Рішення

від 08.04.2021 по справі 160/1393/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року Справа № 160/1393/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/1393/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

28.01.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просять суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, оформлене податковим повідомленням-рішенням №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 16099, 43 гривень;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року на суму 16099,43 грн., сформоване Головним управління ДПС України у Дніпропетровській області платнику податків ОСОБА_1 .

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 28.01.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 01.02.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/1393/21, та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

08.02.2021 року витребувано додаткові докази по справі, а саме:

- рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, оформлене податковим повідомленням-рішенням №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 16099,43 гривень;

- відомості щодо отримання позивачем оскаржуваного ППР №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року про нарахування позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 16099,43 гривень;

- лист відповідача від 24.12.2020 року №118178/10/04-36-04-17-11;

- адвокатські запити представника позивача №0448414-5740-0481 від 30.06.2020 року;

- розрахунок щодо нарахування штрафних санкцій, згідно ППР №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року та інші докази щодо суті спору.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року замінено відповідача на його правонаступника, а саме: замінити Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) на його правонаступника Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658). Продовжено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП: 44118658) строк для надання відзиву та додаткових доказів по справі до 19.03.2021 року (включно).

09.03.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов разом із витребуваними судом доказами по справі.

31.03.2021 року позивачем до суду надана письмова відповідь на відзив відповідача.

Приписами статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 08.04.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02 грудня 2020 року позивачу йому стало відомо, що відповідач здійснив нарахування податкового зобов`язання і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 16099,43 грн. за 2019 рік.

Вказує, що на підставі договору дарування від 08.06.2017 року позивач отримав право власності на нерухоме майно, а саме комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Позивач, листом від 03.12.2020 року звернувся до відповідача з проханням зняти з ОСОБА_1 нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, платник податків є сільськогосподарським товаровиробником, а об`єкт нерухомого майна віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (год 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. До заяви позивач додав правовстановлюючу та технічну документацію на об`єкт нерухомого майна, а також докази ведення сільськогосподарської діяльності.

24.12.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області у відповідь направив позивачу лист №118178/10/04-36-04-17-11, яким повідомило його про те, що контролюючий орган листом направляв на адресу платника податків ОСОБА_1 податкове повідомлення-рішення №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 16099,43 грн., як власнику комплексу складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Правомірність нарахування зазначеного вище податкового зобов`язання відповідач обґрунтував у листі від 24.12.2020 року тим, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

Однак, на думку позивача, цей об`єкт не підлягає оподаткуванню в силу прямих норм ПК України.

Належний позивачу на праві власності комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції,що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Разом з тим, позивач вказує, він є сільськогосподарським товаровиробником, який фактично здійснював свою господарську діяльність з виробництва сільськогосподарської продукції у 2019 році. Так, у власності позивача знаходиться сільськогосподарська техніка, а саме: трактор МТЗ реєстраційний номер НОМЕР_1 2005 р.в.; комбайн зернозбиральний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2002 р.в. Зазначена техніка використовується позивачем для вирощування сільськогосподарських культур та збору врожаю на земельних ділянка, що перебувають у власності позивача, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1221884300:03:001:1036 площею 0,33 га для ведення товарного, сільськогосподарського виробництва; земельна ділянка з кадастровим номером 1221884300:03:001:0877, площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства; ділянка з кадастровим номером 1221884300:03:001:0874 площею 0,3 га для ведення особистого селянського господарства.

Вказує, що він звітував у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік про отримання доходу від здійснення сільськогосподарського виробництва, за який позивач сплатив податок з доходів фізичних осіб.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач заперечує проти позову. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач на підтвердження використання об`єктів оподаткування у сільськогосподарській діяльності посилається на копію договору дарування від 08 червня 2017 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копію технічного паспорту № 2018 - 0670 від 25.11.2018 року, копію 2-х свідоцтв про реєстрацію с/г техніки.

Вважають, що системний аналіз норм чинного податкового законодавства, доводить, що для віднесення певних об`єктів нерухомого майна до об`єктів, що використовується у сільськогосподарській діяльності необхідно визначити фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості шляхом обчислення на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення. Платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об`єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.

Так, відповідно до інформації, розміщеної на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ЗІР ДПС , відповідач робить висновки про те, на підставі яких документів визначається належність будівлі до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства .

Отже, відповідно до п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УVІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

З метою уніфікації об`єктів нерухомості Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації розроблено та затверджено наказом від 17.08.2000 року №507 Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі -Класифікатор), який містить Методику класифікації будівель за головною класифікаційною ознакою - їх цільовим функціональним призначенням.

Оскільки фактичне головне призначення кожного конкретного об`єкта нерухомості обчислюється на підставі документів, що підтверджують право власності, у порядку, визначеному Класифікатором, із використанням Методики ідентифікації за головною класифікаційною ознакою будівель багатофункціонального призначення, то платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за отриманням необхідного висновку щодо ідентифікації об`єкта нерухомості доцільно звертатись до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду.

Для ідентифікації об`єктів нерухомого майна як таких, що використовуються платниками податків у сільськогосподарській діяльності, вони повинні звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно - будівельного контролю та нагляду і отримати необхідний висновок щодо присвоєння об`єкта нерухомості до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства Класифікатора.

Таким чином, на думку податкового орану, оскільки позивачем не було надано висновків Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві щодо зарахування об`єктів оподаткування до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства Класифікатора, відповідач дійшов до висновку, що на даний момент використання об`єктів оподаткування у сільськогосподарській діяльності за 2019 рік є недоведеним позивачем, і як наслідок застосовувати до них податкову преференцію, передбачену пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Відповідач вказує, що позивачу сформовано податкове повідомлення рішення №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року на суму 16099,43 грн., згідно рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VII скликання XIX сесії від 05.06.2018 року № 272 ХІХ/VІІ скликання Про місцеві податки і збори на території Надеждівської сільської ради на 2019 рік (далі - Рішення) ставка податку за 1 кв.м. загальної площі об`єкта нерухомості (% від розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня звітного (податкового) року для фізичних осіб для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5 % (20,865 гривень).

Обчислення суми податку за 2019 рік: (771,60 кв.м * 20,865 грн.) = 16099,43 гривень.

Податкове повідомлення-рішення № 0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року на суму 16099,43 грн., згідно пп. 266.7.2 п.266.7 ст.267 ПКУ, надіслано листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації. Лист було повернений поштовою службою з відміткою із закінченням строку зберігання 19.08.2020 року.

Граничний термін сплати податкового зобов`язання 18.10.2020 року.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив такі обставини.

На підставі договору дарування від 08.06.2017 року позивач, ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, а саме комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на це нерухоме майно підтверджується договором дарування комплексу будівель та споруд від 08.06.2017 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Позивач зазначає, що належний йому на праві власності комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

03.12.2020 року позивач звернувся до відповідача з листом у якому просив зняти з нього нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, платник податків є сільськогосподарським товаровиробником, а об`єкт нерухомого майна віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (год 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. До заяви позивач додав правовстановлюючу та технічну документацію на об`єкт нерухомого майна, а також докази ведення сільськогосподарської діяльності.

Однак, листом №118178/10/04-36-04-17-11 від 24.12.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомили позивачу про те, що на їх думку вказані посилання є неналежними, а позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідач вказує, що позивачем не надано висновків Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві щодо зарахування об`єктів оподаткування до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства Класифікатора, відповідач дійшов до висновку, що на цей момент використання об`єктів оподаткування у сільськогосподарській діяльності за 2019 рік є недоведеним та, як наслідок застосовувати до них податкову преференцію, передбачену пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

30.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0148414-5740-0481, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік в сумі 16099,43 гривень.

Це податкове зобов`язання було визначене на підставі рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VII скликання XIX сесії від 05.06.2018 року № 272 ХІХ/VІІ скликання Про місцеві податки і збори на території Надеждівської сільської ради на 2019 рік (далі - Рішення) ставка податку за 1 кв.м. загальної площі об`єкта нерухомості (% від розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня звітного (податкового) року для фізичних осіб для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5 % (20,865 гривень).

Обчислення суми податку за 2019 рік: (771,60 кв.м * 20,865 грн) = 16099,43 гривень.

Податкове повідомлення-рішення № 0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року на суму 16099,43 грн., згідно пп. 266.7.2 п.266.7 ст.267 ПКУ, надіслано листом з повідомленням про вручення за місцем реєстрації. Лист було повернено поштовою службою з відміткою із закінченням строку зберігання 19.08.2020 року.

Граничний термін сплати податкового зобов`язання 18.10.2020 року.

Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

01.01.2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.

Зокрема, в силу положень підпунктів 266.1.1, 266.2.1, 266.3.1, 266.3.2 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (пп. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України).

У свою чергу, підпунктом 266.8.1. пункту 266.8. статі 266 ПК України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до частини першої статті 69 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

За приписами статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить, зокрема, податок на майно.

Водночас, відповідно до статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору (пункт 10.3 статті 10 ПК України).

Статтею 12 ПК України визначені, зокрема повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів.

Пунктом 12.3 статті 12 ПК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Зазначена норма узгоджується з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до цього принципу зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно із пунктом 12.5 статті 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що ОСОБА_1 було сформовано податкове повідомлення-рішення №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року на суму 16099,43 грн., згідно рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VII скликання XIX сесії від 05.06.2018 року № 272 ХІХ/VІІ скликання Про місцеві податки і збори на території Надеждівської сільської ради на 2019 рік ставка податку за 1 кв.м. загальної площі об`єкта нерухомості (% від розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня звітного (податкового) року для фізичних осіб для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5 % (20,865 грн.)

Таким чином, зважаючи на вказане рішення, слід дійти до висновку, що визначені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідають тим, що встановлені підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України.

Отже, відповідачем при визначенні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки було правомірно застосовано рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VII скликання XIX сесії від 05.06.2018 року № 272 ХІХ/VІІ скликання Про місцеві податки і збори на території Надеждівської сільської ради на 2019 рік , яким було визначено відповідні ставки податку.

Разом із тим слід вказати, що одним із спірних питань у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, яке належить позивачу об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та наявність у позивача статусу сільськогосподарського виробника.

У відповідності до вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 ПК базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування. Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

На переконання суду, застереження в підпункті 14.1.235 щодо цілей глави 1 розділу ХIV ПК не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.

Встановлено, що об`єкт нерухомого майна - комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізьким район, село Надеждівка, вул.Затишна, буд. №3Б, який належить позивачу на праві приватної власності.

У позовній заяві позивач посилається на те, що належний йому на праві власності комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізьким район, село Надеждівка, вул.Затишна, буд.№3Б, відноситься до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, у зв`язку із чим 03.12.2020 року він звернувся до відповідача з листом у якому просив зняти з нього нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки, платник податків є сільськогосподарським товаровиробником, а об`єкт нерухомого майна віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (год 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Однак, листом №118178/10/04-36-04-17-11 від 24.12.2020 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області повідомили позивачу про те, що на їх думку вказані посилання є необґрунтованими та позивач не є сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідач вказує, що позивачем не надано висновків Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві щодо зарахування об`єктів оподаткування до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства Класифікатора, відповідач дійшов до висновку, що на цей момент використання об`єктів оподаткування у сільськогосподарській діяльності за 2019 рік є недоведеним та, як наслідок застосовувати до них податкову преференцію, передбачену пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Відповідно до положень Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412).

До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Згідно матеріалів справи, позивачем не доведено та суду не надано належних доказів щодо зарахування цього об`єктів оподаткування до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства Класифікатора.

Також, в матеріалах справи відсутні висновки Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві щодо зарахування об`єктів оподаткування до класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства Класифікатора.

Таким чином, слід дійти до висновків про недоведеність приналежності комплексу будівель і споруд, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізьким район, село Надеждівка, вул.Затишна, буд. №3Б, який належить позивачу на праві приватної власності до будівель сільськогосподарського призначення.

Окрім цього, доказів про те, що об`єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивачем до суду також не надано.

Також, спірними залишаються питання щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського виробника та використання об`єкту нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Суд критично оцінює надану податкову декларацію про майновий стан та доходи позивача, оскільки вказана декларація не є належним доказом наявності статусу сільськогосподарського виробника.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до позивача пільги передбаченої підпункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" №33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог, у зв`язку із чим у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, слід відмовити.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 08.04.2021 року.

Суддя В.В Ільков