Постанова

від 06.04.2021 по справі 161/9642/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9642/19 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А. М. Провадження № 22-ц/802/296/21 Категорія: 58 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Савчук О.В.,

представника позивача - Сосніна Д. О.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Комара А. Ю., Філіповича В. Є., Карпука О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь 24", ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У 2020 році ОСОБА_2 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ТзОВ Волинь 24 , ОСОБА_1 поширено щодо нього інформацію, яка не відповідає дійсності, принижує його честь та гідність, містить висловлювання, які є принизливими і зумовлюють негативну соціальну оцінку його особи, негативну суспільну думку щодо його діяльності та мають негативний вплив на його ділову репутацію.

Вказана інформація була розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебсайті ТзОВ Волинь24 у вигляді статті під назвою Його підставили: адвокат начальника пункту пропуску Ягодин про невловимий бурштин , в якій згадується, що адвокат Мартіросян А. Г., провівши власне дослідження, встановив причетність позивача до вчинення ряду правопорушень. Вказаний допис був також розміщений ОСОБА_1 на сторінці Фейсбук користувача ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що поширення відповідачами недостовірної інформації щодо нього без отримання результатів перевірки цієї інформації компетентним органом та доведення її до відома невизначеного кола осіб із власними коментарями та висновками мають обвинувальний характер, є наклепом і сприймається як звинувачення його у вчиненні злочинів, а тому не може вважатися оціночними судженнями на підставі ст. 30 Закону України Про інформацію , та підлягає спростуванню.

Крім того, зазначає, що такими діями відповідачів йому була завдана моральна шкода, що полягає у постійних душевних стражданнях та погіршенні стану здоров`я.

Із врахуванням викладеного та уточнених позовних вимог, просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, яка поширена відповідачами ІНФОРМАЦІЯ_1 о 08 год. 59 хв. в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_2 на вебсторінці у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме наступну інформацію:

- …В нас є достатні підстави вважати, що замовником провокації, яка спрямована на усунення ОСОБА_4 з посади, є опальний митник та зять колишнього прокурора Волинської області ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , який має тісні ділові стосунки з контрабандистами , - заявляє ОСОБА_7 ;

- ..За версією адвоката, ОСОБА_6 , який нині перебуває у декретній відпустці, планує повернутися з неї та зайняти посаду ОСОБА_8 . Правозахисник наголошує на тому, що саме ОСОБА_6 був ініціатором кримінальних проваджень проти його клієнта у 2016-2017 роках. За словами адвоката, тоді ОСОБА_9 під час обшуку підкинули 400 доларів США ;

- … ОСОБА_7 вважає, що провокація з контрабандою бурштину була організована саме ОСОБА_10 та спрямована на усунення ОСОБА_8 з посади ;

- …За версією адвоката, повідомив поляків та ОСОБА_11 про бурштин у фурі саме ОСОБА_6 . Він же, за словами ОСОБА_12 , повідомив журналістів Аверса про час і місце святкування .

Просить також зобов`язати відповідачів протягом трьох днів з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, а відповідача ТОВ "Волинь24" - у той же строк видалити вказану інформацію з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_2 , саме з вебсторінки ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути моральну шкоду в розмірі по 50000 грн з кожного відповідача.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованість рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, в результаті чого суд дійшов неправильного висновку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз Ажнюка Б.М. № 056/151 від 18.08.2020 року та надав перевагу іншому висновку експертизи № 33582/19-39 від 20.03.2020 року, покладаючись на який необгрунтовано вважав, що оспорювана інформація є оціночними судженнями. Вважає, що відповідачами було поширено саме фактичні твердження, а не оціночні судження, а тому вони підлягають спростуванню, як недостовірні та такі, що принижують честь і гідність та ділову репутацію позивача, а отже позовні вимоги слід задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 вказує, що позивач є публічною особою, а тому повинен бути готовий до критики, оскільки поширена щодо нього інформація стосувалась його професійної діяльності в митних органах та становила значний суспільний інтерес. Також зазначає, що дана інформація є оціночними судженнями, а всі вислови, що він використав у публікації з дозволу ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , яким він надає правничу допомогу в різних справах, базуються на судженнях його клієнтів, про що вони підтвердили у своїх поясненнях, які він відібрав у них як адвокат, та офіційними листами Волинської митниці ДФС. На підставі зазначеного просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

ТзОВ Волинь24 також подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що редакція, журналіст не несуть відповідальність за публікацію відомостей, якщо вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим друкованим засобом масової інформації з посиланням на нього. Зазначає, що інформацію для публікації статті взяли з посту ОСОБА_1 , розміщеного на ресурсі Фейсбук на його особистій сторінці, та автор у матеріалі Інтернет - видання Волинь24 цитує його слова прямою мовою, а також повідомляє читачам, що надрукований текст є позицією адвоката, не зазначаючи при цьому, що редакція розділяє його думку та наголошує на тому, що публічні висловлювання ОСОБА_1 є його оціночними судженнями, думками, переконаннями, критичною оцінкою певних фактів і недоліків, а не позицією редакції.

Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена ТзОВ Волинь 24 інформація у статті Його підставили….. є дослівним відтворенням матеріалів, поширених відповідачем ОСОБА_1 , і оформлених у вигляді допису на сторінці Фейсбук ОСОБА_3 . Таке поширення та оцінка отриманої інформації відповідачем ТзОВ Волинь 24 були зроблена з посиланням та цитуванням домислів адвоката Мартіросяна А. Г. і є оціночними судженнями, а не фактичним твердженням відповідача, які ґрунтуються на його особистому трактуванні отриманої інформації з інших джерел, зокрема, із повідомлень його клієнтів ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Таким чином, поширення таких висновків відповідачами оцінюється судом з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації, отриманої з різних джерел. Відтак, такі висновки, поширені відповідачами, не можуть бути ані спростовані, ані підтверджені.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду є правильними та відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на час подачі позову був державним службовцем категорії Б та займав посаду заступника начальника Волинської митниці ДФС (а.с 113-215 том 1).

12 травня 2020 року відповідачем ТзОВ Волинь24 (далі - відповідач 1) на своєму офіційному вебсайті https://www.volyn24.com за адресою вебсторінки у мережі Інтернет: ІНФОРМАЦІЯ_3 , була опублікована стаття під назвою Його підставили: адвокат начальника пункту пропуску Ягодин про невловимий бурштин , яка містила такі висловлювання адвоката ОСОБА_1 : …В нас є достатні підстави вважати, що замовником провокації, яка спрямована на усунення ОСОБА_16 з посади, є опальний митник та зять колишнього прокурора Волинської області ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 , який має тісні ділові стосунки з контрабандистами , - заявляє ОСОБА_7 ; ..За версією адвоката, ОСОБА_6 , який нині перебуває у декретній відпустці, планує повернутися з неї та зайняти посаду ОСОБА_8 . Правозахисник наголошує на тому, що саме ОСОБА_6 був ініціатором кримінальних проваджень проти його клієнта у 2016-2017 роках. За словами адвоката, тоді ОСОБА_9 під час обшуку підкинули 400 доларів США ; … ОСОБА_7 вважає, що провокація з контрабандою бурштину була організована саме ОСОБА_10 та спрямована на усунення ОСОБА_8 з посади. ; …За версією адвоката, повідомив поляків та ОСОБА_11 про бурштин у фурі саме ОСОБА_6 . Він же, за словами ОСОБА_12 , повідомив журналістів Аверса про час і місце святкування. (далі у тексті - стаття Його підставили….. ).

Вказана інформація запозичена відповідачем ТОВ "Волинь 24" з персональної сторінки користувача соціальної мережі Facebook з іменем ОСОБА_3 відповідача ОСОБА_1 , на якій 01 травня 2020 року даним користувачем було розміщено пост (новину), що містить відображення змісту спірної інформації, в подальшому розміщеної на вебсторінці ТОВ Волинь24 (далі у тексті - допис на сторінці Фейсбук ОСОБА_3 ).

Факт наявності вищевказаної інформації на зазначених електронних ресурсах в мережі Інтернет підтверджено відповідними експертними висновками (а.с. 238-255 том 1).

В ході розгляду зазначеної справи за клопотанням представника позивача у справі було призначено судову лінгвістичну експертизу.

Як вбачається з висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Долинківської С.А. за результатами проведення судової лінгвістичної експертизи №33582/19-39 від 20.03.2020 року, у текстовому матеріалі, зафіксованому в публікації під заголовком Його підставили: адвокат начальника пункту пропуску Ягодин про невловимий бурштин , розміщеної на веб-сторінці Інтернет - видання Волинь24 , а саме: В нас є достатні підстави вважати, що замовником провокації, яка спрямована на усунення ОСОБА_16 з посади, є опальний митник та зять колишнього прокурора Волинської області ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 , який має тісні ділові стосунки з контрабандистами , - заявляє ОСОБА_7 ; За версією адвоката, ОСОБА_6 , який нині перебуває у декретній відпустці, планує повернутися з неї та зайняти посаду ОСОБА_8 . Правозахисник наголошує на тому, що саме ОСОБА_6 був ініціатором кримінальних проваджень проти його клієнта у 2016-2017 роках. За словами адвоката, тоді ОСОБА_9 під час обшуку підкинули 400 доларів США ; " ОСОБА_7 вважає, що провокація з контрабандою бурштину була організована саме ОСОБА_10 та спрямована на усунення ОСОБА_8 з посади. ; За версією адвоката, повідомив поляків та ОСОБА_11 про бурштин у фурі саме ОСОБА_6 . Він же, за словами ОСОБА_12 , повідомив журналістів Аверса про час і місце святкування. , міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_2 . Висловлювання, в яких зафіксована інформація негативного характеру щодо ОСОБА_2 , є оціночними судженнями, а не фактичними твердженнями (а.с. 90-99 том 2).

За змістом вказаного висновку судової експертизи експертом при його підготовці використовувалися матеріали, які містяться у підшивках матеріалів справи №161/9642/19 у двох томах (а.с. 90 зворот том 2).

Разом з тим, судом першої інстанції правильно не було взято до уваги на спростування вказаного вище висновку наданий позивачем висновок експерта Українського бюро лінгвістичних експертиз Ажнюка Б.М. за результатами проведення лінгвістичної експертизи №056/151 від 18.08.2020 року (а.с. 143-170 том 2), оскільки зазначений висновок не містить інформації щодо свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта ОСОБА_17 і внесення його до Реєстру атестованих судових експертів та не містить аналізу усіх матеріалів цивільної справи, отже складений без дотримання вимог ч.6 ст.102 ЦПК України.

Таким чином, суд при вирішенні справи обґрунтовано взяв до уваги лише висновок судової експертизи №33582/19-39 від 20.03.2020 року як належний та допустимий доказ.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або санкцій, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

У статтях 3, 28 Конституції України визначено, що честь і гідність людини є найвищою соціальною цінністю та передбачено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).

У силу положень статті 62 Конституції України один із основоположних принципів - презумпція невинуватості, а відповідно до вимог статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, праву кожної особи на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про іншу особу/осіб недостовірну інформацію.

За змістом частин другої та четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Під поняттям честі слід розуміти особисте немайнове благо, що є позитивною соціальною оцінкою особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності поведінки до загальноприйнятих уявлень про добро і зло та усвідомлення особою цієї оцінки.

Під поняттям гідності слід розуміти чинник моральної свідомості, який, водночас, відображає моральне ставлення індивіда до самого себе та суспільства до нього.

У свою чергу, діловою репутацією є усталена оцінка фізичної особи, що ґрунтується на наявній інформації про її позитивні та негативні суспільно значимі діяння у певній сфері, що відома оточуючим.

Здійснюючи наглядову функцію, суд повинен розглядати втручання у світлі справи у цілому, включаючи зміст зауважень, висловлених проти позивачів, та контекст, в якому їх було зроблено. Зокрема, суд має визначити, чи було втручання пропорційним легітимним цілям, що переслідувалися та чи були причини, наведені національними органами для виправдання такого втручання, відповідними та достатніми (рішення у справі Барфорд проти Данії від 22 лютого 1989 року). При цьому суд має переконатися, що національні органи застосували стандарти, що відповідали принципам статті 10 Конвенції, і, крім того, що вони засновували свої рішення на прийнятній оцінці відповідних фактів (рішення у справі Джерсільд проти Данії від 23 вересня 1994 року).

Втручання у право особи на свободу вираження поглядів становитиме порушення статті 10 Конвенції, якщо воно не підпадатиме під одне з виключень, встановлених пунктом 2 статті 10 Конвенції. Відповідно суди мали по черзі розглянути, чи було втручання у цій справі встановлено законом, чи переслідувало воно ціль (цілі), яка (які) є легітимними відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, та чи було воно необхідним у демократичному суспільстві задля досягнення зазначеної мети (рішення у справі Санді Таймс проти Сполученого Королівства від 26 квітня 1979 року).

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначав, що поширена відповідачами інформація є фактичними твердженнями, які не є достовірними, тому підлягає спростуванню у спосіб, в який її було поширено.

Проте, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають негативний характер, однак в цілому в надрукованому тексті є оціночними судженнями.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

На думку ЄСПЛ, слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє фактологічне підґрунтя для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції ). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі Бразільє проти Франції від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ Патурель проти Франції від 22 грудня 2005 року).

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що спірна стаття не містить стверджувальних суджень, а викладена у формі дослівного відтворення матеріалів, поширених відповідачем ОСОБА_1 і оформлених у вигляді допису на сторінці Фейсбук ОСОБА_3 , та дає читачеві можливість самостійно зробити висновки і дати оцінку її змісту.

Указана стаття не містить недостовірної фактичної інформації про позивача, а є викладенням оціночних суджень щодо подій, які відбувалися за його участю та інших публічних осіб. Дана інформація є відтворенням висловлювань та міркувань ОСОБА_1 на його ж сторінці в Інтернеті. Зазначені висловлювання містять оціночні судження та критичні міркування, що відповідно до норм матеріального права не підлягають спростуванню.

Отже, оскаржувана інформація у цій справі являється коментарями у контексті публічної діяльності позивача, який обіймав посаду державного службовця високої категорії - Б, пов"язаної з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до переліку, затвердженого Національним агентством з питань запобігання корупції, - заступника начальника Волинської митниці ДФС, а також стосувалася питань, які становлять підвищений суспільний інтерес. З огляду на зазначену природу оскаржуваних тверджень апеляційний суд вважає, що вони мають розглядатися у контексті оскаржуваної статті у цілому як оціночні судження, а не чисті твердження щодо фактів.

Такі ж правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року в справі № 761/9118/16-ц (провадження № 61-4175св19).

Поняття критики існує у законодавстві України і зазвичай визначається як сукупність висловлених приватно або публічно оцінок негативних фактів дій (бездіяльності) посадових, службових, публічних осіб, установ, організацій, інших юридичних осіб. Держава декларує право на критику та захист цього права. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження не можуть бути підставою для відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Тому можна стверджувати, що і законодавством, і судовою практикою опосередковано визнана непідсудність оціночних суджень, які можуть бути висловлені і публічно.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції правильно дав оцінку саме критичним поглядам щодо певних фактів оскаржуваних тверджень відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Волинь 24 .

ОСОБА_2 є публічною особою, а тому свідомо відкритий для прискіпливого контролю за його діяльністю як з боку інших громадян, так й інших авторів. Інформація, поширена відповідачами, стосується виключно професійної діяльності позивача, а не його приватного життя. Крім того, враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася діяльності останнього та мала суспільний інтерес, він повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої є ширшою від критики пересічних осіб.

При цьому, ТзОВ Волинь 24 не вийшло за межі журналістської свободи та вимог статті 42 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні .

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що судом було допущено формальний розгляд справи, зокрема не було повно та всебічно з`ясовано обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки суд належним чином дослідив зібрані у справі докази, а також зміст оскаржуваної статті (її частин), у мотивувальній частині рішення навів дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, оцінку всіх доказів.

Безпідставними є доводи, що відповідачі повинні спростовувати заявлені у справі вимоги, оскільки у цивільному судочинстві діє принцип змагальності сторін, а відповідно до норм процесуального закону кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України

ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява

№ 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, та не є достатніми для скасування рішення суду.

Порушень норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам, є законними та обґрунтованими.

На підставі вищенаведеного судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді