Постанова

від 08.04.2021 по справі 910/8737/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/8737/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Костюк О.В.,

відповідача-1 - Баранов М.С. (самопредставництво),

відповідача-2 - Шеховцов Є.С. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будленд Авація"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 (судді: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Куксов В.В. Яковлєв М.Л.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3

до : 1. Київської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будленд Авація"

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договорів оренди,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 (далі - Прокурор, Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Рада, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будленд Авація" (далі - ТОВ "Будленд Авація", Відповідач-2) про:

- визнання незаконним та скасування рішення Ради від 05.07.2018 №1132/5196, яким ТОВ "Будленд Авація" із земель комунальної власності передано в оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,6573 га (кадастровий номер 8000000000:62:005:0009) та земельну ділянку площею 0,6498 га (кадастровий номер 8000000000:62:005:0010) для експлуатації та обслуговування споруд автостоянки та технічних засобів організації дорожнього руху на просп. Генерала Ватутіна 3-а, 3-б у Деснянському районі м. Києва;

- визнання недійсним договору оренди №914 від 22.03.2019 земельної ділянки площею 0,6573 га. по просп. Генерала Ватутіна, З-б у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:005:0009), укладеного між Відповідачами, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С.;

- визнання недійсним договору оренди №915 від 22.03.2019 земельної ділянки площею 0,6498 га по просп. Генерала Ватутіна, 3-а у Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:005:0010), укладеного між Відповідачами, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С.

1.2. Прокурор зазначив, що його звернення до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про передачу в оренду земельних ділянок комунальної форми власності, яке проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/8737/19 відмовлено у задоволенні позову.

2.2. Місцевий суд виходив з того, що спірні земельні ділянки були сформованими, зареєстрованими в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому з урахуванням статті 120 Земельного кодексу України при переході права власності на майно, яке розміщено на цій земельній ділянці, Київська міська рада мала право надати її у користування без зміни меж та цільового призначення.

2.3. Додатково суд вказав на те, що Прокурором не надано жодних доказів, що орган місцевого самоврядування та суб`єкт владних повноважень не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист інтересів територіальної громади та держави.

2.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №910/8737/19 скасовано вищезазначене рішення та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано рішення Ради (№1132/5196 від 05.07.2018) про передання земель комунальної власності в оренду. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок (№914 та №915 від 22.03.2019).

2.5. Апеляційна інстанція виходила з того, що право власності чи право користування на спірні земельні ділянки не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права до ТОВ "Будленд Авація".

2.6. Додатково суд вказав на те, що відсутність у Держгеокадастру повноважень звертатися до суду із вимогами, заявленими у цій справі, у свою чергу свідчить про наявність правових підстав Прокурору самостійно звертатися до суду із цим позовом.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Будленд Авація" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та залишити позов без розгляду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 та постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 27.03.2019 у справі №907/270/18, від 16.07.2020 у справі №816/1394/18.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Обставини встановлені судами

4.1. 13.11.2017 ТОВ "Будленд Авація" звернулося до Ради із заявою №63023-002371388-031-03 щодо укладення договорів оренди земельних ділянок, на яких розташовані належні товариству на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна. До вказаної заяви додані витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-800665542017, №НВ-8000665532017.

4.2. Рішенням Ради від 05.07.2018 №1132/5196 про передачу земельних ділянок ТОВ "Будленд Авація" для експлуатації та обслуговування споруд автостоянки та технічних засобів організації дорожнього руху на просп. Генерала Ватутіна, 3-а, 3-б у Деснянському районі м. Києва ухвалено:

1. Передати ТОВ "Будленд Авація", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду на 5 років земельні ділянки площею 0,6573 га (кадастровий номер 8000000000:62:005:0009, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-8000734692018) та площею 0,6498 га (кадастровий номер 8000000000:62:005:0010, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку "НВ-8000734732018) для експлуатації та обслуговування споруд автостоянки та технічних засобів організації дорожнього руху на просп. Генерала Ватутіна, 3-а, 3-б у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 08.04.2008 №2/04, рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Український правовий альянс" від 12.06.2008 №10-100/08, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2017 №2404271, №24041974) (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, код КВЦПЗ - 12.11, заява ДЦ від 11.04.2018 №72007-002814465-031-03, справа А-24509).

2. ТОВ "Будленд Авація":

2.1. Виконувати обов`язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України.

2.2. У місячний термін надати до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації документи, визначені чинним законодавством, необхідні для укладення договору оренди земельних ділянок.

2.3. Забезпечити вільний доступ для прокладання нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, що знаходяться в межах земельних ділянок.

2.4. Питання майнових відносин вирішувати в установленому порядку.

2.5. Питання пайової участі та укладення з Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору про пайову участь вирішувати в порядку та випадках, встановлених законодавством.

2.6. Виконати вимоги, викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 06.09.2017 №7620/0/12-4/19-17 та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 06.09.2017 №31-26-0.31-1496/35-17.

2.7. Дотримуватись обмежень у використанні земельних ділянок, зазначених у витягах з Державного земельного кадастру.

2.8. У разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному чинним законодавством України.

2.9. Питання сплати відновної вартості зелених насаджень або укладення охоронного договору на зелені насадження вирішувати відповідно до рішення Київської міської ради від 27.10.2011 №384/6600 "Про затвердження Порядку видалення зелених насаджень на території міста Києва" (із змінами і доповненнями).

3. Внести зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Ради від 19.07.2005 №806/3381 (чинність яких продовжена рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №572/572), виключивши земельну ділянку площею 0,6573 га та земельну ділянку площею 0,6498 га на просп. Генерала Ватутіна , 3-а, 3-б у Деснянському районі м . Києва з переліку озеленених територій загального користування м. Києва, що відповідають типологічним ознакам та планувальним вимогам (03-04, Паркова зона між просп. Ватутіна і вул. Закревського, таблиця 2).

4. Попередити землекористувача, що використання земельних ділянок не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування ними відповідно до вимог статей 141, 143 Земельного кодексу України.

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

4.3. На виконання вказаного рішення між Відповідачами укладені договори оренди земельних ділянок, які зареєстровані в реєстрі за №915 від 22.03.2019 та за №914 від 22.03.2019. Строк дії Договорів визначено на п`ять років. Об`єктами оренди, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та Договорів, є земельні ділянки що розташовані за адресою: м. Київ, просп. Генерала Ватутіна, 3-а, З-б у Деснянському районі м. Києва, площею 0,6498 га (кадастровий номер 8000000000:62:005:0010) та площею 0,6573 га (кадастровий номер 8000000000:62:005:0009), із цільовим призначенням - 12.11 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

5.3. На необхідності обґрунтування прокурором наявності підстав для представництва наголосила Велика Палата Верховного Суду й у постанові від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, зазначивши, що системне тлумачення абзацу 1 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.4. Водночас у розумінні положень пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

5.5. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

5.6. При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц зазначено, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

5.7. Позов у справі, судові рішення в якій переглядаються, подано Прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланнями на положення статей 124, 134, 135 Земельного кодексу України, статей 203, 215 Цивільного кодексу України і статей 23 Закону України "Про прокуратуру" та 53 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи спірні договори, Рада порушила норми чинного законодавства.

5.8. Відповідно Прокурор у позовній заяві вказав, що він пред`явив даний позов в інтересах держави, враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель (Держгеокадастр), однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду.

5.9. Місцевим господарським судом встановлено, що у даному випадку наявний орган місцевого самоврядування та суб`єкт владних повноважень, до компетенції яких віднесено повноваження захисту інтересів територіальної громади та інтересів держави в земельних правовідносинах, однак Прокурором не надано суду жодних доказів, що вказані особи не здійснюють або неналежним чином здійснюють захист інтересів територіальної громади та держави.

5.10. Апеляційна інстанція з такими висновками суду першої інстанції не погодилась та виходила з того, що Держгеокадастр не наділено повноваженнями на звернення до суду з позовами про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, отже даний позов заявлено Прокурором як Позивачем.

5.11. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо зазначених доводів Прокурора та відповідних висновків судів попередніх інстанцій зазначає таке.

5.12. Відповідно до частин першої та четвертої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

5.13. Згідно зі статтею 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

5.14. За змістом статті 2 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

5.15. Відповідно до частини першої статті 5 цього ж Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

5.16. Водночас відповідно до статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

5.17. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 доповнено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру", підпунктами 25-1 - 25-10 щодо повноважень цього центрального органу виконавчої влади в частині здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх форм власності.

5.18. Згідно з пунктом 25-1 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

5.19. Наведене свідчить, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різних функції, а саме: 1) функцію розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функцію органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

5.20. Як було встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено вище, спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, право розпорядження якою належить територіальній громаді в особі Ради. Звідси Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.

5.21. Однак, вищенаведене залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

5.22. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 вказала, що господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності (пункт 42 постанови). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності та є учасником справи (пункт 51 постанови).

5.23. У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (пункти 45, 47 постанови).

5.24. Крім того, у пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (пункти 77-83)).

5.25. Ураховуючи вищевикладене, Прокурор у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", мав до подання позову звернутись до Ради для надання можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

5.26. Лише після невжиття заходів реагування у розумний строк з боку вказаного органу або немотивованої відмови вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності такого органу, що дає підстави прокурору для звернення з позовом до суду в інтересах держави.

5.27. Однак, місцевим судом не встановлено, а Прокурором не доведено дотримання порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема щодо звернення до уповноваженого органу із повідомленням про наявність підстав для подання позову до суду, а відтак відсутні підстави стверджувати, що захист інтересів територіальної громади не здійснює або неналежним чином здійснює орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

5.28. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

5.29. У пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

5.30. Місцевий господарський суд встановивши вищенаведені обставини мав би залишити позов Прокурора без розгляду, проте помилково здійснив розгляд справи по суті заявлених вимог.

5.31. Апеляційною інстанцією допущену помилку господарським судом першої інстанції не виправлено.

5.32. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

5.33. В такий спосіб, касаційна скарга ТОВ "Будленд Авація" є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, отримала підтвердження під час касаційного провадження. Рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального права.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

6.2. Згідно з частиною першою статті 313 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

6.3. Таким чином, касаційну скаргу ТОВ "Будленд Авація" слід задовольнити, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати, а позов Прокурора залишити без розгляду.

Керуючись статтями 226, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будленд Авація" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2019 у справі №910/8737/19 скасувати.

3. Позов заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Т. Б. Дроботова Ю. Я. Чумак