Постанова

від 09.06.2009 по справі 2а-1060/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12:20

 09.06.2009 р.                                                                                 № 2а-1060/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г.  при секретарі Федоровій О.В. розглянувши справу

за адміністративним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нива»

до          Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про                 визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 31.05.08 р. №0004632313/0, від 03.09.08 р. №0004632313/1, від 27.10.08 р. №0004632313/2

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що Позивач не погоджується з висновками акту перевірки № 264/23-13-13/31750431 від 19.05.08 р. на підставі якого винесені оскаржувані рішення. Зазначає, що він на законних підставах включив до складу податкового кредиту суми ПДВ, які зазначені в податкових накладних ТОВ «Торіс-7», так як на цей проміжок часу дане підприємство вело господарську діяльність, було зареєстровано, як платник ПДВ, поставляло відповідний товар та надало Позивачу належним чином оформлені податкові накладні на поставлений товар.

          Вважає, що інформація, викладена в акті перевірки щодо скасування державної реєстрації та реєстрації як платників ПДВ ТОВ «Торіс-7»ніякого відношення до Позивача не має.

          Відповідач у письмовому поясненнях на позов повідомив, що проти позову заперечує. Зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.07.2006 року ТОВ «Торіс-7»визнано недійсною реєстрацію ТОВ «Торіс-7»в якості платника податку на додану вартість та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №3708808 від 26.08.2004р.

Відтак, на час укладання з Позивачем договорів та їх виконання ТОВ «Торіс-7»не набуло належного статусу платника податку на додану вартість та не мало право на виписку податкових накладних. Виписані ним податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства України, що саме засвідчує його неправомірну діяльність, яка сприяє іншим суб'єктам господарювання, в т.ч. Позивачу ухилятись від сплати податків.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська нива»18.10.2001 р. зареєстроване Печерською районною у м. Києві та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 31750431.

Відповідно до довідки АА № 177374 з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД є: оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям.

30.11.2001 р. Позивача зареєстровано платником податку на додану вартість, присвоєно індивідуальний податковий номер 317504326107 та видано відповідне свідоцтво № 100103727.

Між ТОВ «Торіс-7»(продавець) та ТОВ «Українська нива»(покупець) було укладено ряд договорів купівлі-продажу запчастин (перелік договорів зазначено в акті перевірки на стр.3 та копії містяться в матеріалах справи).

На виконання договорів Позивач отримав від ТОВ «Торс-7»податкові накладні з жовтня 2004р. - грудень 2005р. (арк.3-4 Акту) на загальну суму 289 228,87 грн., в т.ч. ПДВ - 48 204,86 грн., на підставі яких вказана сума податку Позивачем включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображенні у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ, поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва за період жовтень 2004р.- листопад 2005р.

Розрахунки між ТОВ «Українська нива»та ТОВ «Торіс-7»проводились у безготівковій формі шляхом перерахування ТОВ «Українська нива»на розрахунковий рахунок ТОВ «Торіс-7»грошових коштів.

З 06.05.08 р. по 19.05.08 р. Відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка Позивача з питань правовідносин із ТОВ «Торіс-7»за період з 01.01.2004 по 31.12.2007 року.

В ході перерви було виявлено порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 167/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 35 645,63 грн.

Зазначене порушення зафіксовано в акті перевірки № 264/23-13-13/31750431 від 19.05.08 р. на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.08 р. №0004632313/0 відповідно до якого Позивачу визначено суму податкового зобов’язання 53 468,44 грн., з яких 35 645,63 грн. - основного платежу та 17 822,81 грн. штрафних (фінансових) санкцій

          Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, а також не погоджуючись з прийнятим Відповідачем на підставі даного Акта податковим повідомленням-рішенням Позивач подав до ДПІ у Печерському районі м. Києва скаргу №003/08 від 09.06.2008р.  07.08.2008р. Відповідач прийняв Рішення про результати розгляду скарги №30929/10/25-011 в якому зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2008 року №0004632313/0 залишено без змін, а скаргу Позивача - без задоволення та, відповідно, було винесено податкове повідомлення-рішення №0004632313/1 від 03.09.08 р.

          18.08.2008 року Позивачем подано повторну скаргу №005/08 від 18.08.2008 року до ДПІ у м. Києві на яку Позивач отримав Рішення про результати розгляду скарги №4983/10/25-114 від 09.10.2008р., в якому податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2008 року №0004632313/0 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

          Відповідно 27 жовтня 2008 року Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0004632313/2.

          20.10.2008 року Позивач направив повторну скаргу №006/08 від 20.10.2008 року до ДПА України на яку 20.12.2008 р. отримав рішення від 16.12.2008 №12396/6/25-0115 ДПА України про залишення скарги без розгляду.

          Не погоджуючись з такою позицією податкових органів Позивач звернувся з позовом до суду.

          Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.

В п.1.7. ст. 1 Закону про ПДВ  визначено поняття податкового кредиту - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) —в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Господарські операції щодо купівлі-продажу запчастин, що описані вище, співвідноситься із діяльністю, яка задекларована Позивачем при створенні та зазначена довідці з ЄДРПОУ.

Відповідно до пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків…вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в на суму 35 645,63 грн., які зазначені в податкових накладних ТОВ «Торіс-7».

Таким чином суд вважає, що Відповідачем неправомірно було застосовано приписи пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 вище вказаного Закону. При цьому з того, що, як зазначалось вище, товар Позивач отримав у свого контрагента, сплати занього кошти (в тому числі ПДВ), відобразив ці господарські операції у деклараціях з податку на прибуток підприємства і документальні докази цього досліджені у ході судового розгляду.

Крім іншого при перерахуванні коштів Позивачем ТОВ «Торіс-7» відбулася і перша і друга подія, передбачена пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ.

Береться до уваги і те, що на момент здійснення правочинів (жовтень 2004 року –листопад 2005 р.) та їх оформлення, ТОВ «Торіс-7», як юридична особа, не була припинена. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва про визнання недійсним статуту ТОВ «Торіс-7»та скасування свідоцтво платника податку на додану вартість з моменту внесення його в реєстр платників податку на додану вартість було прийнято 14.07.2006.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 31.05.08 р. №0004632313/0, від 03.09.08 р. №0004632313/1, від 27.10.08 р. №0004632313/2.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нива»3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                           А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 26.06.2009 р.