Рішення

від 08.04.2021 по справі 640/22441/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року м. Київ № 640/22441/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК

до Державної фіскальної служби України

Головного управління ДФС в м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 14948/26-15-12-02-21 від 26.06.2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК ;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 26.06.2019 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.06.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року, датою її фактичного отримання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про протиправність рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 14948/26-15-12-02-21 від 26.06.2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку на додану вартість, оскільки у зв`язку із накладенням арешту за рішенням суду на суму ПДВ, на яку позивач мав право зареєструвати податкові накладні (Ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі № 757/55681/18-к було задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України Войтовича О.М. про арешт майна в кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 та накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати майно), з 12.11.2018 року ТОВ ЛАТОНІК не мало можливості проводити дії щодо реєстрації податкових накладних, а отже фактично не мало можливості вести фінансову-господарську діяльність та подавати таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про постачання/придбання товарів, здійснене з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредит. Водночас, Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.07.2019 року у справі №757/55681/18-к задоволено апеляційну скаргу представника ТОВ ЛАТОНІК -адвоката Хальзєва Є.І. скасовано вищезазначену ухвалу слідчого судді як незаконну та постановлено нову ухвалу, якою в накладенні арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) було відмовлено.

Позивач зазначає, що так, як ТОВ ЛАТОНІК у період з 12.11.2018 року по 16.07.2019 року протиправно було позбавлене можливості здійснювати постачання або придбання товарів, з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та, відповідно, позбавлене можливості проводити дії щодо реєстрації податкових накладних, цей строк (листопад 2018 року - травень 2019 року) не може бути зарахований до строку 12 послідовних податкових місяців на протязі яких платник подавав контролюючому органу декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Крім того, позивач вказує, що 03.06.2019 року ТОВ ЛАТОНІК складено та направлено до Державної фіскальної служби України податкову накладну № 23 від 03.06.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Проте, 04.06.2019 товариство отримало квитанцію № 1, у якій зазначено про те, що реєстрацію податкової накладної зупинено, з тих підстав, що накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, на думку позивача, також є протиправним, оскільки підстава для зупинення є незаконною в силу протиправності блокування фінансово-господарської діяльності з боку правоохоронних органів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2019 року відкрито провадження у справі № 640/22441/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від представника Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС в м. Києві надійшли відзиви на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечують, вказавши, що контролюючий орган діяв у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зокрема, зазначається, що позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців не подано до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзиви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) 26.06.2019 року прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ ЛАТОНІК № 14948/26-15-12-02-21.

Підставою для прийняття рішення послугували приписи п. п. г п. 184.1 ст. 184 Податкового Кодексу України, оскільки протягом 12 послідовних податкових місяців платник подає контролюючому органу декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, протягом періоду з червня 2018 року по травень 2019 року із показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі № 757/55681/18-к було задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України Войтовича О.М. про арешт майна в кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 та накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати майно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.07.2019 року у справі №757/55681/18-к задоволено апеляційну скаргу представника ТОВ ЛАТОНІК -адвоката Хальзєва Є.І. скасовано вищезазначену ухвалу слідчого судді як незаконну та постановлено нову ухвалу, якою в накладенні арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) було відмовлено.

Судом також встановлено, що 03.06.2019 року ТОВ ЛАТОНІК складено та направлено до Державної фіскальної служби України податкову накладну № 23 від 03.06.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, 04.06.2019 року позивачем отримано квитанцію № 1, у якій контролюючим органом зазначено про те, що документ не прийнято з тих підстав, що накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вважаючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 14948/26-15-12-02-21 від 26.06.2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та зазнаючи про необхідність зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 26.06.2019 року, а також про необхідність для визнання протиправними та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 04.06.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року; зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року, датою її фактичного отримання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України (тут і далі - уредакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою, надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За умовами, визначеними пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Статтею 184 Податкового кодексу України регламентовано підстави і порядок анулювання реєстрації платника податку.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку, і відбувається у випадках, визначених абзацами а - з цього пункту.

Відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України анулювання реєстрації платника податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації (пункт 184.10 стаття 184 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року №1130 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (надалі - Положення).

Відповідно до пункту 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

- не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого, ніж перший день календарного місяця;

- включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Згідно з пунктом 5.5 Наказу № 1130 контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5 Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу № 1130 за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що подання платником податку протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій (податкових розрахунків), які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, є підставою для анулювання реєстрації такої особи як платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу.

При цьому, з метою вирішення питання щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ контролюючий орган має враховувати останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі №820/2294/16 та від 28.03.2019 року у справі №820/1322/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу, підтвердним документом для прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації у цьому випадку є відповідна довідка щодо анулювання такої реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу оформляється за формою № 6-РПДВ. Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу. Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом встановлено, що в період з червня 2018 року по травень 2019 року позивачем не подано жодної декларації з податку на додану вартість.

Разом з тим, з наданих матеріалів справи, суд вбачає, що Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.11.2018 року у справі № 757/55681/18-к було задоволено клопотання прокурора Генеральної прокуратури України Войтовича О.М. про арешт майна в кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27.06.2017 та накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати майно. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.07.2019 року у справі №757/55681/18-к задоволено апеляційну скаргу представника ТОВ ЛАТОНІК -адвоката Хальзєва Є.І. скасовано вищезазначену ухвалу слідчого судді як незаконну та постановлено нову ухвалу, якою в накладенні арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) було відмовлено.

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що ТОВ ЛАТОНІК у період з 12.11.2018 року по 16.07.2019 року було позбавлене можливості здійснювати постачання або придбання товарів, з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та, відповідно, позбавлене можливості проводити дії щодо реєстрації податкових накладних у зв`язку з об`єктивними обставинами, а саме наявність арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) із забороною використовувати або будь-яким чином відчужувати майно, який у судовому порядку скасовано як незаконний .

Відтак, вказаний строк не може бути зарахований до строку 12 послідовних податкових місяців на протязі яких платник подавав контролюючому органу декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 14948/26-15-12-02-21 від 26.06.2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК та необхідність зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 26.06.2019 року.

Крім того, суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується, що 03.06.2019 року ТОВ ЛАТОНІК складено та направлено до Державної фіскальної служби України податкову накладну № 23 від 03.06.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, 04.06.2019 року у квитанцію № 1 контролюючим органом зазначено про те, що документ не прийнято з тих підстав, що накладено арешт за рішенням суду на суму податку, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, єдиною перешкодою для реєстрації податкової накладної № 23 від 03.06.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних був арешт коштів на суму ПДВ у системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ ЛАТОНІК .

Проте, як встановлено судом, Ухвалою Київського апеляційного суду від 16.07.2019 року у справі №757/55681/18-к задоволено апеляційну скаргу представника ТОВ ЛАТОНІК -адвоката Хальзєва Є.І. скасовано вищезазначену слідчого судді як незаконну та постановлено нову ухвалу, якою в накладенні арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ ЛАТОНІК (ЄРДПОУ 39540060) відмовлено.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 розділу II Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість № 643-VIII, який набрав чинності ще 29.07.2015, встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України Про виконавче провадження , зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути: накладено арешт; звернено стягнення.

Однак, у даному випадку всупереч вимогам Закону № 643-VIII у взаємозв`язку із положеннями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з боку Держави в особі її органів мало місце порушення вимог вказаного Закону та ст. 1 Першого протоколу через ініціювання та реалізацію обмежень діяльності позивача, що призвело до неможливості реєстрації податкових накладних в ЄРПН, до штучного блокування реєстрації п/н за наявності.

Суд зауважує, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазначає, що позивачем у даній справі було вчинено всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення законодавства при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно реєстрації/своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних відбулось не з вини останнього, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності .

Крім того, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018 року у справі № 808/2127/17, від 12.02.2019 року у справі № 802/2253/16-а, від 24.04.2019 року у справі № 810/3720/17.

У даному випадку, як підтверджується матеріалами справи, податкова накладна № 23 від 03.06.2019 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних була своєчасно подана для реєстрації. Натомість, її неприйняття відбулося всупереч положенням вимогам податкового законодавства.

Таким чином, позивач вчинив всі дії, які від нього вимагали норми ПК України щодо виконання обов`язку з реєстрації п/н, які по суті не були виконані виключно з вини державних органів.

Відтак, суд вбачає наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 04.06.2019 року про неприйняття документу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року та необхідність зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року, датою її фактичного отримання.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наразі, в рамках означеного в частині другій статті 19 Конституції України критерію, а саме: На підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України , суд вказує, що за своєю сутністю цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави ; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень має значення, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані прямі повноваження , так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - похідні повноваження .

У спосіб значить, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Поряд з цим, суд також виокремлює, що за ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплений у ст. 6 КАС України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права, Європейський суд з прав людини зауважує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом. Дані позиції знаходять своє практичне застосування і у практиці Верховного Суду (Постанова від 28.08.2018 року, справа № 820/3789/17).

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

З урахуванням наведеного, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.

Оскільки, адміністративний позов підлягає до задоволення, то судові витрати у розмірі 3 842,00 грн. слід стягнути з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. ст.2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК (03055, м. Київ, пр. Перемоги, 19, оф. 78, ЄДРПОУ 39540060) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 14948/26-15-12-02-21 від 26.06.2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК .

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві поновити позивача в Реєстрі платників єдиного податку з 26.06.2019 року.

4. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 04.06.2019 року про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року.

5. Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК № 23 від 03.06.2019 року, датою її фактичного отримання.

6. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК (03055, м. Київ, пр. Перемоги, 19, оф. 78, ЄДРПОУ 39540060) у розмірі 1921,00 грн.

7. Стягнути судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНІК (03055, м. Київ, пр. Перемоги, 19, оф. 78, ЄДРПОУ 39540060) у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст. ст. 293-297 КАС України . Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.А. Качур