Рішення

від 14.04.2021 по справі 409/313/21

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №409/313/21

Пров.№2-а/409/15/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2021 року смт.Білокуракине

БІЛОКУРАКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі головуючого судді Титова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Малик А.М.

за участю представників сторін:

позивача - адвоката Заїки В.К.,

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білокуракинського районного суду Луганської області адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ,

до Головного управління Держгеокадастру у Луганській області,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорі на стороні відповідача - Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталій Ігоревич,

про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорі на стороні відповідача - Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталій Ігоревич (далі за текстом - інспектор), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати складені інспектором Тіліверко В.І. постанови:

- про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 року №20-ДК/0019По/08/01/-21,

- про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 року №20-ДК/0020По/08/01/-21,

- про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 року №20-ДК/0021По/08/01/-21,

- про закриття справи та передання справи прокурору Луганської області від 08.02.2021 року №20-ДК/0022По/08/01/-21.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, на вчинення якого його притягнуто до відповідальності оскаржуваними постановами, оскільки позивач не використовує земельну ділянку, а лише представляє інтереси СФГ Гринько на підставі довіреності, при цьому, у даному випадку відсутній склад правопорушення, передбаченого вищевказаною нормою КУпАП, оскільки відсутній факт самовільного використання земельної ділянки, оскільки СФГ Гринько використовує земельні ділянки на підставі державного акту на постійне користування землею, виданого засновнику СФГ.

Відповідач проти доводів позивача заперечує, вказує, що в ході проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства було встановлено, що земельні ділянки, що стали об`єктами перевірок, мають ознаки аграрної обробки перебувають у постійному користуванні ОСОБА_2 - засновника СФГ Гринько , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після його смерті головою СФГ є ОСОБА_4 . СФГ Гринько в особі позивача продовжує використовувати земельні ділянки. Встановити місцезнаходження голови СФГ Гринько - ОСОБА_4, на момент перевірки не виявилось можливим, а представником СФГ Гринько (позивачем у справі) не надано документального підтвердження приналежності ОСОБА_2 як засновнику фермерського господарства Державного акту на право постійного користування землею. За викладеного, підстав для задоволення позовних вимог, на думку відповідача, відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи своїм правом на участь в судовому засіданні не скористались, своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ЛГ №2030000534 від 04.09.1996 року ОСОБА_2 , на підставі рішення голови районної державної адміністрації ради народних депутатів Білокуракинського району Луганської області від 30.03.1996 №110, для ведення сільського (фермерського) господарства передано в постійне користування земельну ділянку, площею 61,859 га, що розташована на території земель Білокуракинської селищної ради народних депутатів.

19.01.1995 року зареєстровано Селянське (фермерське) господарство Гринько (ідентифікаційний код юридичної особи - 21805498), засновником якого став ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 15.01.2015 до виконання обов`язків голови СФГ Гринько приступив ОСОБА_4 .

21.01.2021 року, 22.01.2021 року, 27.01.2021 року, 29.01.2021 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталієм Ігоревичем проведена планова перевірка дотримання вимог земельного законодавства наступних земельних ділянок:

площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075),

площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076),

площею 11,6268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077),

прощею 28,3072 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078).

На наслідками проведеної перевірки земельної ділянки площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075) інспектором 08.02.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення №19-ДК/0019П/07/01/-21 та того ж дня - 08.02.2021 року, складено постанову про накладення адміністративного стягнення №19-ДК/0019По/08/01/-21, якою позивача - ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

В постанові про накладення адміністративного стягнення інспектор вказує, що земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЛГ №2030000534 від 04.09.1996 року. Після смерті засновника СФГ Гринько - ОСОБА_2 , головою СФГ, згідно наказу від 15.01.2015 став ОСОБА_4 , встановити місцезнаходження якого на момент перевірки не виявилось можливим.

В ході перевірки встановлено, що земельні ділянки фактично використовуються СФГ Гринько в особі позивача у справі - ОСОБА_1 , в той же час, рішень органами державної влади або органами місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування СФГ Гринько не приймалось, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 79, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 Земельного кодексу України, за що статтею 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

За наслідками проведеної перевірки земельної ділянки площею 6,2268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0075) інспектором 08.02.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення №19-ДК/0019П/07/01/-21 та того ж дня - 08.02.2021 року, складено постанову про накладення адміністративного стягнення №19-ДК/0019По/08/01/-21, якою позивача - ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

В постанові про накладення адміністративного стягнення інспектор вказує, що земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЛГ №2030000534 від 04.09.1996 року. Після смерті засновника СФГ Гринько - ОСОБА_2 , головою СФГ, згідно наказу від 15.01.2015 став ОСОБА_4 , встановити місцезнаходження якого на момент перевірки не виявилось можливим.

В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка фактично використовуються СФГ Гринько в особі позивача у справі - ОСОБА_1 , в той же час, рішень органами державної влади або органами місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування СФГ Гринько не приймалось, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 79, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 Земельного кодексу України, за що статтею 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

За наслідками проведеної перевірки земельної ділянки площею 11,5690 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0076) інспектором 08.02.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення №20-ДК/0020П/07/01/-21 та того ж дня - 08.02.2021 року, складено постанову про накладення адміністративного стягнення №20-ДК/0020По/08/01/-21, якою позивача - ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

В постанові про накладення адміністративного стягнення інспектор вказує, що земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЛГ №2030000534 від 04.09.1996 року. Після смерті засновника СФГ Гринько - ОСОБА_2 , головою СФГ, згідно наказу від 15.01.2015 став ОСОБА_4 , встановити місцезнаходження якого на момент перевірки не виявилось можливим.

В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка фактично використовуються СФГ Гринько в особі позивача у справі - ОСОБА_1 , в той же час, рішень органами державної влади або органами місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування СФГ Гринько не приймалось, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 79, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 Земельного кодексу України, за що статтею 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

За наслідками проведеної перевірки земельної ділянки площею 11,6268 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0077) інспектором 08.02.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення №21-ДК/0021П/07/01/-21 та того ж дня - 08.02.2021 року, складено постанову про накладення адміністративного стягнення №21-ДК/0021По/08/01/-21, якою позивача - ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн.

В постанові про накладення адміністративного стягнення інспектор вказує, що земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЛГ №2030000534 від 04.09.1996 року. Після смерті засновника СФГ Гринько - ОСОБА_2 , головою СФГ, згідно наказу від 15.01.2015 став ОСОБА_4 , встановити місцезнаходження якого на момент перевірки не виявилось можливим.

В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка фактично використовуються СФГ Гринько в особі позивача у справі - ОСОБА_1 , в той же час, рішень органами державної влади або органами місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування СФГ Гринько не приймалось, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 79, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 Земельного кодексу України, за що статтею 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

За наслідками проведеної перевірки земельної ділянки площею 28,3072 га (кадастровий номер 4420955100:02:001:0078) інспектором 08.02.2021 року складено протокол про адміністративне правопорушення №22-ДК/0022П/07/01/-21 та того ж дня - 08.02.2021 року, складено постанову про закриття справи №22-ДК/0022По/08/01/-21, якою справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 передано прокурора Луганської області, оскільки правопорушення містить ознаки кримінального правопорушення а саме - завдано значна шкода у розмірі 148 551,74 грн.

В постанові про закриття адміністративного стягнення інспектор вказує, що земельна ділянка перебуває на праві постійного користування у ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЛГ №2030000534 від 04.09.1996 року. Після смерті засновника СФГ Гринько - ОСОБА_2 , головою СФГ, згідно наказу від 15.01.2015 став ОСОБА_4 , встановити місцезнаходження якого на момент перевірки не виявилось можливим.

В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка фактично використовуються СФГ Гринько в особі позивача у справі - ОСОБА_1 , в той же час, рішень органами державної влади або органами місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування СФГ Гринько не приймалось, тобто має місце самовільне зайняття земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. 79, ч. 1 ст. 116 та ст. 125 Земельного кодексу України, за що статтею 53-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.

Позивач вважає вищезазначені постанови інспектора про притягнення його до адміністративної відповідальності та про закриття про адміністративне правопорушення незаконними, у зв`язку з чим він звернувся до суду із позовом у даній адміністративній справі.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами частин 1 та 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому, за положеннями частин 2, 3 та 4 статті 256 КУпАП, протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

З правового аналізу вищевказаних норм КУпАП вбачається, що складенню протоколу про адміністративне правопорушення) передує виявлення особи, яка вчинила правопорушення, після чого, уповноважена на це посадова особа, у строк не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту такого виявлення, складає протокол, при цьому, обов`язково роз`яснюючи особі, що притягається до адміністративної відповідальності, її права і обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, особі надається права подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, після чого протокол підписується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

КУпАП передбачає єдине виключення, за якого протокол може не бути підписаним особою, яка притягається до адміністративної відповідальності - це випадок відмови такої особи від підписання протоколу. У такому випадку, про ці обставини здійснюється відповідний запис.

Таким чином, за вищевказаними положеннями КУпАП, присутність особи, що притягається до адміністративної відповідальності під час складання протоколу про адміністративне правопорушення - є обов`язковою, оскільки виконати вищенаведені імперативні вимоги КУпАП щодо ознайомлення особи з її правами та обов`язками при складанні протоколу, вимоги про реалізацію права особи на надання пояснень і зауважень до протоколу, вимоги про підписання особою протоколу та вимоги про наданні особі другого примірнику протоколу неможливо виконати без присутності такої особи.

Тобто, законодавцем чітко зазначено обов`язковість присутності при складенні протоколу тієї особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якій роз`яснюються її права і обов`язки, та вручається копія протоколу.

Проте, у даному випадку, протоколи про адміністративне правопорушення №19-ДК/0019П/07/01/-21, №20-ДК/0020П/07/01/-21, №21-ДК/0021П/07/01/-21, №22-ДК/0022П/07/01/-21 складені з порушенням вищевказаних норм чинного законодавства.

Так, відповідно до положень частини 2 статті 4 та частини 3 статті 21 Закону України Про фермерське господарство , голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. За порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності, голова фермерського господарства несе відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, у разі встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки фермерським господарством - є голова такого фермерського господарства.

В той же час, у даному випадку інспектором місцезнаходження голови СФГ Гринько - Гринька Андрія Івановича не встановлено, а складено вищезгадані протоколи про адміністративне правопорушення стосовно позивача у справі - представника СФГ Гринько - Гринько Тетяни Миколаївни.

При цьому, протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 також складені інспектором за відсутності останньої, протоколи неї не підписані, відмітки про відмову останньої від підписання протоколів - відсутні. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є належним суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП.

В матеріалах справи (а.с. 36) міститься довіреність, якою СФГ Гринько в особі ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_1 представляти інтереси СФГ Гринько з усіма необхідними повноваженнями, зокрема, в усіх органах державної влади та місцевого самоврядування з наданням права на ведення переговорів, підпису та одержання документів та інше.

В той же час, відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом;

Згідно частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З правового аналізу вищевказаних норм права вбачається, що до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення може бути притягнута виключно особа, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 є головою або членом СФГ Гринько , а отже в силу вищевказаних приписів Закону України Про фермерське господарство несе відповідальність за діяльність такого фермерського господарства або ж того, шо позивач у справі безпосередньо використовувала земельні ділянки.

Факт того, що ОСОБА_1 уповноважена представляти СФГ Гринько у відносинах з державними органами влади, не свідчить про те, що вона є суб`єктом адміністративного правопорушення, оскільки, як було зазначено вище, до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного стягнення може бути притягнута виключно особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, а не її представник за дорученням.

Таким чином, інспектором було невірно визначено суб`єкта адміністративних правопорушень.

Крім того, інспектором, при складанні протоколів про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушено вимоги частин 2, 3 та 4 статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - при складанні протоколу, особі, що притягається до адміністративної відповідальності не були роз`яснені її права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, протокол такою особою не підписано, цій особі не надано можливості надати заперечення та пояснення до протоколу.

В подальшому, на наслідками розгляду вищезазначених протоколів про адміністративне правопорушення від 08.02.2021 року №19-ДК/0019П/07/01/-21, №20-ДК/0020П/07/01/-21, №21-ДК/0021П/07/01/-21, №22-ДК/0022П/07/01/-21, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверком Віталієм Ігоревичем, складено стосовно позивача у справі - ОСОБА_1 постанови:

- про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 року №20-ДК/0019По/08/01/-21,

- про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 року №20-ДК/0020По/08/01/-21,

- про накладення адміністративного стягнення від 08.02.2021 року №20-ДК/0021По/08/01/-21,

- про закриття справи та передання справи прокурору Луганської області від 08.02.2021 року №20-ДК/0022По/08/01/-21.

Вищевказані постанови, так само як і протоколи про адміністративне правопорушення від 08.02.2021 року №19-ДК/0019П/07/01/-21, №20-ДК/0020П/07/01/-21, №21-ДК/0021П/07/01/-21, №22-ДК/0022П/07/01/-21 складені інспектором року без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (розписки про отримання копії постанов або ж докази направлення копії постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи відстуні). При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач належним чином повідомляв позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено інспектором з порушенням вимог статті 268 КУпАП, згідно з положеннями якої, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

При цьому, протоколи про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративних стягнень за закриття справи про адміністративні правопорушення складені інспектором щодо позивача у справі в один і той же день, що порушує право позивача на захист та суперечить позиції Конституційного Суду України у рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року, який заборонив розгляд справи про адміністративне правопорушення одразу після складання протоколу, вказавши, що складання протоколу та постанови - це дві різні стадії адміністративного провадження, між яким має бути часовий інтервал. Одночасне винесення протоколу, а потім відразу і постанови є порушенням норм КУпАП, прав громадян, а тому такі штрафи не можуть вважатися законними.

Крім того, як було встановлено вище, суб`єктом правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, у разі встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки фермерським господарством - є голова такого фермерського господарства, а тому, в ході розгляду справи, інспектором не було вірно визначено суб`єкта адміністративних правопорушень.

Також, суд звертає увагу на наступні обставини справи, які свідчать про відсутність події адміністративного правопорушення.

Так, правова позиція відповідача, викладена ним у відзиві на позовну заяву та правова позиція третьої особи, викладена інспектором у протоколах про адміністративне правопорушення, постановах про закриття адміністративної справи та про накладення адміністративного стягнення, полягає в тому, що оскільки засновник СФГ Гринько - ОСОБА_2 , якому земельна ділянка надавалась в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства помер, то право СФГ Гринько після смерті його засновника на користування земельною ділянкою припинилось, а тому - використання фермерським господарством земель, переданих йому його засновником після смерті засновника - є самовільним використанням земель та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП.

Однак, така правова позиція відповідача та третьої особи суперечить вимогам чинного законодавства та судовій практиці Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС).

Так, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Чинне земельне законодавство обмежує коло суб`єктів, які можуть використовувати на праві постійного користування земельні ділянки державної та комунальної власності, до числа яких входять, приміром, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації, релігійні організації України тощо.

Натомість відповідно до законодавства, що було чинним до 1 січня 2002 р., право постійного користування земельними ділянками могли набувати й інші суб`єкти, зокрема громадяни для ведення селянського (фермерського) господарства (далі - СФГ). Оскільки після державної реєстрації такі господарства набували прав юридичної особи, поставали питання щодо суб`єкта права постійного користування земельною ділянкою після державної реєстрації СФГ, про припинення (або ж збереження) такого права за СФГ після смерті засновника господарства-фізичної особи, якій відповідна земельна ділянка надавалася в постійне користування, а звідси - й про можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою спадкоємцями померлого. Відповіді на ці питання надано останньою практикою ВП ВС.

У постанові від 23 червня 2020 р. у справі №922/989/18 (провадження №12-205гс19) ВП ВС зазначила, що відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у редакції від 13 березня 1992 р.), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення СФГ, особистого підсобного господарства. Йдеться про те, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення СФГ надавалась особі не як громадянину України, а як спеціальному суб`єктові - голові створюваного СФГ.

Законодавством одержання земельної ділянки було передбачене як обов`язкова умова для набуття правосуб`єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого фермерського господарства.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації такого господарства. Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва. Звідси надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

При цьому ВП ВС дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації СФГ (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як СФГ (фермерського господарства). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина-засновника СФГ, відсутня.

У разі смерті громадянина-засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Враховуючи вищевикладені правові позиції Великої Палати Верховного Суду, суд відхиляє доводи відповідача у справі про те, що право користування земельною ділянкою у СФГ Гринько припинилося зі смертю його засновника - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За викладених обставин, факт користування СФГ Гринько земельними ділянками, які входять до земельної ділянки, переданої у постійне користування засновнику фермерського господарства, з огляду на вищевикладені висновки Великої Палати Верховного Суду, не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП, а саме - самовільне зайняття земельної ділянки.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що положеннями частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених вище обставин, Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверком Віталієм Ігоревичемне не було дотримано порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення, порушено вимоги, які передбачені положеннями КУпАП щодо процедури розгляду такої справи та забезпечення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що має наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення, який не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, а також винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності в порушення вимог 268 КУпАП без участі у розгляді справи такої особи та/або його уповноваженого представника, з порушенням права на захист та без врахування думки та позиції особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та наявних у цієї особи доказів.

Такий розгляд справи про адміністративне правопорушення грубо порушує визначені у статті 268 КУпАП права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також суперечить вимогам статті 19 Конституції України, якою передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, у даному випадку інспектором протоколи про адміністративне правопорушення та відповідні постанови складено на особу, яка не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 КУпАП та за обставин, які не утворюють склад вказаного адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, незважаючи на зазначені приписи, відповідачем та третьою особою доводів позивача не спростовано.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідач та третя особи не надали суду переконливих доказів правомірності винесення оскаржуваних постанов, суд вважає, що такі постанови підлягають скасуванню як неправомірні, а справи про адміністративне правопорушення - закриттю.

Що стосується вимог про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн, сума якого підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у справі.

Керуючисьст.ст.2, 8, 9, 72-77, 90, 134, 139, 241- 246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталія Ігоревича №20-ДК/0019По/08/01/-21 від 08.02.2021 про притягнення громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталія Ігоревича №20-ДК/0020По/08/01/-21 08.02.2021 про притягнення громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталія Ігоревича №20-ДК/0021По/08/01/-21 від 08.02.2021 про притягнення громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного Управління Держгеокадастру у Луганській області - Тіліверко Віталія Ігоревича №20-ДК/0022По/08/01/-21 від 08.02.2021 про закриття справи та передання матеріалів прокурору Луганської області.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати щодо сплати судового збору у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Заїка Валерій Кузьмич, адреса: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 590 від 19.04.2000 року

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, код ЄДРПОУ 39771244, адреса: проспект Центральний буд. 17 корп. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Третя особа: Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Луганської області - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області Тіліверко Віталій Ігоревич, адреса: проспект Центральний буд. 17 корп. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області А. О. Титов