КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

УХВАЛА

14 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/9026/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Кондратова І.Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України,

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя- Баранов Д.О.)

від 11.12.2019,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Майданевич А.Г., судді - Коротун О.М., Сулім В.В.)

від 10.03.2021,

у справі за позовом ОСОБА_1 ,

до 1) ОСОБА_2 , 2) Міністерства юстиції України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг

про визнання права власності, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 Міністерство юстиції України звернулось з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №910/9026/19 до суду касаційної інстанції разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційна скарга заявника не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав .

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 10.03.2021, повний текст постанови складено 15.03.2021, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 05.04.2021. Проте, касаційна скарга подана скаржником 09.04.2021, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

В касаційній скарзі Міністерство юстиції України зазначає, що повний текст постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №910/9026/19 був отриманий ним 20.03.2021, а отже касаційна скарга подана в строк, передбачений частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Однак, доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції до касаційної скарги скаржником не додано.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №910/9026/19 без руху з наданням заявнику строку для подання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції або наведення інших підстав для поновлення строку.

Крім того, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального пра-ва чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладе-ного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №910/9026/19, проте взагалі її не обґрунтовує.

Проте, суд зауважує, що скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Також касаційна скарга відповідача не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збо-ру визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у ві-дповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлено-го законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга по-дається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної зая-ви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для праце-здатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в по-зовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі №910/9026/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на корпоративні права в ТОВ АК Консалтинг , а саме, на частку в розмірі 6 390 000,00 грн, що становить 100% статутного капіталу ТОВ АК Консалтинг . Визнано протиправним і скасовано наказ Міністерства юстиції України №2416/5 від 20.07.2018 Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . Зобов`язано Міністерство юстиції України скасувати реєстраційні дії, пов`язані із скасуванням реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.09.2017 №10741050012058555 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та №10741070013058555 "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", вчинених на підставі наказу №2416/5 від 20.07.2018 "Про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №910/9026/19 рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 залишено без змін.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказані судові рішення в частині визнання протиправним і скасуванні наказу Міністерства юстиції України №2416/5 від 20.07.2018 та в частині зобов`язання Міністерства юстиції України скасувати реєстраційні дії, пов`язані із скасуванням реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.09.2017 №10741050012058555 "Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи" та №10741070013058555 "внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах", проведені державним реєстратором Київської філії комунального підприємства "Новозаводське" Мартенівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Примаком Дмитром Федоровичем стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "АК Консалтинг", вчинених на підставі наказу №2416/5 від 20.07.2018.

Враховуючи вимоги касаційної скарги, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7 684,00 грн (200 % від (1921,00 грн x 2 (2 немайнові вимоги)=3842,00 грн).

Проте, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судо-вого збору у сумі 7 684,00 грн.

Крім того, в порушення вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України, скаржником не додано до касаційної скарги доказів надсилання копії цієї скарги і доданих до неї документів з описом вкладення сторонам справи.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 у справі №910/9026/19 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3 . Роз`яснити Міністерству юстиції України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

І. Кондратова

Дата ухвалення рішення 14.04.2021
Оприлюднено 16.04.2021

Судовий реєстр по справі 910/9026/19

Проскрольте таблицю вліво →
Рішення Суд Форма
Ухвала від 14.06.2021 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Ухвала від 13.05.2021 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Ухвала від 19.04.2021 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Ухвала від 14.04.2021 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Постанова від 10.03.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 24.02.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 08.02.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 20.01.2021 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 21.12.2020 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Ухвала від 26.11.2020 Північний апеляційний господарський суд Господарське
Постанова від 05.11.2020 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Ухвала від 09.09.2020 Касаційний господарський суд Верховного Суду Господарське
Ухвала від 03.08.2020 Північний апеляційний господарський суд Господарське

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Стежити за справою 910/9026/19

Встановіть Опендатабот та підтвердіть підписку

Вайбер Телеграм

Опендатабот для телефону