Постанова

від 14.04.2021 по справі 923/750/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. Справа№ 923/750/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021

у справі №923/750/20 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України"

до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення заборгованості у розмірі 185 451 грн. 40 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 185 451 грн. 40 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 в частині оплати орендних платежів. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 168 662,50 грн. - основного боргу та 16 788,90 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 13.10.2020 року справу №923/750/20 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №923/750/20 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" - задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" заборгованість у розмірі 168 662 грн. 50 коп., пеню у розмірі 14 488 грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 2 747 грн. 26 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що договір оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 не є укладеним, у зв`язку з тим, що він не підписаний обома сторонами, що свідчить про недосягнення згоди за всіма істотними умовами договору. На думку скаржника, оскільки вказаний договір не є укладений, то строк виконання зобов`язання не встановлений та не визначений момент пред`явлення вимоги.

Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" стверджує, що позивач не надав доказів на підтвердження пред`явлення вимоги щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Скаржник вказує, що первинні документи, якими підтверджується здійснення господарської операції, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 09.03.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2021 справу №923/750/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021у справі №923/750/20 та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (орендар) укладено договір оренди контейнерів №ОК-025 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець надає орендарю в тимчасове володіння і користування власне майно, а орендар зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату, а після закінчення терміну дії договору повернути йому вказане майно.

Згідно із пунктом 2.1 договору майном, що становить предмет цього договору (об`єкт оренди), є 40-ка футові рефрижераторні контейнери, укомплектовані, підготовлені і придатні для перевезення і зберігання вантажів при контрольованій температурі в діапазоні температур -25 +25 С. Контейнери пройшли мийку та дезінфекцію. Тип контейнерів визначається даними Специфікації до даного договору, що визначають умови оренди кожного з контейнерів, підписується сторонами для кожного з контейнерів або групи контейнерів і є невід`ємною частиною цього договору (далі - Специфікація).

Кількість контейнерів, що передаються в оренду визначається Специфікаціями (пункт 2.2 договору).

Сторони у пунктах 3.1, 3.3 договору передбачили, що місце оренди контейнерів визначається Специфікаціями. Термін оренди визначається Специфікаціями. Підставою для його продовження може служити письмова заявка орендаря, подана орендодавцю в термін 30 днів до закінчення початкового терміну оренди.

Орендодавець доставляє контейнери в місце оренди і передає їх орендарю. Датою початку оренди кожного контейнера вважається дата підписання сторонами акту прийому - передачі контейнерів (пункт 3.5 договору).

Пунктами 5.1, 5.2 договору передбачено, що орендна плата як вартість одного дня оренди контейнери визначається Специфікаціями. Орендна плата нараховується і оплачується орендарем до моменту поворотної передачі контейнерів орендодавцю.

У пункті 5.5 договору визначено, що підставою для оплати оренди є рахунок орендодавця. Оплата здійснюється протягом трьох банківських днів від дати рахунку.

Відповідно до пункту 5.6 договору оплата вартості доставки контейнера (п. 5.3), вартості повернення контейнера (п. 5.4), вартості і першого періоду оренди здійснюється орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладання дійсного договору. Оплата наступних періодів оренди здійснюється орендарем у вигляді авансового платежу в термін до 05 числа поточного місяця оренди.

У разі фактичної оренди контейнерів менш терміну, визначеного договором (п. 3.3), нарахування оренди і її оплата здійснюється орендарем виходячи з повного місяця оренди (п. 5.7 договору).

Згідно із пунктом 7.5 договору за затримку оплати оренди за п.п. 5.2-5.7 договору орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі: затримка оплати на строк не більше 30 днів - 1% за кожен день затримки від ставки орендної плати, встановленої п. 5.2 цього договору; затримка оплати на термін більше 30 днів, але не більше 60 днів - 10% за кожен день затримки від ставки орендної плати, встановленої п. 5.2 цього договору; затримка оплати на термін більше 60 днів - 50% за кожен день затримки від ставки орендної плати, встановленої п. 5.2. цього договору.

У додатку №А до договору оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 сторони узгодили вимоги з підготовки місця оренди, встановлення і режиму експлуатації контейнерів.

На виконання умов договору, сторони підписали Специфікацією №1 до договору оренди, в якій визначили тип, кількість, місце оренди, термін оренди - з 01.08.2019 до 31.07.2020, вартість оренди одного контейнера за місяць - 9 825 грн. 00 коп. з ПДВ.

Звертаючись з позовними вимогами позивач послався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 в частині оплати орендних платежів. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути з відповідача 168 662,50 грн. - основного боргу та 16 788,90 грн. - пені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" та Приватним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (стаття 283 Господарського кодексу України).

У статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Суд першої інстанції встановив, що позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове володіння і користування два 40-ка футові рефрижераторні контейнери, а саме контейнер №APRU 5043716 та контейнер №GWLU 5033770, що підтверджується Актами приймання - передачі контейнера від 01.08.2019.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" виставило Приватному акціонерному товариству "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" наступні рахунки на оплату за оренду контейнерів на загальну суму 147 375 грн.: №113 від 01.08.2019 на суму 19 650 грн.; №123 від 02.09.2019 на суму 19 650 грн.; №143 від 01.10.2019 на суму 19 650 грн.; №160 від 01.11.2019 на суму 19 650 грн.; №174 від 01.12.2019 на суму 19 650 грн.; №11 від 02.01.2020 на суму 19 650 грн.; №33 від 03.02.2020 на суму 19 650 грн.; №54 від 02.03.2020 на суму 9 825 грн.

24.02.2020 Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" 40-ка футовий рефрижераторний контейнер №APRU 5043716, що підтверджується Актом приймання - передачі контейнера від 24.02.2020.

04.06.2020 Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" ПАТ "Агрохолдинг Авангард" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" 40-ка футовий рефрижераторний контейнер №GWLU 5033770, що підтверджується Актом приймання - передачі контейнера від 04.06.2020.

09.06.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 05.06.2020 з вимогою сплатити заборгованість у загальному розмірі 167 025 грн., що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 09.06.2020. Вказана претензія залишена відповідачем без уваги.

Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України України).

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що договір оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 є неукладеним, оскільки підпис директора філії не збігається з оригінальним підписом директора, що, на думку відповідача, свідчить про недосягнення згоди за всіма істотними умовами договору.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Суд першої інстанції встановив, що зі змісту договору оренди вбачається, що сторонами погоджено, в тому числі, предмет договору, місце, термін оренди, порядок передачі та повернення майна, вартість оренди і порядок оплати, зобов`язання сторін, відповідальність сторін, термін дії договору.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Так, спірний договір від імені Приватного акціонерного товариства Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" було укладено представником Чірковим А.О., його підпис скріплено печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до частин 1, 4 статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідно до п. 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за цих обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у цій справі, чи ні).

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відтак, відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, несе повну відповідальність за законність використання його печатки, в тому числі за засвідчення правочинів.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав докази загублення або викрадення печатки.

Таким чином, відтиск штампів підприємства, наявний, зокрема, на договорі оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції.

Стосовно посилань скаржника, що первинні документи, якими підтверджується здійснення господарської операції, не відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Оцінивши наявні в матеріалах справи акти прийому-передачі контейнерів від 01.08.2019, від 24.02.2020 та від 04.06.2020, судом апеляційної інстанції встановлено, що вони оформлені відповідно до положень чинного законодавства, містить відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції не проведеною або недійсною, а тому є належними та допустимими доказами отримання та повернення контейнерів відповідачем обумовлених договором оренди.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 є укладеним між сторонами та породжує взаємні права та обов`язки сторін.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.5 договору зазначено, що підставою для оплати оренди є рахунок орендодавця. Оплата здійснюється протягом трьох банківських днів від дати рахунку.

Відповідно до пункту 5.6 договору оплата вартості доставки контейнера (п. 5.3), вартості повернення контейнера (п. 5.4), вартості і першого періоду оренди здійснюється орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладання дійсного договору. Оплата наступних періодів оренди здійснюється орендарем у вигляді авансового платежу в термін до 05 числа поточного місяця оренди.

Згідно з пунктом 5.7 договору у разі фактичної оренди контейнерів менш терміну, визначеного договором (п. 3.3), нарахування оренди і її оплата здійснюється орендарем виходячи з повного місяця оренди.

Суд першої інстанції встановив, що контейнери було передано орендарю 01.08.2019 та повернуто орендодавцю 24.02.2020 та 04.06.2020, у зв`язку з чим, строк користування двома 40-ка футовими рефрижераторними контейнерами становить 7 місяців та 11 місяців відповідно. Отже, враховуючи пункт 5.7 договору, відповідач повинен сплатити орендну плату за користування контейнерами за період серпень 2019 - лютий 2020 та серпень 2019 - червень 2020.

Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Чорнобаївське" Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Контейнери України" за договором оренди контейнерів №ОК-025 від 01.08.2019 становить 168 662 грн. 50 коп.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не здійснив оплату по орендним платежам в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 168 662 грн. 50 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.08.2019 по 04.06.2020 у розмірі 16 788 грн. 90 коп.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Згідно із пунктом 7.5 договору за затримку оплати оренди за п.п. 5.2-5.7 договору орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі: затримка оплати на строк не більше 30 днів - 1% за кожен день затримки від ставки орендної плати, встановленої п. 5.2 цього договору; затримка оплати на термін більше 30 днів, але не більше 60 днів - 10% за кожен день затримки від ставки орендної плати, встановленої п. 5.2 цього договору; затримка оплати на термін більше 60 днів - 50% за кожен день затримки від ставки орендної плати, встановленої п. 5.2. цього договору.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 14 488 грн. 19 коп. грн. є арифметично правильною, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

На переконання суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №923/750/20 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №923/750/20 слід залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №923/750/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №923/750/20 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард".

4. Матеріали справи № 923/750/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк