Рішення

від 08.04.2021 по справі 923/1152/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2021 року Справа № 923/1152/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В. , при секретарі судового засідання Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України, м. Нова Каховка, Херсонська область, код ЄДРПОУ 01034656,

до відповідача-1: Акціонерного товариства "Херсонобленерго", м. Херсон, код ЄДРПОУ 05396638,

до відповідача-2: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" в особі Скадовських розподільних електричних мереж, м. Скадовськ, Херсонська область, код ЄДРПОУ 24950261,

про зобов`язання вчинити певні дії.

За участю представників сторін:

від позивача - Балацька А.В., довіреність № 18/22-20 від 09.01.2020;

від відповідача-1 - Анісімов В.В., довіреність № 07/016-20 від 18.12.2020;

від відповідача-2 - не з`явився.

У відповідності до ч.1 статті 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи.

13 листопада 2020 року Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" та Акціонерного товариства "Херсонобленерго" в особі Скадовські розподільної електричної мережі, в якій просить :

- визнати додаткову угоду № 1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 23 від 29.12.2018 року, що набрав чинності 01.01.2019 року із Відповідачем-1 АТ Херсонобленерго укладеною з моменту прийняття рішення суду в редакції запропонованій позивачем;

- визнати протокол проведення переговорів між тендерним комітетом управління Північно - Кримського каналу та Акціонерне товариство Херсонобленерго в особі Скадовські розподільної електричної мережі чинним з моменту прийняття рішення суду, узгодженим у повному обсязі, у тому числі за істотними умовами закупівлі в редакції запропонованій позивачем;

- спонукати Відповідача-2 Акціонерне товариство Херсонобленерго в особі Скадовські розподільної електричної мережі вчинити певні дії та укласти договір на закупівлю послуги з розподілу електричної енергії у редакції Позивача в рамках Закону України Про публічні закупівлі у редакції запропонованій позивачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений з відповідачем договір споживача пор надання послуг з розподілу електричної енергії № 23 від 29.12.2018, договір про постачання електричної енергії споживачу №190 від 23.03.2020, а також положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу Украйни та приписи Закону України "Про публічні закупівлі", Закон України "Про ринок електричної енергії", Кодекс системи розподілу, Привила роздрібного ринку електричної енергії ".

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою від 17 листопада 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1152/20 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та уразі надходження відповіді на відзив відповідача.

04 грудня 2020 року до суду від відповідача-1 у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем позовні вимоги не визнаються, оскільки є безпідставними. Даний відзив з додатком суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

24 грудня 2020 року до суду від позивача у справі надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивачем спростовуються доводи відповідача-1 викладені у відзиві на позовну заяву. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

04 січня 2021 року до суду від відповідача-1 у справі надійшли заперечення на відповідь позивача, які прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою від 12 січня 2021 року суд закрив підготовче провадження у справі № 923/1152/20 та призначив справу до судового розгляду по суті на 09 лютого 2021 року.

Ухвалою від 09 лютого 2021 року суд продовжив строк розгляду справи 923/1152/20 по суті на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та визначено здійснити розгляд справи у розумні строки. Суд відклав розгляд справи по суті на 04 березня 2021 року.

У судовому засіданні 04.03.2021 суд оголосив перерву до 10:00 год. 08.04.2021.

Відповідач-2 у судові засідання 08.04.2021 не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні 08.04.2021 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 08.04.2021 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити, надавши аналогічні пояснення тим, які викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях.

У судовому засіданні 08.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 23 березня 2020 року між Управлінням Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України (надалі - позивач або споживач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір про постачання електричної електроенергії споживачу.

Відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії (надалі - Закон), який набрав чинності 11 червня 2017 року, суб`єкти господарювання, які одночасно проводили діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом, повинні протягом 18 місяців з дня набрання чинності зазначеним Законом (тобто, до 11 грудня 2018 року) здійснити юридичне відокремлення діяльності з розподілу електричної енергії від інших видів діяльності вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання (обленерго), у тому числі шляхом створення електропостачальника. Ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню.

НКРЕКП видало нові ліцензій на право провадження діяльності з розподілу електричної енергії відповідним суб`єктам господарювання. Відповідні рішення НКРЕКП передбачають:

1) видачу ліцензії на право провадження діяльності з розподілу електричної енергії відповідному суб`єкту господарювання, яка набирає чинності з 1 січня 2019 року;

2) анулювання ліцензії на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом відповідного суб`єкта господарювання з 1 січня 2019 року.

На виконання вимог чинного законодавства АТ "Херсонобленерго", як оператор системи розподілу, з 01.01.2019 надає виключно послуги з розподілу електричної енергії (згідно Постанови від 20.11.2018 № 1469 Про видачу АТ Херсонобленерго ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом .

Нова модель системи договірних відносин на роздрібному ринку електричної енергії та порядок укладання договорів визначені Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі за тексом рішення - ПРРЕЕ) з одночасною втратою чинності ПКЕЕ.

Правилами роздрібного ринку електричної енергії регулюються взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними Правилами роздрібного ринку електричної енергії.

Відповідно до ПРРЕЕ для забезпечення споживання електричної енергії споживач укладає договори: 1) про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу із оператором системи розподілу; 2) про постачання електричної енергії споживачу із обраним електропостачальником або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (для побутових або малих не побутових споживачів).

Відповідно п. п. 2.1.4. п. 2.1. ПРРЕЕ Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Пунктом 1.2. Типового договору встановлено, що умови Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (надалі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.

Разом з тим, Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України (надалі - позивач або управління) за заявою - приєднання № 23 приєдналось до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 23 від 29.12.2018 (набрав чинності з 01.01.2019) (надалі - Договір) Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (надалі - відповідач або оператор системи).

За умовами Договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри, якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та кодексу систем розподілу затвердженого НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи (п.2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.3. Договору споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з Додатком № 4 "Порядок розрахунків".

Згідно пункту 5.3. Договору тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та термін оплат послуги зазначаються в додатку 4"Порядок розрахунків".

Істотні умови щодо оплати вартості наданих послуг з розподілу містяться у Додатку 4, в якому визначений порядок розрахунків, зокрема, наступне: споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Крім того, додатками до договору визначені ЕІС - коди точок комерційного обліку за об`єктами споживача: 62Z3042205863470 (Будівля гідротехніків з надвірними будівлями та спорудами за адресою: Херсонська область, м. Скадовьк, смт. Лазурне, вул. Ювілейна, 58), що знаходиться на території відокремленого підрозділу Акціонерного товариства Херсонобленерго в особі Скадовські розподільні електричні мереж

За твердженням позивача, Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 23 за своїм змістом не містить конкретизованих об`ємів надаваних послуг упродовж строку дію договору, ціни договору із зазначенням визначеної до щомісячної сплати вартості послуг упродовж строку дії договору.

З метою приведення умов Договору № 23, у відповідність до умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 190 від 23.03.2020, позивач листом від 13.07.2020 року № 11/541-20 направив на адресу Акціонерного товариства Херсонобленерго додаткову угоду про внесення змін до Договору в частині оплати вартості наданих послуг, а саме, запропоновано пункти 4, 5 викласти у наступній редакції:

п. 4 Розрахунки проводяться на основі фактичних значень обсягу розподіленої енергії за звітний період по факту наданих послуг, шляхом оплати Споживачем після пред`явлення Оператором системи розподілу рахунка на оплату послуг та акту прийому - передачу послуг. Оплата рахунка має бути здійснена Споживачем у строк визначений у рахунку, який не може бути менше 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) банківських днів від дати, зазначеної в акті прийому - передачі послуг, (щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем).

п. 5 Датою отримання рахунку та акту прийому - передачі послуг Споживачем вважається дата його особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Строк оплати рахунку та акту прийому -передачі послуг становить 5 банківських днів з дня їх отримання. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово. .

Позивач зазначає, що на день подання позовної заяви відповіді від відповідача-1 не отримано.

Позивач вважає бездіяльність АТ Херсонобленерго безпідставною, байдуже відношення до захисту державних економічних інтересів та проявом дискримінаційного відношення відносно до управління Північно-Кримського каналу. Позивач вважає свої права та інтереси порушеними: укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 23 не породжує для управління Північно-Кримського каналу обов`язку сплати грошових кошів за надані послуги з розподілу електричної енергії на користь АТ Херсонобленерго , а конкретизує виключно технічні питання з надання таких послуг та на день подання позовної заяви є чинним і обов`язковим до виконання сторонами.

Через невизначеність істотних умов щодо порядку розрахунку за основним договором, управління Північно-Кримського каналу не має правової змоги захистити свої права та інтереси в частині проведення переговорної процедури із закупівлі послуг з розподілу електричної енергії в рамках Закону України Про публічні закупівлі на поточний бюджетний період (рік), учасником якої має стати Акціонерне товариство Херсонобленерго в особі Олешківські розподільні електричні мережі.

Щодо другої та третьої позовної вимоги, то позивач зазначає, що 31.03.2020 з урахуванням вимог ст. 35 Закону України Про публічні закупівлі , управління Північно-Кримського каналу направило відповідачу-2 запрошення для участі у переговорній процедурі, протоколи проведення переговорів між тендерним комітетом позивача та проекти договорів. Предметом закупівлі є послуга з розподілу електричної енергії, ДК 021:2015 65310000-9; строк надання послуг - до 31 грудня 2020 року; розрахунок за послуги з розподілу електричної енергії проводиться по факту надання послуг.

Відповідач-2 - Акціонерне товариство Херсонобленерго в особі Скадовські розподільні електричні мережі є філією (відокремленим підрозділом) Акціонерного товариства Херсонобленерго . Одним з видів діяльності відповідача-2 є розподілення електроенергії (КВЕД 35.13).

Оскільки Договір № 23 укладений із відповідачем-1 є технічно-базовою основою для укладення фінансового договору на закупівлю послуги з розподілу електричної енергії, то одночасно 01.04.2020 року позивач направив на адресу відповідача-1 повідомлення про намір проведення переговорної процедури закупівлі із відповідачем-2

Відмова відповідача-1 мотивується незгодою з такою істотною умовою запропонованого договору на розподіл електричної енергії, як строк оплати послуг за фактом і вимагає проведення 100 % передплати.

Численне листування між сторонами по справі бажаних результатів не дало. Посилання позивача щодо укладення відокремленими підрозділами АТ Херсонобленерго договорів з іншими неприбутковими бюджетними організаціями, із оплатою отриманих послуг по факту, відповідачами до уваги не приймались.

Позивач у справі направив відповідний запит до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) та Антимонопольний комітет України.

Листом від 06.07.2020 позивач отримав відповідь від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 5921/20/7-20.

У своєму листі НКРЕКП посилається на норми Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312. Зокрема, пунктом 4.29. Правил встановлено, що порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Позивач вважає, що узгоджені дії відповідачів є незаконними, порушують антимонопольне законодавство, мають дискримінаційний характер (всупереч вимогам Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 року № 1470), не відповідають положенням, передбачених Кодексом системи розподілу, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, Закону України Про публічні закупівлі та Бюджетним кодексом України, чим порушують права та інтереси позивача.

Отже, безпідставно відмовляючи позивачу в укладені додаткової угоди до Договору № 23 та проведені переговорної процедури із закупівлі послуг з розподілу електричної енергії із наступним укладенням фінансового договору, відповідачі порушують вимоги нормативно-правової бази в частині обов`язковості укладення договору, права та інтереси позивача.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору.

За загальним правилом, передбаченим ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що між АТ «Херсонобленерго» і Управлінням Північно-Кримського каналу було укладено договір про надання послуг із розподілу електричної енергії № 23 від 29.12.2018 (набрав чинності 01.01.2019), яким було надано доступ до розподільчих мереж та в якому визначено порядок розрахунків та передбачено, проведення попередньої оплати за надані послуги.

Так, заявляючи вимогу про визнання додаткової угоди № 1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 23 укладеною в редакції позивача, позивач фактично просить змінити умови діючого між сторонами договору.

В обґрунтування вимог про внесення змін до Договору № 23 позивач послався на ті обставини, що відповідно до п.4.29. Правил роздрібного ринку електричної енергії, порядок оплати споживачем послуг оператора системи та послуг постачальника послуг комерційного обліку мають відповідати порядку розрахунків, визначеному в укладеному договорі про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору).

Отже, за висновком суду, фактично позовні вимоги обґрунтовані тим, що порядок розрахунків споживача з оператором системи за договором про постачання послуг з розподілу (передачі) має відповідати порядку розрахунків, визначеному в діючому договорі споживача з електропостачальником.

Суд зазначає, що підстави для зміни або розірвання договору визначені статтями 651, 652 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частинах перших цих статей, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин. Вказана норма не формулює підстав, за наявності яких у сторони виникає право на розірвання договору, а лише передбачає якими способами можуть встановлюватися такі підстави.

Натомість статтею 188 ГК України врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частини друга-четверта статті 188 ГК України).

Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій.

Суд відмічає, що право сторін (на вимогу заінтересованої сторони) на внесення змін до договору у судовому порядку у випадку істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, передбачено частиною другою статті 652 ЦК України.

Для прийняття судом рішення про зміну договору відповідно до частини другої статті 652 ЦК України у справі має бути встановлена наявність одночасно наступних умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Частина 4 цієї статті передбачає, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З наведеного слідує, що передбачена ст. 652 ЦК України можливість зміни договору може мати місце за наявності таких умов:

- істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору;

- одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 вказаної статті;

- доведення позивачем та встановлення судом винятковості даного випадку, тобто тієї обставини, що розірвання укладеного договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

При цьому закон пов`язує можливість внесення змін до договору у судовому порядку не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Таким чином, звертаючись з позовом про внесення змін до договору у зв`язку з істотною зміною обставин, позивач повинен за допомогою належних та допустимих доказів довести наявність усіх чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч.4 та ч.5 ст.188 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Із матеріалів справи витікає, що сторони не погодили внесення змін в умови Договору оренди в частині Порядку розрахунків, тому позивач правомірно звернувся до суду з позовом. Суд при розгляді даного позову керуються чинним законодавством, зокрема має дослідити наявність підстав, визначених нормами ст. 651 або 652 ЦК України для внесення змін в діючий договір оренди земельної ділянки.

В позовній заяві позивач не посилається ні на жодну із згаданих норм та не доводить обставин, з якими цивільне законодавство пов`язує можливість внести зміни у чинний договір.

Суд, проаналізувавши викладені обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, правові підстави позову, дійшов висновку, що позивач у позовній заяві взагалі не вказує про наявність одночасно усіх чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України за яких можливе внесення змін до Договору та не надав доказів, які це підтверджують.

Також крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе внесення змін до Договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Суд також вважає, що позивач у позовній заяві взагалі не навів винятковий випадок, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії цього договору на змінених умовах, у випадку якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах позивача.

Суд також звертає увагу, що на момент укладення Договору № 23 та на час звернення з даним позовом до суду, не змінилась редакція п.4.29. Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Тобто після укладення Договору №23 ніякої зміни обставин не відбулось.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування умов, передбачених частинами 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України, які є необхідними для внесення змін до Договору, враховуючи, що як на момент укладення договору так і на час звернення з даним позовом до суду, не відбулось зміни обставин.

За таких обставин, укладаючи Договір з визначеними умовами, позивач повинен був врахувати його умови та об`єктивно оцінити можливість його виконання без внесення до нього змін на протязі дії цього Договору.

Також суд відмовляє позивачу у задоволенні решти позовних вимог (другої та третьої позовної вимоги), оскільки вказані вимоги є похідними від першої вимоги, у задоволенні якої суд відмовив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Північно-Кримського каналу Державного агентства водних ресурсів України задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.04.2021.

Суддя С.В. Нікітенко