Постанова

від 15.04.2021 по справі 904/1780/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2021 року м.Дніпро Справа № 904/1780/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 (повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020, суддя Бєлік В.Г.) у справі

за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕНІКА", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 34 545,14 грн. за кредитним договором № б/н від 01.09.2015.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕНІКА" та ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 51 287,66 грн за кредитним договором № б/н від 01.09.2015, з яких: 45 149,05 грн - заборгованість за кредитом; 3 852,71 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2 285,90 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛЕНІКА" грошових зобов`язань за кредитним договором №б/н від 01.09.2015, який укладено відповідачем-1 шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг розміщених на сайті банка у мережі Інтернет. Вказані зобов`язання відповідача-1 забезпечені порукою, відповідно до договору поруки №Р1493900387626598363 від 04.05.2017, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 .

Позивач у заяві про зменшення позовних вимог просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором №б/н від 01.09.2015 в розмірі 34 545,14 грн (34 522,13 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23,01 грн - заборгованість по відсоткам), а також понесені позивачем судові витрати.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з приватного підприємства „ГАЛЕНІКА" на користь акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" 34 522,13 грн - заборгованість за кредитом та 2 100,60 грн - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування від 01.09.2015 в частині своєчасного повернення кредиту. Відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність відповідача-1, яка встановлена у формі сплати пені за порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів. Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача-1 на користь позивача заборгованість з пені у розмірі 6 529,93 грн, заборгованість за відсотками з користування кредитом 1 474,34 грн, заборгованість по комісії 3 351,77 грн.

Враховуючи, заява про відкриття рахунку не містить згоди ПП "ГАЛЕНІКА" на приєднання до умов та правил надання банківських послуг, договір поруки №Р1493900387626598363 від 04.05.2017, укладений між позивачем та ОСОБА_1 , не є забезпеченням виконання відповідачем-1 зобов`язань, що виникли з повернення отриманих за такою заявою коштів. Таким чином, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 , як солідарного відповідача, заборгованості за договором банківського обслуговування № б/н від 01.09.2015.

ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи

3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Приватне підприємство "ГАЛЕНІКА", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Аргументуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що сума фактично списаних банком з відповідача-1 коштів на погашення гарантованих платежів за весь період користування кредитними коштами станом на 18.08.2020 на 369 700,39 грн перевищує суму наданих кредитних коштів. Таким чином, станом на момент пред`явлення позову та ухвалення оскаржуваного рішення ПП "ГАЛЕНІКА" не лише не мало невиконаних зобов`язань перед банком з погашення кредитної заборгованості, а навпаки мало переплату внаслідок безпідставного списання банком коштів з рахунку відповідача-1 на погашення процентів та штрафних санкцій за заявками на гарантований платіж, не узгоджених сторонами, що призвело до безпідставного набуття банком майна ПП "ГАЛЕНІКА", а саме грошових коштів на загальну суму 369 700,39 грн.

За твердженням скаржника судом встановлено безпідставність нарахування банком процентів та штрафних санкцій, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому відмовлено в цій частині позовних вимог. Тим самим суд вирішив питання неправомірності утримання (стягнення, списання, отримання) коштів за рахунок зазначених платежів.

Заявник апеляційної скарги вважає, що питання правомірності утримання (стягнення, списання, отримання) коштів в рахунок зазначених платежів підлягає розгляду в окремому позові, який (як зустрічний) не був поданий, не перешкоджало встановленню цього факту судом, а навпаки зобов`язувало суд надати правову оцінку наведеним фактам з точки зору повноти встановлення обставин справи. Проте суд першої інстанції усунувся від правової оцінки наведених фактів, допустивши неповноту з`ясування обставин справи, а саме не з`ясував на якій підставі банком визначено призначення платежу щодо списання коштів відповідача-1 в погашення гарантованих платежів та на якій підставі майно набуте банком, зараховане саме в рахунок процентів та штрафних санкцій, а не основного боргу.

Встановивши, що позивач в межах спірних правовідносин набув кошти відповідача-1 на суму, що перевищила суму отриманих ПП "ГАЛЕНІКА" гарантованих платежів, суд мав відмовити в позову в повному обсязі.

Обґрунтованість вимог відповідача-1 про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. підтверджується наданими заявником доказами.

3.2 Доводи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

ІV. Апеляційне провадження

4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2021 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Коваль Л.А, Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2021 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом надання доказів сплати судового збору в розмірі 3 153,00 грн, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 16.01.2021, скаржником надано докази усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020; постановлено розгляд справи здійснити у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.

4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

01.09.2015 приватним підприємством "ГАЛЕНІКА" підписано заяву про відкриття поточних та карткового рахунків, а також заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

Підписавши заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач-1 висловив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг (знаходяться на сайта www.pb.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою становлять договір банківського обслуговування.

На підставі поданих до банку заявок на гарантований платіж (платіжних доручень), які були надані банку через систему інтернет-банкінгу Приват24 та підписані позичальником із використанням електронного цифрового підпису, банк здійснив кредитування відповідача-1 шляхом проведення відповідних платежів за рахунок кредитних коштів у межах встановлених для відповідача-1 лімітів.

Відповідно до п. 3.31.6.1. Умов клієнт зобов`язується використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому пунктом 3.31.1. цього договору.

Пунктами 3.31.6.2. та 3.31.6.3. Умов на позичальника було покладено обов`язок сплатити проценти та винагороди за користування кредитом відповідно до пунктів 3.31.9., 3.31.10., а також повернути кредит у терміни, встановлені в заяві.

04.05.2017 між акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі-позивач, кредитор) та ОСОБА_1 (далі-відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки №Р1493900387626598363, предметом якого є надання поруки відповідачем-2 за виконання зобов`язань позичальника, які випливають з кредитного договору (п.1.1. договору поруки).

Відповідач-1 належним чином умови договору №б/н банківського обслуговування від 01.09.2015 не виконав, у зв`язку з чим позивачем нарахована та заявлена до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 34 522,13 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23,01 грн - заборгованість по відсоткам.

4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Норма статті 1069 Цивільного кодексу України передбачає кредитування рахунка, відповідно до ч. 1, 2 якої, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ Приватбанк ).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем-1, що заборгованість відповідача-1 перед позивачем за тілом кредиту складає 34 522,13 грн.

Приймаючи до уваги відсутність доказів виконання відповідачем-1 зобов`язань за спірним договором щодо повернення кредитних коштів у розмірі 34 522,13 грн, місцевий господарський суду дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у наведеній частині.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з посиланням на те, що сума фактично списаних позивачем коштів на погашення гарантованих платежів за весь період користування кредитними коштами станом на 18.08.2020 перевищує суму наданих кредитних коштів на 369 700,39 грн.

Так, наявні в матеріалах справи виписки з рахунків свідчать про те, що частина коштів сплачена відповідачем-1, зарахована позивачем як сплата відсотків за користування кредитом. Водночас питання неправомірності (стягнення, списання, отримання) АТ КБ "Приватбанк" коштів у розмірі 369 700,39 грн не є предметом даного спору. Отже, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для встановлення вказаних скаржником обставин.

Щодо вимог приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, колегія суддів враховує таке.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

У даному випадку, судом першої інстанції позовні вимоги акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволені частково.

У відзиві на позовну заяву представником приватного акціонерного товариства "ГАЛЕНІКА" та ОСОБА_1 заявлено про стягнення з акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

В подальшому представником відповідачів 1,2 подана заява про розподіл судових витрат в якій заявник просив стягнути з акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. До вказаної заяви представником надані копії рахунку №17/11/20-1 про оплату юридичних послуг за договором про надання правничої допомоги б/8н від 17.08.2020 у розмірі 15 000,00 грн та платіжне доручення №108 від 20.11.2020 про оплату приватним підприємством "ГАЛЕНІКА" на користь фізичної особи-підприємця Ямкового В.І. юридичних послуг за договором у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, представником відповідачів 1,2 долучено до матеріалів справи копію договору б/н від 17.08.2020 про надання правничої допомоги та копію акту від 27.11.2020 приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги.

Надані відповідачем-1 докази свідчать про те, що 17.08.2020 між приватним підприємством "ГАЛЕНІКА" (замовник) та фізичною особою-підприємцем адвокатом Ямковим В.І. (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених даним договору, в свою чергу замовник зобов`язується оплатити зазначену допомогу та юридичні послуги на умовах договору.

27.11.2020 між сторонами вказаного договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2020 виконавець виконав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги (правничу допомогу): ознайомлення з доказами у даній справі; підготовка та подання в інтересах замовник відзиву на позовну заяву з клопотанням про витребування доказів; підготовка та подання в інтересах замовника заперечень по справі; надання консультацій з питань, що стосуються справи; підготовка та подання в інтересах замовника клопотання про участь представника відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; підготовка та подання в інтересах замовника заяви про розподіл судових витрат; представництво у встановленому порядку інтересів замовника в Господарському суді Дніпропетровської області, на загальну суму 15 000,00 грн.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Ямковий В.І. приймав участь у даній справі в якості представника приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" та Тимошенко Н.А. Від імені вказаних осіб адвокатом Ямковим В.І. були подані до господарського суду відзив на позовну заяву, заперечення, додаткові докази, клопотання. Крім того, адвокат Ямковий В.І. приймав участь у судових засіданнях в якості представника відповідача-1 та відповідача-2.

Отже, адвокат Ямковий В.І. надав послуги, вказані в акті приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2020, як в інтересах приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" так і в інтересах ОСОБА_1 .

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази укладення між адвокатом Ямковим В.І. та Тимошенко Н.А. договору про надання правничої допомоги, а також підписання між вказаними особами акту приймання-передачі наданих послуг.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог відповідача-1 про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу.

В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Аргументи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не приймаються апеляційним господарським судом, оскільки вони спростовуються викладеними приписами законодавства та встановленими обставинами у справі, і не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

4.5 Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства "ГАЛЕНІКА" відмовити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2020 у справі №904/1780/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді В.Ф.Мороз

Л.А.Коваль