Рішення

від 09.04.2021 по справі 490/1595/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №490/1595/20

Провадження №2/477/46/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретаря судового засідання - Спіркіної М.Ю.,

представника позивачів - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_6

про тлумачення заповіту,

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2020 року позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, в якій просять:

- тлумачити заповіт від 18 червня 2013 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., згідно з яким ОСОБА_7 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження - Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1 і все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті він заповідає ОСОБА_2 , встановивши, що житловий будинок з огорожами та спорудами та земельна ділянка площею 0,1000 га, з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062, на якій вони розташовані в АДРЕСА_2 , не входять до складу всього майна та взагалі усього того, що належатиме йому на момент смерті;

- визнати недійсним заповіт від 18 червня 2013 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., у частині розпорядження ОСОБА_8 на випадок його смерті житловим будинком з огорожами та спорудами та земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062, які розташовані в АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача на їх користь судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказували, що вони є онуками ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя їх дід склав декілька заповітів, одним з яких, що посвідчений 18 червня 2013 року секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., заповів ОСОБА_2 належний йому житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 і все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті. ОСОБА_2 є рідною дочкою померлого ОСОБА_8 та рідною сестрою їх батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 одержала спадщину після смерті діда у виді житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_2 . Указували, що фактично ОСОБА_8 не належали земельна ділянка та житловий будинок по АДРЕСА_2 , оскільки їх придбав за життя батько позивачів ОСОБА_9 , який здійснював будівництво (добудову та облаштування) будинку за свої власні кошти, оскільки не бажав у силу обставин його попереднього життя оформлювати на себе вказані об`єкти нерухомості.

Про зміст заповіту ОСОБА_8 їх батько не знав, у зв`язку з чим за його життя не приймав ніяких заходів на захист його законних прав на указане нерухоме майно. Оскільки між сторонами існує спір щодо зазначеного спадкового майна, вважали, що мають усі законні підстави просити суд постановити рішення про тлумачення змісту заповіту діда від 18 червня 2013 року у порядку статей 1256, 213 ЦК України та визнання його частково недійсним. Указували, що їх дід за життя склав заповіт від 14 вересня 2002 року, яким заповів належні йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 , житловий будинок з господарськими і побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вказаною адресою, речі домашнього обіходу і вжитку, що знаходилися у зазначених квартирі та будинку, своєму сину ОСОБА_9 . При цьому, якщо останній з будь-яких причин не прийме спадщину, або відмовиться від неї, то вищевказані будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку до нього і речі домашнього обіходу і вжитку, що знаходяться у ньому, дід заповідає онуку ОСОБА_4 , а вищевказану квартиру і речі домашнього обіходу і вжитку, що знаходяться у неї - онучці ОСОБА_5 . Указували на наявність беззаперечних, на їх думку, доказів залучення власних коштів саме батьком ОСОБА_9 для придбання та будівництва (добудови) та облаштування житлового будинку з господарськими і побутовими будівлями і спорудами та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , якими є письмові докази та показання свідків.

Вважають, що при складенні заповіту від 18 червня 2013 року їх дід ОСОБА_8 під усім своїм майном та усім тим, що належатиме йому на момент смерті, мав на увазі саме і тільки житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 , у якому він проживав, а батько був у ньому зареєстрований, та те, що у ньому знаходиться, оскільки про це свідчать зміст окремих частин заповіту, дійсні наміри діда та батька, усталена практика відносин між ними та їх подальша поведінка - оскільки неможливо заповідати те, що не належить спадкодавцю, то у заповіті відсутні об`єкти нерухомості по АДРЕСА_2 .

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2020 року в порядку статті 31 ЦПК України матеріали позовної заяви направлено до Жовтневого районного суду Миколаївської області за підсудністю.

Матеріали зазначеної справи надійшли до Жовтневого районного суду Миколаївської області 24 квітня 2020 року.

Згідно частини шостої статті 187 ЦПК України 28 квітня 2020 року судом надіслано запити до відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області та Департаменту надання адміністративних послуг виконавчого комітету Миколаївської міської ради, відповіді на які надійшли 09 червня 2020 року та 12 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 12 червня 2020 року провадження у справі відкрито та розпочато підготовче провадження.

03 липня 2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач ОСОБА_2 вказувала, що є спадкоємицею за заповітом майна померлого ОСОБА_8 , який є її рідним батьком. Зміст заповіту її батька від 18 червня 2013 року, що посвідчений секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. є зрозумілим та конкретним, викладений саме в тій формі та послідовності, які обрав заповідач, здійснений із використанням значень і термінів, слів і понять, загальноприйнятих у відповідній сфері із чітким дотриманням чинного законодавства. Текст заповіту не містить ані суперечностей, ані неточностей, складений зі слів заповідача. Натомість, позивачі просять змінити зміст заповіту, а таким чином змінити останню волю заповідача.

Спадщину після смерті батька вона прийняла, одержала свідоцтва про право на спадщину за заповітом у виді земельної ділянки площею 3,0882 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_2 . Крім цього, згідно рішення суду за нею в порядку спадкування за заповітом визнано й право власності на спадковий житловий будинок АДРЕСА_1 .

02 вересня 2020 року від позивачів надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті, витребувано докази та викликані свідки.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року провадження у справі в частині визнання недійсним заповіту від 18 червня 2013 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., у частині розпорядження ОСОБА_8 на випадок його смерті житловим будинком з огорожами та спорудами та земельною ділянкою площею 0,1000 га з кадастровим номером 4810137200:10:003:0062, які розташовані в АДРЕСА_2 , закрито, в зв`язку з відмовою позивачів від позову в цій частині та прийняття її судом.

До свідка ОСОБА_10 , ухвалою суду від 01 березня 2021 року застосовано заходи процесуального примусу у виді штрафу за невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від явки до суду за його викликом у визначений час для допиту.

У підготовчі судові засідання та у судові засідання під час розгляду справи по суті позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

У вступному слові та поясненнях по суті справи представник позивачів - адвокат Кірюхін О.М. підтримав позов та просив його задовольнити з підстав, що викладені в ньому.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Хорошев В.В. у вступному слові та поясненнях по суті справи просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Підтвердили обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 09 квітня 2021 року.

Заслухавши вступні слова та пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19 травня 2016 року №1377-VІІІ Про перейменування окремих населених пунктів та районів Жовтневий район Миколаївської області перейменовано на Вітовський район.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року №807-ХІ Про утворення та ліквідацію районів ліквідовано Вітовський район Миколаївської області та утворено в Миколаївській області Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) у складі територій Березанської селищної, Веснянської сільської, Воскресенської селищної, Галицинівської сільської, Коблівської сільської, Костянтинівської сільської, Куцурубської сільської, Миколаївської міської, Мішково-Погорілівської сільської, Нечаянської сільської, Новоодеської міської, Ольшанської селищної, Очаківської міської, Первомайської селищної, Радсадівської сільської, Степівської сільської, Сухоєланецької сільської, Чорноморської сільської, Шевченківської сільської територіальних громад, затверджених КМУ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 2015 року, виданого виконкомом Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області (т.1 а.с.16).

За життя, ОСОБА_8 18 червня 2013 року склав заповіт (т.2 а.с.16).

Указаний заповіт посвідчений секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №85, записаний секретарем виконкому зі слів ОСОБА_8 , який до підписання прочитаний уголос заповідачем і власноручно ним підписаний у присутності секретаря виконкому об 11 годині 20 хвилин.

Згідно статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_8 зробив таке розпорядження: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 і все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті заповідає ОСОБА_2 .

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) від 30 серпня 2016 року №44917888, заповіт, посвідчений секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. та зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №85, зареєстрований у Спадковому реєстрі за №55728353 та є чинним (т.2 а.с.42-43).

Згідно частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини або відмови від її прийняття, встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 та частина перша статті 1273 ЦК України).

Відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в межах строків, передбачених статтею 1270 ЦК України, звернулася до приватного нотаріуса Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Краснової С.М. із заявою про прийняття нею спадщини, яка залишилася після смерті батька ОСОБА_8 та повідомила нотаріуса про наявність заповіту на її користь від 18 червня 2013 року (т.2 а.с.9).

Як убачається зі спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 №9/2016, заведеною приватним нотаріусом Жовтневого районного нотаріального округу Миколаївської області Красновою С.М., відповідач ОСОБА_2 30 серпня 2016 року та 11 вересня 2018 року одержала свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 3,0882 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:05:000:0116, житловий будинок АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 48101372006:10:003:0062, що розташована по АДРЕСА_2 (т.2 а.с.39, 88, 90).

Крім цього, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 за відповідачем ОСОБА_2 рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 (т.2 а.с.24).

Цивільна справа, в якій ухвалено зазначене рішення суду оглянута в судовому засіданні.

Отже, відповідач ОСОБА_2 набула право власності в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8 , посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М. та зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №85, як на індивідуально визначене в заповіті майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , так і інше майно - земельну ділянку площею 3,0882 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 4823381300:05:000:0116; житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 48101372006:10:003:0062, що розташована по АДРЕСА_2 .

Щодо тлумачення заповіту ОСОБА_8 , посвідченого секретарем виконкому Калинівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області Кучманич В.М., зареєстрованого в реєстрі нотаріальних дій за №85 та у Спадковому реєстрі за №55728353 суд зазначає таке.

Згідно частини першої статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яке здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається (частини перша та друга статті 1234 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

З огляду на зазначене, заповіт є одностороннім правочином.

Відповідно до статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.

Згідно зі статтею 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно пункту 2.1 Глави 3 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини.

Аналогічні за змістом вимоги до заповіту містяться в абзаці 2 пункту 1.6 Розділу ІІІ Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року №3306/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2011 року 1298/20036.

Отже, об`єктом тлумачення заповіту судом є виключно сам заповіт, складений зі слів та словосполучень, що утворюють його текст.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц зазначив, що в частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів.

Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину та з чого вони виходили при його виконанні.

Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

З правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 30 липня 2020 року в справі №378/1160/15-ц убачається, що тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Отже, суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.

Неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту в цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.

При цьому, частина друга статті 213 ЦК України не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину при тлумаченні заповіту, не допускається і внесення змін у зміст заповіту, ураховуючи також, що заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Як установлено в судовому засіданні, про що мова йшла вище, заповідач ОСОБА_8 на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований в АДРЕСА_1 і все своє майно і взагалі все те, що належатиме йому на момент смерті.

Отже, заповіт ОСОБА_8 охоплює:

- індивідуально визначене нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 ;

- все інше майно і взагалі все те, що належатиме заповідачу на момент смерті.

На думку суду зміст заповіту не містить жодних протиріч, подвійного трактування слів, суперечностей та неточностей, є чітким і зрозумілим.

Крім цього, як убачається із змісту заповіту, його текст прочитаний особисто заповідачем в голос, зміст та умови відповідали його дійсним намірам, дієздатність заповідача перевірена секретарем виконкому, яким посвідчувався заповіт.

Зміст заповіту не викликає у суду жодних сумнів у дійсних намірах заповідача та точно відтворює його власну волю щодо долі спадщини.

А тлумачення заповіту у спосіб, що зазначений у позові направлений на зміну волі заповідача та фактичне внесення змін у зміст заповіту.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , зводяться до того, що заповідач ОСОБА_8 за життя не міг придбати за власні кошти житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 48101372006:10:003:0062, що розташована по АДРЕСА_2 , а зазначену нерухомість придбав його син ОСОБА_9 .

Указані показання, з огляду на предмет позову, ніякого правового значення не мають, оскільки за ОСОБА_8 на момент смерті було зареєстровано право власності на зазначене вище нерухоме майно, а правочин (договір купівлі-продажу жилого будинку від 03 лютого 2001 року), на підставі якого таке право набуто, не є оскаржуваним та не визнаний недійсним, тобто є чинним.

Так само, не має ніякого правового значення й посилання позивачів на указану вище обставину, що на їх думку є підставою для тлумачення заповіту.

Ураховуючи зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Ураховуючи положення статті 141 ЦПК України та приписи Закону України Про судовий збір , судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись статями 258-259, 263-265, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ;

позивач - ОСОБА_5 , АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повне рішення складено 09 квітня 2021 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО