Постанова

від 06.04.2021 по справі 440/3795/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 р. Справа № 440/3795/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Макаренко Я.М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, повний текст складено 28.12.20 року у справі № 440/3795/20

за позовом приватного підприємства "Геологія"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне підприємство "Геологія", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати повністю податкову вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 27.05.2020 р. №15097-51 та рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 27.05.2020 р. №611/16-31-51-10-22.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у справі № 440/3795/20 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Ю" від 27.05.2020 р. №15097-51.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 27.05.2020 р. №611/16-31-51-10-22.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 59.1 ст. 59, ст. 89 Податкового кодексу України та ст.ст. 72, 90, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що Головне управління ДПС у Полтавській області діяло в межах і спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому податкова вимога та рішення про опис майна в податкову заставу є правомірними.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області прийнято податкову вимогу від 27.05.2020 р. №15097-51, відповідно до якої загальна сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов`язаннями за платежем "податок на додану вартість" та за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" станом на 27.05.2020 р. становить 149438,12 грн.

Крім того, податковим органом 27.05.2020 р. прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №611/16-31-51-10-22.

Позивач, у встановлений законом строк, в порядку ст. 56 Податкового кодексу України подав скаргу до Державної податкової служби України на вимогу від 27.05.2020 р. №15097-51 та рішення №611/16-31-51-10-22 від 27.05.2020 р., яка рішенням ДПС України від 03.07.2020 р. №20951/6/99-00-13-05-06 залишена без змін.

Не погоджуючись з податковою вимогою і рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було сплачено суму боргу, визначену у оскаржуваній податковій вимозі та за відсутності факту існування податкової заборгованості, оскільки утворення недоїмки з податку на додану вартість, розмір якої станом на 27.05.2020 р. становить 149438,12 грн з урахуванням штрафу та пені, стало несвоєчасне, з вини банківської установи, надходження до Державного бюджету своєчасно сплачених позивачем сум на погашення самостійно задекларованого грошового зобов`язання з податку на додану вартість за січень-лютий 2015 року, а також виходив з відсутності правових підстав для прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У відповідності до п. 36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 38.1 та 38.2 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктами 38.1, 38.3 ст. 38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов`язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок є тим документом, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно приписам розд. ІІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що право на формування податкової вимоги виникає у податкового органу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, така податкова вимога формується автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів, зокрема, даних відповідних інтегрованих карток.

Згідно положень статей 88, 89 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пункт 89.1 статті 89 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України).

Отже, умовою для винесення керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Колегія суддів встановила, що утворення недоїмки з податку на додану вартість, розмір якої станом на 27.05.2020 р. становить 149438,12 грн з урахуванням штрафу та пені, стало несвоєчасне, з вини банківської установи, надходження до державного бюджету своєчасно сплачених позивачем сум на погашення самостійно задекларованого грошового зобов`язання з ПДВ за січень-лютий 2015 року. У зв`язку з цим усі наступні здійснені позивачем поточні платежі з 2015 року по 2020 рік, відповідно до приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, в автоматичному режимі зараховувалися відповідачем на погашення недоїмки у порядку календарної черговості з нарахуванням штрафу та пені.

Податкові вимоги, які випливають з вищенаведених обставин несвоєчасної або не в повному обсязі сплати платником податкової заборгованості з податку на додану вартість, надсилалися позивачу і раніше, а тому неодноразово були предметом судового розгляду.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №816/749/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2016, позов ПП "Геологія" до Кременчуцької ОДПІ ГУДФС у Полтавській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання протиправною та скасування податкової вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Кременчуцької ОДПІ ГУДФС у Полтавській області №35-15/53 від 05.04.2015 за узгодженими грошовими зобов`язаннями з ПДВ на суму 20860,99 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 р. у справі 440/4192/18, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, позов приватного підприємства "Геологія" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги і рішення задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області форми "Ю" від 18.09.2018 №31569-17/1602. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу від 18.09.2018 №80/1602.

В межах вищевказаних справ судом були встановлені наступні обставини.

18.03.2015 р. ПП "Геологія" подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року, у якій самостійно нараховано до сплати суму податку на додану вартість в розмірі 8064,00 грн.

26.02.2015 р. ПП "Геологія" було подано до Комсомольського відділення № 30 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" платіжне доручення від 26.02.2015 р. № 40 на суму 21549,00 грн з визначеним призначенням платежу "сплата ПДВ за січень 2015 року" та 30.03.2015 р. - платіжне доручення від 30.03.2015 р. № 53 на суму 8064,00 грн з визначеним призначенням платежу "сплата податку на додану вартість за лютий 2015 року". Вказані платіжні доручення банківська установа прийняла до виконання, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученнями з відмітками банку від 26.02.2015 р. та 30.03.2015 р.

Позивач повідомив контролюючий орган листами про непроведення Комсомольським відділенням № 30 АТ "Банк "Фінанси та Кредит" платежів з податку на додану вартість за січень, лютий 2015 року.

05.04.2015 р. Кременчуцькою ОДПІ винесена податкова вимога №35-15/53 за узгодженими грошовими зобов`язаннями з податку на додану вартість на суму 20860,99 грн.

Судом встановлено, що відповідно до банківських виписок ПП "Геологія" станом на 26.02.2015 р., тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 26.02.2015 № 40 про перерахування до Державного бюджету податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 21549,00 грн, залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаного зобов`язання (271212,66 грн), станом на 30.03.2015 р., тобто на момент подачі до банківської установи платіжного доручення від 30.03.2015 р. № 53 про перерахування до Державного бюджету податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 8064,00 грн, - залишок коштів на рахунку позивача був у достатній сумі для погашення вказаного зобов`язання (31998,06 грн).

Разом з тим, перерахування зазначених коштів до бюджету у вказаний період не відбулося, що свідчить про невиконання банківською установою переказу грошових коштів за платіжними дорученнями від 26.02.2015 р. № 40, від 30.03.2015 р. № 53.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що подання до установи банку платіжних доручень на перерахування грошових зобов`язань здійснено позивачем у встановлений податковим законодавством строк, а відтак обов`язок позивача щодо сплати таких грошових зобов`язань у вказаній сумі припинився.

Крім того, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 р. у справі 440/1985/19 встановлено, що ПП "Геологія" упродовж періоду з березня 2015 року по квітень 2018 року подавало податкові декларації з податку на додану вартість у встановленому Податковим кодексом строк, а також своєчасно сплачувало визначенні у них податкові зобов`язання. Натомість, з інтегрованої картки платника податку ПП "Геологія" судом встановлено, що висновки суду у справі №816/749/16 не знайшли свого відображення в програмному забезпеченні контролюючого органу, за допомогою якого здійснюється адміністрування податку на додану вартість, що призвело до спотворення відомостей про податкові зобов`язання позивача з податку на додану вартість за 2015 - 2018 роки, що стало підставою помилкового висновку відповідача про допущення позивачем несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2015 - 2018 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з цим обставини, встановлені судом у справах №816/749/16, №440/4192/18, 440/1985/19 не підлягають доказуванню при розгляді даної адміністративної справи і мали би бути враховані відповідачем під час винесення спірної податкової вимоги з урахуванням сплачених позивачем поточних грошових зобов`язань з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що облік податкової заборгованості з податку на додану вартість, починаючи з 2015 року, є безпідставним, оскільки у відповідача були відсутні фактичні підстави стверджувати про факт несвоєчасної чи не в повному обсязі сплати позивачем власних грошових зобов`язань з податку на додану вартість за період січень-лютий 2015 року з урахуванням висновків суду, сформульованих у 2016 році у справі №816/749/16.

Стосовно наступних періодів сплати податку на додану вартість, а саме з травня 2018 року по травень 2020 року, колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що позивач в установленому законом строки, було подано податкові декларації з податку на додану вартість за період з травня 2018 року по травень 2020 року, що підтверджується податковими деклараціями з квитанціями.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем було своєчасно та в повному обсязі сплачено податок на додану вартість за травень 2018 року по травень 2020 року, про, що свідчать платіжні доручення.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що датою сплати податкового зобов`язання шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто саме з фактом подання платником податків платіжного доручення до банку (а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету) законодавець пов`язує настання певних правових наслідків, зокрема, своєчасність сплати узгодженого податкового зобов`язання.

Відповідно у відповідача відсутні й правові передумови, визначені пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, для зарахування поточних платежів позивача в рахунок погашення існуючої податкової заборгованості з податку на додану вартість.

Вказаний висновок відповідає висновкам викладеним у постановах Верховного Суду 07.02.2018 р. у справі №808/9458/14, від 03.05.2018 р. у справі №826/11432/17, від 26.06.2018 р. у справі №826/18513/16, від 04.12.2018 р. у справі 826/3671/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до відомостей з інтегрованих карток платника податків, позивачем було сплачено суму в розмірі 149438,12 грн згідно з платіжними дорученням та уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2019 року, чим фактично погашено суму боргу, визначену у оскаржуваній податковій вимозі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем було у повному обсязі та вчасно сплачено суми податку на додану вартість за період з січня 2015 року по травень 2020 року (включно), тому у позивача відсутня будь-яка заборгованість з податку на додану вартість, відтак направлення позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу є неправомірним та безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності факту існування податкової заборгованості, підтвердженої відповідною податковою вимогою, відсутні й правові передумови для виникнення у податкового органу права податкової застави, визначені статтею 89 Податкового кодексу України, а тому дійшов правильного висновку, що рішення ГУ ДПС у Полтавській області про опис майна у податкову заставу №611/16-31-51-10-22 від 27.05.2020 також підлягає скасуванню, як протиправне.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийняття податкової вимоги від 27.05.2020 р. №15097-51 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.05.2020 р. №611/16-31-51-10-22.

Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів та аргументів, які спростовували доводи суду першої інстанції, та не містить доводів та аргументів про конкретні порушення норм матеріального та процесуального права, що стали б достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у справі № 440/3795/20 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 року у справі № 440/3795/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді Я.М. Макаренко В.А. Калиновський Постанова складена в повному обсязі 14.04.21 р.