Ухвала

від 15.04.2021 по справі 917/943/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 917/943/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська бурова компанія" (далі - ТОВ "Полтавська бурова компанія", позивач) - не з`явилися ,

відповідача за первісним позовом/ позивача за зустрічним позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Інноватив Буд" (далі - ТОВ "НВП "Інноватив Буд", Підприємство, відповідач, скаржник) - не з`явилися,

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "НВП "Інноватив Буд",

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 (колегія суддів: Зубченко І.В. (головуючий), судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.)

у справі № 917/943/20

за позовом ТОВ "Полтавська бурова компанія"

до ТОВ "НВП "Інноватив Буд"

про стягнення 1 076 997,60 грн,

та за зустрічним позовом ТОВ "НВП "Інноватив Буд"

до ТОВ "Полтавська бурова компанія"

про стягнення 795 786,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Полтавська бурова компанія" звернулося з позовом до Господарського суду Полтавської області до ТОВ "НВП "Інноватив Буд" про стягнення 1 076 997,60 грн штрафу на підставі пункту 8.5 договору підряду від 11.12.2019 № 1112-19.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані порушенням відповідачем термінів виконання робіт, встановлених у договорі підряду.

Відповідач подав зустрічний позов до ТОВ "Полтавська бурова компанія", в якому просить стягнути 795 786,57 грн заборгованості за фактично виконані роботи за договором підряду від 11.12.2019 № 1112-19.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги позивач посилається на те, що ТОВ "НВП "Інноватив Буд" фактично виконало роботи на загальну суму 2 687 782,57 грн, які оплачені замовником частково, а саме на суму 1 891 996,00 грн, тому заборгованість за фактично виконані роботи становить 795 786,57 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 (суддя Безрук Т. М.): позовну заяву ТОВ "Полтавська бурова компанія" до ТОВ "НВП "Інноватив Буд" задоволено частково; стягнуто з ТОВ "НВП "Інноватив Буд" на користь ТОВ "Полтавська бурова компанія" 537 598,80 грн штрафу, 16 154,97 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору за подачу позову; у іншій частині у позові ТОВ "Полтавська бурова компанія" до ТОВ "НВП "Інноватив Буд" відмовлено; зустрічну позовну заяву ТОВ "НВП "Інноватив Буд" до ТОВ "Полтавська бурова компанія" задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Полтавська бурова компанія" на користь ТОВ "НВП "Інноватив Буд" 795786,57 грн основного боргу за виконані роботи, 11 936,80 грн відшкодування витрат на оплату судового збору за зустрічним позовом.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що додаткова угода про продовження терміну виконання робіт згідно з пунктом 2.4 Договору сторонами не укладалася, проте суд врахував посилання позивача на те, що він погодився з визначеною відповідачем датою закінчення робіт - 10.02.2020, визначеною у графіку від 14.01.2020. Крім того, судом враховано зупинення виконання робіт на прохання замовника з 21.01.2020 року по 23.01.2020, що становить 3 дні. Судом встановлено, що порушення підрядником строків виконання робіт з 15 лютого 2020 року до 18 березня 2020 становить 32 календарні дні. Отже, наявні підстави для застосування визначеної у пункті 8.5 Договору відповідальності за порушення термінів виконання робіт у вигляді штрафу в розмірі 30 % від вартості робіт за порушення термінів виконання робіт більше 15 календарних днів.

Судом першої інстанції встановлено, що за порушення термінів виконання робіт позивач вірно здійснив розрахунок штрафу в розмірі 1076997,60 грн у відсотках від договірної ціни робіт.

При цьому, суд першої інстанції, посилаючись на статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 233 Господарського кодексу України (далі- ГК України), дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру штрафу, заявленого позивачем до стягнення, на 50%, оскільки за умовами договору відповідач мав виконати роботи загальною вартістю 3 583 992,00 грн, фактично відповідач виконав роботи на загальну суму 2 687 782,57 грн, сума невиконаних робіт становить 896209,43 грн, що значно менше розміру заявленого позивачем штрафу.

Штраф у розмірі 537598,80 грн, на думку суду є достатньою мірою відповідальності за порушення умов договору відповідачем.

Щодо зустрічного позову, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Полтавська бурова компанія" має заборгованість перед ТОВ "НВП"Інноватив Буд" за фактично виконані, але не оплачені роботи, у сумі 795 786,57 грн. Доказів оплати боргу в сумі 795 786,57 грн ТОВ "Полтавська бурова компанія" суду не надало.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ "Полтавська бурова компанія" звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, згідно якої (з урахуванням наданих уточнень вимог апеляційної скарги) просило скасувати назване рішення у справі №917/943/20 частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з ТОВ"НВП "Інноватив Буд" на користь ТОВ "Полтавська бурова компанія" штраф у розмірі 1 076 997,60грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021: апеляційну скаргу ТОВ "Полтавська бурова компанія" задоволено частково; рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 у справі №917/943/20 скасовано у частині відмови у стягненні 537598,80 грн штрафу; прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги - задоволено; пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 у справі №917/943/20 викладено в такій редакції: стягнуто з ТОВ "НВП"Інноватив Буд" на користь ТОВ "Полтавська бурова компанія" 1075197,60 грн штрафу, 16127,96 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору за подачу позову; в іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 залишено без змін. Також стягнуто з ТОВ "НВП "Інноватив Буд" на користь ТОВ"Полтавська бурова компанія" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 12095,97 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що:

- сутність розглядуваного первісного позову полягає у примусовому спонуканні ТОВ "НВП "Інноватив Буд" до сплати штрафу, нарахованого за порушення термінів виконання робіт за договором від 11.12.2019 №1112-19, який за своїм змістом та правовою природою є договором підряду;

- позивач, як замовник, листом від 18.03.2020 №294 відмовився від договору на підставі частини другої статті 849 ЦК України, у зв`язку з тим, що підрядник порушує терміни виконання робіт і існують обґрунтовані сумніви, що робота взагалі буде виконана;

- додаткова угода про продовження терміну виконання робіт згідно з пунктом 2.4 Договору сторонами не укладалася, враховуючи посилання позивача на погодження з визначеною відповідачем датою закінчення робіт 10.02.2020, беручи до уваги зупинення виконання робіт на прохання замовника з 21.01.2020 по 23.01.2020 (3 дні), отже порушення підрядником строків виконання робіт з 15.02.2020 до 18.03.2020 становить 32 календарні дні;

- за змістом статей 549, 611 ЦК України та статей 216-218 ГК України наслідком порушення підрядником строків виконання зобов`язання (виконання робіт) є право замовника вимагати сплати штрафу, передбаченого пунктом 8.5 договору підряду №1112-19 від 11.12.2019;

- матеріалами справи підтверджено порушення підрядником строків виконання робіт на 32 календарні дні, тому наявні правові підстави для застосування визначеної у пункті 8.5 договору відповідальності за порушення термінів виконання робіт у вигляді штрафу в розмірі 30% від вартості робіт за порушення термінів виконання робіт більше 15 календарних днів. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що договірна ціна робіт у загальній сумі складає 3583992,00 грн, а тому узгоджений сторонами у пункті 8.5 договору штраф у розмірі 30% від вартості робіт за порушення термінів виконання робіт більше 15 календарних днів складає 1075197,60 грн, а не 1076997,60 грн, як зазначає позивач і з цим погодився місцевий господарський суд.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні 537598,80 грн штрафу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що: під час розгляду справи в суді першої інстанції питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій не порушувалось; місцевим господарським судом не виносилося на обговорення сторін спору питання щодо наявності/відсутності підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу, що, на думку судової колегії, свідчить про порушення господарським судом принципів рівності та змагальності сторін, об`єктивності та неупередженості суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності виняткових підстав для зменшення належного до стягнення розміру неустойки, місцевим господарським судом не встановлено причин неналежного виконання та невиконання зобов`язань відповідачем при значному простроченні у 32 дні, не встановлено негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Судом першої інстанції також не з`ясовано наявності/відсутності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, відповідності/невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що реалізуючи свободу договору, вільно, самостійно, на власний розсуд, тобто за волевиявленням обох сторін, у пункті 8.5 договору підряду сторони погодили розміри майнової відповідальності підрядника за порушення термінів виконання робіт у вигляді штрафу.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції ТОВ "НВП "Інноватив Буд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 про часткове задоволення апеляційної скарги ТОВ "Полтавська бурова компанія" та залишити в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 20.10.2020 у справі № 917/943/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.02.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 917/943/20 визначено колегію суддів у складі: Сухового В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Міщенка І.С.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.03.2021 № 29.3-02/465 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/943/20 у зв`язку з обранням судді Сухового В.Г. членом Вищої ради правосуддя відповідно до рішення XVIII чергового з`їзду суддів України від 09.03.2021.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.03.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 917/943/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.03.2021 № 29.3-02/637 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 917/943/20 у зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.03.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 917/943/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

Ухвалою Верховного Суду від 24.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 917/943/20 за касаційною скаргою ТОВ "НВП "Інноватив Буд" на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та призначено її розгляд на 15.04.2021.

На обґрунтування своєї правової позиції ТОВ "НВП "Інноватив Буд" у поданій касаційній скарзі із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 стосовно того, що:

- відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (пункт 8.3.7);

- з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.3.8);

- з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав (пункт 8.4.1).

06.04.2021 ТОВ "Полтавська бурова компанія" засобами поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "НВП "Інноватив Буд", а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

У відзиві ТОВ "Полтавська бурова компанія" вказує на те, що не заперечує проти того, що суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, проте таке право не є безумовним. Так, ТОВ "Полтавська бурова компанія" звертається до огляду судової практики Верховного Суду від 10.07.2020 "Щодо забезпечення виконання зобов`язань" у якому вказано, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

ТОВ "Полтавська бурова компанія" зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо перевищення розміру штрафу порівняно з розміром збитків кредитора, щодо винятковості обставин, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, щодо незначності прострочення у виконанні зобов`язання та інших об`єктів оцінки, які мав дослідити суд при прийнятті рішення щодо зменшення суми неустойки. Вказані докази відсутні у матеріалах справи в силу того, що відповідач жодного разу ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не заявляв ані усне ані письмове клопотання щодо зменшення розміру штрафу з будь-яких підстав, а місцевий господарський суд будь-які питання, пов`язані зі зменшенням суми штрафу не з`ясовував, докази не витребовував та не надавав їм відповідної правової оцінки.

ТОВ "Полтавська бурова компанія" наголошує на тому, що місцевим господарським судом не встановлено причин неналежного виконання та невиконання зобов`язань відповідачем при значному простроченні у 32 дні, яке більше ніж термін основного зобов`язання, не встановлено негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Судом першої інстанції також не з`ясовано наявності/відсутності значного розміру штрафу відносно наслідків порушення. ТОВ "Полтавська бурова компанія" звертає увагу на те, що якби відповідач заявляв відповідне клопотання про зменшення суми штрафу з наданням відповідних доказів, а суд першої інстанції це питання розглядав, то і позивач надав би суду вичерпні докази щодо збитків кредитора від наслідків невиконання зобов`язання відповідачем. Позивач міг би надати договір підряду з іншим підрядником, який завершував роботи із будівництва майданчику на суму 1 300 000,00 грн, та строком виконання робіт 10 днів, з 19.03.2020, тобто після відмови від договору із відповідачем та інші докази. 32 дні прострочення будівництва майданчику для спорудження свердловини, пошук іншого підрядника для закінчення підрядних робіт, які не були виконані відповідачем, а це 25% від загального обсягу робіт, в сукупності призвело до того, що майданчик був готовий до монтажу бурової установки з простроченням 42 календарні дні. Тобто аж на 42 дні затягнувся термін монтажу бурової установки, облаштування бурового містечка, що в свою чергу призвело до простою з вини позивача при виконанні зобов`язань з буріння відносно календарного плану буріння цієї свердловини.

Касаційне провадження щодо розгляду цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст судових рішень у їх контексті та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі №917/943/20 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, то Верховний Суд зазначає таке.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що предметом апеляційного перегляду було питання щодо стягнення штрафу на підставі пункту 8.5 договору підряду від 11.12.2019 № 1112-19, у іншій частині рішення місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Суд касаційної інстанції має право переглядати у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Отже предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, предметом первісних позовних вимог у справі, що переглядається і була предметом розгляду суду апеляційної інстанції, є стягнення 1 076 997,60 грн штрафу на підставі пункту 8.5 договору підряду від 11.12.2019 № 1112-19.

У справі ж № 902/417/18 , на яку посилається скаржник, розглядалися позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Хімагромаркетинг (далі - ТОВ Хімагромаркетинг ) до Приватного підприємства Ольвія (далі - ПП Ольвія ) про стягнення 316 141,12 грн заборгованості за договором поставки від 01.06.2017 № АП-02-0110, укладеного між позивачем та відповідачем (далі - договір поставки), з яких 124 246,24 грн - основний борг, 46 297 грн - пеня, 34 710,49 грн - штраф та 110 887, 30 грн - відсотки річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору поставки та додаткових угод до нього щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар на порушення приписів статей 526 , 530 , 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), що відповідно до вимог статей 549 , 625 цього Кодексу є підставою для стягнення з відповідача, окрім суми основного боргу також пені за прострочення платежів, штрафу за прострочення виконання зобов`язань більше 10 днів та відсотків річних відповідно до процентної ставки, визначеної умовами договору.

10.08.2018 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 10.08.2018 вх. № 02.1-34/6173/18 про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд, в зв`язку з частковим погашенням заборгованості стягнути з відповідача 40 464,52 грн пені, 30 830,83 грн штрафу , 96 635,71 грн 3% відсотків річних. Також в заяві останній просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір в сумі 2 223,16 грн.

При цьому, Господарський суд Вінницької області рішенням від 24.09.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019: позов задовольнив частково: стягнув з ПП Ольвія 40 306,19 грн пені, 30 830,83 грн штрафу , 1067,06 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору; у стягненні 25 864,32 грн боргу, 110 887,30 грн відсотків річних, 5990,90 грн пені - відмовив; провадження у справі в частині стягнення 98 381,92 грн боргу закрив у зв`язку з відсутністю предмета спору в цій частині вимог.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої позивачем суми штрафу , визначив суму основного боргу, врахував доведеність факту прострочення, умови укладеного сторонами договору та норми матеріального права і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині .

ТОВ Хімагромаркетинг звернувся до Верховного Суду з касаційнуою скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019, в якій просило скасувати вказану постанову повністю, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24 вересня 2018 року - в частині відмови у стягненні 110 887,30 грн відсотків річних та прийняти в цій частини нове рішення.

Позивач зазначив, про оскарження рішення судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків річних.

Підставою оскарження вказаних судових рішень було неправильне, на думку скаржника, застосування судами першої й апеляційної інстанцій приписів частини другої статті 625 та статті 549 ЦК України, внаслідок чого позивач позбавлений права отримати від відповідача плату за користування чужими грошима, передбачену статтею 536 ЦК України.

Переглядаючи оскаржувані у справі № 902/417/18 судові рішення Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 18.03.2020, на яку посилається Скаржник у цій справі, дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ Хімагромаркетинг та зміну у мотивувальних частинах постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2018 у справі № 902/417/18, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. У решті постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 та рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2018 у справі № 902/417/18 залишено без змін .

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що предметом розгляду суду касаційної інстанції у справі №902/417/18 не було питання щодо зменшення розміру штрафу передбаченого умовами договору.

З огляду на зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, прийнятої за результатами касаційного перегляду зазначеної справи, Суд вбачає безсумнівну відмінність предмету та підстав позовів, змісту позовних вимог та фактичних обставин зі справою № 917/943/20, а також різне правове регулювання.

Таким чином, у контексті наведеного Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи скаржника про те, що постанова суду апеляційної інстанції у справі № 917/943/20 прийнята без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі, на яку посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження прийнятого у справі судового рішення, є подібними.

Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин.

Верховний Суд зауважує, що обираючи підстави касаційного оскарження скаржник не зазначав про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, як підставу для касаційного оскарження, зокрема щодо порушень порядку надання, отримання, оцінки доказів у суді першої та апеляційної інстанції.

У справі, яка переглядається, апеляційним судом надано оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена судом, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (близький за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Верховний Суд підкреслює, що в силу принципів диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, Верховний Суд переглядає справу в межах усіх доводів касаційної скарги, та з урахуванням установлених у справі конкретних обставин, та не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

При розгляді даної справи Верховний Суд бере до уваги, що однією із основних засад справедливого судочинства вважається принцип верховенства права, невід`ємною, органічною складовою, якого є принцип правової визначеності.

Одним з аспектів принципу правової визначеності є те, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Сталість і незмінність остаточного судового рішення, що набуло чинності, забезпечується через реалізацію відомого принципу res judicata. Остаточні рішення національних судів не повинні бути предметом оскарження. Можливість скасування остаточних рішень, без урахування при цьому безспірних підстав публічного інтересу, та невизначеність у часі на їх оскарження несумісні з принципом юридичної визначеності. Тому категорію res judicata слід вважати визначальною й такою, що гарантує незмінність установленого статусу учасників спору, що визнано державою та забезпечує сталість правозастосовних актів. Правова визначеність також полягає в тому, щоб остаточні рішення судів були виконані.

Верховний Суд також зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних передумов щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, у відзиві на касаційну скаргу і матеріали справи, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суть спору Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Інноватив Буд".

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ :

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Інноватив Буд" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 917/943/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова