Постанова

від 07.04.2021 по справі 160/9390/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 160/9390/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участю секретаря судового засідання Трошиної А.С.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (головуючий суддя - Озерянська С.І.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Державного підприємства НАІС

про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач-1), Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Відповідач-2), Державного підприємства НАІС (далі - Відповідач-3), в якій просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №34 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року, щодо застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 1 (один) місяць;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №1927/7 від 27 липня 2020 року Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, яким уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року, оформлене протоколом №34, про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (посвідчення № НОМЕР_1 , видане 06 червня 2017 року), та про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 1 (один) місяць;

- зобов`язати Державне підприємство НАІС виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 строком на один місяць, внесеного на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленого протоколом №34 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10 липня 2020 року та введеного в дію наказом Міністерства юстиції України від 10.07.2020 року №1927/7 від 27.07.2020 року.

В обґрунтування позову зазначено про те, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців є протиправним та таким, що ґрунтується на неповному дослідженні обставин справи, прийнятим із перевищенням повноважень, якими наділена Дисциплінарна комісія приватних виконавців, що, у свою чергу, на думку Позивача, свідчить і про протиправність наказу Міністерства юстиції України, яким дане рішення введено в дію.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року по справі №160/9390/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Державного підприємства НАІС про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовлено (т. 3, а.с.56-63).

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (т. 3, а.с. 71-79).

В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, постановлення висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що суд першої інстанції не дослідив належним чином тих обставин, що законодавство не передбачає іншої процедури оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця, окрім як до суду, в порядку визначеному статтею 74 Закону України Про виконавче провадження .

Мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач, також вказав про те, що відповідно до п. 2 резолютивної частини постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.03.2020 року ВП №61191292 було постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Відтак, на думку Позивача, в подальшому постанови про зняття арешту майна було винесено на виконання заяви стягувача, при цьому жодного змістовного навантаження вони не несли та жодним чином не порушували та не могли порушувати права боржника, оскільки були направлені на додаткову деталізацію зняття арешту.

Відповідач-3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача.

Обґрунтовуючи відзив Відповідач-3, зокрема вказав про те, що Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів на ДП НАІС взагалі не покладено обов`язки з внесення/вилучення будь-яких відомостей до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Позивача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Мотивуючи відзив Відповідач-1 у тому числі зазначив про те, що Верховний Суд у постанові від 10.10.2019 року погодився з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що суд не наділений можливістю визнавати виконання виконавцем своїх обов`язків та застосовувати до виконавця заходи дисциплінарного стягнення. Крім того, Верховний Суд досліджуючи питання законності накладення Комісією та Міністерством на приватного виконавця дисциплінарного стягнення у справі №520/2210/19 дійшов висновку, що перевірка відповідачем всіх прийнятих приватним виконавцем рішень та вчинення ним дій в межах виконавчого провадження №56824386 не є виходом за межі предмета звернення та не свідчить про порушення відповідачем положень статті 34 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів та п. 19 Розділу ІІІ Порядку організації та проведення перевірок діяльності приватних виконавців. Таким чином, на думку Відповідача-1, законодавцем делеговано Міністерству здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця щодо прийняття ним рішень та вчинення дій, зокрема, при виконанні рішень суду.

Обґрунтовуючи відзив Відповідач-1 вказав і про те, що оскільки арешт накладений постановами приватного виконавця від 06.02.2020 та від 10.02.2020 не знімався, тому, на думку останнього, при здійснення виконавчого провадження №61191292 приватним виконавцем в порушення вимог п. 8 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 2 ст. 18, ч. 6 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернуто стягнення на майно боржника у розмірі, що перевищує обсяг вимог за рішенням.

Позивач подав заперечення на відзив Відповідача-1, в якому зазначив, зокрема про те, що посилання Відповідача-1 на постанову Верховного Суду у справі №751/15667/15-ц є безпідставними, оскільки, на думку Позивача, Дисциплінарна комісія має право розглядати скарги і притягати до дисциплінарної відповідальності виконавців, однак таке право вона має тільки на підставі рішення суду. Позивач, також, звернув увагу на позицію зазначену у Науково-правовому висновку науковців кафедри цивільного процесу Національного університету Одеська юридична академія , в якій зазначено, що в результаті аналізу чинного законодавства про виконавче провадження вбачається, що законодавець системно закріплює саме судовий контроль за виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), у зв`язку з чим в контексті дотримання балансу при здійсненні контролю за діяльністю приватного виконавця не є прийнятною практика розгляду Дисциплінарною комісією приватних виконавців скарг боржників на процесуальні дії приватного виконавця.

Відповідач-1 подав пояснення на заперечення Позивача, в яких вказав про те, що твердження, викладені у наданих Позивачем наукових висновках, про те що Міністерство юстиції України має здійснювати лише відомчий контроль за діяльністю приватного виконавця, не заслуговують на увагу та суперечать нормам чинного законодавства, адже на законодавчому рівні закріплено обов`язок Міністерства юстиції України здійснювати контроль за діяльністю приватного виконавця, в тому числі, щодо процесу виконання рішення суду.

23 березня 2021 року за вх. №23088/21 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Позивача про відкладення розгляду справи, призначеного у судове засідання на 24 березня 2021 року о 10:20 год., у зв`язку з відсутністю адвоката та перебуванням Позивача у стані тимчасової непрацездатності.

В судовому засіданні 24 березня 2021 року колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила задовольнити клопотання Позивача про відкладення розгляду справи №160/9390/20 та відкласти розгляд справи на 07 квітня 2021 року о 09:20 год.

23 березня 2021 року за вх. №23090/21 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Позивача про проведення судової науково-правової експертизи.

Колегія суддів, порадившись на місці, в судовому засіданні 07 квітня 2021 року, з урахуванням думки представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2, кожного окремо, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Позивача про проведення судової науково-правової експертизи.

23 березня 2021 року за вх. №23091/21 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Позивача про виклик свідка.

Колегія суддів, порадившись на місці, в судовому засіданні 07 квітня 2021 року, з урахуванням думки представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2, кожного окремо, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Позивача про виклик свідка.

23 березня 2021 року за вх. №23092/21 на адресу Третього апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання від Позивача про виклик спеціаліста.

Колегія суддів, порадившись на місці, в судовому засіданні 07 квітня 2021 року, з урахуванням думки представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2, кожного окремо, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання Позивача про виклик спеціаліста.

Відповідач-3, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання 07 квітня 2021 року свого представника не направив, про причини неявки суд не сповістив.

За таких обставин, колегія суддів, з урахуванням думки представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2, кожного окремо, ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з`явились.

В судовому засіданні 07 квітня 2021 року представник Позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Представник Відповідача-1 та Відповідача-2 проти вимог апеляційної скарги заперечив.

Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача-1 та Відповідача-2, кожного окремо, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 з 29.05.2017 є приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області, що підтверджується інформаційною довідкою від 12.08.2020 року.

20.01.2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1806/19, скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 у справі №904/1806/19 в частині відмови у визнанні одностороннього правочину про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог, вчинений ТОВ Металургтранс у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог №23677 від 04.12.2018, та змінити в частині сум стягненого боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат та розподілу судових витрат. У зв`язку з чим резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: Позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним односторонній правочин про припинення зобов`язань зарахуванням однорідних зустрічних вимог на суму 8 020 002,9 8 грн., вчинений ТОВ Металургтранс у формі заяви про зарахуванням однорідних зустрічних вимог №23677 від 04.12.2018. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Металургтранс (м. Дніпро, площа Героїв Майдану,1, кім.524, код ЄДРПОУ 33074226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Ютал-Транс (м. Київ, вул. Воровського, 33-Б, 4-й поверх, оф.4, код ЄДРПОУ 24370262) заборгованість 9 122 589,00 грн., пеню - 1 711 399,00 грн., 3% річних - 166 028,53 грн., інфляційні втрати - 670 906,73 грн., витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви - 176 984,85 грн., про що видати наказ. В решті позову відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили, на його виконання отримано наказ №904/1806/19 від 05.02.2020 року, який пред`явлено стягувачем до примусового виконання приватному виконавцю Мосейко А.Г.

06.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/1806/19 від 05.02.2020 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження №61191292 від 06.02.2020 року.

06.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 243 756, 75 грн.

06.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника в АТ Банк Кредит Дніпро (МФО 305749); АТ Сбербанк (МФО 320627); АТ Альфа Банк (МФО 300346); АТ Банк Восток (МФО 307123); АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (МФО 380805); АТ Укрсиббанк (МФО 351005), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ТОВ Металургтранс (код ЄДРПОУ 33074226), у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 292 525, 00 грн.

10.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках: АТ КБ ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 309660980, МФО 305299); ПАТ АТ РАДАБАНК (код ЄДРПОУ 21322127, МФО 306500); АТ УКРСРЦБАНК (код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023); ПАТ КБ УКРГАЗБАНК (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478); ПАТ ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 0032129, МФО 300465); ПАТ ОТП БАНК (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528); ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851); АТ АБ ПІВДЕННИЙ (код ЄДРПОУ 20953647, МФО 328209); ПАТ БАНК ВОСТОК (код ЄДРПОУ 26237202, МФО 307123); АТ УНІВЕРСАЛ БАНК (код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001); АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК (код ЄДРПОУ 13857564, МФО 313849); АТБ БАНК АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 14360506, МФО 300119); АТ ТАСКОМБАНК (код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500); АТ А-БАНК (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770); ПАТ МТБ (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168); ПАТ МЕГАБАНК (код ЄДРПОУ 09804119, МФО 351629); Філія- Дніпропетровське обласне управління АТ ОЩАДБАНК (код ЄДРПОУ 09305480, МФО 305482); АТ АКБ КОНКОРД (код ЄДРПОУ 34514392, МФО 307350); АТ Банк інвестицій та заощаджень (код ЄДРПОУ 20023569, МФО 322539); АТ БАНК ФОРВАРД (код ЄДРПОУ 34186061, МФО 380418); АТ Ідея Банк (код ЄДРПОУ 19390819, МФО 19390819), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ТОВ Металургтранс (код ЄДРПОУ 33074226), у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2 944 349, 33 грн.

12.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі, якою виправлено допущену помилку у розмірі основної винагороди приватного виконавця вказавши вірну суму 1 184 790, 81 грн.

12.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість сума коштів до стягнення за ВД: 2437567, 58 грн. зазначити коштів до стягнення за ВД: 11847908, 11 грн.; замість сума коштів (еквівалент у гривні) до стягнення за ВД: 2437567, 58 грн. зазначити коштів (еквівалент у гривні): 11 847 908, 11 грн.

12.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 13 033 198,90 грн..

12.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до закінчення перегляду в касаційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2019 року в справі №904/1806/19.

10.03.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.

10.03.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

10.03.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про зняття арешту з майна.

23.03.2020 року представник ТОВ Металургтранс подав скаргу до Міністерства юстиції України на спільні дії та рішення приватних виконавців виконавчого округу Дніпровської області Мосейко А.Г. та ОСОБА_2 щодо виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2020 року № 904/1806/19, в якій просив перевірити викладені факти та провести позапланові перевірки діяльності приватних виконавців виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

18.05.2020 року Управлінням забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповідно до ст. 34 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності позивача щодо здійснення виконавчого провадження № 61191292.

За результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 щодо здійснення виконавчого провадження № 61191292, виявлено порушення вимог пункту 8 частини першої статті 2, пункту 1 частини другої статті 18, пункту 2 частини першої статті 34, частини першої статті 35, частини шостої статті 48 Закону, пункту 14 розділу ІІ Інструкції, пункту 7 розділу ІІ Положення, пункту 3 розділу ІV Положення, які зафіксовані в довідці від 18.05.2020 року.

04.06.2020 року Міністерством юстиції України направлено до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

10.07.2020 Дисциплінарною комісією приватних виконавців прийнято рішення, оформлене протоколом №34, яким задоволено подання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на один місяць.

На підставі рішення Дисциплінарної комісії від 27.07.2020 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №1927/7 про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на 1 місяць.

Правомірність прийняття рішення Дисциплінарної комісії від 27.07.2020 року та наказу Міністерства юстиції України №1927/7 є предметом судового розгляду у даній справі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновків, зокрема про те, що:

- враховуючи наявність трьох діючих постанов приватного виконавця Мосейко А.Г. про арешт коштів та майна боржника від 06.02.2020 року, 10.02.2020 року та 12.02.2020 року, приватним виконавцем Мосейко А.Г. звернуто стягнення на грошові кошти та майно боржника у розмірі, що перевищує обсяг вимог за рішенням господарського суду;

- право на звернення до Міністерства юстиції із заявами щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця прямо передбачене статтею 34 Закону України №1403, що є підставою для проведення відповідної перевірки діяльності приватного виконавця з зазначених в заяві питань;

- вимога про зобов`язання ДП НАІС виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України запис про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки до повноважень ДП НАІС виключення та виключення такої інформації не відноситься.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України Про виконавче провадження, Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі - Закон №1403-VIII), Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 листопада 2017 року № 3791/5 (далі - Положення), Порядком проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018 № 3284/5 (далі - Порядок).

Відповідно частини 1 статті 2 Закону №1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону №1403-VIII державний виконавець, приватний виконавець під час здійснення професійної діяльності є незалежними, керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону.

Статтею 17 Закону №1403-VIII, встановлено повноваження Міністерства юстиції України при здійсненні державного регулювання діяльності приватного виконавця.

Відповідно до пунктів 8, 10, 11 частини 1 статті 17 Закону №1403-VIII Міністерство юстиції України здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 34 Закону №1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Позапланові перевірки проводяться на підставі: письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.

В свою чергу, відповідно статті 14, частини 1,2 статті 15 Закону України Про виконавче провадження , учасниками виконавчого провадження є, зокрема виконавець, сторони, представники сторін. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення .

Згідно з частинами 4, 7 статті 34 Закону №1403-VIII під час проведення позапланових перевірок з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення таких перевірок. Повторна перевірка з питань, що вже були предметом перевірки, не допускається, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно статті 37 Закону №1403-VIII приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно статті 38 Закону№1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком приватного виконавця є:

- факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця;

- порушення правил професійної етики приватного виконавця;

- розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;

- невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків;

- невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Відповідно частини 1 та 2 статті 39 Закону №1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

Цією ж статтею передбачено, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

Згідно частини 1 статті 40 Закону №1403 Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Відповідно частин 4 та 5 статті 40 Закону №1403 Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Частиною 1 статті 41 Закону №1403 встановлено види дисциплінарних стягнень. За вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; догана; зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; припинення діяльності приватного виконавця.

Відповідно частин 2, 3, 5 цієї статті Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення робиться запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 42 Закону №1403 діяльність приватного виконавця зупиняється у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Частиною 3 та 4 даної статті встановлено, що зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.

З дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служби.

Діяльність Дисциплінарної комісії приватних виконавців врегульована Положенням про Дисциплінарну комісію приватних виконавців, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 27.11.2017 року № 3791/5.

Згідно з п. 3 Положення, основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 4 Положення, Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктами 13,16 Положення, засідання Дисциплінарної комісії вважається повноважним у разі присутності на ньому не менше п`яти членів комісії. Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.

Згідно з пунктом 19 Положення, члени Дисциплінарної комісії мають право: вивчати матеріали, подані на розгляд Дисциплінарної комісії; заявляти клопотання, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються; брати участь у прийнятті рішення шляхом голосування; висловлювати окрему думку, оформлену в письмовому вигляді.

За результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення (пункт 26 Положення).

Відповідно до пункту 27 Положення у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Згідно з пунктом 29 Положення рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін`юсту.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства випливає те, що при встановленні перевіркою факту вчинення приватним виконавцем дисциплінарного проступку, такий приватний виконавець притягається до дисциплінарної відповідальності за поданням Міністерства юстиції України на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт наявності вчиненого приватним виконавцем дисциплінарного проступку є визначальним при прийнятті рішення щодо притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності стали встановлені при проведенні перевірки порушення Позивачем вимог Закону України Про виконавче провадження та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме: пункту 8 частини першої статті 2, пункту 1 частини другої статті 18, пункту 2 частини першої статті 34, частини першої статті 35, частини шостої статті 48 Закону України Про виконавче провадження, пункту 14 розділу ІІ Інструкції, пункту 7 розділу ІІ Положення, пункту 3 розділу ІV Положення, які, у свою чергу свідчать про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді неналежного виконання своїх обов`язків.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Частиною 1 статті 35 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що приватним виконавцем Мосейко А.Г. 12.02.2020 року було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №61191292 на підставі ухвали Верховного Суду від 11.02.2020 року у справі №904/1806/19, якою було зупинено виконання рішення господарського Дніпропетровської області від 05.09.2019 зі справи №904/1806/19 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

10.03.2020 року Позивачем на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документу було винесено постанову про поновлення виконавчого провадження та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу (т 1, а.с. 59-63).

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази отримання Позивачем 10.03.2020 року відомостей про розгляд Верховним Судом справи №904/1806/19 та прийняття рішення по суті спору.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що винесення Позивачем постанов про поновлення виконавчого провадження та про повернення виконавчого документу стягувачу за наявності судового рішення про зупинення виконавчого провадження та за відсутності інформації про результати розгляду Верховним Судом касаційної скарги по справі №904/1806/19, свідчить про порушення ОСОБА_1 вимог частини 1 статті 35 Закону України Про виконавче провадження .

Колегія суддів звертає увагу на те, що вказні дії Позивача в подальшому стали підставою для пред`явлення приватним виконавцем Мосейко А.Г. приватному виконавцю ОСОБА_2 до виконання постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 06.02.2020 року у ВП №61191292 на суму 1 148 906,69 грн., за якою було відкрито виконавче провадження №61513550 та вжито заходів примусового виконання такої постанови.

Отже, в даному випадку, протиправні дії Позивача призвели до негативних наслідків для боржника за виконавчим провадженням, яке було зупинено судовим рішенням у справі №904/1806/19.

Щодо порушень вимог Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою діяльності Позивача було встановлено, що постановами приватного виконавця Мосейко А.Г. від 10.03.2020 року знято арешт з коштів та майна боржника, накладений постановами від 06.02.2020 року та 12.02.2020 року. В свою чергу, згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що в даній системі міститься постанова від 10.03.2020 року про зняття арешту з коштів боржника, накладеного постановою від 10.02.2020 року, яка зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження 28.03.2020 року.

Відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження було розроблено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, яке визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 № 1126/29256.

Пунктом 7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, встановлено, що внесення змін, видалення реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, у тому числі виконавчих документів, не допускаються, крім випадків виправлення технічних помилок, описок чи доповнення реєстраційних даних відомостями, отриманими під час проведення виконавчих дій, про що виноситься відповідна постанова.

Пунктами 2 і 3 розділу ІV Положення №2432/5 визначено, що виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження обов`язково вносяться відомості про проведення виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

В даному випадку, судом встановлено, що приватним виконавцем Мосейко А.Г. постанова від 10.03.2020 року про зняття арешту з коштів боржника внесена приватним виконавцем до автоматизованої системи виконавчого провадження 28.03.2020 року з порушенням строків визначених пунктом 3 розділу ІV Положення № 2432/5.

При цьому, матеріали даної справи не містять доказів наявності об`єктивних обставин, які б перешкоджали Позивачу своєчасно внести до автоматизованої системи виконавчого провадження постанову від 10.03.2020 року про зняття арешту з коштів боржника, що, у свою чергу, свідчить про правомірність притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним своїх обов`язків в частині своєчасного внесення відомостей до автоматизованої системи виконавчого провадження.

Щодо порушень вимог статті 2, 18 та 48 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 2 Закону України Про виконавче провадження №1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та у порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 48 Закону № 1404-VIII передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України Про виконавче провадження , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України було розроблено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої Міністерством юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, передбачено, що якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Як зазначалось вище, 06.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника в АТ Банк Кредит Дніпро (МФО 305749); АТ Сбербанк (МФО 320627); АТ Альфа Банк (МФО 300346); АТ Банк Восток (МФО 307123); АТ Райффайзен Банк Аваль у м. Києві (МФО 380805); АТ Укрсиббанк (МФО 351005), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ТОВ Металургтранс (код ЄДРПОУ 33074226), у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 292 525, 00 грн. (т. 1, а.с. 35-36)

10.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках: АТ КБ ПРИВАТБАНК (код ЄДРПОУ 309660980, МФО 305299); ПАТ АТ РАДАБАНК (код ЄДРПОУ 21322127, МФО 306500); АТ УКРСРЦБАНК (код ЄДРПОУ 00039019, МФО 300023); ПАТ КБ УКРГАЗБАНК (код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478); ПАТ ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ (код ЄДРПОУ 0032129, МФО 300465); ПАТ ОТП БАНК (код ЄДРПОУ 21685166, МФО 300528); ПАТ ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (код ЄДРПОУ 14282829, МФО 334851); АТ АБ ПІВДЕННИЙ (код ЄДРПОУ 20953647, МФО 328209); ПАТ БАНК ВОСТОК (код ЄДРПОУ 26237202, МФО 307123); АТ УНІВЕРСАЛ БАНК (код ЄДРПОУ 21133352, МФО 322001); АКБ ІНДУСТРІАЛБАНК (код ЄДРПОУ 13857564, МФО 313849); АТБ БАНК АЛЬЯНС (код ЄДРПОУ 14360506, МФО 300119); АТ ТАСКОМБАНК (код ЄДРПОУ 09806443, МФО 339500); АТ А-БАНК (код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770); ПАТ МТБ (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168); ПАТ МЕГАБАНК (код ЄДРПОУ 09804119, МФО 351629); Філія- Дніпропетровське обласне управління АТ ОЩАДБАНК (код ЄДРПОУ 09305480, МФО 305482); АТ АКБ КОНКОРД (код ЄДРПОУ 34514392, МФО 307350); АТ Банк інвестицій та заощаджень (код ЄДРПОУ 20023569, МФО 322539); АТ БАНК ФОРВАРД (код ЄДРПОУ 34186061, МФО 380418); АТ Ідея Банк (код ЄДРПОУ 19390819, МФО 19390819), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ТОВ Металургтранс (код ЄДРПОУ 33074226), у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 2944349,33 грн.(т. 1, а.с.40-42).

12.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою внесено зміни в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість суми коштів до стягнення за ВД: 2437567,58 грн. зазначено суму коштів до стягнення за ВД: 11847908,11 грн.; замість суми коштів (еквівалент у гривні) до стягнення за ВД: 2437567,58 грн. зазначено суму коштів (еквівалент у гривні): 11847908,11 грн. (т. 1, а.с. 44-45).

12.02.2020 року приватним виконавцем Мосейко А.Г. було винесено постанову про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 13033198,90 грн. (т. 1, а.с. 51-54).

При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції арешт накладений на кошти боржника постановами приватного виконавця Мосейко А.Г від 06.02.2020 року та 10.02.2020 року не знімався.

Доводи ж заявника апеляційної скарги про те, що у постанові від 12.02.2020 року Позивачем було описано допущену помилку та зазначено, що арешт на кошти, що знаходяться на рахунках в банківських установах, згідно з переліком вказаним у постановах від 06.02.2020 та від 10.02.2020 потрібно накласти не у попередньо визначеній сумі, а у новій, виправленій сумі, не свідчать про те, що постанови від 06.02.2020 року та 10.02.2020 року були скасовані та не підлягали виконанню.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що враховуючи наявність трьох діючих постанов приватного виконавця Мосейко А.Г. про арешт коштів та майна боржника від 06.02.2020 року, 10.02.2020 року та 12.02.2020 року, приватним виконавцем Мосейко А.Г. звернуто стягнення на грошові кошти та майно боржника у розмірі, що перевищує обсяг вимог за рішенням господарського суду, що, у свою чергу, свідчить про порушення позивачем вимог статей 2, 18, 48 Закону України Про виконавче провадження .

Більш того, доводи ОСОБА_1 стосовно того, що винесення лише одних постанов про накладення арешту на кошти боржника не може вважатись стягненням, згідно з визначенням даного поняття в частині 1 статті 48 Закону України Про виконавче провадження , суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують виявлених порушень збоку Позивача щодо порядку стягнення на майно боржника, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 48 Закону України Про виконавче провадження Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

З аналізу вказаних положень ст. 48 Закону України Про виконавче провадження випливає те, що арешт коштів боржника є однією із складових процесу стягнення та є підставою для подальшого списання коштів з рахунків боржника, що свідчить про те, що порушивши умови накладення арешту на кошти боржника, Позивач, у тому числі, порушив й умови стягнення на майно боржника.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про підтвердження належними та допустимими доказами вчинення Позивачем дисциплінарного проступку, що свідчить про те, що оскаржуване рішення, оформлене протоколом №34 від 10.07.2020 року, прийнято Дисциплінарною комісією приватних виконавців на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України.

При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів Позивача про те, що оскарження процесуальних дій і рішень виконавця, вчинених у виконавчому провадженні можуть бути оскаржені сторонами або іншими учасниками виключно до суду, який видав виконавчий документ, оскільки право на звернення до Міністерства юстиції з заявами щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності приватного виконавця прямо передбачене статтею 34 Закону України №1403, що є підставою для проведення відповідної перевірки діяльності приватного виконавця з зазначених в заяві питань.

Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом №34, містить належну мотивацію щодо його прийняття.

Так, з поміж іншого, у рішенні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформленому протоколом №34, зазначено про те, що допущені приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження порушення, зокрема щодо своєчасного не скасування заходів примусового виконання, призвели до обмеження здійснення (реалізації) особою (боржником) права власності.

Вказане спростовує доводи заявника апеляційної скарги про те, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців у спірному рішенні не було встановлено, яким саме чином було порушено право боржника.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 10.07.2020 року, оформленого протоколом №34, та, як наслідок, про правомірність наказу Міністерства юстиції України від 27.07.2020 року, яким введено в дію рішення комісії від 10.07.2020 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 09 грудня 2020 року необхідно залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги Позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року у справі №160/9390/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

В повному обсязі постанова складена 13 квітня 2021 року.

Головуючий - суддя В.В. Мельник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова