Постанова

від 13.04.2021 по справі 305/2215/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 305/2215/19

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів:Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.,

за участі секретаря: Волощук В.І.,

за участі представника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Рахівського районного суду від 02 березня 2020 року, головуючий суддя Ємчук В.Е., у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" до Лазещинської сільської ради, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку ,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" звернулося в суд з позовом до Лазещинської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області, ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідачів: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання незаконним рішення Лазещинської сільської ради, недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку.

Просили визнати незаконним та скасувати рішення Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області від 16 грудня 2004 року №136 в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1055 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0606 га , визнати недійсним Державний акт серії ЗК №058641 від 24 грудня 2004 року на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0004 у державному реєстрі прав; скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2123684501:01:001:0004, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування, стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Рішенням Рахівського районного суду від 02 березня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Лазещинської сільської ради, Рахівського району, Закарпатської області від 16 грудня 2004 року № 136 в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,1055 га, що накладається на смугу відведення залізниці площею 0,0606 га.

Визнано недійсним Державний акт серії ЗК №058641 від 24 грудня 2004 року на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2123684501:01:001:0004 у державному реєстрі прав.

Скасовано запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2123684501:01:001:0004, шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу, АТ "Українська залізниця, в особі її регіональної філії "Львівська залізниця" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Лазещинської сільської ради від 16 грудня 2004 року № 136 ОСОБА_2 , мешканцю с. Лазещина, 1011, передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку площею 0,15 га та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,1055 га, розташовані у с. Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області.

24 грудня 2004 року ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, з цільовим призначенням для будівництва індивідуального житлового будинку та земельну ділянку площею 0,1055 га з цільовим призначенням ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с. Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області.

На замовлення позивача Державного підприємства "ЗАКАРПАТГЕОДЕЗЦЕНТР" Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, проведено роботи з інвентаризації земель ДТГО Львівська залізниця в адміністративних межах Лазещинської сільської ради, за наслідками яких було виявлено, що земельна ділянка на км 101 пк6, яка оформлена у власність за відповідачем ОСОБА_2 , площею 0,0606 га накладається на смугу відведення залізниці.

Планом смуги відведення земель лінії Хриплин-Держкордон Львівської залізниці" в адміністративних межах села Лазещина, Рахівського району, Закарпатської області, 1994 року встановлено, що ширина смуги відведення на ділянці 101 км пк6 перегону становить 20 м від осі колії.

На земельній ділянці, розміри якої визначені зазначеним Планом смуги відведення, розташована головна колія (ВБК) Делятин - Держкордон інвентарний №4, яка є власністю і перебуває на балансі залізниці.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Лазещинською сільською радою перевищено свої повноваження в частині розпорядження земельними ділянками державної власності під залізницями.

Відповідно до ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність належать землі під державними залізницями.

Розміри земельної ділянки, необхідної для експлуатації та обслуговування об`єктів транспорту визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації, що передбачено ст.11 Закону України Про транспорт , яка діяла, як на момент прийняття оскаржуваного рішення, так і є чинною на цей час.

Ст. 68 Земельного кодексу України (2001 року), ст.11 Закону України Про транспорт , ст.6 Закону України Про залізничний транспорт встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення під залізничним полотном та його облаштуваннями, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Такі землі призначені для виконання покладених на підприємства і організації залізничного транспорту завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення, забезпечення безпеки руху і розвитку об`єктів залізничного транспорту.

Таким чином правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством.

Такої ж позиції в аналогічних справах дотримується і Верховний Суд України, який дійшов правового висновку про те, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінений в будь-який інший спосіб аніж визначено законодавством. А наявність чи відсутність у залізниці документів на користування земельною ділянкою не змінює її правового статусу, який грунтується на визначеному законом юридичному факті належності земель до залізничного транспорту. А план смуги відведення залізниці є належним доказом землекористування (аналогічні справи №3-305 гс15 від 24.06.2015, №3-460 гс від 16.09.2015, №3-562 гс від 7.10.2015, №3-562 гс від 16.09.2015, №3-900 гс від 7.10.2015, №466/190/14 від 31.10.2018, №466/1313/14 від 16.10.2019 інші).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 положення п.6 діючої Постанови Верховної Ради Української PCP від 08.12.1990 Про земельну реформу №563-ХІІ в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає законним право користування залізницею землями в межах смуги відведення, та на підставі норм з вищевказаного законодавства залізниця є землекористувачем, а план смуги відведення є належним доказом землекористування.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. З часу відведення залізниці земельної ділянки під земляне полотно вилучення спірної частини земельної ділянки у встановленому порядку у залізниці не проводилося.

Слід зазначити, що відповідачі до залізниці щодо вилучення із користування даної частини смуги відведення не звертались. Відмови від права користування земельною ділянкою залізниця не надавала.

Під час прийняття радою оскаржуваного рішення і реєстрації права власності на земельну ділянку, відповідачами не враховано вищенаведених норм законодавства, тому рішення прийнято із перевищенням повноважень щодо розпорядження землями державної власності, передбачених ст.ст. 12, 122 Земельного кодексу України, порушує права та інтереси залізниці на користування земельною ділянкою, якою в даний час володіє і користується ОСОБА_2 , тому оскаржуване рішення підлягає визнанню незаконним та скасуванню як і недійсним виданий на його підставі акт про право власності на земельну ділянку.

Щодо тверджень апелянта про пропуск терміну позовної давності , то слід зазначити, що як уже встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами залізниця отримавши графічні та окремі матеріали в квітні 2017 року на підставі вихідних даних було проведено обстеження земельних ділянок смуги відведення залізниці в межах Лазещинської сільської ради та за результатами складено відповідний акт обстеження від 17.05.2017 року, яким і встановлено фактичні обставини з яких стало відомо позивачу про порушене право на землекористування. А тому строки звернення до суду позивачем не пропущено.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не заслуговують на увагу.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 374 , 375 , 381-384ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Рахівського районного суду від 02 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 квітня 2021 року.

Головуючий

Судді