Постанова

від 25.03.2021 по справі 522/6423/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2953/21

Номер справи місцевого суду: 522/6423/18

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л.В.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромашка-1", третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Орзіх Вікторія Марківна про визнання удаваними та розірвання правочинів, визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння ,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

12.04.2018 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Колективного підприємства Одеська пересувна механізована колона №8 , Товариства з обмеженою відповідальністю Ромашка-1 про визнання удаваними та розірвання правочинів та витребування з чужого незаконного володіння (нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 укладені договори дарування нежитлової будівлі від 16.10.2014 року за реєстровими №841 та №843, та договір купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014 року, які є насправді удаваними правочинами, які приховують за собою договір міни, за яким ОСОБА_1 повинен був обміняти своє приміщення за адресою АДРЕСА_1 на офісне приміщення №1 площею 101 кв.м. на 1 поверсі 9-типоверхового житлового будинку, який повинен бути побудований за адресою АДРЕСА_2 . Договором купівлі-продажу майнових прав визначений строк виконання зобов`язання - четвертий квартал 2016 року.

Проте, відповідачем своїх обов`язків не виконано, будівництво не здійснено, приміщення не передано, тому позивач вимагає розірвати договір міни, укладений між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 шляхом підписання удаваних правочинів: договорів дарування від 16.10.2014, укладених між громадянином України ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 в особі начальника підприємства Щоткевича Є.П., посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М. та зареєстрованих в реєстрі за №841 та №843.

Крім того, позивач зазначає, що КП ОПМК №8 06.09.2017 року на підставі акту прийому-передачі передано спірне приміщення в статутний фонд ТОВ РОМАШКА-1. , тому просить витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАШКА-1. на користь ОСОБА_1 нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, постановлено:

визнати договори дарування від 16.10.2014р., укладені між громадянином України ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №8 (код ЄДРПОУ 05529142, місцезнаходження м. Одеса, вул. Мечникова, буд. 84) в особі начальника підприємства Щоткевича Євгена Петровича, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх Вікторією Марківною та зареєстрованих в реєстрі за №841 та за №843 та договір купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014р. удаваними, які приховують за собою укладений 16.10.2014р між тими ж сторонами договір міни, застосувавши до них правила щодо договору міни;

розірвати договір міни, укладений між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 шляхом підписання удаваних правочинів: договорів дарування від 16.10.2014, укладених між громадянином України ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 в особі начальника підприємства Щоткевича Євгена Петровича, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх Вікторією Марківною та зареєстрованих в реєстрі за №841 та №843 та договору купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014р.;

витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю РОМАШКА-1 код ЄДРПОУ 41570529, 65091, Одеська обл., місто Одеса, вул. Колонтаївська,1, на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м. реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 478462751101.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

23 листопада 2020 року Колективним підприємством "Одеська пересувна механізована колона №8"було подано апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року, відповідно до якої апелянт просить - скасувати зазначене рішення та ухвалити нове яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Апелянт, посилається на те, що судом першої інстанції під час постановлення рішення було порушено норми матерільного та процесуального права.

Апелянт посилається на наступні порушення норм процесуального права:

-суд на власний розсуд без будь-яких приписів ЦПК України вирішив, що має можливість повертатися до попередніх стадій розгляду справи, в результаті чого позивач уточнив свої позовні вимоги;

-суд першої інстанції допитав свідків без їх залучення;

Щодо порушень норм матеріального права, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції незаконно визнав різні за правовою природою правочини договором міни не врахувавши, що один правочин є безоплатним, а за іншим на користь КП ОПМК №8 мало бути сплачено кошти.

Сторона апелянта вважає помилковим беззастережне прийняття до уваги показань свідків, які у минулому (на час укладання угод) були робіниками апелянта.

Вказує, що судом першої інстанції не було досліджено питання чому саме такий вид угоди був укладений сторонами та з якою метою вони таким чином замаскували свої правовідносини. Не було досліджено посилання позивача у позові на дружні стосунки із колишнім директором КП ОПМК №8 , які передували судовому процесу.

Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції було неправомірно прийнято до уваги протокол №22 від 10 вересня 2017 року та проігноровано його недійсність встановлену рішенням позачергових Загальних зборів КП ОПМК №8 від 16 жовтня 2017 року.

Протокол №22 був ухвалений складом засновників, які довели фінансове становище КП ОПМК №8 до критичного, внаслідок чого ряд обманутих інвесторів почали звертатись до суду за стягненням інвестованих коштів.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що протокол №22 був ухвалений некомпетентним складом засновників.

Також зазначає, що поведінка позивача щодо укладення неправдивих (удаваних) правочинів є зловживанням правом.

28 грудня 2020 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому посилаючись на те, що апелянт зловживає своїми процесуальними правами та фактично затягує виконання рішення суду.

Позивач вказує, що доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необгрунтованими, оскільки існує численна судова практика повернення до стадії підготовчого судового засідання.

Щодо допиту свідків судом першої інстанції порушення норм процесуального права не було, оскільки позивачем неодноразово було заявлено клопотання про допит свідків, крім того ст.ст. 69 та 91 ЦПК України не містять прямої вказівки щодо допиту свідків лише за ухвалою суду. Свідків було попереджено про кримінальну відповідальність безпосередньо при з`явленні до суду.

ОСОБА_1 зазначає, що апелянт помилково вважає, що при визнанні спірних договорів удаваними суд керувався лише показаннями свідків.

Також наголошує, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що склад Ради КП Одеська пересувна механізована колона №8 на час ухвалення протоколу від 10 серпня 2017 року №22 був правомочним, легітимним та мав повноваження на ухвалення відповідних рішень.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу обрання за період з 2004 по 2017 роки іншого складу Ради.

Посилання ж представника апелянта на те, що протокол №22 ухвалений складом засновників, які довели фінансовий стан підприємтва до критичного - не стосуються суті спору.

ОСОБА_1 вважає необгрунтованими доводи апелянта про неможливість визнання різних за правовою природою договорів - договором міни.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

12.03.2020 року представник Колективного підприємства Одеська пересувна механізована колона №8 подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Одеського апеляційного суду під головуванням судді Севєрової Є.С. від 02.04.2020 залишена без руху, оскільки апелянтом не сплачено судовий збір та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання ухвали.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.10.2020 року апеляційну скаргу представника Колективного підприємства Одеська пересувна механізована колона №8 була повернута скаржнику. Як вказано в зазначеній ухвалі суду, копію ухвали Одеського апеляційного суду від 02.04.2020 року апелянтом було отримано 13.04.2020 року. Таким чином, зважаючи на те, що останній строк подачі заяви на усунення недоліків закінчився 07.08.2020 року, а апелянтом усунуто недоліки 21.09.2020 року, тобто більш ніж через місяць після цього, апеляційний суд прийшов до висновку, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, та за таких підстав апеляційна скарга вважається неподаною і повертається апелянту.

25.10.2020 року представник Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року.

У поданій скарзі апелянт зазначив, що КП "ОПМК №8" ознайомилося з повним текстом оскаржуваного рішення 06 березня 2020 року на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст кого було оприлюднено 02 березня 2020 року.

При цьому, ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.10.2020 року було повернуто апеляційну скаргу, подану у встановлені законом строки, через надто пізню сплату судового збору, встановивши, що КП "ОПМК №8" отримало Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху 13 квітня 2020 року і крайньою датою для долучення квитанції про сплату судового збору було 07 серпня 2020 року.

Апелянт зазначив, шо не отримувало ухвалу суду апеляційної інстанції від 02 квітня 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху, та йому не відомо про те, хто міг отримати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції від імені КП "ОПМК №8".

З огляду на зазнечене КП "ОПМК №8" просив суд поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 року Колективному підприємствау "Одеська пересувна механізована колона №8" було поновлено строк апеляційного оскарження на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року та провадження по справі за апеляційною скаргою Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромашка-1", третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Орзіх Вікторія Марківна про визнання удаваними та розірвання правочинів, визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння було відкрито .

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.11.2020 року справу призначено до розгляду.

У судовому засідання позивач та його представник заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі та третя особа до судового засідання не зявились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялись, причину неявки суду не повідомили, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

16.10.2014 року між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 в особі начальника підприємства Щоткевича Є.П. укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М. та зареєстровано в реєстрі за №841, відповідно до якого ОСОБА_1 подарував, а КП ОПМК №8 прийняло в дар Ѕ частку нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м. Зазначене майно належало дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу від 24.04.2003 року.

Також 16.10.2014 року між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 укладено договір дарування за реєстровим №843, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М., за яким ОСОБА_1 подарував, а КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 прийняло в дар іншу 1/2 частку приміщення що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, за двома договорами дарування ОСОБА_1 подарував, а КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 - прийняло в дар приміщення площею 87,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .

Крім того, 16.10.2014 року між ОСОБА_1 (набувач) та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 (відчужувач) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №34, предметом якого є передача (відступлення) відчужувачем набувачу майнових прав на отримання об`єкту нерухомості в порядку та на умовах, та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до умов цього договору, сторони домовились про те, що КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 передає ОСОБА_1 майнові права на отримання від КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 права власності на офісне приміщення, приблизною площею 101 кв.м. на 1 поверсі 9-типоверхового житлового будинку, будівництво якого буде здійснюватись за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.2.3 договору, запланований термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта капітального будівництва - четвертий квартал 2016 року.

Згідно п.3.1 договору, майнові права на об`єкт нерухомості за цим договором передаються відчужувачем набувачу шляхом підписання Акту. Акт підписується сторонами за умови здійснення набувачем оплати в повному обсязі всіх платежів, передбачених цим договором, виконання набувачем всіх умов цього договору, завершення будівництва та введення об`єкту капітального будівництва в експлуатацію.

Відповідно до п.4.1 договору, договірна ціна майнових прав, яку набувач ( ОСОБА_1 ) зобов`язаний сплатити відчужувачу (ОПМК №8) складає 60 000 дол. США.

Відповідно до додатку №1 до договору купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014 року, загальна характеристика об`єкта капітального будівництва - офісне приміщення №1 розташоване на 1 поверсі 9 (дев`яти) поверхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 . Договірна площа - 101 кв. м.+-2% кв. м. При цьому судом встановлено, що будь-які кошти на виконання цього договору позивачем не сплачувались.

Крім того судом встановлено, що Гарантійним листом Колективне підприємство Одеська пересувна механізована колона №8 від 16.10.2014 року в особі начальника Щоткевича Євгена Петровича, з погодження головного бухгалтера Квашилави Т.І. гарантувало, що прийме від ОСОБА_1 в дар нежитлове приміщення площею 87,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яке належить йому на праві власності, а взамін гарантує надати у власність безоплатно об`єкт нерухомості - приміщення не менше 100 кв.м. у будинку за адресою АДРЕСА_2 , що буде збудований не пізніше 4 кварталу 2016 року. У разі, якщо будівництво нового будинку за адресою АДРЕСА_2 не буде розпочато до 4 кварталу 2016 року, зобов`язується повернути ОСОБА_1 його приміщення йому у власність безоплатно на протязі року, а саме до 31.12.2017 року. Підтверджує, що фактично між сторонами буде укладений договір міни, за яким ОСОБА_1 передає до КП ОПМК №8 його приміщення, а КП ОПМК №8 - надає взамін йому у власність об`єкт нерухомості, у новому будинку.

Неможливість викупу у ОСОБА_1 приміщення обумовлена відсутністю необхідних грошових коштів та обмеженістю фінансування.

Вказаний гарантійний лист підписаний Начальником КП ОПМК №8 Є.П. Щоткевичем та бухгалтером КП ОПМК №8 Т.І. Квашилава.

Протоколом №22 засідання Ради КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 від 10.08.2017 року надано згоду на розірвання договорів дарування від 16.10.2014 року, предметом яких були по 1/2 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м., за №841 та №843 та повернення нежитлове приміщення ОСОБА_1 , у зв`язку з невиконанням зобов`язань КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 перед ОСОБА_1 .

Згідно наданих 17.01.2020 року пояснень свідка ОСОБА_2 , допитаного у судовому засіданні, судом першої інстанції, встановлено, що на той час свідок працював керівником КП ОПМК №8 , підприємство займалось проектуванням та будівництвом багатоповерхового житлового комплексу, на що був відповідно узгоджений майже з усіма службами проект, та магазин позивача як раз підпадав під територію цього будівництва за адресою АДРЕСА_2 , та необхідно було укладати договір оренди земельної ділянки з метою подальшого узгодження всієї проектної документації будівництва, і було рішенням Одеської міської ради щодо відселення деяких фізичних осіб, та про врегулюванням взаємовідносин з іншими власниками житлових та нежитлових приміщень. Згідно домовленостей між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 , останній повинен був обміняти своє приміщення за адресою АДРЕСА_1 на офісне приміщення №1 площею 101 кв.м. на 1 поверсі 9-типоверхового житлового будинку, який повинен бути побудований КП ОПМК №8 за адресою м.Одеса, вул. Мечникова,82, до четвертого кварталу 2016 року. У зв`язку з відсутністю необхідних грошових коштів для викупу приміщення та обмеженістю фінансування, ОСОБА_2 як начальник Колективного підприємства Одеська пересувна механізована колона №8 та ОСОБА_1 домовились, що вони оформлять правочин міни шляхом підписання договорів дарування та договору купівлі-продажу майнових прав, проте фактично між сторонами укладено договори міни, за яким ОСОБА_1 передав до КП ОПМК №8 його приміщення, а КП ОПМК №8 - надає взамін йому у власність об`єкт нерухомості, у новому будинку. При цьому, також ОСОБА_2 з ОСОБА_1 домовились, що у разі, якщо будівництво нового будинку за адресою АДРЕСА_2 не буде розпочато до 4 кварталу 2016 року, Колективне підприємство Одеська пересувна механізована колона №8 зобов`язується повернути ОСОБА_1 його приміщення йому у власність безоплатно на протязі року, а саме до 31.12.2017 року. Також свідок підтвердив, що у зв`язку з відсутністю у підприємства коштів на викуп у позивача його приміщення з метою будівництва на цій території багатоповерхового житлового будинку з паркінгом та заїзду, між ними була домовленість фактично укласти договір міни.

Отже, свідком ОСОБА_2 підтверджено, що між ним як начальником Колективного підприємства Одеська пересувна механізована колона №8 та ОСОБА_1 укладені договори дарування нежитлової будівлі від 16.10.2014 року за реєстровими №841 та №843, та договір купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014 року, які є фактично удаваними правочинами, які приховують за собою договір міни.

Свідок ОСОБА_3 , допитана у судовому засіданні судом першої інстанції, пояснила, що працювала бухгалтером в КП ОПМК №8 із 1975 року по жовтень 2017 року. Свідок знайома з позивачем, оскільки начальник їх підприємства звертався до нього по виробничим питанням. При будівництві житлового будинку, який повинен бути побудований КП ОПМК №8 за адресою АДРЕСА_2 , начальник підприємства запропонував позивачу після здійснення будівництва будинку за вказаною адресою надати останньому офісне приміщення в замін приміщення магазину позивача, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Була домовленість про те, що такий обмін буде оформлений відповідними договорами дарування. Свідку відомі зазначені обставини, оскільки саме вона готовила пакети відповідних документів для посвідчення нотаріусом . Також, між начальником підприємства та позивачем була домовленість про те, що у разі неможливості у подальшому передання позивачу відповідного офісного приміщення, то правочини із дарування магазину будуть вважаться припиненими, про що ними було складено акт та гарантійний лист. Проте, будівництво будинку так і не розпочалося. У подальшому свідок звільнилась з досягненням пенсійного віку. При цьому, свідку відомо, що з метою забезпечення будівництва керівництво підприємства залучило інших інвесторів, які були введені як засновники підприємства. між тим, будівництво будинку так завершено і не було. При цьому свідок на запитання суду підтвердила, що по суті оспорюємі правочини були направлені на обмін, оскільки підприємство мало викупати у володільців їх майно за власні кошти, проте фінансування у них не було і підприємству це було вигідно.

При цьому обидва свідки підтвердили оглянутий в судовому засіданні Гарантійний лист КП Одеська пересувна механізована колона №8 від 16.10.2014 року та свої підписи, Протокол №22 засідання Ради КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 від 10.08.2017 року про надання згоди на розірвання договорів дарування від 16.10.2014 року, предметом яких були по 1/2 частки нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 87,7 кв.м., за №841 та № НОМЕР_2 та повернення нежитлове приміщення ОСОБА_1 , та підтвердили про правомочність зазначеного колегіального органу, який діяв відповідно до Статуту. Іншої мети при вчиненні цих правочинів, окрім договору міни, у сторін не було.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За змістом п.1 ст. 6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За правилами, передбаченими п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Предметом спору є визнання укладених між сторонами договорів дарування від 16.10.2014р., укладені між громадянином України ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №8 в особі начальника підприємства ОСОБА_2 , посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх Вікторією Марківною та зареєстрованих в реєстрі за №841 та за №843 та договір купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014р. удаваними, які приховують за собою укладений 16.10.2014р між тими ж сторонами договір міни, застосувавши до них правила щодо договору міни.

Згідно зі ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

Оскільки згідно із ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити - чи є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з`ясування питання про те чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме правочин.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним. Таким чином, вимоги про визнання удаваним договору спрямовані на встановлення обставин, які є підставою для вирішення спору та підлягають з`ясуванню судом під час вирішення спору (див, mutatis mutandis, висновки, викладені у пунктах 43, 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі N522/14890/16-ц, постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №923/241/18).

Таким чином, для визнання оспорюваних договорів удаваними позивачем має бути доведена спрямованість волі обох сторін договору (наявність у обох сторін договору умислу) на: породження правовідносин саме за договором міни; приховання правовідносин міни договорами дарування та . договору купівлі-продажу майнових прав. При чому для задоволення позову необхідно встановити не лише те, що правочин є удаваним, але й наявність порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу, за захистом яких позивач звернувся до суду.

Так, договір дарування є реальним, завжди безоплатним, одностороннім.

На відміну від договору купівлі-продажу, договір дарування повинен бути безоплатним та не передбачає будь-якого обов`язку обдаровуваного.

Надаючи оцінку укладеним договорам, дослідивши їх правову природу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між сторонами дійсно було укладений правочин міни, шляхом підписання удаваних договорів дарування від 16.10.2014, укладених між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА №8 в особі начальника підприємства Щоткевича Є.П., посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М. та зареєстрованих в реєстрі за №841 та №843 та договору купівлі-продажу майнових прав №34 від 16.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та Колективним підприємством ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 , а тому є удаваними.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що факт удаваності зазначених правочинів окрім пояснень позивача, свідків, також підтверджується:

- гарантійним листом КП ОПМК №8 від 16.10.2014 року, Протоколом №22 засідання Ради КП ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 від 10.08.2017 року, з яких вбачається, що відповідач визнає , що приймає в дар нежитлове приміщення від ОСОБА_1 взамін на інший об`єкт нерухомості.

Також суд приймає до уваги гарантування Колективного підприємства ОДЕСЬКА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА № 8 , викладене письмово у Гарантійному листі від 16.10.2014 року, що у разі, якщо будівництво нового будинку за адресою АДРЕСА_2 не буде розпочато, то ОПМК №8 поверне ОСОБА_1 його приміщення йому у власність безоплатно, підписане начальником підприємства Щоткевичем Є.П. та скріплене печаткою підприємства.

Показаннями свідка ОСОБА_2 підтверджуються викладені обставини, які підтверджують факт удаваності правочинів дарування.

Отже, позивач надав докази, що свідчать про спрямованість волі сторін договору.

З викладеного також вбачається, що доводи апелянта, щодо покладання а основу рішення лише показаннь свідків не дослідження питання чому саме такий вид угоди був укладений сторонами та з якою метою вони таким чином замаскували свої правовідносини є необгрунтованими та такими, що повністю спростовуються матеріалами справи.

Доводи апелянта, що судом першої інстанції було неправомірно прийнято до уваги протокол №22 від 10 вересня 2017 року та проігноровано його недійсність встановлену рішенням позачергових Загальних зборів КП ОПМК №8 від 16 жовтня 2017 року спростовується матеріалами справи виходячи з наступного.

Відповідно до п.7.1 Статуту КП ОПМК №8, для керівництва підприємством створюються наступні органи управління :

- Вищий: Конференція (загальні збори) членів підприємства,

- Рада (для здійснення керівництва підприємством в проміжках між загальними зборами), яку очолює начальник - голова Ради,

- Контрольний орган - ревізійна комісія.

На запит суду приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Орзіх В.М. надано копію нотаріальної справи, в якій зокрема міститься Протокол Конференції членів КП Одеська пересувна механізована колона №8 від 17.03.2004 року про обрання Ради КП ОПМК №8, до складу якої увійшли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Таким чином, склад Ради КП Одеська пересувна механізована колона №8 на час ухвалення протоколу від 10 серпня 2017 року № 22 був правомочним, легітимним та мав повноваження на ухвалення відповідних рішень.

За таких обставин колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача про неправомочність та нелегітимність Ради КП ОПМК №8 , про те, що прийнятті рішення засідання Ради від 10 серпня 2017 року, оформленого протоколом № 22 було допущено недотримання кворуму передбаченого п. 7.7. Статуту КП ОПМК № 8 , що діяв станом на дату засідання Ради, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються наявними матеріалами.

Посилання ж представника апелянта на те, що протокол №22 ухвалений складом засновників, які довели фінансовий стан підприємтва до критичного - не стосуються суті спору.

Враховуючи, вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем повністю доведено факт укладення правочину, що є удаваним, що воля сторін в удаваному правочині була направлена на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, а саме укладення договору міни, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин, а також настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Відповідно до ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості. Право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов`язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни.

Відповідно до ст.716 ЦК України, до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Так, згідно частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі - продажу є оплатним, двостороннім та консенсуальним.

Відповідно до частини 1 статті 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Договір міни також є оплатним, двостороннім та консенсуальним.

Проте, за договором міни у його сторін виникає взаємний двосторонній обов`язок, та відповідне йому право вимоги, передати саме майно, при цьому компенсація різниці вартості майна не є обов`язковою умовою такого договору і залежить виключно від волевиявлення сторін угоди.

У зв`язку з тим, Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8" не виконав своїх зобов`язань з передачі ОСОБА_1 майна, фактично міна здійснена в односторонньому порядку, тобто порушено основну істотну умову правочину міни, що суперечить приписам ст.ст.526, 715 ЦК України.

Внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Колективне підприємство "Одеська пересувна механізована колона №8"допустив прострочення виконання свого зобов`язання, а саме не виконав свій обов`язок щодо передачі в строк не пізніше 4 кварталу 2016 року ОСОБА_1 офісного приміщення на 1 поверсі будинку, який повинен бути збудований за адресою АДРЕСА_2 , а тому безпідставно отримав приміщення за адресою АДРЕСА_1 , у власність, не виконавши зустрічного зобов`язання.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України процесуальні порушення, допущені при ухваленні судового рішення, можуть бути підставою для його скасування або зміни, однак лише у випадку, якщо такі процесуальні порушення призвели до неправильного вирішення питання по суті.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта щодо порушення судом норм процесуального права, оскільким зазначені обставини не вплинули на правильність рішення.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 374 , 375 , 381 , 382 ЦПК України , апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8"- залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства "Одеська пересувна механізована колона №8", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ромашка-1", третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Орзіх Вікторія Марківна про визнання удаваними та розірвання правочинів, визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 квітня 2021 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: С.О. Погорєлова

А. П. Заїкін