Постанова

від 07.04.2021 по справі 580/1489/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1489/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря судового засідання: Лещенко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (повний текст виготовлено 04 грудня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія , звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив, з урахуванням заяви про зміну підстав позову:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.10.2018 №0012861408; від 29.10.2018 №0012931408; від 29.10.2018 №0012991408; від 30.10.2018 №0013051408.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в даному випадку відповідачем не заперечується факт реалізації товарів як підстава формування податкових зобов`язань, а заперечується порядок формування податкового кредиту, що в свою чергу призводить до взаємовиключного висновку про те, що якщо підприємство не могло сформувати податковий кредит, то відповідно в даному випадку відсутнє формування податкових зобов`язань з реалізації не придбаних товарів, робіт/послуг.

29 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому відповідач повністю підтримує позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія аналітичних даних та первинних документів до перевірки не надано, тобто, відсутні підтверджуючі документи на використання придбаних товарів, робіт, послуг у господарській діяльності.

Також, відповідач вказує, що необґрунтованим є посилання позивача на ту обставину, що реалізація товарів/послуг не можлива без їх придбання, тому відповідач невірно визначив дохід та податкові зобов`язання від господарських операцій, оскільки відповідно до п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків. Відтак, позивач скористався своїм правом на відображення доходів та податкових зобов`язань в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість, тому останні є достовірними та не можуть бути оскаржені.

05 квітня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання представника позивача адвоката О.С. Татаринова про призначення у адміністративній справі № 580/1489/19 комісійної судово-економічної експертизи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року у задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія про призначення комісійної судово-економічної експертизи відмовлено.

06 квітня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення Головного управління ДПС у Черкаській області, в яких відповідач обґрунтовує власну правову позицію з посиланням на правові позиції Верховного Суду.

У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції 07 квітня 2021 року представник позивача адвокат О.С. Татаринов апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, наполягав, що суд має дослідити всі докази, наявні у справі та вказував, що первинні документи є належним чином складеними та відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник Головного управління ДПС у Черкаській області Білоус В.Ю. повністю підтримав відзив та письмові пояснення, надані контролюючим органом, вказав, що судом першої інстанції всебічно досліджено матеріали справи.

Білоус В.Ю. зазначив, що після надання позивачем інформації про відсутність первинних документів (їх пошкодження), контролюючий орган надав час на відновлення документів, однак, платником податків не виконано обов`язок щодо надання первинної документації на підтвердження показників фінансової діяльності.

Представник Головного управління ДПС у Черкаській області Кондаков Є.І. також підтримав оскаржуване рішення суду першої інстанції та наголосив, що наявність первинних документів під час судового засідання не спростовує обов`язку, перебаченого статтею 44 Податкового кодексу України щодо надання первинних документів при перевірці.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснень, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій як юридична особа, код ЄДРПОУ 39909164, та перебувало на обліку платників податків у Головному управлінні ДФС у Черкаській області з 13.02.2015, місцезнаходження згідно реєстраційних даних м. Черкаси, бул. Шевченка, буд. 179, кв. 101 .

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.04.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія (код ЄДРПОУ 39909164) зареєстроване за місцезнаходженням: м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Голосіївська, 17, внесення змін про місцезнаходження - 23.08.2018 (т. 1, а.с. 9-15).

23.08.2018 до реєстраційних відомостей внесено відомості про зміну основного обліку ТОВ Українська мукомельна компанія на 30 - в стані переходу до іншої ДПІ, в яку переходить платник податків, 2650 - ДПІ у Голосіївському районі Гу ДФС у м. Києві, продовжено термін адміністрування податків за попереднім місцезнаходженням - до 31.12.2018, що підтверджується актом перевірки.

На підставі направлень від 25.05.2018 №902/23-00-14-0806, №903/23-00-14-0806, №904/23-00-14-0508 та від 28.08.2018 №1345/23-00-14-0409, виданих Головним управлінням ДФС у Черкаській області, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Українська мукомельна компанія , код ЄДРПОУ 39909164, податкового законодавства за період з 23.07.2015 по 31.03.2018, валютного - за період з 23.07.2015 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 23.07.2015 по 31.03.2018 з урахуванням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V1, за результатами якої складено акт від 11.09.2018 №353/23-00-14-0807/39909164 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено, що згідно з наказом Головного управління ДФС у Черкаській області від 04.05.2018 №867 була призначена планова документальна виїзна перевірка ТОВ Українська мукомельна компанія . Копія наказу від 04.05.2018 №867 та повідомлення із зазначенням дати початку перевірки від 05.05.2018 №182/23-00-14-0805 були направлені позивачу поштою та вручені 08.05.2018. Вказана обставина визнається позивачем (т. 64, а.с. 15-17).

Листом від 23.05.2018 №173/2018 позивач повідомив відповідача про вилучення документів на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 01.02.2018 по справі №761/2357 та часткову втрату первинних бухгалтерських документів на оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від постачальників за 2017-2018 р.р.

29.05.2018 працівниками відповідача був здійснений вихід за податковою адресою позивача та вручені направлення на проведення перевірки від 25.05.2018 №902/23-00-14-0806, №903/23-00-14-0806, №904/23-00-14-0508 посадовій особі позивача Севастьяновій А.В. під розпис і розпочата перевірка (т. 64, а.с. 18-19).

Позивач документів для проведення перевірки не надав, про що були складені акти від 29.05.2018 №509/23-00-14-08 та від 30.05.2018 3510/23-00-14-08 (т. 64, а.с. 23-24).

Відповідач направив позивачу лист №22608/23-00-14-0814 від 29.05.2018, яким повідомив що при повідомленні про втрачені документи позивач не дотримав вимоги, визначені наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88, в т.ч. жодних документів, що підтверджують конкретний перелік втрачених документів, не надано. Щодо вилучених документів вказав, що діє на підставі п. 85.9 ст. 85 ПК України. Також вказав перелік документів, які повинен надати позивач для проведення перевірки (т. 64, а.с. 21-22).

Листом від 30.05.2018 №180/18 позивач надав відповідачу перелік втрачених документів відповідно до вимог, визначених наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88 (далі - Положення 88), у зв`язку з чим відповідачем був складений акт від 04.06.2018 №517/23-00-14-0808/39909164 Про неможливість подальшого проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Українська мукомельна компанія , який вручено особисто під розпис головному бухгалтеру Крупко О.П. (т. 64, а.с. 25-27).

Наказом ГУ ДФС у Черкаській області від 04.06.2018 №1010 Про перенесення термінів проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Українська мукомельна компанія перенесено термін проведення перевірки з 04.06.2018 до дати відновлення та надання документів, але не пізніше 28.08.2018, копія якого вручена особисто головному бухгалтеру позивача Крупко О.П. (т. 64, а.с. 28).

29.08.2018 посадовими особами відповідача був здійснений вихід за податковою адресою ТОВ Українська мукомельна компанія м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Голосіївська, 17, та встановлено відсутність відповідача за вказаною адресою, про що складено акт від 29.08.2018 №772/23-00-14-0808/39909164 (т. 64, а.с. 41).

29.08.2018 за №37014/23-00-14-0816 відповідач направив запит до ОУ ГУ ДФС у м. Києві для встановлення місцезнаходження платника податків - ТОВ Українська мукомельна компанія та службову записку до ОУ ГУ ДФС у Черкаській області щодо сприяння встановлення місцезнаходження відповідача за податковою адресою (т. 64. а.с. 39).

Згідно листа ОУ ГУ ДФС у м. Києві від 06.09.2018 №38582/7/26-15-21-2415 у ході обстеження податкової адреси ТОВ Українська мукомельна компанія м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17 встановлено відсутність посадових осіб позивача за вказаною адресою та укладення договору оренди приміщення (т. 64, а.с. 42).

Згідно з листом ОУ ГУ ДФС у Черкаській області від 03.09.2018 №2857/23-00-21-0405 співробітниками ОУ ГУ ДФС у Черкаській області здійснено виїзд за податковою адресою позивача м. Київ, вул. Голосіївська, буд 17, та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 8-ми поверхова офісна будівля - Бізнес-центр Моріон , під час візуального огляду якого будь-які зовнішні ознаки здійснення господарської діяльності ТОВ Українська мукомельна компанія не виявлено. Директор ТОВ Бізнес-центр Моріон ОСОБА_3 у поясненні від 31.08.2018 повідомив, що йому невідоме ТОВ Українська мукомельна компанія , його службові особи, чи будь-які їх представники. Відповідно договори на оренду приміщень за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17 вказаним товариством не укладались. (т. 64, а.с. 43-47).

29.08.2018 головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Черкаській області Гудзенко А.О. було здійснено вихід за податковою адресою позивача: м. Черкаси, бул. Шевченка, 179, офіс 101 та офіс 201, та встановлено відсутність посадових осіб позивача за вказаною адресою, про що складено акт від 29.08.2018 №771/23-00-14-0808/39909164 (т. 64, а.с. 36-37).

Не встановивши місцезнаходження позивача, посадовими особами відповідача був складений акт перевірки, згідно з висновком якого перевіркою встановлено порушення:

1. п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ч. 2 ст. 3, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-Х1V, п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24ю05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, ст. 10, ст. 20, ст. 29 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування всього у сумі 53500 грн, у тому числі: за 2015 рік на суму 8600 грн, за 2016 рік на суму 44900 грн, та заниження податку на прибуток на загальну суму 93599288 грн, у тому числі по звітних періодах: за 2017 рік на суму 64490940 грн, за 1 квартал 2018 року на суму 29108340 грн.

2. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, Порядку заповнення і надання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-Х1V, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 28192447 грн, у т.ч. по звітних періодах: липень 2017 року - 4685000 грн, серпень 2017 року - 7057784 грн, вересень 2017 року - 854885 грн, жовтень 2017 року - 2793633 грн; листопад 2017 року - 8916327 грн, грудень 2017 року - 2325852 грн, січень 2018 року - 275138 грн, лютий 2018 року - 1051519 грн, березень 2018 року - 232309 грн.

3. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, Порядку заповнення і надання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-Х1V, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2018 року на суму 6225187 грн.

4. ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, Порядку заповнення і надання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-Х1V, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, всього у сумі 74551799 грн, у т.ч. по періодах: червень 2017 року - 182820 грн, серпень 2017 року - 9054300 грн, вересень 2017 року - 4831579 грн, жовтень 2017 року - 6859567 грн, листопад 2017 року - 8880173 грн, грудень 2017 року - 7756518 грн, січень 2018 року - 18425370 грн, лютий 2018 року - 10089353 грн, березень 2018 року - 8472119 грн.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- від 29.10.2018 №0012861408 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість на 35 240 559 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями на суму 28 192 447 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7 048 112 грн;

- від 29.10.2018 №0012931408 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 6 225 187 грн;

- від 29.10.2018 №0012991408 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток на 116 999 110 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням на суму 93 599 288 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23 399 822 грн;

- від 30.10.2018 №0013051408 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 74 551 799 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 18 637 951 грн.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення контролюючого органу протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив та зазначив, що оскільки позивач не надав до перевірки первині документи бухгалтерського обліку, чим порушив вимоги ст. 44 ПК України, правомірність формування податкового кредиту та визначення об`єкта оподаткування позивачем не підтверджена, внаслідок чого порушені вимоги п. 34.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Щодо наданих до суду первинних документів бухгалтерського обліку, суд першої інстанції зазначив, що позивач діяв недобросовісно та з власної волі не скористався правом надати первинні документи бухгалтерського обліку контролюючому органу, при цьому вказавши, що такі документи були відновлені до 28.08.2019, тому надані позивачем до суду первинні документи бухгалтерського обліку не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 73, 74 КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Відтак, колегія суддів наголошує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав до перевірки первині документи бухгалтерського обліку, чим порушив вимоги ст. 44 ПК України, тому правомірність формування податкового кредиту та визначення об`єкта оподаткування позивачем не підтверджена, внаслідок чого порушені вимоги п. 34.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Так, п. 77.1, 77.4 ст. 77 ПК України визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок та право на проведення такої перевірки надається лише у випадку, коли платнику податків не пізніше ніж за 10 календарних до дня проведення перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу та письмове повідомлення про проведення перевірки.

П. 77.6 ст. 77 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав та за умови пред`явлення або надіслання таких документів: направлення на перевірку, копії наказу, службового посвідчення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перебував на обліку у Головному управлінні ДФС у Черкаській області з 13.02.2015. Наказ від 04.05.2018 №867 та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 05.05.2018 №182/23-00-14-0805 направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням та вручено позивачу 08.05.2018.

З направленнями на проведення документальної планової виїзної перевірки від 25.05.2018 №902/23-00-14-0806, №903/23-00-14-0806, №904/23-00-14-0508 була ознайомлена представник позивача Севастьянова А.В., що не заперечується позивачем.

Відповідно до пп. 20.1.1 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

Згідно з п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з проведенням перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку проведення перевірки.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України встановлено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до п. 44.5 статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Пунктами 44.6, 44.7 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання при прийнятті рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав до перевірки документи фінансово-господарської діяльності за період з 23.07.2015 по 31.03.2018, пославшись на вилучення оригіналів документів по взаємовідносинах з ТОВ Мрія-К та втрату первинних документів за 2017-2018 роки.

При цьому, згідно з п. 3.1.6.2 акта перевірки та листом від 16.05.2018 №3306/7 СУФР Офісу великих платників податків відповідач до початку перевірки отримав належним чином завірені копії вилучених на підставі ухвали слідчого судді документи по взаємовідносинах позивача та ТОВ Мрія-К , а саме: копії договорів поставки №01/10/17-С від 01.10.2017, №01/10/17-К від 01.10.2017; копії рахунків на оплату: від 17.10.2017 №3 - на загальну суму 4250000 грн; від 16.10.2017 №2 на загальну суму 5225000 грн, від 16.10.2017 №1 на загальну суму 4250000 грн; копії видаткових накладних: від 17.10.2017 №2 - на загальну суму 4250000 грн; від 16.10.2017 №2 - на загальну суму 5225000 грн, від 16.10.2017 №1 - на загальну суму 4250000 грн; копії товарно-транспортних накладних від 16.10.2017 та від 17.10.2017, перелік яких зазначено на арк. 31-33 акта перевірки (т.1, а.с. 49-52), та використав їх при проведенні перевірки. Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, підстави для продовження терміну перевірки у зв`язку з вилученням первинних документів по взаємовідносинах з ТОВ Мрія-К були відсутні.

Так, як вже було зазначено вище, 29.05.2018 працівниками відповідача був здійснений вихід за податковою адресою позивача та вручені направлення на проведення перевірки від 25.05.2018 №902/23-00-14-0806, №903/23-00-14-0806, №904/23-00-14-0508 посадовій особі позивача Севастьяновій А.В. під розпис і розпочата перевірка (т. 64, а.с. 18-19).

Позивач документів для проведення перевірки не надав, про що були складені акти від 29.05.2018 №509/23-00-14-08 та від 30.05.2018 3510/23-00-14-08 (т. 64, а.с. 23-24).

Згідно з п. 82.4 ст. 82 ПК України проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надіслання платнику податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов`язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Так, 30.05.2018 листом №180/18 позивач надав відповідачу перелік втрачених документів відповідно до вимог, визначених наказом Міністерства фінансів України Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.1995 №88 (далі - Положення 88), у зв`язку з чим відповідачем був складений акт від 04.06.2018 №517/23-00-14-0808/39909164 Про неможливість подальшого проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Українська мукомельна компанія , який вручено особисто під розпис головному бухгалтеру Крупко О.П. (т. 64, а.с. 25-27).

Вищевказаним наказом перенесено термін проведення перевірки з 04.06.2018 до дати відновлення та надання документів, але не пізніше 28.08.2018.

Позивач 23.08.2019 змінив місцезнаходження з м. Черкаси, бул. Шевченка, 179, кв. 101 , на м. Київ, вул. Голосіївська, 17, про що здійснено реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій.

29.08.2018, тобто після закінчення терміну перенесення перевірки, посадовими особами відповідача був здійснений вихід за податковою адресою ТОВ Українська мукомельна компанія м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Голосіївська, 17, та встановлено відсутність відповідача за вказаною адресою, про що складено акт від 29.08.2018 №772/23-00-14-0808/39909164 (т. 64, а.с. 41).

Також 29.08.2018 головним державним ревізором-інспектором ГУ ДФС у Черкаській області Гудзенко А.О. було здійснено вихід за податковою адресою позивача: м. Черкаси, бул. Шевченка, 179, офіс 101 та офіс 201, та встановлено відсутність посадових осіб позивача за вказаною адресою, про що складено акт від 29.08.2018 №771/23-00-14-0808/39909164 (т. 64, а.с. 36-37).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що позивач навіть після закінчення терміну перенесення перевірки не надав відповідачу первинні документи бухгалтерського обліку, як і не повідомив фактичне місцезнаходження.

З системного аналізу викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Суд першої інстанції правильно застосував норму абзацу першого пункту 44.6 статті 44 ПК, відхиляючи довід позивача про наявність у нього відповідних документів на підтвердження суми податкового кредиту, задекларованої за відповідні періоди, що підлягали перевірці.

Вищезазначена норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року, у справі №160/8441/18,

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

Викладеним спростовуються доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та у відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок неналежного дослідження та неприйняття за докази надані ним в ході судового розгляду фінансово-господарські документи по операціях з контрагентами.

Відтак, зважаючи на те, що будь-яка первинна документація на підтвердження господарських операцій позивачем до перевірки надана не була, правильними є висновки контролюючого органу про відсутність у позивача на час складення звітності первинних документів по взаємовідносинам із відповідними контрагентами, наслідком чого є неправомірність віднесення до складу податкового кредиту задекларованих сум.

Колегією суддів у межах даної справи відповідно до положень статті 90 КАС України також врахований факт систематичного недотримання позивачем податкової дисципліни в частині неповідомлення фактичного місцезнаходження та неотримання поштової кореспонденції за його податковою адресою. Жодні обставини, які б свідчили про поважність причин неотримання поштових відправлень позивачем наведені не було, при цьому, вся поштова кореспонденція, яка направлялась позивачу як судом першої, так і судом апеляційної інстанції за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 17, була повернута до суду.

Оскільки на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких таке рішення було прийнято, а при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень первинні бухгалтерські документи позивача відповідачем не досліджувались, внаслідок їх відсутності у платника податків в силу приписів п. 44.7 ст. 44 ПК України, і це стало наслідком недобросовісної поведінки самого позивача, то підстав для дослідження та врахування таких первинних документів під час судового розгляду цієї справи не було.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснень, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Українська мукомельна компанія на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 12 квітня.2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна