Постанова

від 17.09.2021 по справі 140/1130/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1130/21 пров. № А/857/13124/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Кухтея Р.В.,

Шевчук С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Сорока Ю.Ю.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м.Луцьк 13 квітня 2021 року у справі №140/1130/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КМ Логістик до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

29.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю КМ Логістик (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці Держмитслужби, просило визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2020 №0000016 та №0000017.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх, відповідно до заявленого митного режиму. Суд першої інстанції вказав, що лист уповноваженого органу Республіки Польща від 09.04.2020 №2201-IOC.4331.13.2019.MS не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію. Суд першої інстанції вказав, що для митного оформлення товару за МД №UA205040/2018/014978 від 07.06.2018 декларантом було надано всі необхідні супровідні документи, в тому числі сертифікат з перевезення товару форми EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833, в якому зазначено експортером компанію Predsiebiorstwo Transportow - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT Leszek Lewicki, ul. Starogardzka, 16A, 83-210 (Республіка Польща). Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи також відсутні докази про визнання недійсним сертифіката з перевезення товару форми EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 чи про притягнення експортера до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів та дійшов висновку, що товар, митне оформлення якого здійснено за МД №UA205040/2018/014978 від 07.06.2018 на підставі сертифікату EUR.l від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що експортер, який подає заявку на видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів. Скаржник вказує, що уповноваженим органом Республіка Польща за результатами проведеної перевірки надіслано копію самого сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 з відміткою Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності у графі 14 сертифіката. Скаржник також зазначає, що уповноваженим органом Республіки Польща за результатами проведеної перевірки не підтверджено преференційне походження товару за вказаним сертифікатом з перевезення товару EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що апеляційна скарга є необґрунтованою, не містить суттєвих доводів, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Вказує, що лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, на підставі наказу Волинської митниці Держмитслужби №264 від 12.08.2020 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в період з 25.08.2020 по 07.09.2020 проведено документальну невиїзну перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю КМ ЛОГІСТИК вимог митного законодавства України в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільнення від оподаткування при оформленні товарів за окремою митною декларацією.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.09.2020 №0008/7.3-19/41195403, відповідно до висновків якого документальною невиїзною перевіркою ТОВ КМ ЛОГІСТИК встановлено порушення вимог: абзацу 1 пункту 1 статті 29 до частини 2 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та з Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; частини 4 та частини 5 статті 280 Митного кодексу України; частини 1 статті 281 Митного кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті мита на товари, що ввозяться на митну територію України суб`єктами господарювання, за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 на суму 69 592,55 грн.; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 на суму 13 918,51 грн.

На підставі акта перевірки від 25.09.2020 №0008/7.3-19/41195403 Волинською митницею Держмитслужби винесено податкові повідомлення-рішення: №0000016 від 25.09.2020, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем - мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 86 990,69 грн., з яких 69 592,55 грн. - за податковими зобов`язаннями та 17 398,14 грн. - штрафні санкції; №0000017 від 25.09.2020, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем - податок на додану вартість на загальну суму 17 398,14 грн., з яких 13 918,51 грн. - за податковими зобов`язаннями та 3 479,63 грн. - штрафні санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, такими, що підлягають скасуванню, Товариство з обмеженою відповідальністю КМ Логістик звернулось із позовом до суду.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 271 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до положень статті 257, статті 266 МК України Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 300 МК України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту в пункту 185.1 статті 185 Податковий кодекс України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України), об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 ПК України).

Базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів (пункт 190.1 статті 190 МК України).

Отже, у визначених законодавством випадках допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори. Тарифна пільга (тарифна преференція) - це звільнення (повне або часткове) платника від нарахування і сплати мита й податків за наявності підстав, визначених законодавством України, які надаються у вигляді (1) звільнення від оподаткування митом, (2) зниження ставки ввізного мита, (3) встановлення тарифних квот. У разі встановлення законодавством або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, тарифних пільг (преференцій) їх застосування можливе у разі дотримання умов, з якими пов`язується їх надання.

Згідно з пунктом 7 частиною 1 статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. (частина 1 статті 351 МК України).

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (пункт 2 частини 2 статті 351 МК України).

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (частина 2 статті 345 МК України).

Як встановлено судом першої інстанції, Листом Управління організації заходів торгівельної політики Департаменту митно-тарифного та нетарифного регулювання Держмитслужби України від 19.05.2020 №16-3/16-01/7.3/1223 надіслано відповідь уповноважених органів Республіки Польща від 09.04.2020 №2201-ІОС.4331.13.2019.MS про результати перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833, згідно з якою результати перевірки вказують на те, що товар, на який поширюється сертифікат EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 не має преференційного походження з ЄС відповідно до положень Протоколу 1 Щодо визначення концепції товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та Україною .

Листом від 14.08.2020 Волинська митниця Держмитслужби повідомила Товариство про призначення документальної невиїзної перевірки на підставі Наказу від 12.08.2020 №264, вказавши, що предметом перевірки є дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг із звільненням від оподаткування при переміщенні через митний кордон України товару: Напівпричіп LANGENDORF SATAH-VL ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 за митною декларацією від 07.06.2018 типу ІМ40ДЕ №UA205040/2018/014978. Запропоновано надати додаткові документи, що стосуються предмета перевірки, за наявності.

Як зазначено у акті від 10.09.2020 №0008/7.3-19/41195403, Товариство додаткових документів не надавало. При проведенні перевірки встановлено, що Товариством ввезено товар: Напівпричіп - низькорамна платформа для перевезення негабаритних вантажів: - марка - LANGENDORF - модель - SATAH-VL20/27 - рама - WLASTA2399WF61332 - дві осі - вантажопідйомності - 26750 кг - повна маса - 38500 кг - низькорамна платформа для перевезення негабаритних вантажів - бувший у використанні - календарний рік виготовлення - 2009 - модельний рік виготовлення - 2009. Країна виробництва - (DE). Торгівельна марка LANGENDORF , фактурна вартість становить 30000 євро (923400,72 грн.), загальною митною вартістю 927900,72 грн. При митному оформленні за МД типу ІМ40ДЕ сплачені митні платежі: митно на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання - 23197,52 грн., податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання - 190 219,65 грн.

Ввезення товару на митну територію України проводилось згідно зовнішньоекономічного контракту від 16.05.2018 №16/05, укладеного з Компанією Predsiebiorstwo Transportow - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT Leszek Lewicki, ul. Starogardzka, 16A, 83-210.

Згідно з контрактом від 16.05,2018 №16/05 продавець - Компанія Predsiebiorstwo Transportowo - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT продає Покупцю - ТОВ КМ ЛОГІСТИК товар відповідно до договору - причіп LANGENDORF .

Під час митного оформлення до товару застосовано преференційний режим на умовах Угоди про вільну торгівлю з ЄС. Для підтвердження преференційного походження товару декларантом надано сертифікат з перевезення EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833, у сертифікаті експортером зазначено Predsiebiorstwo Transportow - Spedcyjno - Handlowe MEGATRANSPORT Leszek Lewicki Республіка Польща, сума наданих пільг із сплати ввізного мита склала 69 592,55 грн.

Згідно з відповіддю уповноважених органів Республіки Польща від 09.04.2020 №2201-ІОС.4331.13.2019.MS про результати перевірки зазначеного сертифіката, такий є автентичним, однак товари, зазначені в сертифікаті не відповідають вимогам преференційного походження відповідно до положень про вільну торгівлю між Україною та ЄС відповідно до вимог Протоколу 1 Щодо визначення концепції товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва до Угоди про вільну торгівлю між Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами з іншої сторони та Україною.

Відповідачем в акті зроблено висновок, що сертифікат з перевезення EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833 не може бути підставою для застосування преференційного режиму вільної торгівлі до товару, оформленого за МД від 07.06.2018 №UA205040/2018/014978 імпортером ТзОВ КМ Логістик .

Отже, суть спору між сторонами стосується встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився Товариством на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права Товариства на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Згідно з частиною 1 статті 281 МК України обумовлена можливість встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Згідно з частинами 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товар

Частиною 1 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Згідно з частиною 3 статті 43 МК України сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

Колегія суддів звертає увагу, що наведеними вище приписами нормативно-правих актів встановлено перелік документів, які можуть підтвердити країну походження товару, серед яких зазначений сертифікат про походження товару.

Тобто, сертифікат про походження товару є лише одним із документів, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску їх відповідно до заявленого митного режиму.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України у разі ввезення товару на митну територію України, сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

З 01.01.2016 застосовується Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року (далі - Угода про асоціацію) розділом IV Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Згідно з статтею 27 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави мито включає будь-яке мито або інший платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару, зокрема будь-який додатковий податок або додатковий платіж, пов`язаний з імпортом або експортом товару.

Кожна Сторона відповідно до частини 1 статті 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу ІІ Визначення концепції походження товарів Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу : (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V Підтвердження походження Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Отже, сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита. При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

Згідно з частиною 8 статті 43 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або органом доходів і зборів встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати органу доходів і зборів для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Відповідно до частини 9 статті 43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Частинами 1, 2 статті 44 МК України передбачено, що для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, обов`язково подається у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров`я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в органу доходів і зборів є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Водночас частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю.

Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI Домовленості про адміністративне співробітництво Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

До матеріалів справи долучено копію сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 04.06.2018 №PL/MF/AN 0095833, надісланого органом Республіки Польща, з відміткою Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності у графі 14 сертифіката. Вказана відмітка засвідчена уповноваженим органом Республіки Польща.

Додаткових документів для підтвердження країни походження товару позивач митному органу не надав.

Окрім того, уповноваженими органами Республіки Польща у надісланому листі про результати проведеної перевірки від 09.04.2020 №2201-IOC.4331.13.2019.MS повідомлено, що в ході перевірочних заходів експортер Handlowe MEGATRANSPORT Leszek Lewicki не надав належної документації для підтвердження преференційного походження товару.

З огляду на викладене та враховуючи приписи статті 352 Митного кодексу України, якою встановлено перелік матеріалів, які можуть бути використані для підготовки висновків за результатами перевірок, суд апеляційної інстанції вважає, що отримана інформація щодо підтвердження преференційного походження спірного товару з Республіки Польща, може бути використана митним органом для підготовки висновків за результатами перевірки, щодо характеристик товару, зокрема, країни походження, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у спірних правовідносинах обов`язок з декларування, визначення і сплати мита та податку має саме позивач, а тому саме він, несе відповідальність за повноту виконання цього обов`язку, тоді як формальна наявність сертифікату походження товару, за видачу якого несе відповідальність експортер, не є достатньою підставою для висновку про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій для отримання преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи пільгові тарифи, позивач мав безсумнівно переконатися, що поставлений ним товар дійсно є товаром відповідного походження згідно з положеннями вищезазначеної Угоди, а не покладатися лише на відповідальність експортера за видачу відповідного сертифікату.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки проаналізовані документи в сукупності не містять відомостей, які дають підстав для висновку щодо застосування преференційних ставок ввізного мита у спірних правовідносинах, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення стаття 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, що має наслідком скасування такого та відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до положень статті 139 КАС України, такі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року у справі №140/1130/21 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю КМ Логістик до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук