуальним законодавством строк.

Зважаючи на те, що відповідно до ГПК України суди апеляційної інстанції не наділені процесуальними повноваженнями зупиняти дію рішення, в тому випадку коли апеляційна скарга подана в межах строку на апеляційне оскарження відповідного рішення, судова колегія відмовляє у задоволенні відповідного рішення.

В судовому засіданні 07.04.2021 представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 без змін.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, а також зважаючи на клопотання скаржника про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати апеляційну скаргу за відсутності скаржника.

В судовому засіданні 07.04.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 02.04.2020 між позивачем та адвокатським об`єднанням "Декструм" укладений договір про надання юридичних послуг № 02/0420-1 та додаткову угоду до договору про надання юридичних послуг № 02/04/20-1 від 02.04.2020, відповідно до умов якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнтові юридичні послуги у справі щодо вирішення існуючого спору у взаємовідносинах між Клієнтом та Приватним акціонерним товариством Оболонь за договором поставки товару № 010214/1 від 01.03.2015, а саме - за поставлений товар у період з 14.06.2019 по 01.10.2019 включно.

На виконання вказаного договору адвокатським об`єднанням "Декструм" була надана правнича допомога у такому обсязі: підготовка (що включає в себе розроблення/складання/ структуризація/ подання на підпис Клієнту вимоги до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" про оплату штрафних санкцій (пеня, інфляційні втрати, 3 % річних) за неналежне виконання/невиконання зобов`язання по оплаті поставленого товару за видатковими накладними у період з 14.06.2019 року по 01.10.2019 включно за договором, у розмірі 1 170 770, 92 грн., зокрема: обчислення/здійснення розрахунку розміру пені за виконання/невиконання зобов`язання ПрАТ "Оболонь" по оплаті поставленого товару за кожною видатковою накладною у період з 14.06.2019 по 01.10.2019 включно за договором, у розмірі 941 818, 18 грн.; обчислення/здійснення розрахунку розміру інфляційних збитків (втрат) за неналежне виконання/невиконання зобов`язань ПрАТ "Оболонь" по оплаті поставленого товару, за кожною видатковою накладною у період з 14.06.2019 року по 01.10.2019 включно за договором, у розмірі 105 528, 97 грн.; обчислення/здійснення розрахунку розміру 3% річних від простроченої суми заборгованості за кожною видатковою накладною у період з 14.06.2019 по 01.10.2019 включно за договором, у розмірі 123 423, 77 грн.; підготовка (що включає в себе розроблення/складання/здійснення детальних розрахунків пені, інфляційних втрат (збитків), 3% річних за кожною сумою заборгованості/структуризація/подання на підпис Клієнту) позовної заяви до Господарського суду міста Києва про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" на користь Клієнта штрафних санкцій (пеня, інфляційні втрати, 3% річних) у розмірі 1 170 770, 92 грн. за неналежне виконання/невиконання зобов`язань по оплаті поставленого товару №010214/1 від 01.03.2015 (з урахуванням додаткової угоди № 12 від 30.01.2019); участь представника у суді першої інстанції до закінчення розгляду справи по суті судом першої інстанції.

Відповідно до п.4.4. додаткової угоди до договору у разі якщо буде прийнято рішення про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних збитків (втрат), 3% річних, Клієнт додатково сплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 5% від суми присудженої до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Оболонь", за рішенням суду, що набрало законної сили.

Копія ордера серія КС № 7660059 від 27.066.2020 адвоката Фіцуліна Олега Олеговича, договору про надання юридичних послуг № 02/04/20-1 від 02.04.2020 та додаткової угоди № 2 до договору про надання юридичних послуг № 02/04/20-1 від 02.04.2020 від 18.06.2020 знаходяться в матеріалах справи.

30.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" та адвокатським об`єднанням "Декструм" підписано акт здачі-приймання наданих послуг № 58, відповідно до якого загальна сума вартості послуг адвокатського об`єднання склала 39 000 (тридцять дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" перераховано адвокатському об`єднанню "Декструм" кошти в сумі 39 000, 00 грн. 07.07.2020, що підтверджено випискою по рахунку.

Крім того, враховуючи п.4.4. додаткової угоди до договору у позивача виникло додаткове зобов`язання з оплати на користь адвокатського об`єднання "Декструм" грошових коштів у розмірі 59 161, 26 грн., які підлягають стягненню з Приватного акціонерного товариства "Оболонь".

Суд першої інстанції, враховуючи складність справи та надані заявником докази, а саме договір про надання правової юридичних послуг, додаткову угоду до договору про надання юридичних послуг, акт здачі-прийняття наданих послуг, докази оплати цих робіт, дійшов до висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оболонь", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розподіл судом інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи зі змісту статей 3, 11, 15 ГПК України, питання співмірності заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно ч. 3 та ч. 4ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини 5 цього ст. 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до п. 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. у справі № 23-рп/2009 "Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати".

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Водночас, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи встановив, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.01.2021 у справі №910/9925/20 було направлено учасникам провадження 12.01.2021 (відповідно до штемпеля на зворотній стороні ухвали), а відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представник відповідача отримав копію даної ухвали 14.01.2021, в той час як судове засідання було призначено на 13.01.2021.

За змістом статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Згідно з частиною 1 статті 42 цього Кодексу учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За змістом статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є необов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, у зв`язку із чим твердження скаржника про неповідомлення належним чином останнього про час і місце судового засідання підтверджуються матеріалами справи.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

В свою чергу, у висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/9925/20, з прийняттям нового рішення про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Оболонь" - задовольнити частково.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/9925/20 скасувати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Оболонь" (04212, місто Київ, вул. Богатирська, будинок 3, ідентифікаційний код 05391057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерполімерпак" (03035, місто Київ, вул. Солом`янська, будинок 1, кімната 710, ідентифікаційний код 38077038) 98 161 (дев`яносто вісім тисяч сто шістдесят одну) грн. 26 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/9925/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.04.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала