Постанова

від 02.04.2021 по справі 227/4819/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 227/4819/18

провадження № 61-7825св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс ,

третя особа - Відділ державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Хандуріна В. В. від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду в складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Агєєва О. В., Мальованого Ю. М. від 01 квітня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Рута-Плюс (далі - ТОВ Рута Плюс ), третя особа - Відділ державної реєстрації Добропільської районної державної адміністрації, про витребування майна із незаконного володіння та користування.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що їй на праві власності відповідно до Державного акта серії ЯИ № 311734, виданого 04 грудня 2009 року Добропільською районною державною адміністрацією, належить земельна ділянка площею 5,1932 га. У 2018 році вона вирішила укласти договір оренди земельної ділянки з орендарем, який надав їй пропозицію. Отримавши витяг з Державного земельного кадастру, вона дізналася, що її земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ Рута Плюс , строк дії речового права 49 років (з урахуванням ротації культур), дата державної реєстрації речового права 13 липня 2016 року. У червні 2018 року вона отримала у ТОВ Рута Плюс копію договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельної частки (паю) та копію акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду площею 5,1932 га ріллі, кадастровий номер 1422083300:01:000:0140. Зазначає, що договір є підробленим, оскільки будь-яких правочинів зі своєю земельною ділянкою вона не вчиняла, договір оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувала.

Посилаючись на те, що договір оренди не є укладеним, оскільки вона його не підписувала, відповідач порушує її право власності на земельну ділянку, до теперішнього часу продовжує незаконно використовувати земельну ділянку та відмовляється її повертати, просила:

витребувати із незаконного володіння та користування ТОВ Рута Плюс земельну ділянку загальною площею 5,1932 га, розташовану на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області, кадастровий номер 1422083300:01:000:0140, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту серії ЯИ № 311734, виданого 04 грудня 2009 року Добропільською районною державною адміністрацією;

зобов`язати ТОВ Рута Плюс повернути земельну ділянку загальною площею 5,1932 га, розташовану на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області, кадастровий номер 1422083300:01:000:0140, її власнику ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду доказів про те, що договір оренди землі від 13 липня 2016 року вона не підписувала і відповідно що договір є неукладеним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як власника земельної ділянки, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування позивачем земельної ділянки з володіння ТОВ Рута Плюс .

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року, у якій заявник просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У липні 2020 року ТОВ Рута Плюс подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги ґрунтуються виключно на суб`єктивній незгоді позивача із ухваленими судами першої та апеляційної інстанції рішеннями та не містить жодної підстави для їх скасування, передбаченої ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 227/4819/18 з Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 311734, виданого Добропільською районною державною адміністрацією 04 грудня 2009 року, є власником земельної ділянки площею 5,1932 га ріл. кадастровий номер 1422083300:01:000:0140, яка розташована на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області; цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Між ОСОБА_1 та ТОВ Рута Плюс 13 липня 2016 року укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельної частки (пай), згідно якого об`єктом договору є земельна ділянка площею 5,1932 га ріллі; кадастровий номер 1422083300:01:000:0140, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області; договір укладено на 49 років з урахуванням ротації культур.

Державна реєстрація права оренди ТОВ Рута Плюс на підставі договору оренди від 13 липня 2016 року здійснена 13 липня 2016 року, що підтверджується Інформацією від 30 березня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, номер запису про інше речове право 15438179.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 13 липня 2016 року, орендодавець ОСОБА_1 передала, а ТОВ Рута Плюс прийняло в оренду земельну ділянку площею 5,1932 га ріллі, кадастровий номер 14220883300:01:000:0140, яка знаходиться на території Золотоколодязької сільської ради Добропільського району Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Свої вимоги про витребування спірної земельної ділянки від ТОВ Рута Плюс позивач обґрунтовує тим, що договір оренди землі від 13 липня 2016 року вона не підписувала.

Оспорюваний позивачем договір оренди укладений у письмовій формі, тобто з дотриманням форми, встановленої законом, та має підписи обох сторін, тобто у розумінні статей 207, 638 ЦК України, статті 14 Закону України від 16 жовтня 1998 року № 16 XIV Про оренду землі договір оренди землі від 13 липня 2016 року є укладеним.

Згідно статті 17 Закону № 161-XIV об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцеві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи, що договір оренди від 13 липня 2016 року зареєстрований у встановленому законом порядку 13 липня 2016 року, він відповідно до пункту 36 договору та статті 17 Закону № 161-XIV набрав чинності 13 липня 2016 року.

Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно висновку експерта № 4061-4062 від 28 жовтня 2019 року за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець

---

ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення - земельної частки (пай0 від 13 липня 2016 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Рута Плюс , виконано, ймовірно, ОСОБА_1

Підпис від імені ОСОБА_1 у графі Орендодавець _____ ОСОБА_1 акту приймання-передачі земельної ділянки площею 5,1932 га ріллі, кадастровий номер 1422083300:01:000:0140, державний акт на право власності на земельну ділянку ДН № 078964 від 07 липня 2004 року, виконано, ймовірно, ОСОБА_1 .

Отже, зазначений висновок експерта не доводить той факт, що підпис в договорі оренди та акт приймання-передачі земельної ділянки виконано не позивачем.

Оскільки договір оренди від 13 липня 2016 року було укладено сторонами, зареєстровано у встановленому законом порядку, земельна ділянка була передана позивачем відповідачу на виконання умов укладеного договору, відповідач ТОВ Рута Плюс володіє спірною земельною ділянкою на підставах, встановлених договором. Позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як власника земельної ділянки, у зв`язку із чим суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про витребування позивачем земельної ділянки з володіння ТОВ Рута Плюс .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частиною першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун