Постанова

від 04.08.2021 по справі 908/2997/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2997/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: представник не з`явився ,

від відповідача: Завгородній Р.В. представник, витяг з ЄДР;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 , ухвалене суддею Дроздовою С.С., повний текст якого складений 15.04.2021, у справі №908/2997/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" , м. Дніпро,

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар,

про стягнення 4 452 035 грн. 91 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач) про стягнення 4 347 720 грн. 00 коп. основного боргу, 55 065 грн. 15 коп. інфляційних втрат, 49 250 грн. 76 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки товару № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 09.01.2020 в частині оплати поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" 4 347 720 грн. 00 коп. основного боргу, 49 250 грн. 76 коп. 3 % річних, 55 065 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 66 780 грн. 54 коп. судового збору, 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду в частині стягнення 3 % річних, втрат від інфляції, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просить рішення суду від 30.03.2021 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 49 250 грн. 76 коп. 3 % річних, 55 065 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 66 780 грн. 54 коп. судового збору, 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу; стягнути сплачену суму судового збору.

При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відносно оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ, Договором сторони визначили окрему умову - після отримання ВП ЗАЕС від Позивача у спосіб, визначений пунктом 4.5 Договору, податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

Тобто, умови виникнення та строки виконання зобов`язань Відповідача щодо оплати поставленого товару визначені Договором із розмежуванням умов:

- в частині вартості товару без врахування суми ПДВ (3 623 100,00 грн);

- в частині вартості товару у розмірі суми ПДВ (724 620,00 грн).

При цьому, умовами виникнення зобов`язання Відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ є повне виконання Позивачем кожної з таких дій:

- оформлення податкової накладної на всю суму визначеного пунктом 1.1 Договору товару;

- реєстрація такої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та у строки, визначені Податковим кодексом України;

- надання такої податкової накладної Відповідачу шляхом її направлення на дві електронні адреси Відповідача (pdv1@atom.gov.ua та pdvzaes@mgw.npp.zp.ua).

В той же час, Позивачем до суду були подані докази виконання ним двох із трьох дій, що є умовами виникнення зобов`язання Відповідача сплатити вартість товару у розмірі суми ПДВ: оформлення податкової накладної та її реєстрація в ЄРПН. Виконання третьої обов`язкової умови - направлення зареєстрованої податкової накладної на дві електронні адреси Відповідача, Позивачем не доводилось. Судом питання направлення Позивачем на дві електронні адреси Відповідача податкової накладної не з`ясовувалось.

Отриманий внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та нез`ясування обставин, що мають значення для справи, помилковий висновок щодо виникнення у Відповідача обов`язку сплатити вартість товару, поставленого Позивачем у рамках Договору, у повному обсязі (в тому числі частина вартості товару у розмірі ПДВ у сумі 724 620,00 грн) без врахування умов, передбачених пунктом 3.2 Договору, призвів до неправильного визначення та необґрунтованого стягнення з Відповідача сум 3% річних у розмірі 49 250,76 грн та інфляційних втрат у розмірі 55 065,15 грн.

Суд, прийнявши до уваги докази витрат на правничу допомогу, за відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, порушив вимоги частини дев`ятої статті 80 ГПК.

Судом при задоволені позовних вимог у частині стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн порушені норми статей 123, 126, 129, 236 ГПК України, оскільки суд не оцінив розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом", у відзиві на апеляційну скаргу проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що судом правомірно стягнуто з Відповідача за загальний період з 15.05.2020 по 12.11.2020 суму 49250 грн. 76 коп. - 3 % річних; за загальний період з травня 2020 по жовтень 2020 витрати від інфляції в розмірі 55 065 грн. 15 коп.

Також не заслуговує на увагу вимога апелянта стосовно скасування рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу через невідповідність критеріям співмірності.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20 залишено без руху. Апелянту наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (3153,00 грн), подання належних доказів направлення апеляційної скарги позивачу (зокрема фіскального чеку/поштової накладної).

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.06.2021 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Іванов О.Г., судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 26.07.2021.

З урахуванням відпустки суддів Березкіної О.В., Антоніка С.Г., згідно розпорядження керівника апарату від 20.07.2021 проведений повторний автоматизований розподіл справи №908/2997/20 - з метою дотримання строку на вчинення певної процесуальної дії, а саме для призначення судового засідання в режимі відеоконференції та подальшого розгляду справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2021 справу №908/2997/20 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Чус О.В., якою справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні оголошено перерву до 04.08.2021.

В судовому засіданні 04.08.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Між ТОВ "Виробниче підприємство "СпецАтом" (Постачальник) та Відокремленим підрозділом "Запорізька АЕС" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Покупець) укладено Договір поставки товару № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 09.01.2020 (Договір), що підписаний позивачем 20.01.2020, відповідачем 29.01.2020.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно з специфікацією, а саме: нижній дренажний розподільний пристрій (код ЗРЗ № 11191712, тех. хар-ки: (кр. №о38.002.00.000СБ) (НДРП) для фільтру "ФИПА-3, 4-6" типа - променевий "слот" труба 3400, код УКТ ЗЕД 8421) в кількості 5 шт. на загальну суму (без ПДВ) 2650000,00 грн.; верхній розподільний пристрій (код ЗРЗ № 11191714, тех. хар-ки: (кр. №о 10.012.00.00СБ) (ВРП) для фільтру "ФИПА-3, 4-6" типа - променевий витий 3400, код УКТ ЗЕД 8421) в кількості 5 шт. на загальну суму (без ПДВ) 973100,00 грн., що разом складає (без ПДВ) 3 623 100,00 грн., а всього з ПДВ складає 4347720,00 грн.

Згідно п. 1.2 Договору (з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 28.02.2020) строк поставки товару: червень 2020 року, з правом дострокової поставки.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку.

Відповідно до п. 4.1. Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил ІНКОТЕРМС 2010, на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізької області.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за Договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.

На виконання умов Договору Постачальник 31.03.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 1505544, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000006 від 31.03.2020. В подальшому Постачальник 04.06.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 2842176,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000007 від 04.06.2020.

Матеріали справи містять досудову претензію вих. № 139-2020СА від 03.08.2020, що надіслана відповідачу з вимогою перерахувати за користь позивача суму 3 % річних, втрат від інфляції, пені. У відповіді вих. № 28-23/18888 від 03.09.2020 на вказану претензію, відповідач вказав, що заявлені позивачем суми є необґрунтованими.

Позивач вказав на те, що сума несплаченої заборгованості відповідача за поставлений товар складає 4 347 720 грн. 00 коп., натомість відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань з оплати товару, в зв`язку з чим, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що товар по Договору не було оплачено Відповідачем позивачу в повному обсязі, в зв`язку з чим Відповідачем порушено умови Договору, а сума неоплаченого товару склала 4 347 720,00 грн.

Позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Заявлені Позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи обсяг наданих послуг та розгляд справи з викликом учасників справи, та аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, враховуючи фактично понесені витрати, є законними та співмірними, та підлягають задоволенню в розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції (за виключенням висновків про стягнення витрат на професійну правничу допомогу) з наступних мотивів.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, строки оплати вартості поставленого товару, виникнення прострочки виконання зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки товару № 7(2)20 УК/53-121-01-20-09004 від 09.01.2020 Позивач 31.03.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 1 505 544, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000006 від 31.03.2020; 04.06.2020 здійснив поставку товару на загальну суму 2 842 176,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-000007 від 04.06.2020.

Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) та відбитком печатки Відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Факт поставки товару у повному обсязі та належної якості Відповідачем не оскаржується.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідно до умов Договору кінцевий строк сплати за поставлену Продукцію, відповідно до п. 3.2. Договору настав:

- щодо поставленого товару відповідно до видаткової накладної № ВН-000006 від 31.03.2020 - 14.05.2020;

- щодо поставленого товару відповідно до видаткової накладної № ВН-000007 від 04.06.2020 - 20.07.2020 (враховуючи вихідний день).

Колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про розмежування сторонами в договорі строків оплати наданих послуг і оплати ПДВ.

Сума заборгованості і строки її сплати відповідачем не заперечуються, проте Відповідач не погоджується з вимогою про настання строку для сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено, поставку товару на загальну суму 1 505 544,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № ВН-000006 Позивач здійснив 31.03.2020, тому товар мав бути оплачений протягом 45 календарних днів, тобто по 14.05.2020.

Поставку товару на загальну суму 2 842 176,00 грн. з ПДВ за видатковою накладною № ВН-000007 Позивач здійснив 04.06.2020, тому товар мав бути оплачений протягом 45 календарних днів, тобто по 20.07.2020.

Відповідно до п. 7.7 Договору, лише у випадку ненадання Постачальником Покупцю, в строк визначений ПК України, електронної податкової накладної, зареєстровану в ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну Договору, передбачену розділом 3 Договору на суму ПДВ.

Згідно з абзацом другим п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем за поставкою товару на загальну суму 1 505 544,00 грн. складено податкову накладну від 31.03.2020 № 7 на суму ПДВ в розмірі 250 924 грн. 00 коп. Реєстрація податкової накладної підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 09.04.2020 08:00:00 в ЄРПН № 9074088406.

За поставкою товару на загальну суму 2 842 176,00 грн. складено податкову накладну від 04.06.2020 № 8 на суму ПДВ в розмірі 473 696 грн. Реєстрація податкової накладної підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 24.07.2020 15:23:50 в ЄРПН № 9177374383.

Направлення податкових накладних здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення Соната .

Більш того, копію податкової накладної від 31.03.2020, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 08.04.2020, позивач надіслав відповідачу електронною поштою 14.04.2020; копію податкової накладної від 04.06.2020, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 24.07.2020, позивач надіслав відповідачу електронною поштою 25.07.2020, на підтвердження чого позивач надав роздруківки вихідної кореспонденції з електронної пошти (т. 1 а.с. 125-127).

Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про не направлення зареєстрованої податкової накладної на електронні адреси Відповідача.

Таким чином, Позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ, включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору, а саме шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що строки оплати частини товару на суму ПДВ не встановлені, колегія суддів визнає необґрунтованими оскільки строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п. 3.2 договору шляхом вказівки на подію - після отримання замовником податкової накладної, що відповідає приписам ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати Відповідачем обладнання, згідно умов Договору; сума неоплаченого товару склала 4 347 720 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 4 347 720 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена господарським судом.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за загальний період з 15.05.2020 по 12.11.2020 суму 49250 грн. 76 коп. - 3 % річних, за загальний період з травня 2020 по жовтень 2020 55065 грн. 15 коп. - втрат від інфляції.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України перевірені колегією суддів та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв`язку з порушенням умов Договору не суперечать нормам діючого законодавства України.

Таким чином, господарським судом правомірно стягнуто з Відповідача за загальний період з 15.05.2020 по 12.11.2020 суму 49 250 грн. 76 коп. - 3 % річних, та за загальний період з травня 2020 по жовтень 2020 втрати від інфляції в розмірі 55 065 грн. 15 коп.

Щодо витрат на правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

05.04.2021 від Позивача електронною поштою з ЕЦП надійшла заява про стягнення судових витрат та проведення судового розгляду за відсутності представника Позивача (вх. № 6838-08/21).

Примірник зазначеної заяви Позивача про стягнення судових витрат та проведення судового розгляду за відсутності представника Позивача від 05.04.2021 разом з копіями долучених до неї документів (Угоди про надання правової допомоги № 01-07/20 від 23.07.2020 та акту прийму-передачі наданих послуг від 02.04.2021) був наданий Відповідачу безпосередньо у судовому засіданні 05.04.2021.

Заявою від 05.04.2021 Позивач просив суд, зокрема, стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на правничу допомогу сумі 10 000,00 грн. В якості доказів, на підставі яких суд має встановити розмір витрат на правничу допомогу, до заяви Позивачем додані копії договору про надання правової допомоги та акту прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги.

За рішенням суду з Відповідача стягнуто заявлені Позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до рішення, розмір витрат на правничу допомогу, які Позивач мав сплатити у зв`язку з розглядом справи, був визначений судом на підставі доказів (договору та акту прийому-передачі наданих послуг), наданих заявою від 05.04.2021.

Відповідно до положень частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, копії доказів (крім речових доказів), які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відтак, оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов`язку та ненаправлення іншій стороні копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений відповідно до звичаїв ділового обороту належне відправлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрскої служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладення відповідно до Порядку надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17.

Пунктом 26 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 передбачено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і поставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у поштовому відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником.

Відповідна правова позиція, викладене в постанові Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 922/614/19.

Відповідно до частини 1, 2 статті 91 Господарського процесуального кодексу України:

1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Як зазначалося вище, Позивачем взагалі не надано доказів спрямування на адресу Відповідача заяви Позивача щодо відшкодування судових витрат, угоди про надання правової допомоги № 01-07/20 від 23.07.2020 та акту прийму-передачі наданих послуг від 02.04.2021.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовують доводи апеляційної скарги в частині недотримання Позивачем процесуальних вимог щодо спрямування на адресу відповідача доказів несення витрат на правову допомогу.

Колегією суддів враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 21.08.2019 у справі №922/2821/18, згідно з яким у випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документів іншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд, з огляду на положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодуванні витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання.

Місцевий господарський суд не врахував вищенаведені положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу другого частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Оскільки колегією суддів встановлено неможливість прийняття до уваги доказів, доданих Позивачем разом із заявою про стягнення з Відповідача витрат на послуги адвоката від 05.04.2021 (т.145-148), колегія суддів доходить висновку, що Позивачем не доведено належними і допустимими, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами обставини несення ним витрат на правничу допомогу, в зв`язку із чим, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" від 05.04.2021 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія визнає рішення місцевого господарського суду в частині витрат на професійну правничу допомогу таким, що підлягає скасуванню. Слід прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20 необхідно залишити без змін.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь Позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при розгляді апеляційної скарги покладаються на Відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20 - скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "СпецАтом" , м. Дніпро витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 05.04.2021 у справі №908/2997/20 - залишити без змін.

Судові витрати Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар за подачу апеляційної скарги покласти на заявника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16.08.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус