Постанова

від 14.04.2021 по справі 280/8346/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8346/20

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в адміністративній справі №280/8346/20 (головуючий суддя першої інстанції - Батрак І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація) про визнання протиправним та скасування запису про право власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 16.11.2020 року (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради (третя особа - Запорізька обласна державна адміністрація), в якому з урахуванням уточнень просила визнати протиправним та скасувати запис про право власності №32916775 від 16.08.2019 року на земельну ділянку за кадастровим номером 2321586800:02:003:0057, площею 1,1000 га за Запорізькою обласною державною адміністрацією.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2321586800:02:003:0057 проведена відповідальною особою Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради з порушенням Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, всупереч Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та норм Земельного кодексу України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року

закрито провадження в адміністративній справі №280/8346/20. Цією ж ухвалою роз`яснено, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що в записі про право власності, який оскаржується, не вірно зазначено цільове призначення земельної ділянки, яка зареєстрована за Запорізькою обласною державною адміністрацією. Позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду України та Верховного суду по аналогічним справам, вважає, що даний спір належить розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено ту обставину, що питання стосовно її цивільного права на спірну земельну ділянку вже вирішено постановою Запорізького апеляційного суду. На думку позивача, належним способом захисту її права або інтересу в даному випадку є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування). Таким чином, враховуючи те, що державним реєстратором були недотримані вимоги законодавства України при проведенні державної реєстрації права власності, вважає, що позовна вимога про застосування такого способу захисту порушеного права, як скасування запису від 16.08.2019 року за №32916775 про проведення державної реєстрації права власності за Запорізькою обласною державною адміністрацією, є обґрунтованою та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Позивач в апеляційній скарзі клопотання про розгляд справи за її участі не заявила.

Інші учасники справи клопотань про розгляд справи за їх участю не подали.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21.07.2016 року у справі №31/4026/13 витребувано у ОСОБА_1 . У власність держави земельну ділянку за кадастровим номером 2321586800:02:003:0057 площею 1,1000 га.

На підставі вказаного рішення державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради здійснено реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, згідно якого власником є Держава Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації (номер запису 32916775 від 16.08.2019 року).

Згідно тексту адміністративного позову ОСОБА_1 просить скасувати зазначений вище запис про право власності на земельну ділянку.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на земельну ділянку має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача іншою особою, за якою на даний час зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивач. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1, пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Колегія суддів звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника.

Саме таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №826/14433/16, від 17.04.2018 року у справі № 815/6956/15, від 29.05.2018 року у справі № 826/19487/14 та від 06.06.2018 року у справі №804/3509/17.

Правовий висновок стосовно того, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно - правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним чітко визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, що права та свободи, які не є індивідуально вираженими, не підлягають судовому захисту в порядку адміністративного судочинства, і відсутність порушеного права саме оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень є підставою для відмови у відкритті провадження у справі згідно із пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року у справі № П/9901/370/18.

Крім того, як зазначалось вище, позивачем оскаржується реєстрація (запис про реєстрацію) права власності на земельну ділянку за іншою особою - Державою Україна в особі Запорізької обласної державної адміністрації, проведена за заявою саме цієїх особи, а не позивача.

Вказане виключає наявність індівідуальних публічно - правових відносин позивача з відповідачем.

Постановами Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, від 28.11.2018 року у справі №490/5986/17, від 06.11.2019 року у справі №826/3051/18 визначено, що спір про скасування дій та рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим і залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства, спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує його законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації нею аналогічного права на це ж майно, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

Враховуючи вищевикладене, у контексті обставин цієї справи та нормативного регулювання правовідносин, що склалися між учасниками спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на даний спір не поширюється юрисдикція адміністративного суду, що виключає розгляд цієї справи за правилами КАС України, з чим погоджується колегія суддів.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 10.12.2013 року у справі №21-358а13, та постанови Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №545/808/17, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у вказаних справах предметом спору були рішення органу місцевого самоврядування щодо надання позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою, що не є спором про право.

Стосовно посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №360/2334/17, колегія суддів зазначає, що саме й цій справі Верховний Суд погодився із постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2018 року, якою закрито провадження у справі за вимогами позивача щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншим особам, оскільки вказаний спір не стосується відносин позивача та суб`єкта владних повноважень, а відтак для позивача не є публічно - правовим.

За правовим висновком Великої Палати Верхового Суду, який викладений у постанові від 30.05.2018 року у справі № 826/9417/16 якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За правилами Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (статті 19 ЦПК).

Отже, беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в адміністративній справі №280/8346/20 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року в адміністративній справі №280/8346/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак