Рішення

від 05.04.2021 по справі 915/1281/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року Справа № 915/1281/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участю секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 62-а; код ЄДРПОУ 08029523)

до відповідача: Фермерського господарства Юг-Нива (57515, Миколаївська обл., Очаківський р-н, село Чорноморка, вул. Суворова, буд. 58-Б; код ЄДРПОУ 34651001)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області (57515, Миколаївська обл., Очаківський р-н, село Чорноморка, вул. Суворова, буд.126; код ЄДРПОУ 04377184)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області(54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404).

про: стягнення заборгованості,

за участі представників учасників справи:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області: не з`явився.

від третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області не з`явився,

встановив:

19.10.2020 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 3826 від 02.10.2020 про стягнення з Фермерського господарства Юг-Нива збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки у розмірі 861271,91 грн, а також сплачених судових витрат в сумі 12919,08 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано посиланням на норми ст. ст. 15, 16, 22 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України. ст. ст. 152, 157, 211 Земельного кодексу України та мотивовано тим, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою площею 26,9589 га, яка належить на праві постійного користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв без достатніх правових підстав, внаслідок чого Міністерство оборони Украни в особі КЕВ м. Миколаїв недоотримано дохід, який могло би отримати внаслідок передачі зазначеної земельної ділянки на договірних засадах.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1281/20 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 23 лиcтопада 2020 року об 10:30, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

12.11.2020 Фермерським господарством Юг-Нива подано до господарського суду відзив за б/н від 11.11.2020 на позовну заяву.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заперечення обгрунтовано посиланням на норми ч.ч. 1, 2 ст. 116, 118, 125, 126, ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 1, 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пп.8.7.,8.8. п. 8 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 №680 та мотивовано наступним:

1) акт обстеження, складений позивачем, не відповідає вимогам, визначеним Додатком 9 Інструкції, а саме: назва документу не відповідає Інструкції, відсутня дата та час складення акту та виявлення самовільного зайняття земельної ділянки, не зазначено суб`єкта, що самовільно зайняв земельну ділянку, не зазначено обставин, які передували порушенню, відсутня інформація щодо повідомлення всіх визначених Інструкцією правоохоронних органів, відсутній наказ про проведення службового розслідування, відсутня дата підписання акту, акт підписаний неналежним суб`єктом та оформлений за відсутності відповідача;

2) до моменту державної реєстрації земельних ділянок, які знаходились в межах території Чорноморської сільської ради у 2017 році рішенням Чорноморської сільської ради від 25.07.2017 №3 з метою отримання соціального ефекту, сприяння розвитку соціальної сфери та підвищення рівня життя мешканців сіл громади, недопущення погіршення стану земель на території Чорноморської об`єднаної територіальної громади, правовий статус яких не врегульовано, вирішено дозволити укладення інвестиційних договорів на використання таких земель.

11.07.2017 між Чорноморською сільською радою та ТОВ Юг-Нива укладено інвестиційний договір №1, предметом якого є здійснення інвестиції у вигляді придбання та доставки матеріалів для Чорноморської ЗОШ 1-3 ступенів. Відповідно до умов договору, ТОВ Юг-Нива здійснювало оранку, дискування, культивування, посів на спірній ділянці;

3) позивачем не доведено, що доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані;

4) відсутні докази про адміністративне правопорушення, які б могли підтвердити вчинення правопорушення, що свідчить про безпідставність нарахування відповідно до Методики збитків за самовільне зайняття земельної ділянки.

12.11.2020 Чорноморською сільською радою Очаківського району Миколаївської області подано до господарського суду відзив на позовну заяву. Третя особа позовні вимоги вважає необґрунтованими, безпідставними та просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заперечення обгрунтовано посиланням на те, що відповідач користувався частиною земельної ділянки площею 24,5 га на підставі інвестиційного договору від 11.08.2017, укладеного між Чорноморською сільською радою та ФГ Юг-Нива.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №490/5397/19 (провадження 1-кс/490/4152/2019) було встановлено, що ФГ Юг-Нива не здійснювало самовільне зайняття земельної ділянки.

23.11.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 15.12.2020 о 10:30 год.

30.11.2020 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаїв подано до суду відповідь на відзив № 4525 від 26.11.2020.

Позивач у відповіді на відзив позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та клопоче про залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404), оскільки на органи Держгеокадастру Земельним кодексом України, ЗУ Про охорону земель, ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель, Положениям про Державну служби з питань картографії, геодезії та кадастру від 15.01.2015 № 15 покладені функції дотримання вимог законодавства під час використання та охорони земель, а також функції моніторингу та розрахунку розміру спричиненої шкоди, враховуючи безпосередній інтерес Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області у вирішенні даної справи.

15.12.2020 Фермерським господарством Юг-Нива подано до суду заперечення на відповідь позивача на відзив.

Відповідач зазначає, що будь-які ознаки самовільного зайняття спірної земельної ділянки відсутні, позивач не використовує земельну ділянку, не проводить процедуру укладення договорів про обробіток земельної ділянки, позивачем не доведено наявність та розмір упущеної вигоди (завдання збитків).

Ухвалою суду від 15.12.2020 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, 54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34). Судом встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду доказів надіслання третій особі копії позовної заяви з доданими до неї документами. запропоновано третій особі подати до суду пояснення щодо позовних вимог, які мають відповідати вимогам ч. ч. 3-7 ст. 165 та ст. 168 ГПК України, в 5-денний строк з дня отримання позовної заяви.

15.12.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі на 25 січня 2021 року о 10:30.

25.01.2021 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого у справі судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 04.02.2021 підготовче засідання у справ призначено на 17 лютого 2021 року о 10:20 год.

17.02.2021 на електронну адресу суду та 19.02.2021 засобами поштового зв`язку надійшли пояснення третьої особи у порядку ст. 168 ГПК України від 17.02.2021 №9-14-0.62-108772-21.

Зокрема, третя особа зазначає, що на виконання постанови слідчого відділу СУ ГУ НП в Миколаївській області спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області досліджено питання порушення законодавства під час використання земельної ділянки -4825184800:02:000:1116 загальною площею 227,7075 га з цільовим призначенням для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, яка, розташована на території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївській області.

За результатами досліджень встановлено, що відповідно до частини 1 статті 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства Украйни утворених для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

За допомогою пристрою GPS "ТОРСОN POSITION SYSNEMS" встановлено, що частина земельної ділянки площею 26,9589 га, щодо якої здійснювалось дослідження є засіяною.

Спеціалістами Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 «Про затвердження Методики визначення розміру школи, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», відповідно до формули зазначеної у пункті 4 цієї постанови, а саме Шс= Пе х Нп х Кф х Кі (1) розраховано шкоду заподіяну в наслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 26,9589 га, яка складає 861271,91 грн.

Ухвалою суду від 17.02.2021, яку занесено до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 16 березня 2021 року о 11:30 год.

16.03.2021 судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

Ухвалою суду від 23.03.2021 призначено розгляд справи по суті на 06 квітня 2021 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 06.04.2021 позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, відкладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, просить у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 06.04.2021 оголошено перерву до 15:00 год 06.04.2021.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Одним з основних принципів господарського судочинства, зокрема, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Керуючись даним принципом, господарський суд не може надавати необґрунтовану перевагу тій чи іншій стороні в доведенні своїх тверджень. В тому числі, допускаючи здійснення тих чи інших процесуальних дій поза межами строків, встановлених законом.

Статтею 13 ГПК України визначено принцип змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою цієї норми встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

06.04.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №167-р від 16.05.2017 надано дозвіл квартирно-експлуатаційному відділу міста Миколаїв на розробку проекту землеустрою та на розробку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки щодо відведення земельних ділянок у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України орієнтовною площею 227,7076 га в межах території Чорноморської сільської ради (а.с.17).

Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації №68-р від 12.03.2018 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 227,7075 га в постійне користування квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України в межах території Чорноморської сільської ради та надано квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв в постійне користування земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:02:000:1116 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України із земель промисловості. Транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а.с.20).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №118481720 від 26.03.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:02:000:1116 площею 227,7075 га 21.03.2018 зареєстровано за квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, адреса: Миколаївська область, Очаківський район, Чорноморська сільрада (а.с.9).

09.04.2019 року комісією Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв, у присутності прокурора військової прокуратури Миколаївського гарнізону, було здійснено обстеження земельної ділянки військового містечка №70 загальною площею 44,353 га та виявлено, що частина території земельної ділянки військового містечка №70 орієнтовною площею 36,5119 га використовується під вирощування сільськогосподарської продукції, про що складено акт обстеження земельної ділянки (а.с.7).

Вказаний акт на виконання вимог Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №680 від 19.12.2017, був направлений до Військової прокуратури Миколаївського гарнізону з метою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

На підставі звернення КЕВ м. Миколаїв 10.05.2019 Військовою прокуратурою Миколаївського гарнізону було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019150410000056, за фактом самовільного захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:02:000:1116 загальною площею 227,7075 га, яка знаходиться на території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за вих. №0-14-0.166-4290/2-19 від 25.06.2019 розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» шкода заподіяна внаслідок самовільного зайняття частини земельної ділянки площею 26,9589 га із земельної ділянки площею 227,7075 га, з кадастровим номером 4825184800:02:000:1116 складає 861271,91 грн (а.с.14).

Разом з тим, в ході досудового розслідування було встановлено, що 11.08.2017 ФГ «Юг-Нива» укладено інвестиційний договір №1 з Чорноморською сільською радою щодо обробітку частини земельної ділянки площею 24,5 га (а.с.15).

Відповідно до рішення Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області від 25.07.2017 №3 з метою наповнення отримання соціального ефекту, сприяння розвитку соціальної сфери та підвищення рівня життя мешканців сіл громади, не допущення погіршення стану земель на території Чорноморської об`єднаної територіальної громади, правовий статус яких не врегульовано, вирішено дозволити укладання інвестиційних договорів, договорів соціального партнерства на використання таких земельних ділянок (а.с.16)

Постановою СУ ГУ НП в Миколаївській області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42019150410000056 від 30.04.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Як зазначає позивач, незважаючи на відсутність умислу на вчинення кримінального правопорушення, ФГ «ЮГ-НИВА» в особі ОСОБА_1 фактично користувалась земельною ділянкою площею 26,9589 га, яка належить на праві постійного користування Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаїв без достатніх правових підстав, внаслідок чого Міністерство оборони України, в особі КЕВ м. Миколаїв, недотримало дохід, який могло би отримати внаслідок передачі зазначеної земельної ділянки па договірних засадах.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача збитків (упущеної вигоди), спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 861271,91 грн.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Інститут постійного користування земельною ділянкою - право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку перебуває у стані трансформації.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 22.09.2005 у справі № 1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) наголосив, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України закріпила рівність суб`єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов`язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України).

Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Також Конституційний суд України зазначив, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Саме по собі право постійного користування належить до майнових прав, а отже його реалізація повинна відбуватись на підставі національного законодавства та з урахуванням загальновизнаних міжнародних стандартів прав людини, зокрема, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, в постановах від 25.06.2019 у справі № 910/422/18, від 13 грудня 2018 року у справі № 923/700/17.

Для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

При визначенні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано належним чином.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц.

Відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. (постанова Верховного Суду від 12 листопада 2019 року № 910/9278/18)

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У виді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. (постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року по справі № 906/824/17)

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював користування спірною земельною ділянкою на підставі інвестиційного договору №1 від 11.08.2017, укладеного між Чорноморською сільською радою та ФГ «Юг-Нива».

Постанова СУ ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 30.04.2020 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019150410000056 від 10.05.2019 свідчить про те, що суб`єктивна сторона самовільного зайняття земельної ділянки у даному випадку відсутня, оскільки голова ФГ «Юг-Нива» Амонгаєва Т.В. була впевнена, що здійснює обробку частини земельної ділянки на законних підставах.

З доводів позовної заяви та доданих до неї доказів не витікає жодного зв`язку між розміром збитків, які витікають з самовільного зайняття земельної ділянки, розрахованим Держгеокадастром відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 «Про затвердження Методики визначення розміру школи, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», та сумою упущеної вигоди, яку міг би отримати позивач, самостійно користуючись земельною ділянкою в розумінні наведених вище міркувань.

Крім того, як витікає з розпоряджень Миколаївської обласної державної адміністрації №167-р від 16.05.2017 та №68-р від 12.03.2018, земельну ділянку було передано у постійне користування для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, а не для використання у господарській діяльності, що за відсутності інших доказів, які б свідчили про фактичне здійснення позивачем комерційної діяльності із залученням цієї земельної ділянки, спростовує доводи позивача про можливість отримання відповідного доходу, розмір якого може бути підставою для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано та не доведено наявності у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для стягнення збитків. Суд визнає також недоведеним розмір заявленої до стягнення суми збитків (ймовірно неодержаних позивачем доходів).

Позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження можливості реального отримання доходів у розмірі 861271,91 грн від користування спірною земельною ділянкою, а також вжиття кредитором заходів для їх одержання, що є необхідним при заявленні до стягнення упущеної вигоди.

В процесі судового розгляду знайшли своє підтвердження зазначені відповідачем недоліки акту обстеження земельної ділянки, який покладений в основу позовних вимог.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема проведення перевірок.

Статтею 10 зазначеного Закону встановлено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Порядок дій у випадку виявлення самовільного зайняття земель оборони визначає Інструкція з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 19.12.2017 №680 (далі Інструкція).

Відповідно до п.8.7. Інструкції, у день виявлення самовільного зайняття, неправомірного вилучення сторонніми особами (на підставі судових рішень або/та рішень органів місцевого самоврядування, державних органів) земель оборони або об`єкта нерухомого майна командир військової частини, керівник ДП МОУ зобов`язаний скласти Акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земельної ділянки або об`єкта нерухомого майна (майна ДП МОУ) (додаток 9 до цієї Інструкції).

Пунктом 8.8. Інструкції встановлено, що у день виявлення самовільного зайняття, неправомірного вилучення сторонніми особами (на підставі судових рішень або/та рішень органів місцевого самоврядування, державних органів) земель оборони або об`єкта нерухомого майна (майна ДП МОУ) начальник ККЕУ, КЕВ, КЕЧ зобов`язаний:

скласти Акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земельної ділянки або об`єкта нерухомого майна (майна ДП МОУ) (додаток 9 до цієї Інструкції);

вжити заходів щодо встановлення особи (осіб), якою (якими) або за участю якої (яких) здійснено самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земельної ділянки або об`єкта нерухомого майна (майна ДП МОУ);

вжити заходів щодо добровільного звільнення особами, які здійснили самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земельної ділянки або об`єкта нерухомого майна (майна ДП МОУ);

спільно з командиром військової частини, керівником ДП МОУ негайно повідомити відповідні правоохоронні органи (Національна поліція України, органи військової прокуратури) та спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони або об`єкта нерухомого майна (майна ДП МОУ);

за наявності підстав, про факт самовільного зайняття (неправомірного вилучення) земельної ділянки або об`єкта нерухомого майна, який містить ознаки кримінального правопорушення, негайно направити повідомлення про кримінальне правопорушення до органу, уповноваженого здійснювати досудове розслідування відповідно до підслідності у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України;

вжити заходів щодо захисту порушеного права, в тому числі в судовому порядку;

під час підготовки відповідних позовів до суду враховувати положення Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України стосовно відшкодування завданих збитків та проведення рекультивації земель.

Згідно Додатку 9 до Інструкції акт про виявлене самовільне зайняття (неправомірне вилучення) земель оборони або нерухомого військового майна має містити певні реквізити.

Акт обстеження земельної ділянки, складений позивачем не відповідає зазначеним вимогам, а саме: назва документу не відповідає додатку 9 Інструкції; відсутній час складання акту та виявлення самовільного зайняття земельної ділянки; не зазначено суб`єкта, який здійсним самовільне зайняття земельної ділянки; не зазначено обставин, які передували порушенню; інформація щодо місця проведення обстеження не відповідає місцю розташування земельної ділянки.

Процесуальним наслідком цих недоліків є визнання цього доказу неналежним, оскільки його зміст не дозволяє в повній мірі встановити обставини, на підтвердження яких його було складено.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як стягнення з відповідача збитків а надані позивачем докази на підтвердження викладених ним обставин, не доводять заподіяння відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 861271,91 грн, отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

3. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаїв (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 62-а; код ЄДРПОУ 08029523)

відповідач: Фермерське господарство Юг-Нива (57515, Миколаївська обл., Очаківський р-н, село Чорноморка, вул. Суворова, буд. 58-Б; код ЄДРПОУ 34651001)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області (57515, Миколаївська обл., Очаківський р-н, село Чорноморка, вул. Суворова, буд.126; код ЄДРПОУ 04377184)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області(54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 34, код ЄДРПОУ 39825404).

Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2021.

Суддя В.О.Ржепецький