Постанова

від 13.04.2021 по справі 16/2532а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 16/2532а Суддя першої інстанції: Спаських Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Собківа Я.М. та Черпіцької Л.Т.,

при секретарі - Василенко Ю.А.,

за участю:

представника апелянта: - Пропадущого А.В.,

представників позивача: - Коваленко В.Ю.,

- Суховарова О.І.,

представник прокуратури: - Вівдиченко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи Черкаська виправна колонія (№62) на постанову Господарського суду Черкаської області від 20 червня 2006 року у справі за позовом Прокурора Придніпровського району в особі підприємства Черкаської виправної колонії № 62 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурором в інтересах позивача пред`явлено позов про визнання права власності на комплекс будівель по вул. Сурікова 30, у м. Черкаси .

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20 червня 2006 року позов задоволено повністю:

- визнано за підприємством Черкаської виправної колонії № 62 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області (ідентифікаційний код 0861057, м. Черкаси, вул. Сурікова 30) право власності на комплекс будівель по вул. Сурікова 30 у м. Черкаси .

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна установа Черкаська виправна колонія (№ 62) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Господарського суду Черкаської області від 20 червня 2006 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

15 березня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 10711 від виконавчого комітету Черкаської міської ради до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач при розгляді спору покладається на розсуд суду, просить провести розгляд без участі представника відповідача.

01 квітня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 13223 від Прокурора Придніпровського району в інтересах держави в особі Підприємства Черкаської виправної колонії № 62 подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого Прокурором наголошено що посилання апелянта на витяги з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна, які є додатками до листів Фонду Держмайна України № 10-15-1917 від 23.03.2020 року та №10/15/19446 від 28.09.2020 року, як на докази, що підтверджують право власності апелянта є безпідставними, адже вказані документи містять відомості щодо балансоутримувача державного майна, втім баланс підприємства є лише формою бухгалтерського обліку і не визначає ані підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства, ані самого факту існування права власності підприємства, крім того, у 2018 - 2019 роках проводилась інвентаризація вказаного майна, проте підстав для оскарження постанови Господарського суду Черкаської області від 20.06.2006 року уповноваженим органом не встановлено.

13 квітня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 14982, Державним підприємством Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№62) надіслано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, останній вважає, що апеляційною скаргою порушується частково право власності саме підприємства, в частині визначеного індивідуального майна, яке знаходиться на балансі підприємства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу, що постанова Господарського суду Черкаської області ухвалена у 2006 році за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, втім, суть спору полягає у визнанні права власності на майно (комплекс будівель по вул. Сурікова 30, у м. Черкаси ).

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у даній справі, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи:

1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;

2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);

3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;

4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;

5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);

6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1 та 2 ч.1 ст. 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень або наданні адміністративних послуг.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

На переконання колегії судді, помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних/господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 376 ЦК України суд може визнати право власності також на сомочинно збудоване майно за особою, якій виділено земельну ділянку під цим майном і якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 1 ст. 392 ЦК України також передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на характер спірних правовідносин та враховуючи суб`єктний склад сторін, колегія суддів приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч.1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією , крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної установи Черкаська виправна колонія (№62) підлягає залишенню без задоволення, постанова Господарського суду Черкаської області від 20 червня 2006 року - скасуванню, провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 238, 239, 310, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної установи Черкаська виправна колонія (№62) - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 20 червня 2006 року - скасувати.

Провадження у справі № 16/2532а за позовом Прокурора Придніпровського району в особі підприємства Черкаської виправної колонії № 62 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання права власності на майно - закрити.

Роз`яснити Державній установі Черкаська виправна колонія (№62) про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.М.Собків

Л.Т.Черпіцька

Повний текст рішення складений 13 квітня 2021 року.