Рішення

від 05.04.2021 по справі 908/2997/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/198/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021 Справа № 908/2997/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «СпецАтом» (49127 м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 117, приміщення 53; адрес а для листування: 71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. В.-Інтернаціоналістів, буд. 18 кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41568441)

до відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)

про стягнення 4 452 035 грн. 91 коп.

за участю

представника позивача: Гребнєв І.І., ордер АР № 1017108 від 22.12.2020

представник відповідача: Завгородній Р.В., витяг з ЄДР

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «СпецАтом» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 4 347 720 грн. 00 коп. основного боргу, 55 065 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 49 250 грн. 76 коп. 3 % річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2020 позовні матеріали № 908/2997/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 24.11.2020, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2997/20, присвоєно справі номер провадження 27/198/20 та призначено підготовче судове засідання на 22.12.2020.

22.12.2020 представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві № 28-23/27501 від 18.12.2020 (вх. № 25214/08-08/20 від 22.12.2020), просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та вказав, що відносно оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, Договором визначена окрема умова - після отримання ВП ЗАЕС від позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Відповідно до умов Договору, обов`язок відповідача сплатити вартість товару без врахування ПДВ виникає з дати поставки товару і має бути виконаний протягом 45-ти календарних днів. При цьому, з огляду на те, що умовами Договором не визначались етапи (окремі партії) поставки товару, моментом поставки товару за Договором вважається дата поставки всієї кількості товару, визначеної пунктом 1.1 Договору. Моментом поставки товару (всієї кількості, визначеної пунктом 1.1 Договору) за Договором є 04.06.2020. Відповідно, вартість поставленого позивачем товару, без врахування суми ПДВ мала бути сплачена відповідачем у строк з 04.06.2020 по 20.07.2020 включно. Позивачем в позовній заяві строк оплати поставленого товару в частині вартості товару без врахування ПДВ визначений невірно внаслідок його розмежування за кожною партією (поставкою) окремо. Відповідно до Договору, його сторони визначили, що обов`язок відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ виникає після отримання відповідачем від позивача у спосіб, визначений пунктом 4.5 Договору, податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН у встановленому ПК України порядку. Тобто для виникнення зобов`язання відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ необхідно виконання позивачем певних чітких дій: оформити податкову накладну на всю суму визначеного пунктом 1.1 Договору товару; зареєструвати цю податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та у строки, визначені Податковим кодексом України; надати цю податкову накладну відповідачу шляхом її направлення на дві електронні адреси відповідача. Позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу виконання ним дій, які є умовами для здійснення відповідачем оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ - оформлення податкової накладної, її реєстрація в ЄРПН у встановленому Податковим кодексом України порядку та направлення її на визначені Договором електронні адреси відповідача. Як вбачається з приведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем внаслідок застосування невірних дат виникнення у відповідача зобов`язань із сплати вартості товару, неправильно визначено кількість днів прострочення виконання зобов`язання та, відповідно, неправильно розраховані суми 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 22.12.2020 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 21.01.2021, підготовче засідання ухвалено проводити з використанням власних технічних засобів представника позивача за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення «ЕasyСоn» .

Від позивача надійшла відповідь за відзив вих. № 169-2020СА від 25.12.2020 (вх. № 25696/08-08/20 від 30.12.2020), відповідно до якої вказано, що порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 3 Договору, а саме в п. 3.2 Договору, яким передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку. На виконання умов Договору Постачальник 31.03.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 1 505 544, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000006 від 31.03.2020. В подальшому Постачальник 04.06.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 2 842 176, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000007 від 04.06.2020. Відповідно до умов Договору кінцевий строк сплати за поставлену Продукцію, відповідно до п. 3.2. Договору настав: щодо поставленого товару відповідно до видаткової накладної № ВН-000006 від 31.03.2020 - 14.05.2020; щодо поставленого товару відповідно до видаткової накладної № ВН-000007 від 04.06.2020 - 20.07.2020 (оскільки випадає на вихідний день). Претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. Отже, строк оплати поставленого товару без врахування ПДВ визначений вірно, що вже неодноразово досліджувалось Господарським судом Запорізької області за аналогічними справами. Необґрунтованим є також твердження відповідача щодо не доведення обставин порушення відповідачем умов Договору в частині виплати вартості товару у розмірі ПДВ (724 620,00 грн.). Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 Договору). Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів. Зареєстрував податкові накладні в ЄРПН.

Ухвалою від 21.01.2021, на підставі ст. 177 ч.3 ГПК України строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 22.02.2021

22.02.2021 судом продовжено підготовче засідання.

Від відповідача 18.01.2021 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву вих. № 28-23/991 від 15.01.2021 (вх. № 1040/08-08/21), відповідно до яких вказано, що датою поставки товару за Договором є дата отримання відповідачем на умовах, визначених Договором, всього обсягу продукції згідно із специфікацією за пунктом 1.1 Договору (2 найменування загальною кількістю 10 одиниць на суму З 623 100 грн., крім того ПДВ 724 620,00 грн.). Такою датою є 04.06.2020. Відповідно до Договору, обов`язок відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ виникає після отримання відповідачем від позивача у спосіб, визначений пунктом 4.5 Договору, податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН у встановленому ПК України порядку. Тобто умовами виникнення зобов`язання відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ є повне виконання позивачем кожної з таких дій: оформлення податкової накладної на всю суму визначеного пунктом 1.1 Договору товару; реєстрація такої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та у строки, визначені Податковим кодексом України; надання такої податкової накладної відповідачу, шляхом її направлення на дві електронні адреси відповідача. У позовній заяві позивачем не доводився факт виконання жодної з вищеперелічених дій, факт виникнення у відповідача зобов`язання сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ позивачем не доведений.

Ухвалою суду від 22.02.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/2997/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 12.03.2021.

Ухвалою суду від 12.03.2021 на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 05.04.2021.

05.04.2021 від позивача електронною поштою з ЕЦП надійшла заява про стягнення судових витрат та проведення судового розгляду за відсутності представника позивача (вх. № 6838/08-08/21).

У судовому засіданні 05.04.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 05.04.2021 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.04.2021 заперечив проти задоволення позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

В засіданні суду 05.04.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 05.04.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Судові дебати - частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Між ТОВ Виробниче підприємство СпецАтом (Постачальник) та Відокремленим підрозділом Запорізька АЕС ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (Покупець) укладено Договір поставки товару № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 09.01.2020 (Договір), що підписаний позивачем 20.01.2020, відповідачем 29.01.2020.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з специфікацією, а саме: нижний дренажний розподільний пристрій (код ЗРЗ № 11191712, тех. хар-ки: (кр. №о38.002.00.000СБ) (НДРП) для фільтру ФИПА-3, 4-6 типа - променевий слот труба 3400, код УКТ ЗЕД 8421) в кількості 5 шт. на загальну суму (без ПДВ) 2650000,00 грн.; верхній розподільний пристрій (код ЗРЗ № 11191714, тех. хар-ки: (кр. №о 10.012.00.00СБ) (ВРП) для фільтру ФИПА-3, 4-6 типа - променевий витий 3400, код УКТ ЗЕД 8421) в кількості 5 шт. на загальну суму (без ПДВ) 973100,00 грн., що разом складає (без ПДВ) 3 623 100,00 грн., а всього з ПДВ складає 4347720,00 грн.

Згідно п. 1.2 Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 28.02.2020) строк поставки товару: червень 2020 року, з правом дострокової поставки.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП Складське господарство , вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

На виконання умов Договору Постачальник 31.03.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 1505544, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000006 від 31.03.2020. В подальшому Постачальник 04.06.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 2842176,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000007 від 04.06.2020.

Відповідно до умов Договору кінцевий строк сплати за поставлену Продукцію, відповідно до п. 3.2. Договору настав: щодо поставленого товару відповідно до видаткової накладної № ВН-000006 від 31.03.2020 - 14.05.2020; щодо поставленого товару відповідно до видаткової накладної № ВН-000007 від 04.06.2020 - 20.07.2020 (враховуючи вихідний день).

Матеріали справи містять досудову претензію вих. № 139-2020СА від 03.08.2020, що надіслана відповідачу з вимогою перерахувати за користь позивача суму 3 % річних, втрат від інфляції, пені. У відповіді вих. № 28-23/18888 від 03.09.2020 на вказану претензію, відповідач вказав, що заявлені позивачем суми є необґрунтованими.

Позивач вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 4347720 грн. 00 коп., натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань з оплати товару, в зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав своє зобов`язання, а саме, поставив відповідачу товар на загальну суму 4347720 грн. з ПДВ, що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № ВН-000006 від 31.03.2020, № ВН-000007 від 04.06.2020.

Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем обладнання, згідно умов Договору.

Відповідачем не заперечувався факт належної поставки позивачем товару та факт його прийняття відповідачем.

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що товар по Договору не було оплачено відповідачем позивачу в повному обсязі, в зв`язку з чим відповідачем порушено умови Договору, а сума неоплаченого товару склала 4347720 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 4347720 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 15.05.2020 по 12.11.2020 суму 49250 грн. 76 коп. - 3 % річних, за загальний період з травня 2020 по жовтень 2020 55065 грн. 15 коп. - втрат від інфляції.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов Договору не суперечать нормам діючого законодавства України.

Судом підлягає стягненню з відповідача за загальний період з 15.05.2020 по 12.11.2020 суму 49250 грн. 76 коп. - 3 % річних, за загальний період з травня 2020 по жовтень 2020 втрат від інфляції в розмірі 55065 грн. 15 коп.

Що стосується заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву щодо посилань на те, що позивачем в позовній заяві строк оплати поставленого товару в частині вартості товару без врахування ПДВ визначений невірно внаслідок його розмежування за кожною партією (поставкою) окремо, та того, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу виконання ним дій, які є умовами для здійснення відповідачем оплати частини вартості товару у розмірі ПДВ - оформлення податкової накладної, її реєстрація в ЄРПН у встановленому Податковим кодексом України порядку та направлення її на визначені Договором електронні адреси відповідача, суд вважає такі твердження безпідставними для даного спору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та доведено позивачем, на виконання умов Договору Постачальник 31.03.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 1505544 грн. та на загальну суму 2842176 грн. Претензій з боку відповідача жодних не було, товар по кількості та якості був прийнятий у повному обсязі. Необґрунтованим є також твердження відповідача щодо не доведення обставин порушення відповідачем умов Договору в частині виплати вартості товару у розмірі ПДВ. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 Договору). Позивач свої зобов`язання виконав належним чином, а саме поставив товар відповідачу зі складанням передбачених договором документів. Зареєстрував податкові накладні в ЄРПН. Відповідно до п. 7.7 Договору, лише у випадку ненадання Постачальником Покупцю, в строк визначений ПК України, електронної податкової накладної, зареєстровану в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену розділом 3 Договору на суму ПДВ. Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за поставкою товару було складено податкову накладну від 31.03.2020 № 7 на суму ПДВ в розмірі 250 924 грн. 00 коп., реєстрація податкової накладної підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 09.04.2020 08:00:00 в ЄРПН № 9074088406. За другою поставкою було складено податкову накладну від 04.06.2020 № 8 на суму ПДВ в розмірі 473 696 грн. Реєстрація податкової накладної підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 24.07.2020 15:23:50 в ЄРПН № 9177374383. Таким чином, позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач просив стягнути з відповідача 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 161 ГПК України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Між ТОВ ВП СпецАтом та адвокатом Гребнєвим І.І. укладено Угоду про надання правової допомоги № 01-07/20 від 23.07.2020. Предметом даної угоди є стягнення заборгованості за Договором поставки товару № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 29.01.2020 на суму 4 347 720 грн. (п. 1.1 Угоди).

Відповідно до п. 4.1 Угоди передбачено, що за послуги, надані адвокатом, Замовник сплачує грошову винагороду в розмірі 10 000 грн.

Пунктом 4.2 Угоди передбачений порядок оплати, зокрема на підставі Акту виконаних послуг та протягом 5 днів з моменту набрання судовим рішенням щодо стягнення заборгованості за Договором № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 29.01.2020 законної сили.

Відповідно до підписаного з боку позивача та адвоката Акту прийому-передачі наданих послуг від 02.04.2021, адвокатом було надано наступний перелік послуг: проведення консультацій клієнта з приводу стягнення заборгованості за договором поставки товару № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 29.01.2020 на суму 4 347 720.00 грн. 1год.; аналіз Договору поставки товару № 7(2)20 УК 53-121-01-20-09004 від 29.01.2020 та додатків до нього 3 год.; складання та направлення досудової претензії відокремленому підрозділу 2 год.; аналіз судової практики 4 год.; складання та подання позовної заяви з додатками Відокремленому підрозділу та Господарському суду 8 год.; складання та подання відповіді на відзив 3 год.; складання та подання до Господарського суду Запорізької області клопотання про проведення підготовчого судового засідання без представника позивача - 1 год.; участь у судовому засіданні 22.12.2020 - 1 год.; участь у судовому засіданні 22.02.2021 - 1 год.; складання та подання клопотання про долучення доказів до матеріалів судової справи від 19.02.2021 1 год.

Загальна вартість наданих послуг складає 10 000 (десять тисяч) гривень.

Слід зазначити, що витрати за надану правничу допомогу в разі підтвердження обсягів наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справ незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 03.120.2019 у справі № 922/445/19.

Представником позивача підтверджений обсяг наданих послуг, що підтверджується підписаним відповідачем та адвокатом актом наданих послуг за Угодою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи обсяг наданих послуг та розгляд справи з викликом учасників справи, та аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, враховуючи фактично понесені витрати, є законними та співмірними, та підлягають задоволенню в розмірі 10000 грн.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказала, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «СпецАтом» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «СпецАтом» (49127 м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 117, приміщення 53; адрес а для листування: 71504 Запорізька область, м. Енергодар, вул. В.-Інтернаціоналістів, буд. 18, кв. 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41568441) 4347720 (чотири мільйони триста сорок сім тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 49250 (сорок дев`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн. 76 коп. 3 % річних, 55065 (п`ятдесят п`ять тисяч шістдесят п`ять) грн. 15 коп. втрат від інфляції, 66780 (шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят) грн. 54 коп. судового збору, 10000 (десять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 15.04.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.