Постанова

від 07.04.2021 по справі 520/9279/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 р.Справа № 520/9279/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська лісопромислова компанія", Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 20.10.20 року по справі № 520/9279/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська лісопромислова компанія"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа Харківська міська рада

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - відповідач), третя особа: Харківська міська рада з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо застосування сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 1,24 при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012 та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, із застосуванням сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 0,7346.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно завищено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рахунок збільшення сукупного коефіцієнта (Км3) при безпідставному застосуванні гранично встановленого максимуму показників локальних факторів.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо застосування сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 1,24 при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012. Скасовано витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2941 від 02.04.2020 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, із застосуванням сукупного коефіцієнту КмЗ (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 № 473/15, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, третьою особою - Харківською міською радою, подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не враховано всі обставини, що мають значення для справи, зокрема, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018 (складовою яких є спірна земельна ділянка) пройшла державну експертизу, про що було зроблено відповідний позитивний висновок від 05.12.2018 №3334-18.

Вважає, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки локального коефіцієнту, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони (Км3) у розмірі 1,24, не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, зокрема, не змінить фактичне значення коефіцієнта, що застосований під час здійснення нормативної грошової оцінки землі, оскільки правомірність застосування саме такого коефіцієнта перевіряється (підтверджується або спростовується) під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом.

Також, апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції стосовно того, що надаючи оскаржуваний витяг, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням всіх факторів, а не лише за автоматичними даними є безпідставним та не відповідає діючому законодавству, оскільки розрахунок значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок у місті Харкові здійснюється в автоматизованому режимі, що є використанням ГІС-технологій, а тому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не розраховує в ручному режимі та не впливає на значення зазначеного коефіцієнту.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з`ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд змінити рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а саме: зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, із застосуванням сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 0,7346.

Позивач вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог законним та обґрунтованим, прийнятим за правильного з`ясування дійсних фактичних обставин справи. Фактично, частина позовних вимог, у задоволенні якої судом відмовлено, стосується лише визначення чіткого розміру коефіцієнту, який має застосовуватись при наданні відповідачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача. Вважає, що використаний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача не забезпечує його ефективного поновлення, виключно задоволення позову у повному обсязі матиме наслідком ефективний судовий захист для позивача.

Крім того, зазначає, що відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог в частині визначення чіткого значення коефіцієнту Км3, який підлягає застосуванню при формуванні відповідачем нового витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, зумовлена тим, що, на думку суду, представник позивача, розраховуючи розмір спірного коефіцієнту, керувався показниками локальних факторів, які нормативно визначались Порядком 2006 року, який втратив чинність на дату формування оспорюваного витягу. Однак, враховуючи що земельна ділянка, якою користується позивач, не змінила жодних своїх просторових та комунікаційних характеристик, при незмінності нормативних вводних даних (Порядок 2006 року та Порядок 2016 року), значення коефіцієнтів локальних факторів у 2015 та у 2020 має бути однаковим, а отже формула розрахунку Км3, наведена представником позивача у позові, є обґрунтованою.

В апеляційній скарзі позивач також вказує на те, що суд першої інстанції необґрунтовано розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що призвело до неповного з`ясування обставин справи.

Відповідачем подано відзиви на апеляційні скарги, в яких він просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу третьої особи задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, на підставі якого позивач здійснює використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:006:0012, яка знаходиться за адресою м. Харків, вул. Чуваська, 8, для експлуатації та обслуговування належної позивачу нежитлової будівлі.

Пунктом 9 Договору визначено розмір орендної плати за земельну ділянку на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на дату укладення Договору складала 6680844 грн. (визначена на підставі витягу №473/15 від 23.03.2015 р.).

29.11.2019 р. позивач у порядку, передбаченому Законом України «Про оренду землі» , звернувся до Третьої особи із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі.

Як вказував позивач, на даний час питання укладення додаткової угоди знаходиться на розгляді третьої особи, а позивач продовжує використання землі зі сплатою належних платежів.

На підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати позивачем надано довідку від 19.03.2020, яка видана ГУ ДПС в Харківській області.

Харківською міською радою 03.07.2013 року прийнято рішення №1209/13, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, в якому визначено базову вартість одного квадратного метру земель міста Харкова та розміри коефіцієнтів Км2 та Км3. Вказане рішення було чинне на час формування Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №473/15 від 23.03.2015 р.

Харківською міською радою 27.02.2019 року прийнято рішення №1474/19, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, відповідно до якого оновлена нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року застосовується з 01.01.2020 року. При цьому, як вказував позивач, жодних показників та коефіцієнтів оприлюднено не було.

18.12.2019 року рішенням Харківської міської ради №1908/19 затверджено порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року та встановлено, що плата за землю на підставі оновленої нормативної грошової оцінки вводиться в дію з 01.01.2020 року, що є підставою для внесення змін до договорів оренди землі.

Для розрахунку орендної плати позивачем отримано витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2941 від 02.04.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012.

Як вказував позивач у позові, у зазначеному витязі неправомірно завищено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рахунок збільшення сукупного коефіцієнта (Км3), а збільшення сукупного коефіцієнту (Км3) здійснено за рахунок безпідставного застосування локальних коефіцієнтів на рівні максимальних граничних розмірів локальних коефіцієнтів визначених законодавчо.

Водночас, позивачем надано суду Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 № 473/15, який отримував позивач в 2015 році, з якого вбачається, що сукупний Коефіцієнт Км3 нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012 станом на 23.03.2015 року складав 0,81394, а станом на 02.04.2020 року такий складає 1,24, що тягне за собою суттєве збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Як вказував позивач, при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки локальні фактори та відповідні їм коефіцієнти не враховані, або враховані у значенні, що призводить до подальшого суттєвого завищення розміру орендної плати та зазначав, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки від №2941 від 02.04.2020 р. складено з порушенням вимог чинного законодавства, отже, такий не може слугувати підставою для визначення нового розміру орендної плати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 1,24 при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 р., оскільки формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому необґрунтованих розмірів коефіцієнтів, які порушують права позивача. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, із застосуванням сукупного коефіцієнту КмЗ (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 № 473/15, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

На виконання ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст.201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що оцінка землі є складовою ефективного використання земельних ресурсів держави, яка забезпечує встановлення платежів за землю.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України Про оцінку земель .

Частиною 1 ст.1 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Статтею 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Користування матеріалами Державного фонду документації із землеустрою здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 (далі по тексту - Порядок №489).

Згідно з розд. І Порядку №489 цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Відповідно до п.п. 1-3 розд. ІІ Порядку№489 в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою Цн= В х Нп/Нк х Кф х Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф- коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Пунктом 6 розд. ІІ Порядку№489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км= Км1 х Км2 х Км3, де Км1 - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.

Відповідно до п.8 розд. ІІ Порядку №489 у межах населеного пункту середня (базова) вартість одного квадратного метра земель диференціюється за економіко-планувальними зонами, які встановлюються на основі економічної оцінки території населеного пункту, з урахуванням таких факторів: неоднорідність функціонально-планувальних якостей території; доступність до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, масового відпочинку; рівень інженерного забезпечення та благоустрою території; рівень розвитку сфери обслуговування населення; екологічна якість території; привабливість середовища: різноманітність місць докладання праці, наявність історико-культурних та природних пам`яток тощо.

Згідно з п.10 розд. ІІ Порядку №489 значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів. Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.

Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку №489 визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Згідно з п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, вимоги до проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та допустимі значення застосовуваних коефіцієнтів визначаються на державному рівні.

Так, у вказаному додатку 7 встановлено значення локальних коефіцієнтів земельної ділянки, та відповідні дані витягу відносно наведених показників визначені, окрім одного, в числових граничних нормах максимуму та відповідають Порядку №489.

Посилання позивача у позові та у апеляційній скарзі на законність саме показників 2015 року, які визначені у витязі 2015 року судом також враховані, відповідні показники локальних коефіцієнтів знаходяться в межах, які встановлені Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів , що затверджений спільним Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11, який був чинним, на час затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. за рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 року № 1209/13.

Наразі затверджена, діє та введена в дію з 01.01.2020 року технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 р. за рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2019 року № 1474/19 та від 18.12.2019 року № 1908/19, коли чинним є Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, якому дані спірного витягу відповідають.

Позивач, серед іншого висловив незгоду з тим, що у спірному витязі відповідні показники визначені на рівні допустимого максимуму, з чим не погодився, оскільки земельна ділянка, якою користується позивач, знаходиться на периферії, без необхідної інфраструктури та просив, у зв`язку з зазначеним, про застосування коефіцієнтів на нижчому рівні, сукупність яких, на думку позивача, дає значення коефіцієнту Км3 на рівні 0,7346 та вказував, що у витязі 2015 року, виданого за Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 № 18/15/21/11 відповідні показники не були максимальними, тобто, враховані всі фактори.

Позивач вказував, що всі показники земельної ділянки залишились у 2020 році порівняно з 2015 роком без змін, така ділянка знаходиться на тій самій відстані від магістралей підвищеного містоформувального значення, у тій самі зоні пішохідної доступності тощо.

У позові позивач приводив розрахунок коефіцієнту Км3 на рівні 0,7346, про застосування якого подано вказаний позов та зазначав про застосування, при такому обчисленні коефіцієнтів локальних факторів у значенні 2015 року.

Крім того, позивач направляв до відповідача запити з метою встановлення обставин, чим саме керувався останній, визначаючи локальні фактори витягу на рівні максимуму, однак з матеріалів справи вбачається, що у відповідях на ці запити лише зазначено про використання ним засобів програмного забезпечення при формуванні спірного витягу.

Відповідач та третя особа вказували, що розрахунок значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки здійснюється в автоматизованому режимі, що є використанням ГІС-технологій, а тому відповідач не розраховує в ручному режимі та не впливає на значення коефіцієнту.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача та третьої особи щодо неможливості впливати на показники коефіцієнтів Км3 у зв`язку з наданням витягу із застосуванням програмного забезпечення в автоматизованому режимі, з огляду на наступне.

Згідно з п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі - Порядок №1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Відповідно до п.5 Порядку №1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Згідно з пп.1 п.6 Порядку №1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них).

Відповідно до п.10 розд. ІІ Порядку №489 значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці.

Таким чином, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який, у свою чергу входить до складу Держгеокадастру та його територіальних органів, що спростовує доводи відповідача про неможливість внесення до бази даних певних змін щодо території розташування земельної ділянки, які стосуються саме цієї земельної ділянки.

Отже, надаючи оскаржуваний витяг, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням всіх факторів, а не лише за автоматичними даними.

При цьому, формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 у справі №820/1804/16, від 19.03.2021 у справі № 820/456/17, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,24 при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 року, оскільки формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому необґрунтованих розмірів коефіцієнтів, які порушують права позивача.

Відповідачем не надано жодних обґрунтувань, чим він керувався, визначаючи при формуванні спірного витягу у 2020 році показників локальних факторів на рівні максимуму, при незмінності властивостей земельної ділянки, хоча, вчиняючи у 2015 році аналогічні дії, такий максимум не застосовував.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 11,24 при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, та скасування спірного витягу.

Доводи апеляційної скарги Харківської міської ради не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог. Жодних інших обґрунтувань та аргументів, які б доводили правомірність дій відповідача при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки в апеляційній скарзі не наведено. Суд зазначає, що доводи апеляційної скарги Харківської міської ради є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційній скаргзі наведено не було.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, із застосуванням сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 0,7346, колегія суддів зазначає, що вчинення дій щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки певного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Харківській області. Вказані дії є частиною процесу реалізації повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством, а саме повноважень щодо визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки наявність передумов для застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 0,7346 при формуванні витягу достовірно не встановлена, колегія суддів не вбачає за можливе зобов`язати відповідача видати позивачу новий витяг із застосуванням саме такого сукупного коефіцієнту Км3.

Беручи до уваги дискреційні повноваження відповідача на формування і видачу витягу на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати Товариству з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКА ЛІСОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012, із застосуванням сукупного коефіцієнту КмЗ (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 № 473/15, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 р. № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Доводи апеляційної скарги позивача про визначення належного коефіцієнту Км3 розміром 0,7346, розрахованого, у тому числі, на підставі тих показників локальних факторів, які нормативно визначались наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11, відхиляються колегією суддів, оскільки зазначений наказ, станом на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції порядку розгляду справи, а саме розгляд її в спрощеному провадженні, колегія суддів зазначає наступне.

У даній справі підставою виникнення спору стали дії відповідача щодо застосування сукупного коефіцієнту КмЗ розміром 1,24 при формуванні витягу №2941 від 02.04.2020 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0012.

Вказана справа, в силу п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, є справою незначної складності, не підпадає під ознаки, встановлені ч. 3 та 4 ст. 12 КАС України та ч.4 ст.257 КАС України, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість її розгляду у спрощеному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-українська лісопромислова компанія", Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року по справі № 520/9279/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 15.04.2021 року