Постанова

від 01.07.2021 по справі 160/1393/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2021 року м. Дніпросправа № 160/1393/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Волкової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року (суддя Ільков В.В.) у справі №160/1393/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області, оформлене податковим повідомленням-рішенням №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в розмірі 16099, 43 гривень;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року на суму 16099,43 грн., сформоване Головним управління ДПС України у Дніпропетровській області платнику податків ОСОБА_1 .

Підставами позову визначено те, що контролюючим органом визначено податкові зобов`язання без урахування того, що споруди сільськогосподарських товаровиробників, віднесені до класу будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, не є об`єктом оподаткування.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками розгляду справи судом зроблено висновок про те, що для цілей застосування положень пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, якою визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, визначальним є наявність двох умов: перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У спірному випадку, з посиланням на положення пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, суд вказав на те, що позивач, як фізична особа, не може бути визнаний сільськогосподарським товаровиробником, оскільки таким може бути лише юридична особа або фізична особа-підприємець.

Також суд вказав на те, що позивачем не було доведено (не надано доказів) того, що

належний йому об`єкт нерухомості безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. І таким доказом, на думку суду першої інстанції, повинен бути висновок Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві щодо зарахування об`єктів оподаткування до класу 1271 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства .

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову . Фактично позиція позивача полягає у тому, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про умови застосування положень пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, необґрунтовано зазначив про відсутність підстав для віднесення позивача до сільськогосподарських товаровиробників. З цього приводу позивач вказує на те, що суд першої інстанції керувався положеннями пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, який стосується виключно для цілей застосування положень ПК України в частині спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а отже не регулює спірні відносини. За позицією позивача, визначаючи у особи статус сільськогосподарського товаровиробника слід виходити з положень Законів України Про сільськогосподарський перепис , Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 -2004 років . Також позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності належності об`єкта нерухомості, належного позивачу, до об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування. З цього приводу позивач вказує на те, що надана суду технічна документація на об`єкт нерухомості, з урахуванням положень Класифікатора за кодом 1271, безперечно свідчить про те, що призначенням такого об`єкта нерухомості є будівля для зберігання зерна, а отже цей об`єкт нерухомості призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на підставі договору дарування від 08.06.2017 року позивач, ОСОБА_1 на праві власності належить нерухоме майно, а саме комплекс складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності позивача на це нерухоме майно підтверджується договором дарування комплексу будівель та споруд від 08.06.2017 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

30.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0148414-5740-0481, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості за 2019 рік в сумі 16099,43 гривень.

Податкове зобов`язання було визначене на підставі рішення Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області VII скликання XIX сесії від 05.06.2018 року № 272 ХІХ/VІІ скликання Про місцеві податки і збори на території Надеждівської сільської ради на 2019 рік (далі - Рішення) ставка податку за 1 кв.м. загальної площі об`єкта нерухомості (% від розміру мінімальної заробітної плати, установленої на 01 січня звітного (податкового) року для фізичних осіб для об`єктів нежитлової нерухомості становить 0,5 % (20,865 гривень).

Обчислення суми податку за 2019 рік: (771,60 кв.м * 20,865 грн) = 16099,43 гривень.

Правомірність та обґрунтованість вказаного повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Пунктом 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

У той же час, пп.266.2.2 п.266 ст.266 ПК України визначає об`єкти нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування.

Так, підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 у редакції Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

З аналізу положень вказаної норми права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для цілей застосування положень пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України визначальним є наявність двох умов: перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

В той же час, суд першої інстанції, визначаючи статус сільськогосподарського товаровиробника , безпідставно виходив з положень пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, оскільки у вказаній нормі права зазначено те, що вона застосовується для цілей глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України.

У свою чергу, главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України визначено поняття та умови застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Тобто, вказані положення Податкового кодексу України регулюють правовідносини, які є відмінними від тих, які розглядаються у межах цієї справи та які врегульовані розділом ХІІ ПК України -"Податок на майно".

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно правової позиції, яка сформована Верховним Судом у справі №560/168/19 (постанова від 26.11.2020) в цілях оподаткування податком на нерухоме майно, правильне визначення поняття сільськогосподарського товаровиробника надають інші законодавчі акти, зокрема, Закони України Про сільськогосподарський перепис , Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 -2004 років .

Так, абз.2 ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис передбачено, що виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Визначення поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років , під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Отже, згідно з положеннями вказаних Законів сільськогосподарським виробником визнається не лише юридична особа чи фізична особа-підприємець, як про те зазначив суд першої інстанції, а і фізична особа.

У спірному випадку позивачем надавалися суду докази, які свідчать про здійснення ним сільськогосподарської діяльності, пов`язаної з вирощенням зернових культур, а саме: наявність у позивача сільськогосподарської техніки - комбайн, трактор; квитанції та накладні про прийняття та видачу зернових культур.

Таким чином, встановлені обставини справи, в контексті положень наведених Законів, дає підстави стверджувати про те, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником у розумінні положень пп. ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Щодо статусу нерухомого майна, власником якого є позивач.

Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9).

Із наданих позивачем доказів, Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, технічний паспорт, вбачається, що останній є власником комплексу складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції.

Отже, цільовим призначенням використання об`єктів нерухомості, є зберігання сільськогосподарської продукції.

У свою чергу, окремо під кодом 1271.3 Класифікатора визначені будівлі для зберігання зерна, яке є сільськогосподарською продукцією.

Суд першої інстанції, досліджуючи статус об`єкта нерухомості, виходив з того, що позивачем не було доведено (не надано доказів) того, що належний йому об`єкт нерухомості безпосередньо використовується у сільськогосподарській діяльності. І таким доказом, на думку суду першої інстанції, повинен бути висновок Державного підприємства Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві щодо зарахування об`єктів оподаткування до класу 1271 будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства .

З приводу таких висновків суду першої інстанції слід зазначити те, що жодна норма права не покладає обов`язку на платника податку підтверджувати статус об`єкта нерухомості будь-якими висновками науково-дослідницьких інститутів. Обов`язок по встановленню цільового призначення об`єкта нерухомості, його фактичного використання покладено на контролюючий орган, який і повинен, з метою визначення об`єкта оподаткування, з`ясувати вказані обставини.

Оскільки відповідачем не спростовано призначення об`єкта нерухомості для безпосереднього використання у сільськогосподарській діяльності, то відсутні підстави вважати те, що контролюючим органом прийняте обґрунтоване рішення про визначення податкових зобов`язань.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду та прийняття нової постанови про задоволення позову.

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 908,0грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1362,0грн., а всього 2370,0грн.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року у справі №160/1393/21 - скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Податкове повідомлення-рішення №0148414-5740-0481 від 30.06.2020 року, яке прийнято Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області - визнати неправомірним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2370,0грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 01.07.2021

Повне судове рішення складено 02.07.2021

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя Н.А. Бишевська

суддя І.Ю. Добродняк