Постанова

від 22.06.2009 по справі 3/438

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТ ИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна , 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 год. 15 хв.

22.06.2009 р. № 3/438

Окружний адміністра тивний суд міста Києва у скла ді головуючої судді Блажівс ької Н. Є., суддів Григоровича П. О. та Смолія І. В., при секрета рі судового засідання Микола єнко І. О.

Розглянув у відкритому суд овому засіданні адміністрат ивну справу

За позовом ОСОБА_1

до Державного комітету Укра їни у справах національносте й та релігій

про скасування рішення та зоб ов' язання вчинити дії

У судовому засіданні 22 че рвня 2009 року відповідно до пун кту 3 статті 160 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни проголошено вступну та р езолютивну частину Постанов и.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И

Громадянин Афганіста ну ОСОБА_1 (надалі - Позив ач) звернувся до Окружного ад міністративного суду міста К иєва з позовними вимогами до Державного комітету України у справах національностей т а релігій (надалі - Відповід ач) про визнання протиправни м рішення № 415-08 від 9 червня 2008 рок у.

Позовні вимоги мотивова ні тим, що, на думку Позивача, с пірне рішення про відмову в н аданні статусу біженця у зв' язку з відсутністю обґрунтов аних побоювань стати жертвою переслідувань є незаконним та таким, що підлягає скасува нню. Позивач також зазначив, щ о є реальні загрози його житт ю та здоров' ю в Афганістан і, оскільки його рідні зник ли, рідного брата було вбито т а йому безпосередньо неоднор азово погрожували.

Представник Відповідача п роти заявлених позовних вимо г заперечив та просив суд від мовити у їх задоволенні. Пред ставник Державного комітету України у справах національ ностей та релігій зазначив, щ о фактів інцидентів із засто суванням фізичного насильст ва, які були пов' язані з расо вою, національною, релігійно ю належністю чи політичними поглядами Позивача виявлено не було. Жодних обґрунтовани х фактів переслідувань або з агрози переслідувань на свою адресу заявник не навів. Захо ди адміністративного впливу до заявника не застосовувал ись.

Розглянувши подані док ументи і матеріали та заслух авши пояснення Позивача та п редставника Відповідача, все бічно і повно з' ясувавши вс і фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об' єкти вно оцінивши докази, які мают ь юридичне значення для розг ляду справи і вирішення спор у по суті, Окружний адміністр ативний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В

Кодексом адмініст ративного судочинства Украї ни передбачено, що іноземці, о соби без громадянства та іно земні юридичні особи користу ються в Україні тим самим пра вом на судовий захист, що і гро мадяни та юридичні особи Укр аїни.

Громадянин Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за н аціональністю таджик, за вір осповіданням - мусульманин . В грудні 2006 року покинув країн у постійного проживання та л ітаком прибув до Москви. 10 січ ня 2007 року нелегально перетну в кордон України.

12 квітня 2007 року Позивач звер нувся із заявою про надання с татусу біженця до Управління міграційної служби в місті К иєві. В заяві ОСОБА_1 зазна чив, що його життя в небезпеці , він покинув країну, тому що й ого брата вбили та зникли йог о інші родичі.

На співбесіді 24 квітня 2007 рок у ОСОБА_1 зазначив, що не мо же повернутись до країни сво єї громадянської належності , оскільки побоюється за своє життя. Зазначив, що його старш ого брата було вбито, а інші ро дичі пропали безвісті. Вказа в, що йому неодноразово погро жували і одного разу навіть н амагались вбити.

Управлінням міграційної с лужби в місті Києві було скла дено висновок про відмову в н аданні статусу біженця грома дянину Афганістану ОСОБА_1 .

9 червня 2008 року Державним ко мітетом України у справах на ціональностей та релігій бул о прийнято рішення № 415-08 про ві дмову в наданні статусу біже нця громадянину Афганістану ОСОБА_1.

Відмова Відповідача мотив ована відсутністю обґрунтов аних побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками р аси, віросповідання, націона льності, громадянства (підда нства), належності до певної с оціальної групи або політичн их переконань.

Водночас, як зазначено у ви сновку провідного спеціаліс та у справах біженців щодо на дання статусу біженця, заявн ик повідомив, що причиною йог о виїзду з Афганістану бу ли переслідування на політич ному грунті через діяльність його батька, який був депутат ом з 1991 року по 1997 рік в районі Ба ракі м. Кабулу. З приходом до в лади талібів почалися конфлі кти з їх представниками чере з відмову батька надати інфо рмацію стосовно осіб, які вол оділи зброєю. Заявник вказав , що у 2002 році на нього було вчин ено замах опонентами батька.

Згідно зі статтею 14 Загальн ої декларації прав людини ко жна людина має право шукати п ритулку від переслідувань в інших країнах.

Відповідно до статті 3 Конв енції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р оку жодна людина не може бути піддана катуванням, нелюдсь кому або такому, що принижує ї ї гідність, поводженню чи пок аранню.

Відповідно до абзацу 2 стат ті 1 Закону України «Про біжен ців»біженець - особа, яка не є громадянином України і внасл ідок цілком обґрунтованих по боювань стати жертвою пересл ідувань за ознаками раси, вір осповідання, національності , громадянства (підданства), на лежності до певної соціально ї групи або політичних перек онань, перебуває за межами кр аїни своєї громадянської нал ежності та не може користува тися захистом цієї країни аб о не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких по боювань, або, не маючи громадя нства (підданства) і перебува ючи за межами країни свого по переднього постійного прожи вання, не може чи не бажає пове рнутися до неї внаслідок заз начених побоювань.

Статтею 6 Закону України «П ро біженців» до компетенції спеціально уповноваженого ц ентрального органу виконавч ої влади у справах міграції, з окрема віднесено:

- прийняття рішень про надан ня, втрату і позбавлення стат усу біженця;

- розгляд скарг на рішення о рганів міграційної служби пр о відмову у прийнятті заяви п ро надання статусу біженця т а про відмову в оформленні до кументів для вирішення питан ня щодо надання статусу біже нця, скасування зазначених р ішень, якщо вони були прийнят і з порушенням законодавства про біженців.

До компетенції органів міг раційної служби статтею 7 заз наченого Закону віднесено, п овноваження, зокрема щодо:

- прийняття заяв від іноземц ів та осіб без громадянства п ро надання їм статусу біженц я у порядку, передбаченому ци м Законом;

- прийняття рішень про оформ лення документів для вирішен ня питання щодо надання, втра ти або позбавлення статусу б іженця;

- розгляд заяв про надання с татусу біженця та підготовка письмового висновку щодо на дання або відмови у наданні с татусу біженця;

- перереєстрація осіб, яким надано статус біженця.

Відповідно до абзацу 1 ста тті 12 Закону України «Про біже нців»орган міграційної служ би, який прийняв до розгляду з аяву іноземця чи особи без гр омадянства про надання їй ст атусу біженця, видає заявник ові довідку про подання тако ї заяви, яка є підставою для ре єстрації в органі спеціально уповноваженого центральног о органу виконавчої влади з п итань громадянства та реєстр ації фізичних осіб. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дн я реєстрації заяви орган міг раційної служби проводить сп івбесіду із заявником, розгл ядає відомості, наведені в ан кеті, та інші документи, вимаг ає додаткові відомості і при ймає рішення про оформлення документів для вирішення пит ання щодо надання статусу бі женця або про відмову в оформ ленні документів для вирішен ня зазначеного питання.

Відповідно до абзацу 6 стат ті 12 Закону України «Про біжен ців»рішення про відмову в оф ормленні документів для вирі шення питань щодо надання ст атусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґ рунтованими, тобто якщо у зая вника відсутні умови, передб ачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли за яви носять характер зловжива ння, тобто якщо заявник з мето ю набуття статусу біженця ви дає себе за іншу особу, а так с амо за заявами, поданими особ ами, яким було відмовлено у на данні статусу біженця у зв'яз ку з відсутністю умов, передб ачених для набуття статусу б іженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

У відповідності до статті 1 3 Закону України «Про біженці в»у разі виникнення сумніві в щодо достовірності інформ ації, повідомленої заявником , необхідності у встановленн і справжності і дійсності по даних ним документів орган міграційної служби має пра во звертатися з відповідними запитами до органів внутр ішніх справ, служби безпеки, інших органів державної вла ди, органів місцевого самовр ядування та об'єднань громад ян, які можуть сприяти встано вленню справжніх фактів сто совно особи, заява якої розг лядається.

Відповідно до частин 1, 2 стат ті 8 Кодексу адміністративно го судочинства України суд п ри вирішенні справи керуєтьс я принципом верховенства пра ва, відповідно до якого зокре ма людина, її права та свободи визнаються найвищими ціннос тями та визначають зміст і сп рямованість діяльності держ ави. Суд застосовує принцип в ерховенства права з урахуван ням судової практики Європей ського Суду з прав людини.

Відповідно до положень Зак ону України «Про загальнодер жавну програму адаптації зак онодавства України до законо давства Європейського Союзу »з метою адаптації законодав ства України до законодавств а Європейського Союзу є дося гнення відповідності правов ої системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Со юзом (ЄС) до держав, які мають н амір вступити до нього. Адапт ація законодавства України д о законодавства ЄС є пріорит етною складовою процесу інте грації України до Європейськ ого Союзу, що в свою чергу є пр іоритетним напрямом українс ької зовнішньої політики.

Враховуючи викладене, суд п риймає до уваги, як орієнтир, Д ирективи Європейського Союз у «Щодо мінімальних стандарт ів кваліфікації громадян тре тіх країни та осіб без громад янств біженців або як осіб, що потребують міжнародного зах ист іншими причинами, а також суті захисту, що надається», я кі використовуються у практи ці Європейського Суду з прав людини, відповідно до яких з аяви є обґрунтованими, якщо в иконуються такі умови:

- заявник зробив реал ьну спробу обґрунтувати свою заяву;

- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, бу ли надані, і було надано задов ільне пояснення відносно буд ь-якої відсутності інших важ ливих фактів;

- твердження заявника є зрозумілими та правдоподі бними не протирічать конкрет ній та загальній інформації за його справою;

- заявник подав свою за яву про міжнародний захист я к можливо раніше, якщо заявни к не зможе довести відсутні п оважної причини для подання такої заяви;

- встановлено, що в ціло му заявник заслуговує довіри .

Як підтверджується матері алами справи Позивача, він зр обив реальну спробу обґрунту вати свою заяву, зазначивши, щ о не має можливості повернут ись до країни походження в зв ' язку із тим, що на батьківщи ні йому загрожує небезпека т а він побоюється за своє житт я. Зазначив, що його старшого б рата було вбито, а інші родичі пропали безвісті і йому неод норазово погрожували і одног о разу навіть намагались вби ти.

«Побоювання стати жертвою переслідувань»складається із суб'єктивної та об'єктивно ї сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи « побоювання». «Побоювання» є оціночним судженням, яке сві дчить про психологічну оцінк у особою ситуації, що склалас я навколо неї, під впливом яко ї особа вирішила покинути кр аїну і стала біженцем. Термін «побоювання» означає, що осо ба не обов'язково постраждал а від дій, які змусили її покин ути країну, а відтак побоюван ня можуть випливати не з влас ного досвіду біженця, а з досв іду інших людей (рідних, друзі в та інших членів тієї ж расов ої або соціальної групи, тощо ).

Згідно із доповіддю Amnesty International стосовно ситуації в Афгані стані за 2008 рік, мільйони жит елів південного та східного Афганістану жили в пості йній небезпеці. Їх тероризув али рух «Талібан»та інші пов станські угруповання, а тако ж місцеві ополченці, які ніби -то діяли на стороні влади. Так а обстановка ще більше скоро чувала їх і без того обмежени й доступ до їжі, охорони здоро в' я та освіти. Систематичні напади, викрадення та інші ді ї проти мирного населення до сягнули безпрецедентних рів нів. «Талібан»та інші антиур ядові угруповання розповсюд или свої напади на суттєву ча стину країни, охопивши більш е третини. Напади проводилис ь в тому числі і в районах які раніше вважалися відносно бе зпечними районами на півночі і в центрі Афганістану. В результаті сутичок між анти урядовими угрупованнями і ві йськами США і НАТО загинуло б ільше 2000 мирних жителів. Уряд в иявися нездібним підтримува ти правопорядок і забезпечит и задоволення основних потре б мільйонів людей навіть у пі дконтрольних районах.

Ситуація у країні походжен ня при визначенні статусу бі женця є доказом того, що суб'єк тивні побоювання стати жертв ою переслідування є цілком о бґрунтованими, тобто підкріп люються об'єктивним положенн ям в країні та історією, яка ві дбулася особисто із заявнико м.

Побоювання бути переслі дуваним може бути цілком обґ рунтованим незалежно від тог о, хто є суб'єктом переслідува ння - державні органи, чи ні. Пі дпункт 2 пункту 1 статті 1 Конве нції про статус біженців 1951 ро ку не зазначає, що дії повинні бути державними або здійсне ними державною владою. Так, пу нкт 65 Керівництва УВКБ ООН поя снює, що часто на практиці пер еслідування є результатом ді яльності осіб, які не контрол юються органами державної вл ади і від яких держава не в змо зі захистити. Відмова особі в захисті за зазначеною Конве нцією тільки тому, що вона пер еслідується не тими особами або органами, породжує невід повідність закону.

Ситуація виникнення цілко м обґрунтованих побоювань пе реслідування може скластися як під час знаходження людин и у країні свого походження (у цьому випадку особа залишає країну у пошуках притулку), та к і під час знаходження людин и в іноземній державі, через д еякий час після від'їзду з кра їни походження (тобто ситуац ія в країні походження зміни лася після від'їзду, породжую чи серйозну небезпеку для за явника), або може ґрунтуватис я на діях самого заявника піс ля його від'їзду, коли поверне ння до країни походження ста є небезпечним. Але таке цілко м обґрунтоване побоювання по винно існувати в теперішній час.

У цілому, «обґрунтоване поб оювання стати жертвою пересл ідування»є лише припущенням , яке має об'єктивні підстави, але перевірити його без ризи ку для життя чи особистої сво боди людини майже неможливо. Тому на підставі принципу гу манізму, який закладено перш за все в основу Конвенції про статус біженців 1951 року, цей ви слів слід тлумачити широко, т обто на користь того, хто звер нувся за наданням статусу бі женця.

Що стосується підтверджую чих доказів, то їх наявність п ідсилює вірогідність зробле них заявником тверджень, але не може бути обов'язковим еле ментом його доказової бази. Т ак, приймаючи до уваги особли ве положення осіб, які шукают ь статусу біженця, їм немає по треби надавати усі необхідні докази. Треба визнати, що доси ть часто особи, які шукають ст атусу біженця, позбавлені в с илу тих чи інших обставин мож ливості надати докази в підт вердження своїх доводів. Нен адання документального дока зу усних тверджень не повинн о перешкоджати в прийнятті з аяви чи прийнятті позитивног о рішення щодо надання стату су біженця, якщо такі твердже ння співпадають із відомими фактами, та загальна правдоп одібність яких є достатньою. Правдоподібність встановлю ється, якщо заявник подав зая ву, яка є логічно послідовною , правдоподібною та не супере чить загальновідомим фактам і, отже, викликає довіру.

Виходячи з наведеного ви ще, Суд встановив, що заява Поз ивача не є очевидно необґрун тованою.

Суд також звертає увагу на те, що необгрунтованим є вима гати документи, які доводять переслідування з боку влади від особи, яка переслідуєтьс я, оскільки досить часто особ и, які шукають статусу біженц я, позбавлені в силу тих чи інш их обставин можливості надат и докази в підтвердження сво їх доводів. Ненадання докуме нтального доказу усних тверд жень не повинно перешкоджати в прийнятті заяви чи прийнят ті позитивного рішення щодо надання статусу біженця, якщ о такі твердження співпадают ь із відомими фактами, та зага льна правдоподібність яких є достатньою. Тому відмова суб ' єкта владних повноважень в наданні особі статусу біжен ця на підставі відсутності д окументів, які б підтверджув али факт переслідування за н аціональною, політичною, рел ігійною ознакою не в кожному випадку можуть бути визнані обгрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна с торона повинна довести ті об ставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.

Відповідно до частини 2 ста тті 71 Кодексу адміністративн ого судочинства України в ад міністративних справах про п ротиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта влад них повноважень обов'язок що до доказування правомірност і свого рішення, дії чи бездія льності покладається на відп овідача, якщо він заперечує п роти адміністративного позо ву.

Суд також вважає за необх ідне зазначити, що прийняття рішень має здійснюватися з в икористанням повноважень з м етою, з якою це повноваження н адано, а саме рішення зазначе них органів мають бути спрям овані на захист життя та своб од шукачів статусу біженця. П рийняті рішення мають бути о бґрунтованими, тобто винесен ими з урахуванням усіх обста вин та на підставі усіх матер іалів, які мають значення для конкретної ситуації.

Необґрунтоване рішення мо же поставити під загрозу жит тя або свободу заявника, підд ати його ризику застосування катувань, інших видів жорсто кого або таких, що принижують гідність, поводженню чи пока ранню.

Враховуючи вищенаведен е, Суд, прийшов до висновку, що Відповідачем не доведено пр авомірність прийнятого ним Р ішення № 415-08 від 9 червня 2008 року .

Відповідно до вимог части ни 3 статті 2 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и у справах щодо оскарження р ішень, дій чи бездіяльності с уб' єктів владних повноваже нь адміністративні суди пере віряють, чи прийняті (вчинені ) вони: …3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, щ о мають значення для прийнят тя рішення (вчинення дії). Цей критерій вимагає від суб' єк та владних повноважень врахо вувати як обставини, на обов' язковість урахування яких пр ямо вказує закон, так і інші об ставини, що мають значення у к онкретній ситуації. Суд вваж ає, що для цього Відповідач по винен ретельно зібрати і дос лідити матеріали, що мають до казове значення у справі.

Суд звертає увагу сторін на те, що суб' єкт владних повно важень повинен уникати прийн яття невмотивованих висновк ів, обґрунтованих припущення ми, а не конкретними обставин ами.

Відповідно до части ни 1 статті 11 Кодексу адмініст ративного судочинства Украї ни, в якій зазначено, що розгля д і вирішення справ в адмініс тративних судах здійснюєтьс я на засадах змагальності ст орін та свободи в наданні ним и суду своїх доказів і у довед енні перед судом їх переконл ивості, а також частиною 1 стат ті 71 Кодексу адміністративно го судочинства України, пере дбачено, що кожна сторона пов инна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги т а заперечення.

Суд також приходить до висн овку, що достатнім та необхід ним способом захисту порушен их прав Позивача в даному вип адку буде зобов' язання Відп овідача розглянути питання щ одо надання статусу біженця відносно громадянина Афгані стану ОСОБА_1.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного а налізу положень чинного зако нодавства України та матеріа лів справи, суд дійшов виснов ку, що позовні вимоги підляга ють задоволенню частково.

Положенням частини 1 стат ті 94 Кодексу адміністративно го судочинства України перед бачається, якщо судове рішен ня ухвалене на користь сторо ни, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує в сі здійснені нею документаль но підтверджені судові витра ти з Державного бюджету Укра їни.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158- 163, 167, 254 Кодексу адміністративно го судочинства України, Окру жний адміністративний суд мі ста Києва,-

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний п озов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та с касувати рішення Державного комітету України у справах н аціональностей та релігій № 415-08 від 9 червня 2008 року щодо відм ови у наданні статусу біженц я громадянину Афганістану ОСОБА_1.

3. Зобов' язати Державний ко мітет України у справах наці ональностей та релігій повто рно розглянути питання про н адання статусу біженця грома дянину Афганістану ОСОБА_1 відповідно до вимог чинног о законодавства України.

4. Повернути громадяни ну Афганістану ОСОБА_1 з Д ержавного бюджету України 1 г рн. 70 коп., сплаченого судового збору.

5. В задоволенні решти п озовних вимог - відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адм іністративного судочинства України набирає законної си ли після закінчення строку п одання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ци м Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оск аржена до суду апеляційної і нстанції протягом десяти дні в з дня її складення в повному обсязі за правилами, встанов леними статтями 185-187 Кодексу а дміністративного судочинст ва України, шляхом подання че рез суд першої інстанції зая ви про апеляційне оскарження з наступним поданням протяг ом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга мо же бути подана без попереднь ого подання заяви про апеляц ійне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановле ний для подання заяви про апе ляційне оскарження.

Головуюча суддя Н. Є. Блажівська

Судді О. В. Григорович

І. В. Смолій