Постанова

від 14.04.2021 по справі 380/2515/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2515/20 пров. № А/857/2944/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Обрізка І.М., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія електромагнітних інновацій до Головного управління ДПС у Львівській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення сум бюджетного відшкодування та пені,

суддя у І інстанції Москаль Р.М.,

час ухвалення рішення 15 год 09 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 31 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Лабораторія електромагнітних інновацій (далі - ТОВ ЛЕМІ ) звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому після уточнення та об`єднання своїх вимог з аналогічними позовними вимогами у справах № 380/2494/20 та № 380/2495/20 просило стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі - ГУ ДКС) на свою користь:

заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що підлягає бюджетному відшкодуванню, за лютий 2015 року у розмірі 54000 грн згідно з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2015 року від 20 березня 2015 року;

пеню у розмірі 21277,70 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 01 січня 2019 року по 25 березня 2020 року;

заборгованість бюджету із відшкодування ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, за лютий 2017 року у розмірі 83333,34 грн згідно з податковою декларацією з ПДВ за лютий 2017 року від 20 березня 2017 року;

пеню в розмірі 54529,81 грн, нараховану на суму такої заборгованості за період з 05 квітня 2018 року по 25 березня 2020 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 380/2515/20 позов було задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що заявлені позивачем до бюджетного відшкодування сума ПДВ є узгодженими. Протягом визначеного статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) строку не відшкодована з незалежних від платника податків причин і відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 ПК утворилась заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, за несвоєчасну виплату якої позивач вправі нарахувати пеню. Відповідач власний варіант розрахунку пені не надав, наданий позивачем розрахунок не спростував.

Відповідач ГУ ДПС у апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ ЛЕМІ відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовувало тим, що неможливість фактичного бюджетного відшкодування спірних сум ПДВ пов`язана із тим, що чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру. Оскільки формування та ведення Тимчасового реєстру проводиться на центральному рівні, то про фактичне включення ТОВ ЛЕМІ у Тимчасовий реєстр та відшкодування ПДВ згідно з Тимчасового реєстру необхідно звертатись до Державної податкової служби України (далі - ДПС). У ГУ ДПС відсутні технічні можливості відшкодувати ТОВ ЛЕМІ суми ПДВ. Невжиття заходів органом ДПС щодо внесення суми ПДВ до Тимчасового Реєстру, заявленої до відшкодування, спричинене законодавчою неврегульованістю, що вказує на відсутність протиправності таких дій та їх наслідків.

Представник ГУ ДПС у ході апеляційного розгляду підтримала подану апеляційну скаргу доводами, аналогічними до тих, що зазначені у її тексті. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ ЛЕМІ відмовити.

Представник ТОВ ЛЕМІ , у судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечила обґрунтованість апеляційних вимог та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник ГУ ДКС, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду повторно не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, ТОВ ЛЕМІ 17 липня 2008 року зареєстроване платником ПДВ (свідоцтво №100128956 від 17 липня 2008 року).

20 березня 2015 року ТОВ ЛЕМІ подало до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС податкову декларацію з ПДВ за лютий 2015 року разом із додатком № 4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету .

ДПІ у Франківському районі м. Львова провела документальну виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ ЛЕМІ бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2015 року, за наслідками якої винесла податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) № 0005041501 від 15 червня 2015 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 84000 грн.

ТОВ ЛЕМІ оскаржило вказане рішення контролюючого органу до адміністративного суду і рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі № 813/4566/15, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2018 року, позов ТОВ ЛЕМІ було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС №0005041501 від 15 червня 2015 року у частині зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 54 000 грн та нарахування штрафної санкції у сумі 27000 грн.

20 березня 2017 року ТОВ ЛЕМІ подало до ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС податкову декларацію з ПДВ за лютий 2017 року разом із додатком №4 заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) .

ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС провела камеральну перевірку правомірності нарахування ТОВ ЛЕМІ бюджетного відшкодування за лютий 2017 року і за її наслідками ГУ ДФС винесло ППР №0001091201 від 19 квітня 2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 83333,34 грн та застосовано штрафні санкції у сумі 20833,34 грн.

ТОВ ЛЕМІ оскаржило вказане рішення контролюючого органу до адміністративного суду і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року у справі № 813/2519/17, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, позов ТОВ ЛЕМІ було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДФС №0001091201 від 19 квітня 2017 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 83333,34,00 грн та нараховано штрафні санкції у сумі 20833,34 грн.

13 квітня 2019 року листом №13/04-1 та 26 квітня 2019 року листом №26/04-1 ТОВ ЛЕМІ звернулось до Франківського відділення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС із заявою щодо бюджетного відшкодування ПДВ у зв`язку з її узгодженням, а 03 липня 2019 року позивачем скеровано повторну заяву щодо бюджетного відшкодування.

ГУ ДФС листом від 14 травня 2019 року № 24962/10/12.2-13 у відповідь на звернення ТОВ ЛЕМІ :

1) підтвердило наявність в інтегрованій картці платника податків переплати по деклараціях з ПДВ №9044790561 від 20 березня 2015 року у сумі 54000 грн та №9045156081 від 20 березня 2017 року у сумі 83333,34 грн;

2) повідомило про неможливість бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 83333,34 грн у зв`язку із наявністю технічних ускладнень у роботі програмного забезпечення та про направлення запиту до ДФС для виправлення помилок інформаційної системи Податковий блок ;

2) повідомило, що по сумах ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року не проведено відшкодування з бюджету, формується Тимчасовий реєстр. При цьому вказало, що неможливість фактичного бюджетного відшкодування таких сум ПДВ пов`язана з тим, що чинним законодавством не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та структури такого реєстру. Оскільки формування та ведення Тимчасового реєстру проводиться на центральному рівні, то ТОВ ЛЕМІ необхідно звертатись до ДФС.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

За правилами підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регламентовано приписами статті 200 ПК.

Таку, пунктом 200.1 статті 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.4 статті 200 ПК встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1 .3 статті 200 -1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Як свідчать матеріали справи, право ТОВ ЛЕМІ на відшкодування спірних сум ПДВ підтверджене судовими рішеннями у справах № 813/4566/15 та № 813/2519/17 та контролюючим органом фактично не заперечується, а суть публічно-правового спору, що розглядається, на стадії апеляційного перегляду зводиться до правомірності обраного позивачем способу захисту вказаного права, з яким погодився суд першої інстанції.

При цьому апеляційний суд вважає, що в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд першої інстанції слушно врахував правову позицію висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, відповідно до якої відшкодування ПДВ органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 39 від 17 січня 2011 року не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ означає, що такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податків до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків. Податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ протягом визначеного законодавством строку, а тому заявник (платник податку) має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту. Податковий орган, не забезпечивши платнику податків відшкодування суми бюджетного відшкодування ПДВ на його рахунок, порушує його право мирно володіти майном, гарантоване статтею Першого протоколу до Конвенції;

- спосіб захисту порушеного права з точки зору статті 13 Конвенції повинен бути ефективним.

Не дотримано контролюючим органом і зміненого порядку здійснення бюджетного відшкодування, який встановлено Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України №1797-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2017 року та більше не передбачав надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Тому стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС заборгованості державного бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості за період прострочення, на переконання апеляційного суду, є правильним способом порушеного права позивача.

Наведений позивачем розрахунок сума пені контролюючим органом не був спростований ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду.

Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 380/2515/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді І. М. Обрізко Р. П. Сеник Постанова у повному обсязі складена 15 квітня 2021 року.