ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
24 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/5895/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В.,
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
секретар судового засідання Яовенко О.М.
за участю представника позивача - Кравченка С.І.,
представника відповідача - Смикової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року (головуючий суддя Прасов О.О.)
в адміністративній справі №280/5895/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробництво сучасних меблів" до відповідача Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ Виробництво сучасних меблів звернувся 28.08.2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020:
- №0006910402, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додано вартість в сумі 99 597грн. та застосовано штраф в сумі 24 899,25 грн.;
- №00069210402, яким позивачу встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 201 700 грн.
Позов мотивований тим, що позивач вважає що перевірка здійснена з порушенням вимог податкового законодавства, а тому прийняті на підставі перевірки податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов`язань є незаконними. Позивач вважає, шо податковим органом в порушення п.44.6, п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України не враховано документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності позивача та подані підприємством із запереченнями на Акт перевірки. За змістом Акту перевірки, підставою висновків про порушення податкового законодавства стало посилання контролюючих органів про те, що позивач (як покупець) отримав комплекс споруд та будівель, обладнання від постачальника ТДВ Мелітопольмеблі , які у подальшому не були використані для ведення господарської діяльності. Але такий висновок є помилковим, оскільки 01.10.2018 позивач та ТДВ Мелітопольмеблі уклали Договір оренди нежитлових приміщень, на термін до 30.03.2020 з орендною платою в розмірі 10 000грн. за квартал. Укладення та виконання Договору оренди підтверджується передавальними Актами та Актами наданих послуг, які наявні на підприємстві. Здача в оренду майна є одним із видів господарської діяльності, яка передбачена законодавством. За таких обставин посилання в Акті перевірки на невикористання в господарській діяльності придбаного майна є безпідставним та суперечить первинним документам. Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, позивач 26.07.2020 придбав у ТДВ Мелітопольмеблі технологічне обладнання, яке також тимчасово передано в оренду ТДВ Мелітопольмеблі з нарахуванням орендної плати. В Акті перевірки здійснено посилання на відповідний Договір оренди від 26.07.2020, але знову ж таки проігноровано, що оренда є господарською діяльність, що визначає незаконність висновків Акту перевірки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07.08.2020:
- №0006920402, яким позивачу визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 201700 грн.;
- №0006910402, яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 99597 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 24 899 грн. 25 коп.
- стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4892 грн. 95 коп.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що в ході розгляду справи встановлена ділова мета позивача за господарськими операціями з контрагентом ТДВ Мелітопольмеблі , документально підтверджено формування позивачем податкових зобов`язань по операціям з цим контрагентом у період, що перевірявся.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції скасувати, та в задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що Направлення від 23.06.2020 за №556, №557 та копію наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 18.06.2020 за №1107 вручено під розписку 24.06.2020 директору ТОВ Виробництво сучасних меблів - Гаврилову Юрію Васильовичу. Перевірку проведено з відома та в присутності директора Товариства Виробництво сучасних меблів . Перевіркою встановлено, що ТОВ Виробництво сучасних меблів (як покупцем) отримав комплекс споруд та будівель, обладнання від постачальника ТДВ Мелітопольмеблі , які у подальшому не були використані для ведення господарської діяльності.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те, що після придбання майна позивач у перехідний період здав майно в тимчасову оренду, оскільки до почату здійснення господарської діяльності майно потрібно було зберігати та утримувати. При цьому позивач отримував оренду плату. Зазначає, що тимчасове не використання основного засобу не є підставою для застосування п. 198.5 ст. 189 ПКУ. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних періодах.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.
В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні, викладеним в відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24.06.2020 по 30.06.2020 та з 01.07.2020 по 02.07.2020 контролюючим органом проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства Виробництво сучасних меблів з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2020 року.
За результатами цієї перевірки складено Акт №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020, яким встановлено порушення норм податкового законодавства (а.с.18-38).
На підставі висновку Акту перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020:
- №0006920402, яким позивачу визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 201700 грн. за декларацією №9111189235, поданою за звітний період квітень 2020 року та зареєстровану у контролюючому органі 20.05.2020 (а.с.13-14);
- №0006910402, яким позивачу визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 99597 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 24899,25 грн. за декларацією №9111189235, поданою за звітний період квітень 2020 року та зареєстровану у контролюючому органі 20.05.2020 (а.с.15-16).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, норми Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України позивач веде облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.
В Акті перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 зазначено про порушення пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПКУ, щодо розумної економічної причини.
Підпунктом 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Також у Висновку Акту перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 зазначено:
- про порушення підпункту 14.1.36 статті 14 ПКУ:
Підпунктом 14.1.36 статті 14 ПКУ визначено, що 14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
- про порушення п.198.5 статті 198 ПКУ:
Зокрема, пп. 98.5. статті 198 ПКУ встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
- про порушення підпункту 199.1 статті 199 ПКУ:
В силу пп. 199.1 статті 199 ПКУ зазначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
- про порушення підпунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПКУ:
Підпунктом 200.1 статті 200 ПКУ визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Підпунктом 200.4. статті 200 ПКУ визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.
Згідно акту перевірки зазначено, що перевіркою позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за декларацією №9111189235, поданою за звітний період квітень 2020 року (декларація №9111189235 зареєстрована у контролюючому органі 20.05.2020), встановлені порушення вищезазначених норм податкового законодавства в декларації з ПДВ за квітень 2020р. (а.с. 106-110), що призвело до:
- завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) (р.20.2.1) на суму 99597грн.;
- завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) на суму 201700 грн. (а.с. 38).
На підставі висновку Акту перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 прийняті податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020
- №0006920402, яким визначено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму 201700 грн. (а.с.13-14);
- №0006910402, яким визначено завищення бюджетного відшкодування на суму 99597грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 24899,25 грн. (а.с.15-16).
В акті перевірки також зазначено, що видами діяльності позивача є (а.с. 22-23):
- 46.65 Оптова торгівля офісними меблями,
- 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах,
- 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі,
- 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям,
- 31.02 Виробництво кухонних меблів
Основний вид діяльності позивача:
- 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.
Відповідач також в акті перевірки зазначає, що позивач фактично займається лише наданням послуг з оренди обладнання в незначних обсягах.
Матеріалами справи підтверджується, що 06.08.2018 між ТОВ Виробництво сучасних меблів (покупець) та ТДВ Мелітопольмеблі (продавець) укладено Договір купівлі-продажу комплексу будівель та споруд, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Тимченко М.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2267 (а.с. 182-185).
Аналіз вказаного договору, який посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Тимченко М.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2267 - не дає підстав для сумніву про здійснення між вказаними сторонами купівлі-продажу комплексу будівель та споруд.
Згідно п.1 вказаного Договору продавець передає у власність покупця належний йому на праві приватної власності комплекс будівель та споруд за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Сагайдачного гетьмана (вулиця Фрунзе), будинок 118 (далі об`єкт нерухомого майна), а покупець приймає об`єкт нерухомого майна за певну грошову суму.
Пунктом 6 Договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 06.08.2018 визначено, що продаж об`єкта нерухомого майна за домовленістю сторін вчинюється за 1500000 грн., з відстрочкою платежу до 28.12.2019, з можливістю проводити розрахунки окремими частинами (траншами).
Матеріали справи містять первинні документи, пов`язані з Договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 06.08.2018:
- Передавальний акт згідно Договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 06.08.2018 (а.с. 186-187);
- Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 08.08.2018 (а.с. 189-191);
- Видаткову накладну від 06.08.2018 за №ЛНА-000003 на суму 1500000 грн., у тому числі ПДВ 250000 грн. (а.с. 193);
- Прибуткову накладну від 06.08.2018 за №ПН-0000001 на суму 1500000 грн., у тому числі ПДВ 250000 грн. (а.с. 194);
- Акт введення в експлуатацію основних засобів, затверджений 06.08.2018 директором ТОВ Виробництво сучасних меблів (а.с. 201-202);
- Податкову накладну від 06.08.2018 за №21 на суму 1500000 грн., у тому числі ПДВ 250000 грн. (а.с. 192);
- Платіжні доручення (а.с. 195-200):
- від 20.12.2018 за №6 на суму 250000 грн.,
- від 27.12.2018 за №7 на суму 250000 грн.,
- від 25.02.2019 за №8 на суму 250000 грн.,
- від 06.03.2019 за №9 на суму 250000 грн.,
- від 25.10.2018 за №4 на суму 250000 грн.,
- від 15.11.2018 за №5 на суму 250000 грн.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції досліджені документи дають підстави для висновку про здійснення позивачем господарської діяльності в межах правовідносин з ТДВ Мелітопольмеблі .
Також, матеріалами справи підтверджується, що 26.07.2019 між ТДВ Мелітопольмеблі (продавець) та ТОВ Виробництво сучасних меблів (покупець) укладено Договір купівлі-продажу основних засобів за №1 (а.с. 203).
Згідно з п.1 Договору від 26.07.2019 продавець продає, а покупець купує такі основні засоби:
1) Барабан для шліфування гнутих деталей;
2) Гідравлічна вайма САМАМ Э1/РМ;
3) Механізм для обертання верстата Balestrini;
4) Станок BALESTRINI PICO;
5) Фрезерний верстат Nikmann T 1002S,
на загальну вартість 311983,62 грн., у тому числі ПДВ 51997,27 грн.
Матеріали справи містять первинні документи, пов`язані з Договором купівлі-продажу основних засобів від 26.07.2019 за №1 (а.с. 205-212):
- Додаток №1 до Договору купівлі-продажу основних засобів від 26.07.2019 за №1;
- Передавальний акт згідно Договору купівлі-продажу основних засобів №1 від 26.07.2019;
- Видаткову накладну від 26.07.2019 за №ЛНА-000015 на суму 311983,62 грн., у тому числі ПДВ 51997,27 грн.;
- Прибуткову накладну від 26.07.2019 за №ПН-0000001 на суму 311983,62 грн., у тому числі ПДВ 51997,27 грн.;
- Акт введення в експлуатацію основних засобів, затверджений 26.07.2019 директором ТОВ Виробництво сучасних меблів ;
- Податкову накладну від 23.07.2019 за №65 на суму 311983,62 грн., у тому числі ПДВ 51997,27 грн.;
- Платіжне доручення від 23.07.2019 за №12 на суму 311983,62 грн.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції досліджені документи дають підстави для висновку про здійснення позивачем господарської діяльності в межах правовідносин з ТДВ Мелітопольмеблі .
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2018 між ТОВ Виробництво сучасних меблів (орендодавець) та ТДВ Мелітопольмеблі (орендар) укладено Договір оренди нежитлових приміщень (а.с. 50-52).
При цьому, пунктом 1 Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018 року, встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майновий комплекс: комплекс будівель та споруд, розташований за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, вулиця Гетьмана Сагайдачного, будинок 118, перелік майна наведено в додатку до цього Договору (надалі іменується орендоване майно ). Стан об`єкта оренди задовільний. Недоліки об`єкта оренди відсутні. Майно надається в оренду для здійснення господарської діяльності.
Зокрема, Договір оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018 діє з 01.10.2018 по 31.03.2020. Строк оренди за цим Договором становить один рік та шість місяців.
Даючи оцінку вказаному договору, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 1 ст.793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.
Згідно з ч.2 ст.793 Цивільного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Отже, нормами цивільного законодавства встановлено, що договір найму будівлі строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому, Договір оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018 укладений на строк один рік та шість місяців, тому відсутні підстави для висновку що сторонами договору порушені вищезазначені норми.
Матеріали справи містять первинні документи, пов`язані з Договором оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018 (а.с. 53- 64):
- Передавальний акт №1 від 01.10.2018 згідно Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Передавальний акт №1 від 31.03.2020 згідно Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Акт №1 від 31.12.2018 наданих послуг по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Акт №2 від 31.03.2019 наданих послуг по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Акт №3 від 30.06.2019 наданих послуг по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Акт №4 від 30.09.2019 наданих послуг по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Акт №5 від 31.12.2019 наданих послуг по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018;
- Акт №6 від 31.03.2020 наданих послуг по Договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції досліджені документи дають підстави для висновку про здійснення позивачем господарської діяльності в межах правовідносин з ТДВ Мелітопольмеблі .
Крім того, 26.07.2019 між ТОВ Виробництво сучасних меблів (орендодавець) та ТДВ Мелітопольмеблі (орендар) укладено Договір оренди (а.с. 214-217).
Згідно п.1 Договору оренди від 26.07.2019 року орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування майно, визначене у цьому Договорі, строком з 26 липня 2019р. до 31 грудня 2025р., а також сплачувати орендодавцеві плату за користування названим майном.
Матеріали справи містять Додаток №1 до Договору оренди від 26.07.2019, згідно якого заначено найменування майна, рік випуску, вартість та ПДВ (а.с. 218).
Аналіз вказаних документів свідчать про наявність ділової мети у ТОВ Виробництво сучасних меблів та ТДВ Мелітопольмеблі та наміру одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження в ході розгляду справи доводів відповідача про порушення позивачем норм підпункту 14.1.231 п.14.1 та підпункту 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України.
Також, матеріали справи містять:
- Додаткову угоду №1 від 30.09.2018 до Договору позички від 06.08.2018;
- Передавальний акт №1 від 06.08.2018 згідно Договору позички від 06.08.2018;
- Передавальний акт №2 від 30.09.2018 згідно Договору позички від 06.08.2018;
- Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік;
- Фінансову звітність малого підприємства за 2019 рік;
- Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2018 рік;
- Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2019 рік;
- Податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2020 року з Додатками №2, №3, №4, №5 (а.с. 106, 107-110, 227);
- Податкові накладні від 31.03.2020 за №1, від 31.12.2019 за №4, від 30.09.2019 за №3, від 31.12.2018 за №1, від 28.06.2019 за №2 з Квитанціями (а.с. 219-224);
- Акти звірки взаєморозрахунків (а.с. 225-226).
При цьому, аналіз вказаних документів у сукупності з вищезазначеними документами не дають підстав для висновку про відсутність у ТОВ Виробництво сучасних меблів ділової мети та наміру одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності з контрагентом ТДВ Мелітопольмеблі , та порушення позивачем вимог п.198.5 ст. 198 ПКУ.
Зокрема, в Акті перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 не зазначено про наявність порушень Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №892/4185, при здійсненні позивачем обліку операцій з наведеним в Акті перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 контрагентом.
Водночас, матеріали справи не містять доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених позивачем з контрагентом, які зазначені в Акті перевірки від 09.07.2020 року №143/08-01-04-02/39768383.
Доказів реалізації відповідачем повноважень, передбачених пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо визнання вищезазначених правочинів недійсними, матеріали справи також не містять.
Також, доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності за здійснення операцій з контрагентом, матеріали справи також не містять.
Матеріали справи також не містять доказів відсутності змін в активах позивача за його операціями з контрагентом.
При цьому, відповідачем не ставиться під сумнів наявність у позивача майна, що було придбано у його контрагента та потім було передано йому ж в оренду.
Зокрема таку господарську поведінку позивач пояснює ти, що суб`єкт господарювання не може здійснити в один день і купівлю-продаж комплексу і вивезти з цього засоби виробництва, тобто для здійснення таких дій потрібен певний час, що і стало підставою для укладення вищезазначених договорів.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції такі дії суб`єктів господарювання є цілком логічними, не викликають сумнів та відповідають нормам цивільного та господарського законодавства України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що здача в оренду майна є одним із видів господарської діяльності, яка передбачена законодавством.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Відповідачем не надано до суду доказів проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача (в порядку п.73.3, п.73.5 ст.73 ПКУ, Порядку проведення контролюючими органами зустрічних звірок , затверджених 27.12.2010 постановою Кабінету Міністрів України №1232); не надано доказів з`ясування обставин здійснення господарських операцій щодо купівлі-продажу та оренди майна.
При цьому, доказів не можливості провести зустрічну звірку з контрагентом позивача відповідач також не надав до суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність інформації про основні засоби, нарахування амортизації у Фінансовому звіті суб`єкта малого підприємництва за 2018 рік та Фінансовій звітності малого підприємства за 2019 рік не свідчить про не правильне відображення позивачем його господарських операцій з контрагентом, у податковій звітності по податку на додану вартість за квітень 2020 року.
Не можуть свідчити також про не правильне відображення позивачем його господарських операцій з контрагентом у податковій звітності по податку на додану вартість за квітень 2020 року й Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2018 рік та Податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2019 рік.
Водночас, платник податків (позивач) не повинен нести відповідальність за порушення норм податкового законодавства контрагентом при відсутності у платника податків (позивача) умислу на вчинення таких дій.
Слід зазначити, що наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при здійсненні господарських операцій з контрагентом, матеріалами справи не доводиться.
Аналогічна правова позиція викладена і у п.38 рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), а саме: … коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .
Аналіз матеріалів справи дають підстави для висновку, що викладені в Акті перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 зауваження не впливають на фактичний зміст та результат вчинених господарських операцій позивача з контрагентом.
З урахуванням приписів ч.1, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.1.2, п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, докази, що містяться у матеріалах справи, у сукупності підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентом, своїх зобов`язань та реальне здійснення господарських операцій між позивачем (ТОВ Виробництво сучасних меблів ) та його контрагентом ТДВ Мелітопольмеблі , наявність ділової мети.
Так, надані до суду первинні документи, регістри бухгалтерського обліку та фінансової звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів - підтверджують використання позивачем придбаного майна у подальшій своїй господарській діяльності, підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.
Отже, документально підтверджується формування позивачем податкових зобов`язань по операціям з контрагентом, за період, оподаткування якого становить предмет спору у даній справі.
При цьому, матеріали справи не місять підтверджень (т.т. відповідачем не доведено), що контрагента позивача знято з реєстрації як юридичну особу або у нього анульоване Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість на день складання первинних документів за операціями з позивачем. Тобто, відповідачем не спростовано, що позивачем та його контрагентом складені первинні документи за реально здійсненими господарськими операціями, які призвели до фактичного руху активів позивача.
Водночас, відповідачем не надано належної оцінки витратам позивача, які підтверджуються наявними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Наведені вище докази, обставини справи, спростовують порушення, які зазначені в Акті перевірки №143/08-01-04-02/39768383 від 09.07.2020 (пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.5 ст.198 та п.199.1 ст.199, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПКУ).
За відсутності порушень податкового законодавства відсутніми є і підстави до вжиття заходів щодо застосування штрафних санкцій.
Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 07.08.2020 за №0006920402, №0006910402 підлягають скасуванню.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними відповідачем та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2020 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили 24.03.2021 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 24.03.2021.
В повному обсязі постанова виготовлена 31.03.2021.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2021 |
Оприлюднено | 19.04.2021 |
Номер документу | 96280269 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Прасов Олександр Олександрович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Прасов Олександр Олександрович
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Дурасова Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні