Постанова

від 12.04.2021 по справі 640/19366/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19366/19 Головуючий у 1 інстанції - Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М. Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2020 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Укрлегсировина до Сумської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Торговий Дім Укрлегсировина звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № UA805220/2019/000189/2 від 03.07.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA805220/2019/00017 від 03.07.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Сумська митниця Державної фіскальної служби звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2012 між компанією Super Protective Shoes (Pvt) Ltd (продавець) та ТОВ ТД Укрлегсировина (покупець) укладено контракт № ULS/SPS/1 за умовами якого продавець зобов`язується продати покупцю за договірними цінами і в погодженій кількості, асортименті товар відповідно до загальної специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту. Товар поставляється партіями, погодженими сторонами в додатках до даного договору.

26.01.2016 між позивачем (покупець) у компанією Super Protective Shoes (Pvt) Ltd (продавець) укладено додаткову угоду № 15 до контракту від 28.12.2012 № ULS/SPS/1 за умовами якого поставка товару здійснюється на умовах CFR Одеса/Іллічівськ у відповідності з правилами Інкотермс 2000 в 20 футовому стандартному контейнері, 40 футовому стандартному контейнері або 40 футовому високому контейнері. Поставка товару може здійснюватись зі складу продавця на території України і погоджується в Специфікації до контракту.

02.10.2017 між компанією Super Protective Shoes (Pvt) Ltd (консигнант) та ТОВ Таланпром (консигнатор) укладено договір консигнації (реалізації товару) № 10-к за умовами якого консигнант зобов`язується поставляти товар (готове взуття) консигнатору для його зберігання на митному складі та подальшого продажу, від імені консигнанта за його письмовим розпорядженням за відповідну винагороду.

Відповідно до інвойсу від 06.11.2018 № SPS/SOT/18/549 компанія Super Protective Shoes (Pvt) Ltd здійснила в рамках консигнаційної угоди ввезення на митну територію України взуття у кількості 4 552 пар на суму 45 928, 49 дол. США.

Так, 11.01.2019 між позивачем та компанією Super Protective Shoes (Pvt) Ltd було підписано специфікацію № 26 відповідно до якої, консигнатором товару (вантажоодержувачем) є МЛС (митний ліцензійний склад) ТОВ Таланпром м. Ромни, вул. Римаренків, 24, 42000, Україна.

Водночас, 11.01.2019 видано інвойс № 68 на чоловіче робоче взуття на суму 13 047, 10 доларів США.

З метою розмитнення частини товару, що відповідно до договору консигнації знаходився на МЛС ТОВ Таланпром та відповідно до інвойсу від 11.01.2019 № 68 позивачем заповнена та подана до митного оформлення митна декларація № UA805220/2019/003247 від 01.07.2019, в якій товар задекларований у митний режим імпорт по ціні, визначеній в комерційному інвойсі на загальну суму 2 790, 60 дол. США.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подані:

- пакувальний лист від 11.01.2019 № 68;

- рахунок-фактура (інвойс) від 11.01.2019 № 68;

- інвойс № 68, як декларація про походження товару від 11.01.2019р.;

- банківський платіжний документ, що стосується товару, пл. 22 від 20.05.2019;

- контракт від 28.12.2012 № ULS/SPS/1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 5 від 04.11.2013;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 11 від 10.11.2014;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 13 від 23.10.2015;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 15 від 26.01.2016;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 23 від 19.06.2018;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 25 від 28.12.2018;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору, додаткова угода № 26 від 11.01.2019.

- ген. специфікація до додаткової угоди № 23 від 19.06.2018

- виписка банку від 20.05.2019.

За результатом аналізу вказаних документів митним органом на підставі ст. 53 МК України витребувано у позивача додаткові документи.

Так, позивачем надано такі додаткові документи:

- виписка з бухгалтерської документації виробника від 11.01.2019 б/н;

- калькуляція виробника від 11.01.2019 б/н;

- каталог виробника;

- прас-лист виробника товару від 19.06.2018 б/н;

- лист виробника про страхування від 11.01.2019 б/н;

- лист виробника про зміну назв найменувань артикулів від 30.12.2015;

- лист виробника про зміну артикулів від 26.01.2016;

- проформа-інвойс від 06.11.2018 № SPS/SOT/18/549;

- коносамент від 22.11.2018 № 110800069122 від 22.11.2018.

- CMR № 405 від 29.12.2018;

- договір консигнації № 10-к від 02.10.2017;

- довідка відправника про оплату фрахту від 27.11.2018 № 3103;

- лист виробника про оплату фрахту від 11.01.2019;

- лист виробника про аналоги артикулів від 25.04.2019;

- лист виробника про експ. декл. б/н від 11.01.2019;

- копія митної декларації країни відправлення С 31996 від 15.11.2018.

Водночас, 03.07.2019 Сумською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA № 805220/2019/000189/2.

При цьому, з огляду на винесення вищезазначеного рішення відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2019 № UA 805220/2019/00017.

Вважаючи рішення Сумської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 03.07.2019 UA № 805220/2019/000189/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.05.2019 № UA 805220/2019/00017 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не надано переконливих доказів, які підтверджують правомірність прийняття оскаржуваного рішення щодо коригування митної вартості. Натомість, на думку суду, надані позивачем до митного оформлення документи спростовують сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах стала підставою для коригування заявленої митної вартості ввезених товарів за резервним методом, оскільки надані позивачем документи не підтверджували задекларовану митну вартість товару.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

Згідно ч.1 - 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 - 2 статті 58 МК України визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч. 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 - 3 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Колегією суддів встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що поданий до митниці рахунок від 11.01.2019 № 68 видано пізніше оформлення коносаменту № ВАС0136952 від 30.12.2018, завантаження товару на борт судна та експорту з країни відправлення, в інвойсі відсутні посилання на номер коносаменту та номер контейнеру, яким переміщувався товар. Коносамент не містить інформації щодо отримувача та покупця товару. Даний інвойс не являється товаросупровідним документом цієї партії товару у зв`язку з відсутністю на ньому відтиску печатки митниці, в зоні діяльності якої здійснено пропуск товару на митну територію України. Не можливо ідентифікувати товар, який надійшов за даним коносаментом, з товаром, зазначеним у рахунку, у зв`язку з чим документальне підтвердження заявленого числового значення митної вартості саме цієї партії товару відсутнє.

Щодо вказаних висновків колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що товар, який розмитнювався по ВМДІМ-40-АА № UA 805220/2019/003247 від 01.07.2019 було завезено компанією Super Protective Shoes (Pvt/) по договору консигнації № 10-к від 02.10.2017 відповідно до інвойсу № SPS/SOT/18/549 від 06.11.2018р, коносаменту № 110800069122 від 22.11.2018, ВМД ІМ-74- ДЕ № UA805220/2019/000011 від 04.01.2019.

Коносамент № 110800069122 від 22.11.2018 містить інформацію про те, що отримувачем товару поставленого в рамках консигнаційної угоди є митний ліцензійний склад ТОВ Таланпром .

Відповідно до інвойсу № SPS/SOT/18/549 від 06.11.2018 завезено товар на загальну суму 45 928,49 дол. США.

Відповідно до договору консигнації товар було розміщено на митному ліцензійному складі ТОВ Таланпром для подальшої його реалізації. Таким чином, ТОВ ТД Укрлегсировина , в рамках укладеного з компанією Super Protective Shoes (Pvt/) контракту, отримує партії товару для подальшого розмитнення від фірми Super Protective Shoes (Pvt.) з митного ліцензійного складу ТОВ Таланпром . Числові значення митної вартості товару зазначені в інвойсі № SPS/SOT/18/549 від 06.11.2018, відповідно до якого товар було завезено на митний ліцензійний склад, та інвойсі № 68 від 11.01.2019 повністю співпадають.

Крім того, товар, який надійшов за коносаментом № 110800069122 від 22.11.2018 повністю співпадає з товаром, зазначеним в рахунку № 68 від 11.01.2019.

Щодо відсутності в інвойсі № 68 посилання на номер коносаменту та номер контейнеру, яким переміщувався товар, колегія суддів зазначає, що форма інвойсу є довільною, а законодавством не передбачені обов`язкові реквізити, які має містити такий документ. У інвойсі вказується той обсяг інформації, який обумовлений його функціональним призначенням, змістом договірних правовідносин та намірами сторін.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті, колегія суддів зазначає наступне.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання банками й небанківськими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України "Про валюту і валютні операції", порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначення особливостей ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому банку-резиденті визначаються Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216.

Відповідно до п. 2.2 вищезазначеного Положення, платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

З вищевикладеного вбачається, що законодавцем не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі. При цьому, надане декларантом платіжне доручення містить посилання на контракт від 28.12.2012 № ULS/SPS/1 та підтверджує здійснення фактичних оплат товару позивачем по даному контракту.

Більше того, колегія суддів вважає, що твердження апелянта про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару з огляду на неналежне оформлення платіжного доручення є необґрунтованими, оскільки такий документ жодним чином не може вплинути на ціну товару та визначення митних платежів. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Посилання контролюючого органу на необхідність надання документів, що підтверджують страхування товару колегія суддів вважає безпідставними та не бере до уваги, оскільки контрактом від 28.12.2012 №ULS/SPS/1 та додатковою угодою від 26.01.2016 № 15 визначено умови поставки CFR Одеса. При цьому, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки CFR не передбачають обов`язку продавця по страхуванню товару.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що наданий прайс-лист неможливо застосувати як документ для підтвердження заявленої митної вартості, тому що він має адресний характер і має суб`єктивну спрямованість, що, в свою чергу, суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено перелік додаткових документів, до якого входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом із тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Отже, твердження апелянта про те, що наданий декларантом прайс-лист надано виключно на продукцію, митне оформлення якої здійснювалось, тобто має суб`єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, оскільки такий адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.

Доводи апелянта про те, що при перевірці калькуляції на товар встановлено, що вона не містить необхідної інформації для визначення собівартості продукції, що не дає змоги відслідковувати формування ціни товару, колегія суддів не бере до уваги, оскільки надана позивачем калькуляція містить всі необхідні реквізити для визначення собівартості взуття, а саме відомості про матеріальні витрати, включаючи маркування і упаковку, амортизацію, постійні витрати, рентабельність, прибуток, витрати на доставку, комісії банку.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що при перевірці листа AERO OCEAN від 27.11.2018 №3103/2018 виявлено розбіжність в частині посилання на рахунок від 06.11.2018 № SPS/SOT/18/549, який неможливо ідентифікувати з даною поставкою, так як декларантом надано для митного оформлення рахунок від 11.01.2019 № 68, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, товар, який розмитнювався по ВМДІМ-40-АА № UA 805220/2019/003247 від 01.07.2019 було завезено компанією Super Protective Shoes (Pvt/) по договору консигнації № 10-к від 02.10.2017 відповідно до інвойсу № SPS/SOT/18/549 від 06.11.2018, коносаменту № 110800069122 від 22.11.2018, ВМД ІМ-74-ДЕ № UA805220/2019/000011 від 04.01.2019 на митний ліцензійний склад ТОВ Таланпром . Відповідно в листі AERO OCEAN від 27.11.2018 № 3103/2018 є посилання на рахунок від 06.11.2018 № SPS/SOT/18/549, що не є розбіжністю та відповідає дійсності. Рахунок № 68 від 11.01.2019 оформлений компанією Super Protective Shoes (Pvt.) Ltd при розмитнені партії товару, який знаходився на MJIC.

Доводи контролюючого органу про те, що при перевірці експортної декларації від 15.11.2018 № С31996 виявлено розбіжність в частині заповнення графи 8, а саме зазначено: SPETSOBUVTRADE LTD та TALANPROM LTD, тобто не ТОВ ТД Укрлегсировина не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до листа компанії Super Protective Shoes (Pvt/) від 11.01.2019 остання повідомляла митні органи про те, що в експортній декларації ЕХ№С31996 від 15.11.2018 допущено помилку: в графі 8 Одержувач помилково вказано ТОВ Спецобуторг , Актюбинська область, м. Актобе, Казахстан. Необхідно вважати вірним гр.8 Одержувач : ТОВ Таланпром , 24, вул. Римаренків, м. Ромни, 42000, Україна.

При цьому, посилання апелянта на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин, зокрема, в спірному рішенні лише формально зазначено, що у наданих до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, однак, жодним чином не зазначено, які саме.

Отже, враховуючи вищевикладене та оскільки наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Також, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки вони є похідними від попередніх вимог, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2020 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.