Постанова

від 16.04.2021 по справі 173/304/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3035/21 Справа № 173/304/20 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Унірем-Агро Плюс про розірвання договору оренди земельної ділянки у судовому засіданні з викликом учасників справи,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1221081800:01:029:0316 площею 5.400 га та кадастровим номером 1221081800:01:059:0470 5.7399 га, що розташовані на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Зазначені земельні ділянки передані в оренду відповідачеві на підставі договорів земельних ділянок № б/н від 16 лютого 2010 року та № б/н від 18 лютого 2010 року, строком дії речового права на п`ять років.

Відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати не менше 3% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки з урахуванням індексації, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки не пізніше 30 листопада кожного року. Додатковою угодою до вказаного договору від 06 лютого 2015 року змінено процентну ставку з 3% до 5.3% від нормативної грошової оцінки.

Нормативна грошова оцінка станом на 08 травня 2019 року на земельну ділянку з кадастровим номером 1221081800:01:029:0316 складала 153483,04 грн. та станом на 13 травня 2019 року на земельну ділянку за кадастровим номером 1221081800:01:059:0470 складала 147777,33 грн. Загальна сума нормативної грошової оцінки на вказані земельні ділянки складає 301260,37 грн. відповідно розмір орендної плати в 2019 році повинен складати 15966,80 грн.

Однак відповідач свої зобов`язання порушив, станом 19 лютого 2020 року останнім не сплачено жодних грошових коштів, ніяких послуг в рахунок орендної плати за 2019 рік позивач не отримав.

Крім того, за останні три роки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виплачував орендну плату.

У зв`язку з порушенням умов договору, зокрема систематичної несплати орендної плати, позивач просив розірвати договори оренди земельних ділянок та стягнути заборгованість по виплаті орендної плати за 2019 рік.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано об`єктивних доказів істотного та систематичного порушення умов договорів оренди земельних ділянок, а також не доведено факт невиплати коштів в рахунок орендної плати.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції не з`ясував суттєві обставини справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, а саме невиплати орендної плати за 2019 рік , так і щодо істотності цього порушення для позивача.

ТОВ Унірем-Агро Плюс подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є власником двох земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 1221081800:01:029:0316 площею 5.400 га та кадастровим номером 1221081800:01:059:0470 5.7399 га, що розташовані на території Боровківської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.10,11).

Зазначені земельні ділянки передані в оренду відповідачеві на підставі договору оренди земельної ділянки № б/н, зареєстрованого 16 лютого 2010 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041011900110 та в подальшому комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права (в держаному реєстрі прав) за № 21058051 від 14 червня 2017 року, та договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 18 лютого 2010 року та зареєстрованого 04 червня 2010 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041011900916 та в подальшому комунальним підприємством Криничанське бюро технічної інвентаризації проведено державну реєстрацію права (в держаному реєстрі прав) за № 21058753 від 14 червня 2017 року (а.с.12-13, 17-18).

Відповідно до пункту 4 договорів оренди землі, орендна плата встановлена у розмірі 3% від нормативної грошової одиниці земельної ділянки, що складає 1463,00 грн. Кошти перераховуються орендарем на рахунок, або сплачуються готівкою орендодавцю в строк до 30 листопада щорічно.

З 2015 року відповідачем нараховується орендна плата з розрахунку 5,3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за вирахуванням земельного податку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено істотних та систематичних порушень відповідачем умов договорів оренди земельних ділянок, зокрема несплати орендної плати.

Такі висновки суду є правильними з огляду на наступне.

Згідно до ст. 90 Земельного кодексу України, яка регламентує права власників земельних ділянок власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 5 статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Виходячи з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, в 2017 році позивачеві нарахована орендна плата з відрахуванням земельного податку в сумі 5796,24 грн. за кожну земельну ділянку.

Відповідно до наданих відповідачем копій платіжних відомостей, позивач ОСОБА_1 24 жовтня 2017 року отримав грошові кошти в сумі 5788,19 грн., та за власним бажанням 04 серпня 2017 року тримав 1000,00 кг пшениці (ціною 2898,12 грн.) та 18 вересня 2017 року 1000,00 кг кукурудзи (ціною 2898,12 грн.) (а.с.54-56), що свідчить про своєчасний та в повний розрахунок по орендній платі.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок в 2018 році не змінювалась.

Згідно платіжної відомості УН 00000085 від 17 жовтня 2018 року позивачеві за дві земельні ділянки виплачена орендна плата в сумі 11592,48 грн., тобто своєчасно та в повному обсязі (а.с.57).

Затримку у виплаті орендної плати за 2019 рік відповідач обґрунтував тим, що відповідач не з`явився для отримання орендної плати та не повідомив реквізити, на які потрібно перераховувати орендну плату.

17 лютого 2020 року відповідачем направлено позивачеві грошовий переказ в сумі 12853,27 грн., що підтверджується списком згрупованих поштових переказів (а.с.58).

Платіжним дорученням № 15739 від 24 березня 2020 року відповідачеві повернуто поштовий переказ з позначкою одержувач відмовився від переказу (а.с.59).

Таким чином, в 2019 році нарахована орендна плата за дві земельні ділянки направлена з запізненням, але позивач ОСОБА_1 відмовився від її отримання.

Відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного Кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною платою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, оцінивши всі надані сторонами докази, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договорів оренди земельних ділянок, оскільки ОСОБА_1 не доведено факт систематичного порушення умов договору відповідачем, з огляду на те, що в 2017 та 2018 роках обов`язок щодо сплати орендної плати відповідачем виконано належним чином, а в 2019 році допущено прострочення виконання зобов`язань через не явку позивача для отримання орендної плати.

Доводи апеляційної скарги щодо невиплати орендної плати за 2019 рік не є підставою для скасування правильного по суті та законного рішення суду, оскільки вказані обставини не були єдиними та вирішальними доказами у справі.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова