Постанова

від 06.04.2021 по справі 910/11720/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11720/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,

представників учасників справи:

позивача - Вербицького Я.В.,

відповідача - Чайки Ю.М.,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2020 року (головуючий - Андрієнко В. В., судді: Буравльов С.І., Пашкіна С.А.)

у справі №910/11720/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- ОСОБА_1 ,

про розірвання договору та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Войцих Агро" (далі - ТОВ "Войцих Агро") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" (далі - ТОВ "Агрон"), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про розірвання укладеного сторонами договору поставки від 09.08.2018 №30/08/18-2 та стягнення з ТОВ "Агрон" заборгованості за договором поставки від 09.08.2018 №30/08/18-2 у розмірі 143088,00 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяті на себе за договором поставки від 09.08.2018 №30/08/18-2 зобов`язання по поставці оплаченого позивачем товару, у зв`язку з чим останній, посилаючись на частину другу статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), вказує на наявність правових підстав для розірвання такого договору та стягнення суми здійсненої передоплати.

1.3.Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що 16.08.2018 ТОВ "Агрон" було відвантажено товар вартістю 143088,00 грн водію ОСОБА_1 , якого ТОВ "Войцих Агро" уповноважило на одержання матеріальних цінностей листом від 13.08.2018 вих. №307, який було надіслано на електронну адресу ТОВ "Агрон". Також відповідач вказує, що ОСОБА_1 підписав від імені позивача товарно-транспортну накладну, що підтверджує обставини відвантаження товару ТОВ "Войцих Агро". Крім того, відповідач зазначає, що направляв 28.08.2018 позивачу видаткову накладну для підпису та повернення її ТОВ "Агрон".

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 09.08.2019 між ТОВ "Войцих Агро" (покупець) та ТОВ "Агрон" (постачальник) укладено договір поставки №30/08/18-2 (надалі - договір), у відповідності до якого постачальник зобов`язався поставити мінеральні добрива - 22 тони сульфату амонію PULSAR 21% N загальною вартістю 143088,00 грн з ПДВ, а покупець прийняти мінеральні добрива. Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець робить оплату вартості товару шляхом банківського переведення коштів у національній валюті України на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури та на умовах даного договору. Згідно пункту 1.3 договору форма розрахунку - 100% передоплата до 13.08.2018. У пункті 1.4 договору сторонами погоджено, що постачальник бере на себе зобов`язання після підписання договору в строк не пізніше 10 робочих днів з дати зарахування коштів на рахунок постачальника передати товар, а покупець повинен забрати товар зі складу постачальника у вказаний термін. Пунктом 1.5 договору передбачено, що протягом 10 робочих днів з моменту оплати зберігання товару є безкоштовним. Якщо між постачальником та покупцем не оформлений договір зберігання, подальше зберігання товару на складі здійснюється на платній основі. При цьому, тариф за зберігання товару становить 12,00 грн з ПДВ за 1 тону за кожну добу понад встановленого терміну, який вказаний у п.1.4. У випадку, якщо з будь-яких причин покупець не має можливості прийняти та/або вивезти зі складу оплачений товар своєчасно, покупець зобов`язаний завчасно повідомити про це постачальника, а також підписати видаткові накладні та оформити договір відповідального зберігання з постачальником, який передбачає зберігання товару на певних умовах на складі постачальника до моменту вивезення покупцем та оплату за послуги зберігання згідно тарифу, який буде вказано у договорі відповідального зберігання (п.1.6 договору). Відвантаження товару за договором здійснюється на умовах самовивозу з бази ТОВ "Аргон" (с. Кремидівка Комінтернівського р-ну, Одеська обл.) (п.1.9. договору). Покупець зобов`язаний надати постачальнику наступні документи: копію свідоцтва платника податку на додану вартість; довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, договір поставки підписаний/і з боку покупця. Відвантаження товару постачальником відбувається після отримання від покупця вищезазначених документів (п.1.10. договору). Постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні документи: видаткову накладну, сертифікат якості завод виробника. Товар вважається прийнятим покупцеві по кількості - у відповідності з видатковою накладною, по якості - основі відповідних сертифікатів заводу-виробника (п.3.4. договору). Пунктом 3.7. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, передбачених дійсним договором, сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України і, крім того, винна сторона компенсує іншій стороні усі виниклі по її вині збитки, якщо величина і причина їх виникнення буде підтверджена відповідними документами.

2.2.На підставі рахунку від 09.08.2018 №335/Км позивачем було здійснено перерахування на користь відповідача коштів у розмірі 22000,00 грн згідно з платіжним дорученням від 10.08.2018 №41 та коштів у розмірі 121088,00 грн згідно з платіжним дорученням від 10.08.2018 №42.

2.3.З електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача надійшов лист з темою - транспортна інструкція та довіреність, до якого було прикріплено два файли pdf-формату - лист та довіреність.

2.4.Наявна в матеріалах справи довіреність від 10.08.2018 №8 свідчить, що на отримання товару за договором поставки №30/08/18-2 ТОВ "Войцих Агро" уповноважило ОСОБА_2 .

2.5.Довіреність була надіслана одночасно з листом вих. №307 від 13.08.2018, який суд першої інстанції поіменував транспортною інструкцією, який підписаний керівником ОСОБА_2 та скріплений печаткою ТОВ "Войцих Агро", і з якого вбачається, що позивач просив відвантажити товар сульфат амонію 22 тони, оплачений згідно рахунку №335/Км від 09.08.2018, з бази ТОВ "Агрон" на автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ; водій ОСОБА_1 ; вказаний мобільний номер ОСОБА_1 .

2.6.Листом від 27.11.2018 ТОВ "Войцих Агро" звернулось до ТОВ "Агрон" з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 143088,00 грн з підстав нездійснення відповідачем поставки товару.

2.7.Листом від 15.12.2018 вих. №965 ТОВ "Агрон" направило ТОВ "Войцих Агро" відповідь на вимогу, в якій указало, що 16.08.2018 відвантажило товар водієві, реквізити якого були повідомлені позивачем.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 11.06.2020 у задоволенні позову відмовив повністю.

3.2.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні в матеріалах справи докази (лист позивача від 13.08.2018 вих. №307, накладна від 16.08.2018 №8), а також ствердження відповідача та третьої особи, свідчать про виконання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем з поставки товару шляхом його завантаження у вказаний позивачем автомобіль, в той час як позивач, в особі директора ОСОБА_2, навіть не зміг пояснити яким чином відбувалась комунікація між сторонами та причин незвернення до відповідача щодо поставки понад три місяці після направлення 13.08.2018 листа із вказівками кому здійснити відвантаження такого товару. Твердження позивача про передачу товару неуповноваженій особі місцевим господарським судом були відхилені з огляду на те, що відправлений електронною поштою на електронну поштову адресу позивача рахунок від 09.08.2018 №335/Км було оплачено останнім, а тому відповідач поза розумним сумнівом правомірно вважав, що контактує з повноважним представником позивача, оскільки одержав довіреність і транспортні інструкції з вказівкою особи водія, відмінної від особи, зазначеної в інструкції (за встановленими судом обставинами мається на увазі "зазначеної в довіреності"), з цієї ж електронної адреси. Таким чином, оскільки судом було встановлено обставини виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки позивачу товару за договором на умовах самовивозу, в той час як ТОВ "Войцих Агро" не зазначено жодних інших (істотних) порушень ТОВ "Агрон" умов цього договору, які б могли слугувати підставою для його розірвання за рішенням суду та повернення попередньої оплати, то суд, керуючись приписами статтями 526, 527, 615, 626, 629, 651, 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Войцих Агро".

3.3.Північний апеляційний господарський суд постановою від 17.12.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020 скасував; прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю; розірвав договір поставки від 09.08.2018 №30/08/18-2, укладений між ТОВ "Агрон" та ТОВ "Войцих Агро"; стягнув з ТОВ "Агрон" на користь ТОВ "Войцих Агро" заборгованість у розмірі 143088,00 грн.

3.4.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до наявної у матеріалах справи довіреності від 10.08.2018 №8 отримувачем товару повинен був бути ОСОБА_2 , втім матеріали справи не містять доказів того, що доставка товару відбулась згідно з обставинами, зазначеними у договорі, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки товару. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції, зазначивши, що позивач повідомив відповідача про втрату інтересу до продукції та про намір до розірвання укладеного договору поставки, визнав звернення позивача до суду з вимогою про розірвання спірного договору у судовому порядку правомірним, та, ураховуючи достатність підстав, дійшов висновку про задоволення позову про розірвання договору та про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки від 09.08.2018 №30/08/18-2 у розмірі 143088,00 грн.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1.ТОВ "Агрон" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020, в якій просить скасувати її та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2020.

4.2.Зі змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статті 237 ГПК України та статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 25.06.2020 у справі №924/233/18, у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №3-77гс15. Скаржник, з посиланням на наведені правові позиції, зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч судової практики помилково зазначив про обов`язковість довіреності для отримання товару, а також залишив без уваги, що позивачем під час виконання договору листом від 13.08.2018 вих. №307 визначено спосіб передачі товару, з яким відповідач погодився, видавши товар. Відповідач зазначає, що в порушення вимог процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції не дослідив лист ТОВ "Войцих Агро" від 13.08.2018 вих. №307, яким відповідача було повідомлено, що товар забере водій ОСОБА_1 , а також залишив без уваги відсутність спростування позивачем того, що його директором було підписано такий лист, а також скріплено печаткою юридичної особи.

5.Доводи інших учасників справи

5.1.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6.Позиція Верховного Суду

6.1.Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

6.2.Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

6.3.Частинами першою, третьою та п`ятою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

6.4.Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

6.5.Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

6.6.Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивачем було виконано умови договору поставки №30/08/18-2 щодо оплати товару загальною вартістю 143088,00 грн у встановлені договором строки.

6.7.Встановлені судами обставини дають підстави для висновку, що у оскільки пункті 1.10 договору сторони чітко визначили перелік документів, необхідних для відвантаження постачальником товару покупцю, одним з яких є довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, поставка товару способом самовивозу, про який (спосіб) домовились сторони у пункті 1.9. договору, мала бути здійснена саме особі, уповноваженій на отримання товару, яка зазначена у довіреності.

6.8.Враховуючи, що на отримання товару за договором поставки №30/08/18-2 ТОВ "Войцих Агро" уповноважило директора товариства ОСОБА_2, і, як встановлено попередніми судовими інстанціями, така довіреність була надіслана постачальнику з електронної поштової адреси позивача, встановлені судами обставини не засвідчують, що передача товару на виконання спірного договору поставки була здійснена уповноваженій покупцем на його прийняття особі, тій яка зазначена в довіреності, і яка мала право підпису у видатковій накладній.

6.9.Щодо листа вих. №307 від 13.08.2018, який суд першої інстанції оцінив в як транспортну інструкцію, який підписаний керівником ОСОБА_2 та скріплений печаткою ТОВ "Войцих Агро", то діючи за такою інструкцією відповідач міг відвантажити оплачений за спірним договором товар на автомобіль Volvo, державний номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Але таке відвантаження не могло відбуватись раніше передачі товару уповноваженій довіреністю особі, яка (довіреність), як встановлено судами, надіслана одночасно з листом, який, як вірно оцінено судом першої інстанції, є саме транспортною інструкцією, в якій дані вказівки щодо автомобіля в який має бути завантажено товар, і який не є довіреністю. Обставини надіслання довіреності разом із листом-інструкцією дають підстави для висновку, що довіреність щодо уповноваження саме ОСОБА_2 на отримання товару не була відкликана, отже постачальник свідомо передав товар неуповноваженій на отримання товару особі, діючи на власний ризик, хоча не міг не зважити на надіслання йому цих двох документів одночасно, лише один з яких - інструкція відповідає умовам договору, і повинен був за наявності сумнівів перевірити умови договору та відмовити у поставці особі стосовно якої була лише інструкція завантажити товар у керований нею ідентифікований в транспортній інструкції автомобіль, яка не є уповноваженою особою позивача.

6.10. Викладене спростовує доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі на те, що ним було належним чином виконано свої зобов`язання за договором та 16.08.2019 відвантажено товар особі, яка була зазначена у листі ТОВ "Войцих Агро" вих. №307 від 13.08.2018, - ОСОБА_1

6.11.Доводи скаржника про можливість підтвердити повноваження на отримання товару не тільки довіреністю (тобто за умов коли вона відсутня і не надсилалась постачальнику взагалі) а й іншими письмовими документами органу юридичної особи, не є слушними саме тому, що відсутні будь-які інші письмові документи органу юридичної особи, які б свідчили про відкликання направленої відповідачу довіреності, тобто нівелювали її, бо самі обставини направлення довіреності і листа вих. №307 від 13.08.2018, який не має ознак довіреності, а є транспортною інструкцією, засвідчують волю позивача на отримання товару уповноваженою ним особою.

6.12.Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

6.13.Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

6.14.Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

6.15.Наявні в матеріалах справи накладна від 16.08.2018 №8 та видаткова накладна від 16.08.2018 не підтверджують обставин належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №30/08/18-2, оскільки у вказаних документах наявний підпис особи - водія ОСОБА_1 , який не був уповноважений покупцем на отримання товару відповідно до виданої довіреності, і, відповідно, не є особою, відповідальною за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

6.16.Посилання відповідача на письмові пояснення ОСОБА_1 не підтверджують передачу йому товару як представнику позивача, оскільки в попередніх судових інстанціях ні відповідачем, ні ОСОБА_1 не було надано доказів існування між останнім та ТОВ "Войцих Агро" трудових або цивільно-правових відносин. При цьому безпосередній зміст письмових пояснень ОСОБА_1 правомірно не було прийнято судом апеляційної інстанції в якості доказу на підтвердження обставин справи, оскільки зазначені пояснення не є доказом у розумінні статей 87 - 90 ГПК України, як і пояснення директора позивача ОСОБА_2 , оскільки вони не давали пояснень у формі заяви свідка, а також не були письмово опитані у формі, встановленій для заяви свідка із підтвердженням обізнаності із змістом закону щодо кримінальної відповідальності.

6.17.У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України).

6.18.Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).

6.19.Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 ЦК України).

6.20.Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (стаття 188 ЦК України).

6.21.З огляду на наведені норми права та встановлені судами обставини, відповідно до яких позивач повідомив відповідача про повернення суми здійсненої попередньої оплати товару, що за оцінкою суду апеляційної інстанції свідчить про втрату позивачем інтересу до продукції та про намір про розірвання укладеного договору поставки, апеляційний суд дійшов вірного висновку щодо доведення позивачем права вимоги як про розірвання договору у судовому порядку через доведення ним обставин повного невиконання відповідачем протягом встановленого сторонами у договорі строку умов договору №30/08/18-2 від 09.08.2018, так і про стягнення з відповідача суми попередньої оплати товару в якості правового наслідку припинення договору.

6.22.Щодо постанов Верховного Суду та Верховного суду України, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів зазначає таке.

6.23.Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

6.24.Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин та об`єкт (предмет).

6.25.Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 року у справі №923/682/16.

6.26.Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

6.27.У постанові Верховного суду України від 29.04.2015 у справі №903/679/14 (провадження №3-77гс15) викладено висновок про те, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Указаний висновок зроблений з посиланням на наявну в матеріалах справи накладну, що містила підписи сторін які були скріплені їх печатками, у графі "отримувач" якої зазначено прізвище особи, уповноваженої отримати товар згідно з довіреністю від 30 березня 2011 року №57, яка (довіреність) суду надана не була. Верховний суд України зазначив, що вказана накладна є документом, який засвідчує встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов`язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар. Поряд з цим, у справі №910/11720/19 висновки суду апеляційної інстанції обґрунтовані відсутністю жодного первинного документу, що підтверджував би факт належного здійснення господарської операції з передачі товару відповідно до умов укладеного між сторонами договору. Отже висновки суду апеляційної інстанції, викладені у оскарженій постанові у справі №910/11720/19, не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду України.

6.28.У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, зокрема зазначено, що відповідно до частини третьої статі 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, зокрема відмовити у захисті права, яким особа зловжила. Поряд з цим, висновки суду апеляційної інстанції у справі №910/11720/19 не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки відповідачем не доведено обставин зловживання позивачем правом з метою завдати шкоди іншій особі.

6.29.У постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, зазначені висновки, відповідно до яких у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Поряд з цим, висновки суду апеляційної інстанції у справі №910/11720/19 не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки апеляційний суд не виходив з того, що лист вих. №307 від 13.08.2018 не є таким, що виданий позивачем, суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що водій ОСОБА_1 не був уповноважений на отримання товару згідно з умовами укладеного між сторонами договору, а також з того, що видаткова накладна від 16.08.2018 №2777 не містить підпису та печатки сторони, яка отримала товар. Відтак висновки суду апеляційної інстанції у справі №910/11720/19 не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.

6.30.У постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, зокрема зазначено, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд (пункт 60); стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (пункт 70); принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (пункт 73); у пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (пункт 86); однак ухвалюючи оскаржувані судові рішення судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не враховано те, що визначальною ознакою господарської операції у розумінні статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (пункт 91); суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Такий факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства (пункти 92-93).

Поряд з цим, висновки суду апеляційної інстанції у справі №910/11720/19 не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, оскільки такий стандарт доказування не може здійснюватися на порівнянні належних доказів з іншими, які не можуть підтвердити як допустимі ті обставини які вбачаються з оцінки належних доказів. При цьому, як вже було зазначено вище, письмові пояснення ОСОБА_1 та усні пояснення директора позивача ОСОБА_2 не є доказами у розумінні статей 87 - 90 ГПК України, натомість таким доказом є довіреність від 10.08.2018 №8, яка однозначно визначає особу уповноважену позивачем на отримання товару, накладна, підписана, відповідно, неуповноваженою позивачем особою, та невстановлення судами обставин, які б підтверджували використання позивачем товару, який мав поставлятись за спірним договором, у своїй господарській діяльності.

6.31.Зазначене вище спростовує також доводи скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції практики Європейського суду з прав людини щодо врахування принципів "балансу вірогідностей" та "справедливості", оскільки суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено здійснення належної поставки товару.

7.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

7.3.Таким чином, перевіривши постанову суду апеляційної інстанції в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового акту не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

8.Розподіл судових витрат

8.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 у справі №910/11720/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Бакуліна

Судді Н.М. Губенко

О.А. Кролевець