Постанова

від 22.03.2021 по справі 21/7/09

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2021 року м.Дніпро Справа № 21/7/09

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін:

від АТ КБ "Приватбанк": Іванова Світлана Олександрівна адвокат, довіреність №4470-К-Н-О від 08.10.2020 року;

від арбітражного керуючого: Рябушко Вячеслав Степанович арбітражний керуючий, свідоцтво №403 від 28.02.2013 року.

інші представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи сторін повідомлено шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду та відправленням на електронні пошти.

розглянувши апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест»

на ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року (повний текст складено 23.09.2020 року) у справі № 21/7/09 (суддя Черкаський В.І.)

боржник Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 31, код ЄДРПОУ 35124755 )

про банкрутство,-

Кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомодерн» (54036, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 47-Б)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «УТН-Восток» (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86-А, поштова адреса - 03680, м. Київ, вул. Козацька, 120/4)

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок »Азовресурс» (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леніна, 119/104)

4. Кредитна спілка «Капітал» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Леніна, 91)

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Комунарів, 36-а)

6. Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (поштова адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Інженерна, 1)

7. Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, б. 12-г, поштова адреса: 69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний, б. 48)

банки, здійснюючі розрахунково-касове обслуговування боржника -

1. Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (69002, м. Запоріжжя, вул. Інженерна, 1)

2. АКІБ «УкрСиббанк» , м. Харків

3. ВАТ «Державний ощадний банк України» (відділення № 8024 м. Мелітополь Запорізької області) - адреса: 72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Кірова, 65.

4. АТ «Індекс банк»

Ліквідатор - Рабушко В.С. (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фучика, буд. 14)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року у справі № 21/7/09 заяву ліквідатора (вх. № 7687/08-08/20 від 15.04.2020 року) задоволено.

Звіт ліквідатора (вх. № 7670/08-08/20 від 15.04.2020 року) затверджено.

Стягнуто з кредиторів на користь ліквідатора оплату послуг, основну грошову винагороду та понесені витрати у справі у розмірі 92 548, 90 грн. згідно розрахунку від 10.04.2020 року.

Звіт ліквідатора (вх. № 5204/08-08/20 від 11.03.2020) затверджено.

Ліквідаційний баланс банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 31, код ЄДРПОУ 35124755 ) затверджено.

Банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 31, код ЄДРПОУ 35124755) ліквідовано.

Провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями ст.ст. 30, 64, 65, 90 Кодексу України з процедур банкрутства.

Обгрунтовуючи прийняте рішення, суд зазначив, що:

- ліквідатором надані документи щодо виконання ліквідаційної процедури у встановленому Кодексом України з процедур банкрутства порядку, надано докази щодо вжиття заходів з розшуку майна банкрута, скликання зборів кредиторів, формування комітету кредиторів;

- майно, яке б підлягало включенню в ліквідаційну масу, під час здійснення ліквідаційної процедури не виявлено;

- банкрут не має активів для здійснення господарської діяльності, інвентаризація майна боржника проведена ліквідатором та складено інвентаризаційні описи;

- поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс відповідає вимогам ст.65 Кодексу України з процедур банкрутства і підлягає затвердженню судом.

За змістом оскаржуваної ухвали вбачається, що оплату послуг, основну грошову винагороду та понесені витрати у справі суд поклав на кожного з кредиторів пропорційно до розміру їх кредиторських вимог.

Не погодившись з ухвалою суду, АТ КБ «Приватбанк» оскаржило її в апеляційному порядку.

Вважає, що зазначена ухвала господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року у справі № 21/7/09 є незаконною, необґрунтованою в частині стягнення з апелянта грошових коштів та понесених витрат у справі із затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Вказує, що правові підстави покладення цих витрат на апелянта судом не зазначені, взагалі відсутні.

Скаржник акцентує увагу суду апеляційної інстанції на тому, що згідно абз.5,6,7 ч.2 ст.30 Кодексу України з процедур банкрутства сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Ні остаточний звіт про проведення ліквідаційної процедури ТОВ «ЮТТК» , ні Звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі № 21/7/09, не було погоджено протоколом зборів комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» , який не відбувся.

Як зазначено в оскаржуваній ухвалі, за наданою ліквідатором інформацією, що підтверджується довідкою ТСЦ № 2343 № 31/8/2343/813 від 16.08.2019 року та довідкою УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області № 10/4-1076 вх. від 31.03.2011 pоку, за боржником зареєстровані 4 одиниці транспортних засобів, що є предметом застави. Інформація щодо списання зазначених транспортних засобів ліквідатором не надавалася.

Актуальної інформації щодо кримінального провадження № 120130801400003739, відкритого за зверненням ліквідатора до Національної Поліції у 2013 року, матеріали справи не містять.

Посилаючись на висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 01.03.2018 року по справі № 910/32824/15, апелянт зазначає, що при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період.

В оскаржуваній ухвалі не вказано, за який період було нараховано ліквідатором винагороду та відшкодування витрат та не враховано, що за банкрутом обліковуються транспортні засоби.

Скаржник просить:

- скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року по справі № 21/7/09 в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційцний банк «ПриватБанк» на користь ліквідатора 27 311, 18 грн., ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ліквідатору в задоволенні його заяви в частині стягнення винагороди у сумі 27 311,18 грн. з АТ КБ «ПриватБанк» .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» в поданій апеляційній скарзі також вважає, що зазначена ухвала господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року у справі №21/7/09 є незаконною, необґрунтованою в частині стягнення грошових коштів на користь ліквідатора з кредитора ТОВ «Азовінвест» , а при її прийнятті судом були неправильно застосовані норми ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Вказує, що оплата грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора у зв`язку з виконанням ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство і відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства, можлива тільки за рахунок коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника, яке не перебуває в заставі, а не за рахунок кредиторів.

Посилаючись на норми ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, скаржник зазначає, що Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, забезпеченим кредитором.

У даній справі ні остаточний звіт про проведення ліквідаційної процедури ТОВ «ІОТТК» , ні Звіт ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі №21/7/09, не було погоджено протоколом зборів комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» .

Також апелянт посилається на наявні у справі докази, згідно яких за ТОВ «ЮТТК» зареєстровані 4 одиниці транспортних засобів, що є предметом застави і інформація щодо списання зазначених транспортних засобів ліквідатором не надавалася.

ТОВ «Азовінвест» вважає, що оплата грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» , у зв`язку з виконанням ним повноважень ліквідатора у справі про банкрутство можлива лише тільки за рахунок коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Просить приєднати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» до апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приватбанк» , скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року по справі № 21/7/09 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» на користь ліквідатора 39 333, 28 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити ліквідатору в задоволенні заяви в частині стягнення винагороди у сумі 39 333, 28 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» .

Арбітражний керуючий Рябушко В.С. надав відзиви на апеляційні скарги кредиторів - АТ КБ «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» . Спростовує доводи апеляційних скарг, вважає оскаржувану ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року по справі № 21/7/09 законною та обґрунтованою. Просить залишити її без змін, вимоги скаржників залишити без задоволення.

Інші представники сторін відзиви на апеляційні скарги не надали суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» надіслало клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника (том 12 а.с.2, 15, 22).

Оскільки сторони, що не забезпечили явку своїх представників у судове засідання, повідомлені про час та місце розгляду справи, строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду є обмеженим, матеріали справи дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів розглянула справу за згаданої явки сторін - за присутності представника апелянта АТ КБ «Приватбанк» та арбітражного керуючого Рябушко В.С.

Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши осіб, що з`явилися, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» не підлягають задоволенню, оскаржувану ухвалу суду слід залишити без змін з наступних підстав:

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не оспорюється, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.10.2009 року у даній справі визнано конкурсними кредиторами по справі наступних осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю Автомодерн з вимогами у розмірі 5132 грн. 60 коп. (4-та черга задоволення вимог); Товариство з обмеженою відповідальністю УТН-Восток з вимогами у розмірі 18718 грн. 50 коп. (4-та черга задоволення вимог); Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий будинок Азовресурс з вимогами у розмірі 150017 грн. 14 коп. (4-та черга задоволення вимог); Кредитну спілку Капітал з вимогами у розмірі 1305 грн. 88 коп. (4-та черга задоволення вимог); Товариство з обмеженою відповідальністю Азовінвест з вимогами у розмірі 540225 грн. 29 коп. (4-та черга задоволення вимог).

Затверджено реєстр конкурсних кредиторів з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів та окремому включенню до реєстру вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Автомодерн з вимогами у розмірі 102 грн. пені (6-та черга задоволення вимог); Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк в особі Запорізького регіонального управління з вимогами у розмірі 418284 грн. 74 коп., забезпечених заставою (1 черга задоволення вимог); Кредитної спілки Капітал з вимогами у розмірі 111000грн. 00 коп., забезпечених заставою (1 черга задоволення вимог); Товариство з обмеженою відповідальністю Азовінвест з вимогами у розмірі 62171 грн. 25 коп. пені (6-та черга задоволення вимог); ВАТ Державний ощадний банк України з вимогами у розмірі 110397 грн. 26 коп., забезпечених заставою (1 черга задоволення вимог).

Вимоги інших конкурсних кредиторів вважати погашеними.

Зобовязано кредиторів протягом 10 днів провести збори кредиторів, де вирішити питання про створення комітету кредиторів. Рішення зболрів та комітету кредиторів надати суду у строк до 08.11.2009 року (том 3 а.с.143-147).

Ухвалою суду у даній справі від 31.01.2012 року ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» у справі про банкрутство №21/7/09 призначено арбітражного керуючого Рябушко Вячеслава Степановича (том 7 а.с.27 ).

Ухвалою від 01.12.2017 року суд встановив розмір оплати послуг ліквідатора Рабушко В.С. в зв`язку із виконанням ним обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТТК» у розмірі двох мінімальних заробітних плат в місяць, встановлених чинним законодавством, за рахунок коштів, отриманих в результаті реалізації майна та майнових прав боржника (том 9 а.с.98-99).

Згідно з ч. 1 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.

Відповідно до ч. 5 ст. 115 вказаного вище Закону сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв`язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Частиною 6 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Керуючий санацією не рідше одного разу на три місяці, а ліквідатор - щомісяця звітують перед комітетом кредиторів про нарахування та виплату основної та додаткової грошових винагород арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування витрат. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат доводиться кредиторам до відома та повинен бути схвалений або погоджений комітетом кредиторів. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку (ч. 7 ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ).

Таким чином, приписами ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов`язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі.

21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Згідно ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений комітетом кредиторів, а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.

10.03.2020 року ліквідатор Рябушко В.С. подав суду Звіт про проведення ліквідаційної процедури боржника (том 10 а.с.133-134).

Як зазначено у Звіті ліквідатора і відповідно до матеріалів справи, з метою створення комітету кредиторів згідно ст. 48 КУзПБ ліквідатором Рябушко В.С. було ініційовано проведення перших зборів кредиторів, які призначено на 31.01.2020 року. Про це належним чином було повідомлено членів комітету кредиторів, шляхом надсиланням відповідного запрошення.

Призначені перші збори кредиторів не відбулися внаслідок неявки конкурсних кредиторів.

Ліквідатором повторно було призначено на 17.02.2020 року повторні перші збори кредиторів. Збори не відбулися внаслідок неявки конкурсних кредиторів.

Ще раз ліквідатором було призначено на 03.03.2020 року наступні перші збори кредиторів, які не відбулися внаслідок неявки конкурсних кредиторів. В зв`язку з цим засідання комітету кредиторів не проводилось.

Отже, встановлено і скаржниками не спростовано, що комітет кредиторів у даній справі не сформований.

З огляду на викладене є обґрунтованими заперечення ліквідатора, що кредитори знехтували своїм правом на утворення комітету кредиторів, тому погодження звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат зробити було неможливо.

Таким чином, доводи обох апелянтів про те, що за відсутності погодженого комітетом кредиторів Звіту ліквідатора про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражного керуючого, відсутні підстави для такого стягнення, є необгрунтованими.

Системне розуміння положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що право на отримання та виплату грошової винагороди виникає у ліквідатора у випадку безпосереднього та належного виконання ним покладених на нього обов`язків.

В рамках провадження у даній справі про банкрутство дії ліквідатора Рябушко В.С. незаконними не визнавалися.

Відповідно до наданих суду першої інстанції доказів, ліквідатором було проведено весь необхідний обсяг дій щодо виконання ліквідаційної процедури у встановленому порядку, виявлення майна банкрута, збирання інформації щодо закриття рахунків, вжиття заходів щодо скликання зборів кредиторів, формування комітету кредиторів та інше.

У зв`язку з тим, що ліквідатором проведено заходи щодо ліквідації банкрута, передбачені КУзПБ, підстав для відмови в затвердженні Звіту ліквідатора про нарахування та виплату грошової винагороди та відшкодування витрат у суду першої інстанції не було.

Окремо слід звернути увагу на доводи обох апелянтів про те, що ліквідатором було виявлено транспортні засоби, належні банкруту, і їх реалізація - це єдина можливість здійснити виплату арбітражному керуючому належної йому винагороди за виконання повноважень ліквідатора.

Матеріали справи свідчать, що за боржником дійсно зареєстровано чотири транспортні засоби, які згідно довідки Головного управління МВС України в Запорізькій області від 20.08.2013 року №1015-4150 перебувають у розшуку, орієнтовані на затримання (том 11 а.с.110).

За фактом крадіжки майна ТОВ «ЮТТК» проводиться досудове розслідування з 14.08.2013 року, що підтверджується також відповідною довідкою (том 11 а.с. 105).

Отже, фактично будь-яке майно боржника, яке могло б бути реалізовано, відсутнє і докази іншого скаржниками не надано.

Постановами Верховного Суду від 01.08.2018 року по справі № 912/1783/16 та від 30.01.2019 року по справі № 910/32824/15 сформована правова позиція щодо питання стягнення оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за виконання обов`язків ліквідатора, а саме зазначено:

У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Разом з цим, законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг ліквідатора в залежність від майнового стану кожного кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від

джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Закон визначає декілька джерел для здійснення оплати послуг ліквідатора, в тому числі і за рахунок коштів кредиторів.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.10.2018 року у справі № 916/1503/17, відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року, резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого / розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора/ в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Закону про банкрутство), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Тобто, не виявлення ліквідатором в процедурі ліквідації боржника його майна, інших активів та грошових коштів, за умови встановленого судом факту повноти та належності виконання ним своїх обов`язків у цій процедурі, жодним чином не впливає на оплату його послуг.

Колегією суддів встановлено, що при розрахунку розміру основної грошової винагороди ліквідатора Рябушко В.С., останнім враховувалися лише періоди, коли ліквідатором здійснювалися дії, передбачені законодавством про банкрутство та підтверджені документально, про що суд правомірно вказав в оскаржуваній ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 КУз ПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

При розрахунку основної грошової винагороди ліквідатором враховувалася правова позиція Верховного Суду у постанові від 04.10.2018 року у справі № 922/132/13-г, згідно якої при визначенні розміру оплати послуг ліквідатора під час здійснення ним ліквідаційної процедури у справі про банкрутство господарський суд має досліджувати не тільки період здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури, а й дії, які вчинялись ліквідатором в цей період. До матеріалів справи був наданий детальний розрахунок основної грошової винагороди ліквідатора за періоди здійснення ним дій з проведення ліквідаційної процедури. Отже, посилання апелянтів про відсутність такого розрахунку, є безпідставним.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На думку колегії суддів під час апеляційного розгляду справи скаржники належними та допустимими доказами не спростували висновки оскаржуваної ухвали. Обидві апеляційні скарги не доведені та задоволенню не підлягають. Судові витрати за їх розгляд слід покласти на кожного з апелянтів відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовінвест» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 14.09.2020 року у справі № 21/7/09 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст складено та підписано 14.04.2021 року.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков