Рішення

від 13.04.2021 по справі 140/1130/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року ЛуцькСправа № 140/1130/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик" до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик" звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень від 25.09.2020 №№0000016, 0000017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик" вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару: "Напівпричіп - низькорамна платформа для перевезення негабаритних вантажів, що був у використанні, марки LANGENDORF, модель SATAH-VL20/27 рама № НОМЕР_1 - дві осі - вантажопідйомністю 26750 кг - повна маса 38500 кг, призначення - для перевезення негабаритних вантажів, рік виготовлення - 2009. Країна виробництва - (DE). Торгівельна марка "LANGENDORF"" код товару 8716398000 згідно з УКТЗЕД за електронною митною декларацією від 07.06.2018 типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/014978, за результатами якої складено акт №0008/7.3-19/41195403 від 10.09.2020. Перевіркою встановлено, що ввезений позивачем товар не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію, при цьому висновки митного органу базуються на листі уповноваженого органу Республіки Польща, в якому зазначено, що даний товар не відповідає вимогам преференційного походження.

Ha підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 25.09.2020 №0000016, яким ТОВ "КМ Логістик" збільшено грошове зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 86990,69 грн., з яких 69592,55 грн. - за податковими зобов`язаннями та 17398,14 грн. - штрафні санкції; від 25.09.2020 №0000017, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 17398,14 грн., з яких 13918,51 грн. - за податковими зобов`язаннями та 3479,63 грн. - штрафні санкції.

Позивач вважає висновки акту перевірки та податкові повідомлення-рішення безпідставними, оскільки митна декларація та безпосередньо сертифікат з перевезення EUR. 1, в яких було задекларовано товар при ввезенні на митну територію України, були прийняті митним органом, a імпортований товар випущений у вільний обіг, зокрема Волинська митниця ДMC здійснила митне оформлення товару без будь-яких зауважень, що в свою чергу, ще раз підтверджує, що декларант надав достатню кількість документів, які б підтверджували преференцію по сплаті митних платежів.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечив проти вимог позовної заяви. Вказує, що позивачем було проведено митне оформлення товару за електронною митною декларацією від 07.06.2018 типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/014978 із застосуванням преференційного режиму на умовах угоди про вільну торгівлю з ЄС, код пільги - "410". Вказаний режим застосовано на підставі сертифікату з перевезення EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833.

Волинською митницею Держмитслужби було направлено лист щодо перевірки сертифікату з перевезення EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 уповноваженими органами країни експорту. За результатами перевірки уповноваженим органом Республіки Польща підтверджено автентичність вказаного сертифікату, що складена експортером на транспортний засіб, де зазначено, що експортером не надано документів, що підтверджують преференційне походження товару.

На думку відповідача, товар, митне оформлення якого здійснено за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди та не має права на преференцію, а відтак просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив позивач підтримав власну правову позицію, викладену в позові. Також наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "КМ Логістик" за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 здійснено митне оформлення товару: "Напівпричіп - низькорамна платформа для перевезення негабаритних вантажів, що був у використанні, марки LANGENDORF, модель SATAH-VL20/27 рама № НОМЕР_1 - дві осі - вантажопідйомністю 26750 кг - повна маса 38500 кг, призначення - для перевезення негабаритних вантажів, рік виготовлення - 2009. Країна виробництва - (DE). Торгівельна марка "LANGENDORF"".

Ввезення товару на митну територію України проводилось згідно зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2018 №16/05, укладеного з Компанією "Predsiebiorstwo Transportow - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT" Leszek Lewicki, ul. Starogardzka, 16A, 83-210.

Згідно контракту від 16.05,2018 №16/05 продавець - Компанія "Predsiebiorstwo Transportowo - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT" продає Покупцю - ТОВ "КМ ЛОГІСТИК" товар відповідно до договору - причіп "LANGENDORF".

При митному оформленні за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 сплачені митні платежі: мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - 23197,52 грн.; податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання - 190219,65 грн.

Листом Держмитслужби України від 19.05.2020 №16-3/16-01/7.3/1223 надіслано відповідь уповноважених органів Республіки Польща від 09.04.2020 №2201-ІОС.4331.13.2019.MS про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833, згідно якої результати перевірки свідчать що товар, на який поширюється сертифікат EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 не має преференційного походження з ЄС відповідно до положень Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "товарів, що походять з певної країни" і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та Україною".

Окрім того, у повноваженими органами Республіки Польща у надісланому листі про результати проведеної перевірки від 09.04.2020 №2201-IOC.4331.13.2019.MS повідомлено, що в ході перевірочних заходів експортер Handlowe MEGATRANSPORT Leszek Lewicki не надав належної документації для підтвердження преференційного походження товару.

На підставі наказу Волинської митниці Держмитслужби №264 від 12.08.2020 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" в період з 25.08.2020 по 07.09.2020 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "КМ ЛОГІСТИК" вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару: "Напівпричіп - низькорамна платформа для перевезення негабаритних вантажів, що був у використанні, марки LANGENDORF, модель SATAH-VL20/27, рама № НОМЕР_1 - дві осі - вантажопідйомності 26750 кг - повна маса 38500 кг, призначення - для перевезення негабаритних вантажів, рік виготовлення - 2009. Країна виробництва - (DE). Торгівельна марка "LANGENDORF" код товару 8716398000 згідно з УКТЗЕД за електронною митною декларацією від 07.06.2018 типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/014978.

За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем складено акт №0008/7.3-19/41195403 від 10.09.2020 згідно якого, відповідачем виявлено порушення позивачем вимог:

абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV "Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та з Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини 4 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України; частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 на суму 69 592,55 грн.;

пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 на суму 13 918,51 грн.

На підставі акту перевірки від 25.09.2020 №0008/7.3-19/41195403 Волинською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000016 від 25.09.2020, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 86990,69 грн., з яких 69592,55 грн. - за податковими зобов`язаннями та 17398,14 грн. - штрафні санкції.

№0000017 від 25.09.2020, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 17398,14 грн., з яких 13918,51 грн. - за податковими зобов`язаннями та 3479,63 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем було подано скаргу до Державної митної служби України, яка рішенням від 18.12.2020 була залишена без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправними вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача, звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 МК України).

Відповідно до частини сьомої статті 336 МК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) митний контроль здійснюється посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

В розумінні положень статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Як обумовлено частиною другою зазначеної статті, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з частинами 1-3 статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.

Суд зазначає, що суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності у нього права на застосування преференційного митного режиму до ввезеного товару.

Статтями 257, 266 МК України визначено обов`язок декларанта здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, та сплатити митні платежі.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення. У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Пунктом 190.1 статті 190 ПК України встановлено, що базою оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 39-1 цього Кодексу.

Відповідно до статті 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Частиною 1 статті 271 МК України встановлено, що мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються, зокрема, ввізне мито (пункт 2 частини першої названої статті).

Пунктом 1 частини 1 статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

У пункті 1 частини 1 статті 289 МК України зазначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Як зазначалось вище, позивачем за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 було ввезено на митну територію України товар - "Напівпричіп - низькорамна платформа для перевезення негабаритних вантажів, що був у використанні, марки "LANGENDORF", модель "SATAH-VL20/27" рама № НОМЕР_1 - дві осі - вантажопідйомністю 26750 кг - повна маса 38500 кг, призначення - для перевезення негабаритних вантажів, рік виготовлення - 2009. Країна виробництва - (DE). Торгівельна марка "LANGENDORF"", який оформлено із застосуванням преференції зі сплати ввізного мита (код пільги - 410).

В той же час, як зазначено вище по тексту, відповідач в ході проведення перевірки встановив, що ввезений позивачем транспортний засіб не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу базуються на листі уповноваженого органу Республіки Польща від 09.04.2020 №2201-IOC.4331.13.2019.MS, в якому, як зазначає відповідач, зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.

За приписами частини 5 статті 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частиною першою, другою, шостою статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Частиною 3 статті 43 МК України встановлено, що сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Вищевказаними нормами права встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару. Отже, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Відповідно до частини 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Частиною 9 статті 43 МК України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 44 МК України, у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Законом України від 16.09.2014 №1678-VII ратифіковано Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Угода про асоціацію з ЄС).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" (надалі - Протокол І, до цієї Угоди).

Частиною 1 статті 2 розділу 2 Протоколу І встановлено, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до частини 1 статті 16 розділу 5 Протоколу І товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

1. Сертифікат з перевезення товару EUR.1;

2. У випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу 5 "Підтвердження походження" Протоколу 1, згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Стаття 28 Протоколу І встановлює, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, "interalia" (переклад - також), в тому числі:

(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;

(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;

(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;

(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.

Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польщі від 09.04.2020 №2201-IOC.4331.13.2019.MS, в якому зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.

В той же час, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера, тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Як зазначалось вище, для митного оформлення товару за МД №UA205040/2018/014978 від 07.06.2018 декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі сертифікат з перевезення товару форми EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833, в якому зазначено експортером компанію "Predsiebiorstwo Transportow - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT" Leszek Lewicki, ul. Starogardzka, 16A, 83-210 (Республіка Польща).

Враховуючи те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

В матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.

Суд, також звертає увагу на те, що у імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі сертифікату. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу сертифікату і правдивість інформації, що в ньому зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві).

Як було зазначено вище, сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач дотримався умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосував тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим митним органом Республіки Польща, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

Таким чином, позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 є чинним та не скасованим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що товар, митне оформлення якого здійснено за МД №UA205040/2018/014978 від 07.06.2018 на підставі сертифікату EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Згідно зі статтею статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів учасників справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують доводи позивача, покладені в основу його позовних вимог, при цьому, відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.09.2020 №№0000016, 0000017, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджується квитанцією №43 від 22.01.2021.

Відтак, оскільки цим рішенням позов задоволено повністю, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Волинської митниці Держмитслужби від 25 вересня 2020 року №0000016 та №0000017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик" судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ Логістик", код ЄДРПОУ 41195403, адреса: 45006, м. Ковель, вул. Володимирська, 131А.

Відповідач: Волинська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43350888, адреса: 44350, Любомльський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13.

Суддя Ю.Ю. Сорока