Рішення

від 06.04.2021 по справі 260/775/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/775/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Марущак Г.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області - представник - не з`явився;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Підполозянська сільська рада Воловецького району Закарпатської області, Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" та Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства - представники - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника Онуфрія Дмитра Васильовича до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Підполозянська сільська рада Воловецького району Закарпатської області, Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" та Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в особі представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Підполозянська сільська рада Воловецького району Закарпатської області (89121, Закарпатська область, Воловецький район, с. Підполіззя, 59, код ЄДРПОУ 04349389), Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" (89100, Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Фабрична, 2, код ЄДРПОУ 22114566) та Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, код ЄДРПОУ 35231628), в якому просить суд: "1. Прийняти даний позов до розгляду в порядку спрощеного провадження; 2. Визнати протиправними дії Відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області у відмові відповідно до Наказу від 29.10.2019 року № 2761-СГ у наданні дозволу при розгляді клопотання від 16.09.2019 року та зобов`язати вчинити дії, у порядку, який передбачений ст. 118 Земельним Кодексом України, відповідно до поданого клопотання ОСОБА_1 від 16.09.2019, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області; 3. Зобов`язати Відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області подати звіт про виконання судового рішення; 4. Стягнути з Відповідача на мою користь суму судового збору".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року було залучено Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року було виправлено допущену в ухвалі Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року описку.

Розгляд даної справи неодноразово відкладався (оголошувалась перерва) у зв`язку з існуванням на те об`єктивних законодавчо встановлених підстав.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 березня 2019 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області. Однак відповідач наказом від 29 жовтня 2019 року № 2761-СГ неправомірно відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, вказавши, що дана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Вказану відмову суб`єкта владних повноважень вважає незаконною, а висновки такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, оскільки позивачем було надано всі необхідні документи для розгляду клопотання та прийняття відповідного рішення.

До Закарпатського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому автор просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку з тим, що при розгляді звернення позивача Головне управління Держгеокадастру діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 враховуючи всю надану інформацію та у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, керуючись частиною сьомою статті 118 ЗК України, Головним управлінням було прийнято відповідний обґрунтувавши відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою обумовлена тим що зазначена на картографічних матеріалах земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення. Отже, Головне управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшли письмові пояснення відповідно до яких Закарпатське ОУЛМГ вказало, що не є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення. Однак, з метою встановлення факту перебування спірної земельної ділянки в користуванні ДП "Воловецьке ЛГ", Закарпатське ОУЛМГ звернулося з листом від 04 лютого 2021 № 06- 14/187. Листом від 10 лютого 2021 року № 50 ДП "Воловецьке ЛГ" повідомило, що спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 га не перебуває на території лісгоспу. Таким чином, спірна земельна ділянка не перебуває в користуванні підприємств, що координуються Закарпатським ОУЛМГ зв`язку і чим рішення поданій справі не впливає на права та обов`язки Закарпатського ОУЛМГ. Водночас, не перебування даної земельної ділянки в користування ДП "Воловецьке ЛГ" не виключає можливого факту віднесення даної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування в користуванні інших лісокористувачів (територіальні громади, громадяни та юридичні особи). Зазначає, що рішення по даній справі не впливає на права та обов`язки Закарпатського ОУЛМГ.

11 червня 2020 року Закарпатським окружним адміністративного суду було надіслано до Підполозянської сільської ради запит з метою встановлення до яких земель (призначення) відноситься земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва (код цільового призначення згідно із класифікацією видів цільового призначення земель - 01.05) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області (а.с. 126).

Відповідно до листа голови Підполозянської сільської ради від 17 червня 2020 року № 91, на запит суду було повідомлено, що згідно картографічних матеріалів, які наявні в Підполозянській сільській раді відомості про земельну ділянку орієнтовною площею 0.1200 га, яка була намічена для відведення у власність ОСОБА_1 і розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області, відсутні (а.с. 140).

Інші учасники не скористалися своїм правом щодо подання письмових пояснень щодо позовної заяви.

Учасники справи у судове засідання не з`явився, хоча судом вживалися заходи щодо їх виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

06 квітня 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання від представника позивача, відповідно до якого останній просив розглянути справу без участі позивача та його представника за наявними матеріалами у справі (а.с.а.с. 230-232).

У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення, яке повернулося на адресу суду, відповідачем повістку про виклик до суду було отримано 21 березня 2021 року (а.с. 233).

20 травня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Підполозянська сільська рада Воловецького району Закарпатської області, відповідно до якого остання просила розглянути справу без участі представника Підполозянської сільської ради (а.с.а.с. 79, 80).

12 серпня 2020 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство", відповідно до якого остання просила розглянути справу без участі представника Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" (а.с.а.с. 151-154).

10 лютого 2021 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшли письмові пояснення відповідно до яких остання просила розглянути справу без участі представника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с.а.с. 215-217).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

А відтак, оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання та з урахуванням заяв учасників справи про розгляд справи без їх участі, неявка, зокрема, відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 11 березня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність орієнтовною площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області (а.с. 10).

До свого клопотання позивачем було додано викопіювання з плану землекористування на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; відповідь з ДП "Воловецьке лісове господарство"; інформацію з ДП "Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; копія паспорту та ідентифікаційного коду.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29 жовтня 2019 року № 2761-СГ позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (а.с. 8).

Листом від 10 квітня 2019 року № № Р-701/0-1617/0/18-19 позивача повідомлено про неможливість задоволення його клопотання у встановленому законом порядку, оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 відноситься до земель лісогосподарського призначення (а.с. 6).

Вважаючи таку відмову суб`єкта владних повноважень протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Згідно із статтею 3 частиною 1 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регулюється нормами глави 19 ЗК України.

Статтею 116 частиною 2 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Так, статтею 116 частиною 3 пунктом "в" ЗК України передбачене право громадян на безоплатну передачу земельних ділянок у їх власність шляхом одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статті 121 частини 1 пункту б) ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок реалізації права на безоплатну приватизацію земельних ділянок громадянами регламентується статтею 118 ЗК України.

Відповідно до статті 118 частини 6 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб надані статтею 122 частиною 4 ЗК України.

Таким чином, для отримання у власність спірної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивач звернувся у законодавчо встановленому порядку до уповноваженого на те органу.

Стаття 118 частина 7 ЗК України визначає порядок розгляду вищезазначених клопотань уповноваженим органом. Так, вказана законодавча норма передбачає, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Окрім того, стаття 118 частина 7 ЗК України встановлює, що виключною підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 10 квітня 2019 року № № Р-701/0-1617/0/18-19, відповідач повідомив про неможливість задоволення клопотання позивача у встановленому законом порядку у зв`язку тим, що земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 відноситься до земель лісогосподарського призначення (а.с. 6 ).

У відповідності до листа Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" від 31 травня 2019 року № 286 земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області не належить до земель державного лісового фонду (а.с. 9).

Відповідно до листа голови Підполозянської сільської ради від 17 червня 2020 року № 91, на запит суду було повідомлено, що згідно картографічних матеріалів, які наявні в Підполозянській сільській раді відомості про земельну ділянку орієнтовною площею 0.1200 га, яка була намічена для відведення у власність ОСОБА_1 і розташована за межами населеного пункту на території Підполозянської сільської ради, Воловецького району Закарпатської області, відсутні (а.с. 140).

Крім того, листом від 10 лютого 2021 року № 50 ДП "Воловецьке ЛГ" повідомило, що спірна земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 га не перебуває на території лісгоспу (а.с. 219).

Водночас, не перебування даної земельної ділянки в користування ДП "Воловецьке ЛГ" не виключає можливого факту віднесення даної ділянки до земель лісогосподарського призначення та перебування в користуванні інших лісокористувачів.

Суд звертає увагу, що виключна підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою встановлена статтею 118 частиною 7 ЗК України. Земельний кодекс має за своєю правовою природою вищу юридичну силу, у порівнянні з нормами інших підзаконних нормативно-правових актів, тому при прийнятті рішення стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачу слід керуватися положеннями Земельного кодексу.

Проте, суд наголошує, що відповідач не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Крім того, згідно із статтею 111 частинами 4, 5 Земельного кодексу України обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації.

Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

Відомості про обмеження у використанні земель зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічних обґрунтуваннях використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектах землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Відомості про такі обмеження вносяться до Державного земельного кадастру.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель лісогосподарського призначення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Судом також зауважується, що відсутні й докази, які свідчать, що бажана для позивача земельна ділянка є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної власності, яка законодавчо може бути використана для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до статті 118 частини 10 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення позивача не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу відповідно до клопотання від 16 вересня 2019 року, оформленої наказом від 29 жовтня 2019 року № 2761-СГ.

Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що вирішуючи питання про зобов`язання розглянути у встановленому законом порядку заяву позивача суд втручається у дискреційні повноваження суб`єктів владних повноважень з огляду на наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 частиною 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за встановленими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Однак, при винесенні оскаржуваного наказу відповідачем не встановлювалася відповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку та було відмовлено з інших підстав.

У відповідності до статті 245 частини 2 пункту 10, частини 4 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

А тому, у межах справи, що розглядається, виправити цю ситуацію шляхом зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення не можливо, оскільки питання, які необхідно перевірити для прийняття такого судового рішення не входять до предмету судової перевірки, що може призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

У зв`язку із чим, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 вересня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Тому суд вважає, що зобов`язуючи суб`єкт владних повноважень виконати свої безпосередні обов`язки в порядку, встановленому законом, не вказуючи при цьому, яке конкретно рішення необхідно прийняти, суд не втручається в дискреційні повноваження державного органу.

За правилами, встановленими статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до статті 77 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області не доведено правомірності відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

При цьому, відповідно до вимог статті 254 частини 4 КАС України, суд зобов`язує відповідача вирішити питання, щодо якого звернувся позивач з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно із статтею 139 частини 1 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір сплачений при зверненні до суду у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 139, 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Підполозянська сільська рада Воловецького району Закарпатської області (89121, Закарпатська область, Воловецький район, с. Підполіззя, 59, код ЄДРПОУ 04349389), Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" (89100, Закарпатська область, Воловецький район, смт. Воловець, вул. Фабрична, 2, код ЄДРПОУ 22114566) та Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 156, код ЄДРПОУ 35231628) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області щодо відмови у наданні дозволу відповідно до клопотання від 16 вересня 2019 року, оформленої наказом від 29 жовтня 2019 року № 2761-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 16 вересня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 06 квітня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 15 квітня 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко