Ухвала

від 12.04.2021 по справі 344/4952/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/4952/21

Провадження № 11-сс/4808/90/21

Категорія ст.173 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

скаржника ОСОБА_8 ,

представника скаржника-адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2021 року про арешт майна, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2021 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на готівкові кошти в сумі 106550 грн., які вилучено 30.03.2021 за наслідками обшуку транспортного засобу марки AUDI д.н.з. НОМЕР_1 , який використовується ОСОБА_8 , з метою забезпечення збереження речових доказів з позбавленням права на розпорядження та користування майном.

Не погодившись з вказаною ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_9 подала апеляційну скаргу. Просила скасувати ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 02.04.2021 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС слідчого відділу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурорм відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №320190900000002040 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.5 ст.27 ч.2 ст.209 КК України.

В обґрунтування апеляційних доводів адвокат посилається на те, що встановлені в судовому засіданні фактичні дані в сукупності вказують на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів на грошові кошти в сумі 106550 грн., постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в матеріалах, які додані до клопотання прокурора, відсутні докази, що вказані грошові кошти є власністю ОСОБА_8 . Натомість слідчим до матеріалів клопотання додано квитанції, що підтверджують зняття грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які не є учасниками кримінального провадження, вони є клієнтами ОСОБА_8 , оскільки вона надає бухгалтерські послуги. Даний факт було підтверджено в судовому засіданні, та додано відповідні документи з банку. Водночас, в даному провадженні, станом на даний момент повідомлення про підозру не оголошено нікому, і ОСОБА_8 немає жодного статусу. Отже, арешт на грошові кошти накладено необґрунтовано, оскільки його накладено на майно особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Крім того, накладення арешту на вилучені грошові кошти у ОСОБА_8 суттєво обмежує непорушне право власника на мирне володіння своїм майном, закріплене Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час апеляційного розгляду:

- скаржниця ОСОБА_8 та її представник - адвокат ОСОБА_9 просили задовольнити вимоги апеляційної скарги;

- прокурор вважав, що ухвала слідчого судді є законною, а подана апеляційна скарга є необґрунтованою, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управління Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32019090000000040, внесеному до ЄРДР за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 246, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358. ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 209 КК України.

В клопотанні стверджується, що під час досудового розслідування було встановлено групу осіб, які організували протиправну схему легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, зокрема отриманих в результаті експорту пиломатеріалів незаконного походження, з використанням сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, які видавались на підставі підроблених документів, про походження останньої. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_8 здійснює реалізацію документів про походження лісоматеріалів (товарно-транспортних накладних, та ін.), без фактичного продажу деревини (лісоматеріалів, пиломатеріалів). Придбані документи, використовуються ОСОБА_13 з метою отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій. Таким чином, на підставі отриманих сертифікатів ОСОБА_13 як керівником ТОВ «Мерічейка» (код ЄДРПОУ 40710991) здійснюється експорт лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів незаконного походження під виглядом офіційно придбаних.

Проведеним 30.03.2021 обшуком транспортного засобу марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 , який використовується ОСОБА_8 , виявлено та вилучено мобільний телефон, документи та інші чорнові записи, що стосуються руху лісо- та пиломатеріалів із квитанціями про зняття та перерахунок готівкових коштів. В той же час, проведеним обшуком виявлено та вилучено готівкові кошти в сумі 106550грн, щодо яких є підстави вважати, що вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ГУ ДФС в Івано-Франківській області ОСОБА_10 від 31 березня 2021 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32019090000000040 вилучені під час обшуку транспортного засобу марки «AUDI» д.н.з. НОМЕР_1 , речі, в тому числі готівкові кошти в загальній сумі 106550 грн.

31 березня 2021 року слідчий за погодженням прокурора звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на готівкові кошти в сумі 106550 грн., які вилучено 30.03.2021 за наслідками обшуку транспортного засобу, який використовується ОСОБА_8 , з метою забезпечення збереження речових доказів з позбавленням права на розпорядження та користування майном.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2021 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на грошові кошти, з метою забезпечення збереження речових доказів з позбавленням права розпорядження та користування майном.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 173 КПК Українипри вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Відповідно до положень абз.2 ч.10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, оскільки існує сукупність підстав вважати, що вони в подальшому можуть мати доказове значення під час досудового розслідування та могли зберегти на собі сліди злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі, відчуження вилученого майна, наявна правова підстава, передбачена ч. 3ст. 170 КПК Українидля арешту вказаного майна.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять даних про підозру ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, є такими, що не спростовують висновки слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту.

Крім того, матеріали судового провадження, свідчать, що на даному етапі розслідування кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Водночас, зі змісту доводів апеляційної скарги та пояснень ОСОБА_8 та її представника - адвоката ОСОБА_9 вбачається, що готівкові кошти в сумі 106550 грн. належать третім особам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а не скаржниці, на підтвердження чого в суді першої інстанції було надано історії по карткових рахунках останніх.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді прийнята у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту та перевірив доцільність накладення арешту у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують і не дають підстав вважати, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно, слідчим суддею були порушені вимоги закону, які б давали підстави для скасування судового рішення.

При апеляційному розгляді не встановлено істотних порушень норм КПК України, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді, і не вбачаються такі підстави і зі змісту апеляційної скарги.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 405, 407, 409, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2021 року про арешт майна залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5