Постанова

від 14.04.2021 по справі 520/16054/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 р.Справа № 520/16054/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Григорова А.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., м. Харків, повний текст складено 14.12.20 року по справі № 520/16054/2020

за позовом ОСОБА_1

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд"

про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд", в якому, з урахуванням уточненого позову, просить суд визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича від 27.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження, що винесена у ВП №63416056.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва. Вказує, що місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні №63416056 прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи. Стверджує, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 27.10.2020 року відсутні також будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця. Зауважує, що в рішенні суду першої інстанції відображено адресу місця реєстрації ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , однак судом необґрунтовано встановлено, що місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 . Зазначає, що 14.12.2020 року позивачем надавалася довідка АТ Альфа-Банк , в якій зазначено, що відкриття рахунків в банківській установі здійснено саме в Харківському відділенні №9 за адресою: м. Харків, пров. Вірменський, 2, однак ця обставина судом першої інстанції не прийнята до уваги. Вважає, що приватний виконавець Клименком Роман Васильович діяв всупереч своїх повноважень, Конституції та чинного законодавства України.

Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Клименко Роман Васильович подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 року без змін. Зазначає, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження. Оскільки до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича надійшов виконавчий документ - виконавчий напис №36028 від 08.09.2020 року, виданий приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., у якому зазначено, що боржник проживає (фактична адреса) у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувану, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. Зауважує, що на час вирішення даного судового спору виконавчий напис №36028 від 08.09.2020 року є чинним та таким, що позивачем не оскаржується. Також зазначає, що 26.10.2020 року до приватного виконавця звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія Аланд із заявою б/н від 21.10.2020 року про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №36028 від 08.09.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 11 579,84 гривень. У заяві про примусове виконання рішення стягувачем також зазначена інформація, яка вказана у виконавчому написі, а саме, що фактичним місцем проживання боржника - ОСОБА_1 , є АДРЕСА_2 . Вказує, що жодним нормативно-правовим актом, в тому числі Законом України Про виконавче провадження , Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Міністерством юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 (зі змінами) не передбачено обов`язку приватного виконавця проводити виконавчі дії, спрямовані на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в ухвалі від 25.01.2019 року у справі №511/1342/17, а також Першого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 09.06.2020 року у справі №200/4257/20-а. Стверджує, що у зв`язку із законним прийняттям приватним виконавцем виконавчого документа до виконання з урахуванням норми ст.24 Закону України Про виконавче провадження та правомірним винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №63416056, усі інші похідні постанови не підлягають скасуванню.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

За правилами ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст.287 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Учасники справи повідомлялися також на електронні адреси, які містяться а матеріалах справи.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Аланд звернулось до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича із заявою № 20101189 від 21.10.2020 року про примусове виконання рішення, яку зареєстровано відповідачем 26.10.2020 року.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що заявник просив відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем №36028 від 08.09.2020 року, про стягнення заборгованості з боржника, яким є ОСОБА_1 , коштів у розмірі 11579,84 грн., звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без перевірки його майнового стану, за місцем проживання (перебування) Боржника.

Судом встановлено, що у наданому стягувачем до виконання виконавчому написі №36028 від 08.09.2020 року, вчиненому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, зазначено, що місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича від 27.10.2020 року відкрито виконавче провадження №63416056 з примусового виконання виконавчого напису №36028 від 08.09.2020 року, Боржником у виконавчому провадженні №63416056 визначено ОСОБА_1 .

У день відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клименком Романом Васильовичем було подано запит до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників-юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи.

На вказаний запит ДФС України відповідачу направлено відповідь, що містить перелік рахунків боржника, відкритих у АТ АЛЬФА-БАНК , адреса реєстрації - 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, та АТ КБ ПРИВАТБАНК , адреса реєстрації - 01001, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д. Вказана відповідь міститься в матеріалах виконавчого провадження.

Не погодившись із правомірністю постанови від 27.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження, що винесена у ВП №63416056, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що з урахуванням наявності у позивача станом на день відкриття виконавчого провадження грошових коштів, які згідно положень 177, 179 Цивільного кодексу України є майном, на рахунках у АТ Альфа-Банк та АТ КБ ПРИВАТБАНК , місцезнаходження яких зареєстровано в м. Києві, приватним виконавцем фактично не порушено правила підвідомчості, з огляду на що суд не вбачає підстав для скасування спірної постанови про відкриття виконавчого провадження з підстав порушення підвідомчості.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» .

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VІІІ) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 6 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст. 24 Закону № 1404-VІІІ.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VІІІ і Закон № 1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

За приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Положеннями ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Положення наведених вище норм свідчать про те, що саме на виконавця покладено обов`язок встановити, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.

Судовим розглядом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту позивача серії МК 446064, виданого Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області 19.02.1997 року, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21, 22). Відомостей про зміну місця реєстрації паспорт не містить.

При цьому, відповідно до наявної в матеріалах справи копії виконавчого напису №36028 від 08.09.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., адреса реєстрації позивача зазначена: АДРЕСА_1 , а адреса проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 59).

Колегія суддів зауважує, що ані відповідачем - приватним виконавцем, ані третьою особою не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника - АДРЕСА_2 , з урахуванням того, що згідно наданих позивачем доказів, місцем реєстрації боржника є: АДРЕСА_1 , і по даний час.

Наведене свідчить про те, що приватний виконавець Клименко Роман Васильович при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчився з достовірних джерел про місце проживання позивача.

Наявні матеріали справи не містять доказів щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначене твердження спростовується копією паспорту позивача.

Надані стягувачем документи не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису, що свідчить про те, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою в м. Києві.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, є помилковим, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).

Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.

Враховуючи, що зазначені в оскаржуваній постанові місце проживання боржника (м. Київ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивача у м. Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов`язаний скористатися правом, наданим ч.5 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» , та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.

Стосовно посилання відповідача на те, що у виконавчому написі №36028 від 08.09.2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, то суд апеляційної інстанції не бере такі доводи до уваги, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, відповідач у відзиві на позов вказує, що у виконавчому написі нотаріуса зазначено дві адреси : місце проживання боржника (м. Київ) та фактичне місце реєстрації боржника ( АДРЕСА_1 ). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять документів, які б об`єктивно підтверджувати адресу місця перебування позивача: АДРЕСА_2 .

Вказана у виконавчому написі інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем. При цьому в документі визначена офіційна адреса реєстрації боржника.

Таким чином, вказана у виконавчому написі та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку колегії суддів, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для штучної зміни виконавчого округу.

Колегія суддів при вирішенні спірних правовідносин враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2021 р. у справі № 160/12729/19, де суд зазначив, що з положень Закону № 1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08.04.2020 року. Також Верховний Суд зазначив, що за статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 9, статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пунктом 1 розділом ІІ Інструкції № 512/5 відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов`язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві.

Крім того, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 31.03.2021 р. у справі №380/7750/20, де суд зазначив, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. За описаної вище ситуації визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон № 1404-VIII пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зазначена третьою особою в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Також, колегія суддів зазначає, що приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює свою діяльність та відомості, щодо якої внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив про наявність у позивача станом на день відкриття виконавчого провадження грошових коштів на рахунках у АТ Альфа-Банк та АТ КБ ПРИВАТБАНК , місцезнаходження яких зареєстровано в м. Києві, тому дійшов висновку, що приватним виконавцем фактично не порушено правила підвідомчості, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 24 Закону N 1404-VIII суд, при наданні правової оцінки постанові про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем, повинен встановити не лише місцезнаходження боржника, а й місцезнаходження його майна.

Також, колегія суддів наголошує, що в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону N 1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.

З матеріалів справи вбачається, що Банк (стягувач), звертаючись із заявою про примусове стягнення до приватних виконавців, не вказав, що позивач має банківські рахунки у м. Києві, не вказав їх та в яких банках вони відкриті, жодних документів, що підтверджують наявність конкретних банківських рахунків у м. Києві до вказаної заяви не додано. Матеріали справи містять лише документи про здійснення відповідної перевірки приватним виконавцем після відкриття виконавчого провадження.

Отже, приватний виконавець на момент відкриття виконавчого провадження володів лише інформацією щодо місцезнаходження боржника, яке не належить до його виконавчого округу.

Відповідачем не доведено та з матеріалами справи не встановлено, що на дату прийняття оспорюваної постанови у приватного виконавця були відомості про наявність у боржника коштів на рахунках у банках, що розташовані у м. Києві.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність законних підстав у приватного виконавця приймати до виконання спірний виконавчий напис за місцезнаходженням майна боржника. На момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володів конкретною інформацією щодо наявності у боржника банківських рахунків у місті Києві та щодо наявності грошових коштів на цих рахунках у банківській установі міста Києва, а тому відповідачем порушено вимоги щодо територіальної діяльності з відкриття виконавчого провадження.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 06 квітня 2021 року у справі № 640/25005/19.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність належного обґрунтування правомірності винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ВП №63416056 від 27.10.2020 року та прийняття виконавчого документу не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, і не за місцезнаходженням його майна - грошових кошів.

Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Роман Васильович здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у м. Харкові.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 25.06.2019р. у справі № 826/7969/16.

На підставі цього, колегія суддів дійшла висновку, що постанова приватного виконавця Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63416056 від 27.10.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на ухвалу Верховного Суду від 25.01.2019 року у цивільній справі № 511/1342/17 є не обґрунтованими, оскільки це судове рішення не є постановою в розумінні ст. 242 КАС України.

Крім того, колегія суддів вказує, що позиція Верховного Суду, що висловлена у даній ухвалі, стосується правовідносин у цивільній справі. У той час як даний спір виник у площині адміністративних правовідносин.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на правову позицію Першого апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 09.06.2020 року у справі №200/4257/20-а, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАС України).

З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини, зазначена третьою особою в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Однак, приватним виконавцем Клименком Романом Васильовичем не доведено, що останній при відкритті виконавчого провадження діяв в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом №1404-VІІІ.

Доводи відповідача щодо правомірності відкриття виконавчого провадження з урахуванням вищенаведеного є помилковими, відповідно помилкові доводи і щодо правомірності наступних виконавчих дій.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 ст. 139 КАС України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1903571933.1 від 13.11.2020 року (а.с. 6), а також за подання апеляційної скарги на судове рішення - в розмірі 1620,00 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1953447089.1 (а.с. 137).

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову, то слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 840,80 грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1620,00 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 по справі № 520/16054/2020 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження ВП №63416056 від 27.10.2020 року.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 840,80грн. та за подачу апеляційної скарги в розмірі 1620,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) А.М. Григоров Н.С. Бартош