Ухвала

від 13.04.2021 по справі 520/4947/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/4947/18

Провадження № 2/947/354/21

УХВАЛА

13.04.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі - Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Власника судна компанія АХТЕ ЕЛЬБСТАР ШИФФАРТСГЕС (ACHTE ELBSTAR SCHIFFAHRTAGES), Менеджера судна компанія БЛУМЕНТАЛ ЙМК ГМБХ унд КО КГ (BLUMENTHAL JMK GMBH&Co KG), Агента судновласника компанія ПРОФІТ МЕРІТАЙМ ЛІМІТЕД (PROFIT MARITIME LIMITED), Клубу взаємного страхування ГАРД С.А. (GARD S.A.), про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси на розгляді в порядку загального позовного провадження перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Власника судна компанія АХТЕ ЕЛЬБСТАР ШИФФАРТСГЕС (ACHTE ELBSTAR SCHIFFAHRTAGES), Менеджера судна компанія БЛУМЕНТАЛ ЙМК ГМБХ унд КО КГ (BLUMENTHAL JMK GMBH&Co KG), Агента судновласника компанія ПРОФІТ МЕРІТАЙМ ЛІМІТЕД (PROFIT MARITIME LIMITED), Клубу взаємного страхування ГАРД С.А. (GARD S.A.), про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи .

У судові засідання призначені на 16.03.2021 року та 13.04.2021 року позивачі та їх представник не з`явились, про дату, час і місце проведення яких представник повідомлений належним чином.

Частинами 2, 4, статті 128 ЦПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Частиною 7 статті 128 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається зокрема фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч.2 ст. 62 ЦПК України).

Частиною 5 статті 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Як вбачається, представництво позивачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в цій справі здійснюється адвокатом Сукачовим Євгеном Сергійовичем.

Відповідно до рекомендованих поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_3 отримані судові повістки про повідомлення призначених судових засідань на 16.03.2021 року та 13.04.2021 року, у зв`язку з чим позивачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вважаються повідомленими про дату, час і місце проведення вказаних судових засідань.

Так, 13.04.2021 року до суду надійшло клопотання за підписом адвоката Сукачова Є.С. про відкладення судового засідання, з підстав наміру подати до суду перекладу судових повісток на наступну дату судового засідання.

Однак, суд вважає зазначене клопотання необґрунтованим та безпідставним з огляду на те, що представником до клопотання не надано жодного до суду доказу на підтвердження неможливості з`явитись до судового засідання, з урахуванням того, що намір представника на вчинення майбутніх дій не є підставою для звільнення від участі в судовому засіданні, з урахуванням неявки до попередньо призначеного судового засідання.

Також судом враховується, що в Україні встановлено карантин та запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Так, 02.04.2020 року набув чинності Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , яким було внесено зміни до ЦПК України та доповнено статтю 212 частиною 4, яка регламентує, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

Отже, законодавцем, з метою забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), було запроваджено і наділено учасників процесу процесуальними правами зокрема прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що сприяє запобіганню поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

За наслідком викладеного вбачається, що сторона позивача не була позбавлена прийняти участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, однак представником не вжиті можливі заходи встановлені законом для прийняття участі в судовому засіданні 13.04.2021 року.

При викладеному, суд не приймає зазначене клопотання від 13.04.2021 року, в якості поважної причини неявки позивачів до судового засідання призначеного на 13.04.2021 року.

За наслідком викладеного, суд доходить до висновку, що позивачі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судових засідань призначених зокрема на 16.03.2021 року та 13.04.2021 року, до яких повторно поспіль не з`явились без поважних причин, не подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності та не скориставшись своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку передбаченому статтею 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1-3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 43 ЦПК України, закріплює права та обов`язки учасників процесу.

Відповідно до вказаної статті учасники справи (яким є позивач) мають право:

1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень;

2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;

4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти;

5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках;

6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Так, у пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі Пономарьов проти України наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Позивач (заявник) зобов`язаний проявляти особливу сумлінність у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див., наприклад, ухвалу щодо прийнятності у справі Тойшлер проти Німеччини ('tag3:14.0pt;tag2:"Roboto Condensed"'>Teuschler v. Germany), заява № 47636/99, від 04 жовтня 2001 року; рішення у справі Сухорубченко проти Росії (Sukhorubchenko v. Russia), заява № 69315/01, пункт 48, від 10 лютого 2005 року; ухвалу щодо прийнятності у справі Гуржий проти України (Gurzhyy v. Ukraine), заява № 326/03, від 01 квітня 2008 року; та рішення у справі Мускат проти Мальти (Muscat v. Malta), заява № 24197/10, пункт 44, від 17 липня 2012 року).

Отже, позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами , може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

При викладених обставинах, суд доходить до висновку, що в порушення зазначених норм процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для повідомлення позивачів про дату, час і місце проведення судових засідань, останні не виконали покладені на них процесуальні обов`язки та двічі поспіль не з`явились у судові засідання, що свідчить про неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Судом також приймається до уваги, що нез`явлення позивачів до судових засідань без поважних причин, призводить до неможливості розгляду справи у встановлені законом строки та може бути наслідком порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду упродовж розумного строку, оскільки стороною позивача не здійснено дій спрямованих на використання усіх можливих заходів спрямованих на прийняття участі під час розгляду справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, вказані положення процесуального закону мають імперативну норму щодо залишення позову без розгляду у зв`язку із повторною неявкою позивача.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в постанові від 22.05.2019 року по справі №310/12817/13, також дійшов висновку, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.

Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Під час вирішення питання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, судом також враховується, що відповідно до п.3 ч.1 ст.157 ЦПК України, суд залишає позовну заяву без розгляду,у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд враховує складність справи, стадію розгляду, готовність сторони до самостійного захисту своїх інтересів, добросовісність дій позивачів, які двічі поспіль не з`явились без поважних причини до судових засідань, за наслідком чого вважає за неможливе здійснювати розгляд справи за відсутності позивачів.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи нормативне регулювання даного питання національним та європейським законодавством, з урахуванням того, що позивач двічі поспіль не з`явився до судових засідань без поважних причин, про дату, час і місце проведення яких був належним чином повідомлений, не подавши заяви про розгляд справи за його відсутності, у відповідності до норм Цивільного Процесуального Кодексу України, Конвенції та практики Європейського суду, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Власника судна компанія АХТЕ ЕЛЬБСТАР ШИФФАРТСГЕС (ACHTE ELBSTAR SCHIFFAHRTAGES), Менеджера судна компанія БЛУМЕНТАЛ ЙМК ГМБХ унд КО КГ (BLUMENTHAL JMK GMBH&Co KG), Агента судновласника компанія ПРОФІТ МЕРІТАЙМ ЛІМІТЕД (PROFIT MARITIME LIMITED), Клубу взаємного страхування ГАРД С.А. (GARD S.A.), про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи, підлягає залишенню без розгляду.

Також дії суду не порушують права позивачів, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).

З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним . Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Отже, залишення позову без розгляду не порушує право позивачів на доступ до суду, а є способом вжиття дій направлених на усунення неналежних виконань позивачів своїх процесуальних обов`язків та певною мірою заходом суду для протидіяння здійсненим перепонам для руху справи створюваними недобросовісними учасниками справи, оскільки недієздатність суду протидіяти такім діям є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції, а також оскільки залишення позову без розгляду, не перешкоджає позивачам повторно звернутись до суду з таким позовом, після усунення умов, що були підставою для залишення його заяви без розгляду.

Керуючись ст. п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Власника судна компанія АХТЕ ЕЛЬБСТАР ШИФФАРТСГЕС (ACHTE ELBSTAR SCHIFFAHRTAGES), Менеджера судна компанія БЛУМЕНТАЛ ЙМК ГМБХ унд КО КГ (BLUMENTHAL JMK GMBH&Co KG), Агента судновласника компанія ПРОФІТ МЕРІТАЙМ ЛІМІТЕД (PROFIT MARITIME LIMITED), Клубу взаємного страхування ГАРД С.А. (GARD S.A.), про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду складено - 13.04.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.