Постанова

від 12.04.2021 по справі 826/11573/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11573/18 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Ганечко О. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінта-Груп" звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2018 № 0024041404 форми "В4", яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ "Сінта-Груп" на загальну суму 369793,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року про відкриття апеляційного провадження, зокрема, замінено відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

06.04.2021 від ТОВ СІНТА-ГРУП надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ст. 313 КАС України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи не визнавалася.

Крім того, безпосередня участь сторін у судовому засіданні, в даному випадку, не є обов`язковою, оскільки матеріали справи містять достатньо письмових доказів для з`ясування фактичних обставин, колегія суддів у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сінта-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Велесград" (код 40429750) за червень 2017 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2018 № 408/26-15-14-04-04/37729515, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України: п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 369 793 грн. за червень 2017 року.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки ТОВ "Сінта-Груп" було подано заперечення на нього в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України.

ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 08.05.2018 № 21332/10/26-15-14-04-04 про розгляд заперечення залишено без змін акт перевірки від 23.04.2018 № 408/26-15-14-04-04/37729515, а заперечення без задоволення.

За результатами перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2018 № 00240441404.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 14.05.2018 № 00240441404 позивач звернувся із скаргою до ДФС України.

ДФС України рішенням від 20.07.2018 № 24150/6/99-99-11-01-02-75 про результати розгляду скарги ТОВ "Сінта-Груп" залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0024041404 від 14.05.2018, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2018 № 00240441404 звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив зокрема з того, що позивачем на підтвердження реальності здійснення господарської операції не надано жодного доказу на підтвердження господарської необхідності у складуванні, розвантаженні, пакуванні, маркуванні, завантаженні, сортуванні, та розміщенні товару, так само не надано доказів наявності будь-яких прав (власності, користування, інше) на такий товар.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що ТОВ "Сінта-Груп", укладаючи договір про надання послуг переслідувало ділову мету, оскільки такий договір був необхідний для здійснення господарської діяльності ТОВ "СІНТА-ГРУП" - технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, позаяк позивач вів господарську діяльність у сфері технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів у спірний період, на підтвердження чого надано копії актів виконаних робіт, видаткові накладні та оборотно-сальдову відомість.

Зазначені документи підтверджують, що діяльність ТОВ "Сінта-Груп" була направлена на здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, а договір про надання послуг був необхідним для отримання економічною ефекту від основної діяльності - технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, що в сукупності свідчить про необґрунтованість висновків суду першої інстанції та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2018 № 0024041404 форми "В4".

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно абзацу першого пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначений порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Підстави для здійснення документальних позапланових перевірок наведені у пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, зокрема за підпунктом 78.1.4 така перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Відповідно до положень пунктів 78.4-78.8 статті 78 Податкового кодексу України Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника (пункт 86.10 статті 86 Податкового кодексу України).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8 статті 86 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту судам належить з`ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин, далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновків акту від 23.04.2018 № 408/26-15-14-04-04/37729515 відповідачем за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача зроблено висновки, що останнім неправомірно включено відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ Велесград , оскільки наявна інформація, на думку уповноваженої особи податкового органу, свідчила про безтоварність відповідних господарських операцій позивача з вказаним контрагентом.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Сінта-Груп" (замовник) та ТОВ "Велесград" (виконавець) було укладено договір надання послуг від 01.06.2017 №ВГП-01/06/17.

Відповідно до п. 1.1. договору від 01.06.2017 № ВГП-01/06/17, виконавець зобов`язується організувати роботи, доручені йому замовником, а замовник зобов`язується сплачувати Виконавцю винагороду за надані послуги.

Згідно п. 1.2. договору від 01.06.2017 №ВГП-01/06/17, виконавець зобов`язується здійснювати наступний комплекс заходів, щодо обслуговування складського комплексу Замовника: розвантаження отриманих вантажів; комплектація та пакування товарів відповідно до вимог Замовника; проведення маркування товарів (передбачає зазначення інформації про виробника, товарний (фірмовий) знак, назву товару, артикул та ін.); завантаження товарів Замовника за дорученнями останнього; сортування та розміщення товарів в складських приміщеннях Замовника; оброблення виробів тривалого зберігання (захист від пилу та вицвітання матеріалів, упаковка з використанням захисної синтетичної плівки, оброблення відповідними засобами); підготовлення товарів (надання товарного вигляду, перевірка якості та ін..), які за дорученням Замовника повинні передаватися до роздрібної мережі.

ТОВ "Велесград" на виконання договору надання послуг від 01.06.2017 № ВГП-01/06/17 були оформлені податкові накладні від 17.06.2017 № 42, від 17.06.2017 № 61, від 18.06.2017 № 207, від 18.06.2017 № 241, від 19.06.2017 № 221 на загальну суму 2 218 760,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 369793,32 грн.

ТОВ "Велесград" на виконання договору надання послуг від 01.06.2017 № ВГП-01/06/17 були оформлені акти надання послуг від 17.06.2017 № 42, від 17.06.2017 № 61, від 18.06.2017 № 207, від 18.06.2017 № 241, від 19.06.2017 № 221 із зазначенням номенклатури "Організація послуги щодо складування та зберігання".

Перевіркою встановлено, що відповідно наданих документів, дебіторська/кредиторська заборгованість по взаєморозрахункам між позивачем та ТОВ "Велесград" відсутня.

Висновки податкового органу та суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що позивачем не доведено, що господарські операції відповідно до договору надання послуг від 01.06.2017 № ВГП-01/06/17, укладеного між ТОВ "Сінта-Груп" та ТОВ "Велесград", переслідували ділову мету, що свідчить про нереальність відповідних господарських операцій.

Оцінюючи обґрунтованість таких висновків, колегія суддів враховує наступне.

Видами діяльності ТОВ "Сінта-Груп" згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); оптова торгівля деталями для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; ремонт комп`ютерів і периферійного устаткування; ремонт і технічне обслуговування електронного і оптичного устаткування; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Як пояснено позивачем, передумовою для укладення вказаного вище договору стала доповідна записка комерційного директора ТОВ "Сінта-Груп" на ім`я директора ТОВ "Сінта-Груп" від 23.05.2017, згідно з якою керівництву повідомлено про порушення правил складського зберігання товарно-матеріальних цінностей, зокрема, про те, що автозапчастини розміщені на підлозі, а не на стелажах, не дотримано правил розміщення деталей їх категоріям, автозапчастини не промарковані і т.д., що впливає на можливість належного здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що в штаті ТОВ "Сінта-Груп" були відсутні спеціалісти, які б могли здійснювати зазначені функції, на підтвердження чого надано штатний розпис на 2017 рік, позивач звернувся до ТОВ "Велесград" з метою отримання кваліфікованої допомоги.

Замовник надав виконавцеві дві заявки до договору про надання послуг № ВГП-01/06/17 від 01.06.2017, згідно з якими доручив останньому прибути на місце надання послуг для надання послуг із сортування та направлення запчастин до підрозділів, маркування товарів, розміщення товарів згідно комірникового обліку.

У вказаних заявках вказане місце надання послуг - місце складування, на яке необхідно було прибути виконавцеві: Київська обл., Києво-Святошинський р-и, с. Святопетрівське, вул. Білгородська, 14; Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, Л. Українки, 28.

На підтвердження наявності складів ТОВ "Сінта-Груп" надало до суду першої інстанції договір оренди № 08/0415П нежитлових приміщень від 01.04.2015 та договір оренди № 01/0415Щ нежитлових приміщень від 01.04.2015.

На підтвердження надання послуг між замовником та виконавцем укладено акти наданих послуг від 17.06.2017, 18.06.2017, 19.06.2017 разом із відповідними додатками до них.

Зазначені обставини, на переконання колегії суддів, свідчить про економічну доцільність для позивача та прямий зв`язок із господарською діяльністю вказаних господарських операцій з ТОВ "Велесград" та спростовують твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу щодо відсутності в актах наданих послуг місця складування, що унеможливлює встановлення здійснення контрагентом послуг, передбачених договором.

В частині аргументів контролюючого органу щодо фіктивності контрагента позивача - ТОВ "Велесград" з посиланням на ухвали Печерського районного суду міста Києва від 22.11.2017 (кримінальне провадження, № 32017100060000101 від 30.10.2017, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України) та Дніпровського районного суду м. Києва від 13.03.2018 (кримінальне провадження № 42016100000001129 від 16.11.2016, колегія суддів відхиляє такі, оскільки відповідно до положень ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду в справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог частини другої КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтями 73 та КАС України, частиною другої статті 74 якого визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

В свою чергу, відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність контрагента позивача, доказів щодо того, в рамках якої кримінальної справи та за чиєю вказівкою були відібрані вказані письмові пояснення у свідка, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючого суб`єкта.

Колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи в судах (першої та апеляційної інстанції) контролюючим органом не надано відомості про рух кримінального провадження та наявність вироку суду щодо контрагента позивача, а отже посилання на пояснення свідка та кримінальні провадження є безпідставним та необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року по справі № 1640/2783/18.

Стосовно доводів відповідача про невелику кількість найманих працівників у ТОВ "Велесград" у порівнянні з проведеними операціями, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не доведено та не надано допустимих та достовірних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності, обумовленої укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагента трудових та матеріально-технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних контролюючого органу, проте така податкова інформація, носить інформативний характер та не є допустимими та достовірними доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Так чинним законодавством, яким регулюються спірні правовідносини, чітко визначено, що подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди - є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з дотриманням положень Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18.

Варто наголосити, що порушення постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту. Однак, тільки в разі встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

В частині доводів відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про незазначення у актах наданих послуг виду послуги та місця складування, що унеможливлює встановлення здійснення контрагентом позивача конкретних послуг, надання яких передбачено пунктом 1.2. договору надання послуг від 01.06.2017 №ВГП-01/06/17, колегія суддів вказує таке.

Верховний Суд у постановах від 19 квітня 2019 року у справі № 826/1392/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 813/3577/13-а, від 20 березня 2020 року у справі № 560/3956/18, від 2 липня 2020 року у справі № 560/711/19, від 2 квітня 2020 року у справі № 160/93/19, вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.

Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду, проте наголошує, що визначальним є саме можливість дійти за наслідками дослідження первинних документів беззаперечного висновку, що відповідна господарська операція, з урахуванням її характеру, дійсно мала місце.

Під час розгляду справи контролюючим органом не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження встановлення ним сумнівних дій позивача та його контрагента щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань, у тому числі, податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів зазначає, що позивач надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентами, а доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційного розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем податкові зобов`язання за господарськими операціями з вказаним вище контрагентом сформовано безпідставно за господарськими операціями, які не виконувались.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 814/2202/16 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Відтак, доводи апеляційної скарги свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк містять аргументовані доводи щодо неповного з`ясування обставини справи судом першої інстанції та невідповідність його висновків таким обставинам.

Викладене у сукупності свідчить про наявність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та позовних вимог ТОВ "Сінта-Груп" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи.

Оцінюючи наявність підстав для розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 5547,00 згідно платіжного доручення № 9999585894 від 24.07.2018, та за подання апеляційної скарги 8321,00 грн. згідно платіжного доручення № 1134 від 01.02.2021.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП слід стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 13 868 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2019 - скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 14.05.2018 №0024041404 форми В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість ТОВ Сінта-Груп на загальну суму 369793,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19 код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СІНТА-ГРУП (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, ЄДРПОУ 37729515) витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 13 868 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови виготволено 12.04.2021