Рішення

від 08.04.2021 по справі 920/1197/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.04.2021 Справа № 920/1197/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1197/20 в порядку загального позовного провадження

за позовом: державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м.Херсон, пр. Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 01125695)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт 2015» (40007, м.Суми, вул. Лінійна, буд. 24, код ЄДРПОУ 39963551)

про стягнення 174 706 грн. 26 коп.

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) - Колесник Ю.В.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт 2015» , в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 174706 грн. 26 коп., з яких: 166 974 грн. 93 коп. основного боргу, 4582 грн. 58 коп. пені, 2003 грн. 13 коп. інфляційних нарахувань, 1145 грн. 62 коп. 3% річних, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 05.01.2021 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 05.01.2021 відкладено розгляд справи по суті на 04.02.2021.

04.02.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши про те, що позивачем неякісно виконані умови договору від 16.03.2020 № 22/1 про перевантаження імпортних вантажів, що призвело до понесення збитків відповідачем в сумі 241940,00 грн.

Ухвалою суду від 04.02.2021 постановлено розгляд справи № 920/1197/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначити підготовче засідання на 02.03.2021.

Ухвалою суду від 02.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2021.

Ухвалою суду від 16.03.2021 відкладено розгляд справи по суті на 08.04.2021.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Між державним підприємством Херсонський морський торговельний порт (підприємство - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Будсвіт 2015 (клієнт - відповідач) було укладено договір на перевантаження імпортних вантажів № 22Д від 16.03.2020.

Згідно з п.1.1. договору підприємство організовує і здійснює своїми силами і засобами за кошти клієнта навантажувально-розвантажувальні операції (робота) імпортних вантажів клієнта (вантаж), що слідують через підприємство, а також, за письмовою згодою сторін, забезпечує короткочасне накопичення суднових партій вантажу (на відкритих складах підприємства, плав`ємностях підприємства та/або клієнта) для подальшого відвантаження вантажу з підприємства на вагони та автотранспорт.

Пунктом 2.1. договору визначено, що послуги та види робіт, які надаються/виконуються підприємством клієнту в рамках даного договору, варіанти вантажних операцій, умови їх виконання, супутні послуги, їх вартість, обсяг таких робіт та інші умови стосовно вантажу окремої номенклатури зазначаються у додатках до цього договору та додаткових угод.

У відповідності до п. 3.2 договору підприємство здійснює, зокрема, перевантаження вантажів, власником яких є клієнт, в тому числі: організовує своєчасне розвантаження вантажів з суден і навантаження на вагони та автотранспорт власними силами та засобами згідно з діючими правилами і нормами, узгодженими в додатках до цього договору; забезпечує приймання і здавання вантажів, ведення обліку вантажів на підприємстві; здійснює приймання вантажу з суден згідно генерального акту; підприємство здійснює відвантаження вантажу на залізничні вагони, автотранспорт з оформленням приймально-здавальних актів; один примірник приймально-здавального акту видається клієнту під підпис.

Оформлені та підписані належно вповноваженою особою підприємства акти виконання робіт (надання послуг) направляються клієнту у відповідності з п.п. 5.3.3, 5.3.4 даного договору (п. 3.8 договору).

Розрахунки за послуги/роботи підприємства здійснюються згідно тарифів підприємства, вказаних у додатках до цього договору; розрахунки за роботи/послуги підприємства проводяться клієнтом шляхом здійснення попередньої та остаточної оплати робіт/послуг згідно рахунків підприємства. Остаточна оплата здійснюється за надані підприємством послуги/виконані роботи з урахуванням суми проведеної попередньої оплати.

Клієнт оплачує підприємству вартість робіт/послуг, які виконуються/надаються підприємством згідно умов цього договору по тарифам підприємства, вказаних в додатку до цього договору. Клієнт здійснює оплату банківської комісії за переведення коштів при розрахунках за послуги/роботи, що надаються/виконуються підприємством.

Нарахування платежів по розвантаженню/навантаженню суден підприємство здійснює по ставках згідно тарифів підприємства, або по комплексних ставках в доларах США, вказаних в додатках до цього договору з перерахуванням у гривні по курсу Національного Банку України на дату виставлення рахунку.

Клієнт здійснює попередню оплату послуг підприємства на підставі рахунку, який направляється клієнту на електронну адресу або по факсу, за перевантаження кожної суднової партії вантажу, зберігання та інші послуги, до підходу судна на підприємство під вантажні операції, по ставках, вказаних в додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною. На всі послуги/роботи підприємства, передбачені даним договором, нараховується ПДВ згідно чинного законодавства України (п.п. 5.1-5.2 договору).

Якщо рахунок та акти виконання робіт (наданих послуг) надаються клієнту (експедитору) підприємством під підпис - оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати отримання таких документів, а якщо документи відправляються поштою - то оплата здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з дати відправлення таких документів рекомендованим листом (пп. 5.3.4. договору).

Пунктом 4 додатку 2 до договору визначено, що сторонами погоджено час надходження вантажу: березень 2020 - грудень 2020 року.

Договір набирає чинності з дати підписання та діє по 31.12.2020 (п. 12.1. договору).

Пунктом 12.2. договору визначено, що його умови зберігають силу протягом усього строку дії цього договору, а в частині зобов`язань клієнта щодо сплати заборгованості та інших зобов`язань, пов`язаних зі знаходженням та зберіганням вантажу клієнта на підприємстві - до повного виконання таких зобов`язань.

Відповідно до п. 1.1. додатку № 1 до договору експедитором клієнта на підприємстві виступає ПП Вуд Транс , яким було направлено лист № 45 від 01.06.2020 з письмовою заявкою щодо прийняття судна SORMOVSKIY 121 під вивантаження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а саме: відповідно до пунктів 3.2.1, 3.2.2. договору здійснив на своїй території перевантаження вантажів, власником яких є клієнт, в тому числі організував своєчасне розвантаження вантажів з суден і навантаження на вагони та автотранспорт власними силами і засобами згідно з діючими правилами і нормами, узгодженими в додатках до цього договору, забезпечило приймання і здавання вантажів, ведення обліку вантажів на підприємстві, їх зберігання на складах.

Факт здійснення господарської операцій - перевантаження імпортного вантажу з судна m/v SORMOVSKIY 121 підтверджується наступними документами:

- генеральним актом (general statement) № 1 від 17.06.2020;

- вантажним маніфестом (cargo manifest) m/v SORMOVSKIY 121;

- актом-повідомленням № 1(statement-notice) від 17.06.2020;

- коносаментом (bill of lading) m/v SORMOVSKIY 121 № 1 від 15.06.2020;

- вантажною декларацією (cargo declaration) від 15.06.2020.

За виконані підприємством роботи, позивачем були виставлені рахунки № 2294 від 27.07.2020 на суму 31318,60 грн., № 2295 від 27.07.2020 на суму 21630,56 грн., № 2296 від 27.07.2020 на суму 11678,65 грн., № 2297 від 27.07.2020 на суму 60042,07 грн., № 2497 від 05.08.2020 на суму 8336,06 грн., № 2564 від 11.08.2020 на суму 4188,98 грн., № 2607 від 13.08.2020 на суму 928,88 грн., № 2630 від 17.08.2020 на суму 999,10 грн., № 2765 від 01.09.2020 на суму 5245,91 грн., № 2766 від 01.09.2020 на суму 12499,21 грн., № 2817 від 09.09.2020 на суму 18533,26 грн., № 2882 від 17.09.2020 на суму 3054,04 грн., № 2938 від 25.09.2020 на суму 720,00 грн., № 3015 від 05.10.2020 на суму 3074,10 грн. та відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акти виконання робіт (надання послуг), а саме: № 1846 від 17.07.2020, № 1253 від 17.07.2020, № 1847 від 18.07.2020, № 1254 від 18.07.2020, № 1848 від 19.07.2020, № 1255 від 19.07.2020, № 1849 від 21.07.2020, № 1256 від 21.07.2020, № 1389 від 31.07.2020, № 2038 від 31.07.2020, № 2103 від 05.08.2020, № 1457 від 05.08.2020, № 1473 від 08.08.2020, № 2124 від 08.08.2020, № 1493 від 13.08.2020, № 2149 від 13.08.2020, № 2266 від 21.08.2020, № 1594 від 21.08.2020, № 1595 від 29.08.2020, № 2267 від 29.08.2020, № 1640 від 04.09.2020, № 2309 від 04.09.2020, № 2351 від 14.09.2020, № 1663 від 14.09.2020, № 2384 від 14.09.2020, № 1735 від 02.10.2020, № 2436 від 02.10.2020.

Вищевказані акти виконаних робіт (надання послуг), акти здачі-прийняття робіт, рахунки були належним чином направлені на адресу відповідача та отримані останнім, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Акти виконання робіт (надання послуг), акти здачі-прийняття робіт №№ 1253 від 17.07.2020, 1847 від 18.07.2020, 1254 від 18.07.2020, 1848 від 19.07.2020, 1255 від 19.07.2020, 1849 від 21.07.2020, 1256 від 21.07.2020 є підписаними з боку відповідача.

Пунктом 4.14. договору визначено, що клієнт зобов`язаний підписувати надані підприємством акти виконання робіт (надання послуг), акти звірки, скріпити їх печаткою (у разі її наявності) та повернути по одному примірнику таких актів на адресу підприємства у строк протягом 10 (десяти) календарних днів з дати їх відправлення підприємством поштою або вручення представникові (експедитору) клієнта під підпис.

У випадку необґрунтованої відмови від підписання або неповернення підписаних актів виконання робіт (надання послуг) протягом строку, вказаного в даному пункті, вважається, що акти є погодженими сторонами та надані послуги/виконані роботи підлягають оплаті клієнтом.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, зауважень та пропозицій відносно зазначених вище актів виконання робіт (надання послуг) та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також рахунків на оплату не надходило, а отже відповідно до умов договору акти є погодженими сторонами та виконані роботи підлягають оплаті.

09.07.2020 відповідачем було здійснено перерахування у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3516, яким погашено попередню заборгованість та як наслідок спричинило переплату по його рахунку на суму 77504,06 грн., що відображається у виписці по рахунку контрагента.

Позивач зазначає, що решту послуг/робіт вартістю 166974,93 грн. (182249,46 грн. - 15274,49 грн.(наявна перерплата)) відповідачем не оплачено.

Викладені обаставини підтверджуються поданою позивачем випискою по рахунку станом на 31.10.2020.

Листом № 03-28/192 від 19.08.2020 ДП ХМТП повідомило відповідача про необхідність термінового погашення дебіторської заборгованості.

Проте кошти в сумі 166974,93 грн. відповідачем не сплачено.

Цивільним законодавством передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як установлено судом, правовідносини між державним підприємством Херсонський морський торговельний порт та товариством з обмеженою відповідальністю Будсвіт 2015 виникли на підставі укладеного між ними 16.03.2020 договору на перевантаження імпортних вантажів № 22Д.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за умовами договору про перевантаження імпортних вантажів № 22Д від 16.03.2020 щодо оплати вартості послуг, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 166974,93 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.3. договору за затримку оплати рахунків відповідачем позивач має право стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.

Пунктом 7.4. договору встановлено, що у разі прострочення платежів відповідачем позивач, відповідно до ст. 625 ЦК України, має право стягнути суму боргу з відповідача, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з суми простроченого платежу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 4582,58 грн. за період з 09.08.2020 по 13.11.2020 в сумі 3479,12 грн., з 20.08.2020 по 13.11.2020 в сумі 235,05 грн., з 28.08.2020 по 13.11.2020 в сумі 107,13 грн., з 29.08.2020 по 13.11.2020 в сумі 23,45 грн., з 30.08.2020 по 13.11.2020 в сумі 24,89 грн., з 17.09.2020 по 13.11.2020 в сумі 337,45 грн., з 25.09.2020 по 13.11.2020 в сумі 303,82 грн., з 02.10.2020 по 13.11.2020 в сумі 43,06 грн., з 22.10.2020 по 13.11.2020 в сумі 28,61 грн., 3% річних в сумі 1145,62 грн. за вказані періоди, інфляційні втрати в сумі 2003,13 грн. за період з 09.08.2020 по 13.11.2020, , з 20.08.2020 по 13.11.2020, з 28.08.2020 по 13.11.2020, з 29.08.2020 по 13.11.2020, з 30.08.2020 по 13.11.2020, з 17.09.2020 по 13.11.2020, з 25.09.2020 по 13.11.2020. Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено у відповідності до вимог законодавства та договору.

На спростування доводів і заперечень відповідача, що були надані ним у відзиві, суд зазначає, що позивачем за час розгляду справи були надані докази та документи, зокрема, генеральний акт, акт-повідомлення, коносамент, вантажну декларацію.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивачем було здійснено перевантаження імпортного вантажу, що підтверджується генеральним актом, актом-повідомленням, коносаментом, вантажною декларацією, та відповідно, судом встановлено, що відбувся факт отримання такого вантажу, заборгованість за послуги щодо якого і є наразі предметом розгляду даної справи, з боку товариства з обмеженою відповідальністю Будсвіт 2015 , що підтверджується направленими на адресу останнього актами виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, підписаними відповідачем без зауважень та пропозицій щодо вищевказаних актів, у зв`язку з чим судом не приймаються до уваги твердження та заперечення відповідача, оскільки вони повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та документами.

З урахуванням викладеного, судом не приймаються заперечення відповідача, оскільки судом встановлено виконання державним підприємством Херсонський морський торговельний порт послуг за умовами укладеного з відповідачем договору.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будсвіт 2015» (40007, м.Суми, вул. Лінійна, буд. 24, код ЄДРПОУ 39963551) на користь Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м.Херсон, пр. Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 01125695) 166974,93 (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 93 копійки) основного боргу, 4582,58 грн. (чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві гривні 58 копійок) пені, 2003,13 грн. (дві тисячі три гривні 13 копійок) інфляційних нарахувань, 1145,62 грн. (одна тисяча сто сорок п`ять гривень 62 копійки) 3% річних, 2620,60 грн. (дві тисячі шістсот двадцять гривень 60 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 15.04.2021.

Суддя В.В. Яковенко