Постанова

від 02.04.2021 по справі 315/1199/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 315/1199/18

провадження № 61-6090св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Залізнична селищна рада Гуляйпільського району Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25 травня 2004 року згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Т. М., придбала у відкритого акціонерного товариства Запоріжсільбуд (далі - ВАТ Запоріжсільбуд ) цілісний майновий комплекс, розташований на земельній ділянці площею 2,3542 га на АДРЕСА_1 , яка належала на праві постійного користування дочірньому підприємству Відкрите акціонерне товариство Запоріжсільбуд - Пересувній механізованій колоні № 121 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 04 квітня 1995 року. Відомості про право власності на майно внесені до Державного реєстру речових прав 12 листопада 2014 року.

У зв`язку з переходом до неї права власності на цілісний майновий комплекс у 2005 році вона звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою.

Рішенням від 26 липня 2005 року № 3 їй було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою.

У 2006 році рішенням № 8 та у 2010 році рішенням № 9 відповідач Залізнична селищна рада Гуляйпільського району Запорізької області повторно надала дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, тому, на її думку, в такий спосіб відповідач визнавав її право на надання в користування земельною ділянкою розміром 2,3542 га, на якій розміщено належний їй майновий комплекс.

Проте з незалежних від неї обставин технічна документація із землеустрою не була виготовлена згідно, оскільки органи земельних ресурсів протягом декількох років не здійснювали розробку технічної документації земельних ділянок, які знаходились на праві постійного користування, про що свідчать листи Центру Державного земельного кадастру від 01 червня 2008 року, 13 серпня 2009 року. Також у 2011 році відповідач звертався до прокурора Гуляйпільського району з питання бездіяльності цих органів щодо виготовлення технічної документації, зокрема, й на спірну земельну ділянку.

Влітку 2018 року вона дізналась про наявність рішень Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 23 грудня 2005 року № 4 Про дозвіл Гуляйпільській нафтобазі ВАТ Запоріжнафто-продукт на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду частини земельної ділянки в АДРЕСА_1 та від 19 жовтня 2006 року № 12 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду .

12 березня 2007 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2920 га, яка є частиною земельної ділянки площею 2,3542 га по АДРЕСА_1 , та присвоєно їй кадастровий номер 2321855300:03:004:0029. Але передачу в оренду частини належної до майнового комплексу земельної ділянки вчинено без її відома та згоди.

На підставі рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 15 серпня 2014 року № 3 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель відповідач провів інвентаризацію земель Пересувної механізованої колони № 121 загальною площею 2,3542 га та замовив виготовлення технічної документації із землеустрою.

В подальшому рішенням Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 15 липня 2015 року № 6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, наданої в постійне користування Пересувній механізованій колоні № 121 припинено право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2321855300:02:002:0085 площею 2,0616 га (залишкова площа після передання в оренду частки площею 0,2920 га) Пересувної механізованої колони № 121 ВАТ Запоріжсільбуд та передано до земель запасу Залізничної селищної ради.

Останнім рішенням Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 22 червня 2017 року № 12 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок земельну ділянку із кадастровим номером 2321855300:02:002:0085 з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств, поділено на частки для продажу на земельних торгах.

Посилаючись на те, що вказаними рішеннями селищної ради порушено право власності на належний їй цілісний майновий комплекс, розташований на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , оскільки частина будівель залишилась на земельній ділянці, наданій в оренду іншому орендарю, а також порушено право на користування земельною ділянкою площею 2,3542 га, на якій цей комплекс розташований, що належала продавцю на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею від 04 квітня 1995 року, ОСОБА_1 просила визнати їх незаконними та скасувати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2019 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 15 серпня 2014 року № 3 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель в частині передачі земельної ділянки до земель запасу Залізничної селищної рад Гуляйпільського району Запорізької області.

Визнано незаконним та скасовано рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 15 липня 2015 року № 6 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки наданої в постійне користування Пересувній механізованій колоні № 121 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 22 червня 2017 року № 12 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 у зв`язку з набуттям права власності на цілісний майновий комплекс має право і на закріплену за ним земельну ділянку, але таке право нею не було оформлено належним чином незважаючи на те, що рішеннями органу місцевого самоврядування їй надавався дозвіл на розроблення технічної документації для виготовлення проекту землеустрою щодо закріпленої за майновим комплексом земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні вимог щодо оскарження рішень від 23 грудня 2005 року № 4 та від 19 жовтня 2006 року № 12, суд першої інстанції виходив із з пропуску позивачем позовної давності для звернення до суду з цими вимогами.

Оцінюючи рішення від 15 липня 2015 року № 6 та від 22 червня 2017 року № 12 в частині проведення інвентаризації земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 , суд вважав їх законними та такими, що не порушують право позивача, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимог про їх скасування.

Водночас суд першої інстанції вважав рішення від 22 червня 2017 року № 12 в частині передачі земельної ділянки до земель запасу Залізничної селищної ради таким, що порушує право позивача на постійне користування земельною ділянкою та в цій частині визнав його незаконним та скасував.

Не погодившись із рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Залізнична селищна рада Гуляйпільського району Запорізької області рішення суду першої інстанції не оскаржувала, тому рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 апеляційним судом не переглядалося.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 24 жовтня 2019 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постановлено нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Визнано незаконним та скасовано рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 23 грудня 2005 року № 4 Про дозвіл Гуляйпільській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки в АДРЕСА_1 .

Визнано незаконним та скасовано рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 19 жовтня 2006 року № 12 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду .

Змінено рішення щодо визнання незаконним та скасування рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 15 серпня 2014 року № 3 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель в частині передачі земельної ділянки до земель запасу Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області, визнавши його незаконним та скасувавши в цілому.

Зазначено, що в решті рішення не оскаржувалось та не переглядалось.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Установивши, що про зміст оспорюваних рішень Залізничної селищної ради рішень від 23 грудня 2005 року № 4 та від 19 жовтня 2006 року № 12 позивачка дізналась у липні 2018 року, апеляційний суд дійшов висновку про те, що місцевий суд помилково вважав пропущеною позовну давність на їх оскарження.

Виходячи з того, що на підставі прийнятих Залізничною селищною радою оскаржуваних рішень були сформовані декілька земельних ділянок, яким присвоєно відповідні кадастрові номери, що, у свою чергу, перешкоджає позивачці оформити право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання незаконними, скасування рішень від 23 грудня 2005 року № 4 та від 19 жовтня 2006 року № 12 із ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих вимог, а також визнання незаконним та скасування рішення від 15 серпня 2014 року № 3 у повному обсязі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 березня 2020 року Залізнична селищна рада Гуляйпільського району Запорізької області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду й закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди не звернули увагу на те, що рішення селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а також оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо надання чи відмови у наданні такого дозволу є публічно-правовим і не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постанова апеляційного суду переглядається лише в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 23 грудня 2005 року № 4, від 19 жовтня 2006 року № 12, від 15 серпня 2014 року № 3, в іншій частині не оскаржується, тому відповідно до статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № № 536/233/16-ц, 820/4149/17, 380/624/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); порушення апеляційним судом правил інстанційної юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_2 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, яка ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкритокасаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Гуляйпільського районного суду Запорізької області справу № 315/1199/18 за позовом ОСОБА_1 до Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року до закінчення касаційного провадження.

Касаційне провадження відкрито з підстав посилання заявника на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № № 536/233/16-ц, 820/4149/17, 380/624/16-ц. (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); порушення апеляційним судом правил інстанційної юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Обставини справи

Суди встановили, щозгідно з договором купівлі-продажу від 25 травня 2004 року, укладеним з ВАТ Запоріжсільбуд та посвідченим приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Демченко Т. М. й зареєстрованим в реєстрі за номером 843, ОСОБА_1 є власником майнового комплексу на АДРЕСА_1 , який складається з літ. Б - цех деревообробки площею 885,2 кв. м, літ. В - цех деревообробки площею 141,5 кв. м, літ. Г - цех деревообробки, літ. Д - котельня, літ. Н - будівля РВБ, літ. П, П , п, п , мережі водопостачання, каналізаційної мережі, теплових мереж, під`їздного залізничного тупика, підкранової залізничної колії, майданчику-стоянки для автомобілів і механізмів, мийного майданчику, брудовістійника, вигрібу на 50 куб. м, вапногасильної ями, майданчику для піску, пилорами Р-63, трансформатору Т-938, електролінії, що розташований на земельній ділянці площею 2,3542 га, яка надана в постійне користування дочірньому підприємству ВАТ Запоріжсільбуд - Пересувній механізованій колоні № 121 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 04 квітня 1995 року. Відомості про право власності на майно внесені до Державного реєстру речових прав 12 листопада 2014 року, номер запису 7666381.

Згідно з державним актом на право постійного користування за майновим комплексом, розташованим на АДРЕСА_1 , було закріплено земельну ділянки площею 2,3542 га.

У зв`язку з переходом права власності на будівлі та споруди згідно договору купівлі-продажу від 25 травня 2004 року, рішенням Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 26 липня 2005 року № 3 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, що посвідчує право на земельну ділянку, розташовану в АДРЕСА_1 у зв`язку з переходом права власності на будівлю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_1 .

23 грудня 2005 року рішенням № 4 Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області Про дозвіл Гуляйпільській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 надано дозвіл Гуляйпільській нафтобазі ВАТ Запоріжнафтопродукт на складання технічної документації в місячний термін.

У 2006 року рішенням № 8 Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою в зв`язку з переходом права власності на будівлю ОСОБА_1 поновлено дозвіл, наданий рішення від 26 липня 2005 року № 3, на один місяць через пропущення терміну виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Рішенням Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 19 жовтня 2006 року № 12 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ВАТ Запоріжнафтопродукт для будівництва автозаправної станції (землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг) площею 0,2920 га, яка розташована на АДРЕСА_1 , із припиненням права постійного користування частиною земельної ділянки Пересувній механізованій колонії № 121 площею 0,2920 га (землі промисловості) із загальної площі 2,3542 га, та передано її в оренду ВАТ Запоріжнафтопродукт для будівництва автозаправної станції (землі комерційного використання) терміном на 25 років.

12 березня 2007 року Гуляйпільським районним відділом Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК було проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,2920 га, сформованої в результаті виділу, та присвоєно виділеній в оренду земельній ділянці кадастровий номер 2321855300:03:004:0029.

У липні 2010 року рішенням № 9 Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на АДРЕСА_1 орієнтовною площею 2 га та запропоновано протягом одного місяця замовити технічну документацію.

На підставі рішення Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 15 серпня 2014 року № 3 Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою по проведенню робіт з інвентаризації земель проведено інвентаризацію земель Пересувної механізованої колони № 121 загальною площею земельної ділянки 2,3542 га та замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою.

13 липня 2015 року відділом Дерземагенства у Гуляйпільському районі Запорізької області проведено державну реєстрацію сформованої в результаті поділу земельної ділянки площею 2,0616 га та присвоєно цій ділянці кадастровий номер 2321855300:02:002:0085.

Рішенням від 15 липня 2015 року № 6 Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельної ділянки, наданої в користування Пересувній механізованій колоні № 121 , затверджено технічну документацію із землеустрою, припинено право постійного користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2321855300:02:002:0085 площею 2,0616 га, належною Пересувній механізованій колоні № 121 ВАТ Запоріжсільбуд , та передано її до земель запасу Залізничної селищної ради.

22 липня 2017 року Залізничною селищною радою Гуляйпільського району Запорізької області прийнято рішення № 12 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок , яким вирішено земельну ділянку із кадастровим номером 2321855300:02:002:0085 з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд будівельних організацій та підприємств, поділити на частки для продажу на земельних торгах.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка посилалась на те, що оспорюваними рішеннями відповідач розпорядився земелькою ділянкою, на якій розташований належний їй на праві власності майновий комплекс, зокрема, частиною земельної ділянки, на якій безпосередньо розташовані об`єкти нерухомості, та частиною земельної ділянки, необхідної для його обслуговування, у зв`язку з чим просила визнати їх незаконними та скасувати.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року є посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № № 536/233/16-ц, 820/4149/17, 380/624/16-ц. (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України); порушення апеляційним судом правил інстанційної юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказано, що особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Статтею 120 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, відповідно до частин першої та четвертої статті 120 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступлення від наведених висновків та погодилася із застосуванням судами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.

Позивачка, обґрунтовуючи підстави позову, посилалась на те, що набула право власності на цілісний майновий комплекс, розташований за вказаною вище адресою, й до неї відповідно до частини другої статті 377 ЦК України (в редакції станом на 25 травня 2004 року) перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій розміщені споруди, та частина земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Проте оспорюваними рішеннями відповідача без її відома та згоди було сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2321855300:02:002:0085, на якій розміщена частина належного їй на праві власності цілісного майнового комплексу, змінено цільове призначення цієї земельної ділянки, надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу даної земельної ділянки.

Встановивши, що оспорюваними рішеннями Залізничної селищної ради відбувся поділ зазначеної вище земельної ділянки, внаслідок чого сформовані декілька земельних ділянок, яким присвоєно відповідні кадастрові номери, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність порушеного права позивача, яке підлягає захисту шляхом визнання незаконними та скасування рішень відповідача, зокрема від 23 грудня 2005 року № 4, від 19 жовтня 2006 року № 12 та від 15 серпня 2014 року № 3.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, зводяться до невірного тлумачення ним норм матеріального права та переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень розгляду справи у суді касаційної інстанції, передбачених у статті 400 ЦПК України.

З огляду на те, що позивачка звернулась до суду за захистом своїх цивільних прав - права власності на майновий комплекс та права користування земельної ділянки, на якій він розташований, висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 до Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області про визнання незаконними та скасування рішень Залізничної селищної ради Гуляйпільського району Запорізької області від 23 грудня 2005 року № 4, від 19 жовтня 2006 року № 12, від 15 серпня 2014 року № 3 залишити без змін.

Поновити виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун