Постанова

від 13.04.2021 по справі 679/78/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 679/78/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Базарник Б.І.

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

13 квітня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Моніча Б.С. Іваненко Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову начальника відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Форсюка Віктора Миколайовича по справі про адміністративне правопорушення від 26 грудня 2019 року №02/2019, а справу провадженням закрито.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу позивача - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився.

Представник позивача, з"явившись до приміщення суду, просив здійснювати апеляційний розгляд справи без його участі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом встановлено, що у 2012 році на замовлення ОСОБА_1 , ліцензійним проектувальником - начальником КП Архітектурно-планувальне бюро В.І. Бондарцем був виготовлений проект реконструкції гаража в м.Нетішин, вул.Набережна .

Згідно з листа начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Нетішинської міської ради Л.М. Керницької від 14.08.2013 року, ОСОБА_1 видано містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки.

В грудні 2019 року начальником відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради Форсюком В.М. винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 02/2019 від 26.12.2019 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.96 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в розмірі 850 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що замовник реконструкції гаража здійснює будівельні роботи з недодержанням вимог пунктів 4.1, 4.3, 4.8 розділу 7,8 ДБН А. 3.1-5.2016 Організація будівельного виробництва , ДСТУ Б.В.2.8-43:2011 Огородження інвентарних площ і ділянок виконання будівельно-монтажних робіт , пунктів 6.19,8.28,8.49,8.50,8.51 ДБН В.2.3-15:2007 Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів , табл. 11.1 пункту 11.2 ДБН В.2.3-5-.2018 Вулиці та дороги населених пунктів , розділи 6,7,8 ДБН В. 1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва , розділи 4,5,6,7 ДБН В.1.3-2:2010 Геодезичні роботи у будівництві , розділи 5, 15 ДБНВ.2.1-10:2018 Основи і фундаменти будівель і споруд .

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню. Зокрема суд зауважив, що станом на час вчинення позивачем на думку відповідача, порушення державних будівельних норм, про які зазначає відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення, акті перевірки № 01-07/37-19 від 4 грудня 2019 року та оскаржуваній постанові, не діяли вказані перелічені ним державні будівельні норми.

Суд звернув увагу, що більшість перелічених відповідачем у його постанові державних будівельних норм розпочали діяти вже після розроблення проекту реконструкції об`єкту будівництва та після фактичного виконання будівельних робіт, при цьому перевірка позивача була проведена 16 грудня 2019 року.

Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновками суду першої інстанції. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про будівельні норми (в редакції на час здійснення будівельних робіт) державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України Про будівельні норми (в редакції на час здійснення будівельних робіт) застосування будівельних норм або їх окремих положень є обов`язковим для всіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності, які провадять будівельну, містобудівну, архітектурну діяльність та забезпечують виготовлення продукції будівельного призначення. Міжнародні, регіональні та національні (державні) будівельні норми, правила, стандарти інших держав застосовуються в Україні відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання державних будівельних норм здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (ч. 5 ст. 11 Закону України Про будівельні норми ).

Суд першої інстанції вірно встановив та звернув увагу, що більшість перелічених відповідачем у його постанові державних будівельних норм розпочали діяти уже після розроблення проекту реконструкції об`єкту будівництва та після фактичного виконання будівельних робіт, а перевірка здійснювалася 16 грудня 2019 року.

Таким чином, станом на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, що слугували підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності, державні будівельні норми, про які зазначає відповідач у протоколі про адміністративне правопорушення, акті перевірки № 01-07/37-19 від 4 грудня 2019 року та оскаржуваній постанові, не діяли.

Апелянт, у своїй апеляційній скарзі вказує про допущене позивачем порушення, яке полягало в затверджені проектної документації без дотримання вихідних даних на проектування. Тобто, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані 14.08.2013 року № 38, а проектна документація затверджена 26.05.2012 року, а саме, до отримання цих документів.

Водночас, посилання відповідача на дану обставину колегія суддів не приймає до уваги, оскільки самим проектом реконструкції гаража зазначене повністю спростовується. Зокрема судом встановлено, що запис про затвердження проектної документації, в первинній редакції, з особистим підписом позивача зроблено 26.07.2012 року, а в редакції після внесення до неї змін - 26.08.2013 року. При цьому, вказаний проект за своїм змістом повністю відповідає змісту містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 14.08.2013 року №38, виданих на заміну містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 09.07.2012 року №7.

Також, необхідно зазначити про безпідставність посилання апелянта на порушення позивачем порядку розроблення проекту організації будівництва та проекту виконання робіт, оскільки вказані обставини не були підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності в даному випадку.

Окрім того, відповідач у скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_1 здійснює реконструкцію гаража з порушенням вимог законодавства, а саме розміщення гаража не відповідає містобудівній документації зокрема відповідно до генерального плану м. Нетішин, який затверджений рішенням 20 сесії 24 скликання Нетішинської міської ради від 29.04.2004 року № 1 Про затвердження проекту Коригування генерального плану міста Нетішин (у редакції на час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки) на земельних ділянках де розміщено реконструйовані гаражі не передбачено будівництво багатоповерхових гаражів.

Разом з тим, вказана апелянтом обставина спростовується містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки № 38, які відповідно до частини четвертої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, яка діяла на час надання містобудівних умов та обмежень) були надані 14 серпня 2013 року управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Нетішинської міської ради для Позивача за його зверненням. Зокрема, з п. 8 означених містобудівних умов і обмежень вбачається, що розміщення об`єкту не суперечить функціональному зонуванню, прийнятому в генеральному плані м. Нетішин. Коригування генерального плану міста Нетішин затверджено рішенням Нетішинської міської ради № 1 від 29 квітня 2004 року.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч. 1 ст. 8 КУпАП).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що оскільки на час здійснення позивачем реконструкції гаража не діяли відповідні ДБН та стандарти, на які посилається відповідач, відсутні підстави стверджувати про їх порушення позивачем.

Таким чином, апеляційним розглядом у даній справі підтверджується висновок суду першої інстанції, що відповідач притягнув позивача до відповідальності за порушення вимог Державних будівельних норм України, які не діяли на час розроблення проектної документації та виконання будівельних робіт, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Більше того, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що за позивачем, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.09.2020 року, було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме гараж, підставою якої була декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії ХМ101200916981 видана 16.09.2020 року відділом містобудування, архітектури та благоустрою виконавчого комітету Нетішинської міської ради, що свідчить про те, що відповідач після затвердження усіх дозвільних документів фактично визнав відсутність в діях позивача порушень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" .

Інші доводи відповідача не спростовують висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції та не є підставами для його скасування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради - залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем заявлено клопотання про відшкодування за рахунок відповідача, понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 1000 грн., у зв"язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказане клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, п.1 ч.3 ст.132 КАС України відносить витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1-3 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат :

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як видно з матеріалів справи, на виконання вимог ст.134 КАС України, представник позивача долучив до відзиву на апеляційну скаргу копію договору про надання правничої допомоги від 09 квітня 2021 року, копія акту прийому - передачі від 09.04.2021 року, копію до прибуткового касового ордеру №1 від 09.04.2021 року, копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВХ №1010903 від 09.04.2021 року та докази поштового надсилання копій зазначених документів відповідачу.

Так, підпунктом 3.1 пункту 3 договору про надання правничої допомоги передбачено, що вартість послуг, яка надається адвокатом ОСОБА_2 становить 500 грн. за 1 годину роботи адвоката, які клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання.

Відповідно до акту здачі-приймання наданих правничих послуг до договору від 09.04.2021 року, ОСОБА_2 надано правничу допомогу, зокрема, підготовлено відзив на апеляційну скаргу (2 год.). Вартість виконаних робіт становить 1000 грн.

Наведені вище обставини підтверджуються матеріалами справи.

Оплата позивачем вказаної суми за надання правничої допомоги, підтверджується копією прибуткового касового ордеру №1 від 09.04.2021.

Таким чином, надані представником позивача докази підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 були понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу належним чином підтверджені, співмірні зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, затраченим ним часом на надання таких послуг, а тому підлягають відшкодуванню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради.

Керуючись ст.ст. 134, 139, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради залишити без задоволення, а рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 травня 2020 року - без змін.

Клопотання ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у справі №679/78/20 задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної архітектурно-будівельної інспекції виконавчого комітету Нетішинської міської ради на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) гривень понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Моніч Б.С. Іваненко Т.В.