Рішення

від 18.03.2021 по справі 280/964/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2021 року Справа № 280/964/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Келюх К.С.,

за участю:

представника позивача Самойленка І.І.,

представника відповідача Міщенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма АЗОВ (69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 15; код ЄДРПОУ 24518523) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 43143945), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма АЗОВ (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.09.2019 №0001380506.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Актом документальної позапланової виїзної перевірки від 12.08.2019 №491-08-01-14-06/24518523 встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на суму 58500,00 грн., у т.ч. по періодах - липень 2016 року - 5000,00 грн., вересень 2016 року - 32000,00 грн., жовтень 2016 року - 10002,00 грн., грудень 2016 року - 6500,00 грн., лютий 2017 року - 5000,00 грн. Такий висновок обґрунтованим тим, що Жовтневим районний судом м. Запоріжжя винесено вирок від 18.04.2019 №ЄУН331/1690/19 організатора/директора ТОВ ПРОМТОРГ ІНВЕСТ , ТОВ АКРОС-ГРУП , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВІЛЛ визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27, частин другої, третьої статті 28, частин першої, другої статті 205 Кримінального кодексу України. У зв`язку з наведеним, контролюючий орган зробив висновок про те, що встановлені вироком факти свідчать про невідповідність даних та відсутність джерела (походження) товару (послуг) ТОВ ПРОМТОРГ ІНВЕСТ , ТОВ АКРОС-ГРУП , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ , ТОВ АВІЛЛ і таким чином й неможливий рух по даному ланцюгу всіх платників податків. Зазначає, що фактичне виконання господарських операцій між ТОВ Фірма Азов з вказаними контрагентами підтверджено як договорами, які були надані перевіряючим та досліджені під час перевірки, так і належним чином оформленими первинними документами, складеними в процесі виконання цих договорів, які відповідно до законодавства у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Позивач вважає висновки податкового органу безпідставними, а винесені на підставі Акту перевірки податкові повідомлення-рішення протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивачем надано документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою суду від 02.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання на 19.03.2020.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 19.03.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№12847), в якому зазначає, що засновником, керівником та головним бухгалтером TOB ПРОМТОРГ ІНВЕСТ , TOB АРКОС-ГРУП , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ був ОСОБА_1 відносно якого винесено вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ЄУН 331/1690/19 провадження №1-кп/331/359/2019 від 18.04.2019 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28 , частиною першою статті 205, частиною другою статті 28, частиною другою статті 205 , частиною третьою статті 28, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 27, частиною першою статті 205, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 КК України, за кримінальними провадженнями №42018081280000018 від 30.01.2018, № 42017080000000154 від 21.03.2017, що ОСОБА_1 забезпечив прикриття незаконної діяльності підприємств- контрагентів TOB Промторг інвест , TOB Аркос-Груп , ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ : в тому числі TOB Фірма Азов , шляхом укладення нікчемних угод та документального оформлення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб контрагентів первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності. Так, за результатами перевірки встановлено відсутність реальної можливості реалізації товарів (робіт, послуг) ТОВ Фірма Азов з контрагентами-постачальниками ТОВ Промторг Інвест , ПП Запоріжелектротех , ТОВ Авілл , а саме відсутність первинних документів, підтверджуючих фінансово-господарські відносини, відсутність документів транспортування, використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, відсутність у постачальників майна, трудових резурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.03.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів. Відкладено підготовче судове засідання на 25.05.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020 відкладено підготовче судове засідання на 20.07.2020.

Ухвалою суду від 09.07.2020 виправлено допущені описки в ухвалі суду від 25.05.2020, а саме: в другому абзаці резолютивної частини ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2020 у справі 280/964/20 дату та час наступного підготовчого засідання читати як 05 серпня 2020 року о 10:00 год.

У підготовчому судовому засідання 05.03.2020 оголошено перерву до 12.10.2020.

12.10.2020 під час проведення підготовчого судового засідання оголошено перерву до 10.11.2020.

Ухвалою суду від 10.11.2020 відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2020.

У підготовчому судовому засіданні 16.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.03.2021.

Протокольною ухвалою від 03.03.2021 відкладено судове засідання на 18.03.2021.

У судовому засіданні 18.03.2021, на підставі статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

ТОВ Фірма Азов з 17.02.1997 зареєстроване в якості юридичної особи. Видами діяльності є: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Наказом Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.07.2019 №2660 встановлено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ФІРМА АЗОВ (24518523) з 30 липня 2019 року тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ ПРОМТОРГ ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 40149189) за період липень, вересень, жовтень 2016 року, з контрагентами-постачальниками ТОВ АКРОС -ГРУП. (код ЄДРПОУ 40263515) та ПП ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОТЕХ (код ЄДРПОУ 34869520) за період грудень 2016 року, з контрагентом-постачальником ТОВ АВІЛЛ (код ЄДРПОУ 40091931) за період лютий 2017 року.

На підставі направлень від 30.07.2019 №1683, 1684, виданих Головним управлінням ДФС у Запорізькій області, уповноваженими посадовими особами контролюючого органу здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ФІРМА АЗОВ .

За результатами проведеної перевірки складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ФІРМА АЗОВ від 12.08.2019 №491/08-01-14-06/24518523. Перевіркою встановлено порушення ТОВ ФІРМА АЗОВ пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 210 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV (із змінами та доповненнями, що діяли у відповідних звітних періодах), в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряєвий період на суму 58500 грн., у т.ч.: за липень 2016 року - 5000 грн., за вересень 2016 року - 32000 грн., за жовтень 2016 року - 10000 грн., за грудень 2016 року - 6500 грн., за лютий 2017 року - 5000 грн.

На підставі акту перевірки від 12.08.2019 №491/08-01-14-06/24518523 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, як правонаступником Головного управління ДФС у Запорізькій області, прийнято податкове повідомлення-рішення форми Р від 19.09.2019 №0001380506, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 66875,00 грн.

02.10.2019 за вих.№22 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0001380506.

Рішенням Державної податкової служби України від 15.12.2019 №11962/6/93-00-08-05-02 податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.09.2019 №0001380506 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю винесеного Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 19.09.2019 №0001380506, звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового України (в редакції чинній на момент проведення перевірки), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Україні .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Господарські операції, які були предметом дослідження під час перевірки, мали на меті саме рух матеріальних активів. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої, другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 134.1 пункту 134.1 статті 134 Податково кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податково кодексу України з урахуванням положень Податково кодексу України.

Згідно з підпунктом 14.1.36, пункту 14.1 статті 14 Податково кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податково кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.231, пункту 14.1. статті 14 Податково кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності;

Положеннями пункту 198.1 статті 198 Податково кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податково кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податково кодексу України.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податково кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, позивач здійснив всі необхідні умови визначені податковим законодавством для формування податкового кредиту. Було придбано товар на підставі відповідних договорів, сплачено кошти, складено податкові накладні, та оформлено відповідними первинними документами.

Як слідує з матеріалів перевірки податковим органом будь-яких зауважень щодо вищевказаних первинних документів не встановлено.

Оцінивши вищевказані первинні документи за правилами КАС України, суд відмічає, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Щодо аргументів контролюючого органу стосовно вироку у справі № 331/1690/19 від 18.04.2019 та протоколів допиту, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Встановлені вироком суду в кримінальній справі відносно фізичної особи обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі за участю інших юридичних осіб без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами. Натомість надані платником податків первинні документи бухгалтерського та податкового обліку в сукупності з іншими доказами є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Слід зазначити, що вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2019 у справі № 331/1690/19, на який посилається контролюючий орган в своєму Акті перевірки та відзиві на позов, скасовано ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019.

Так, в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2019, суд апеляційної інстанції звернув увагу на наступне:

Вказаний вирок, як про це наголошується в апеляційній скарзі представника порушує права і обов`язки підприємства, а саме шляхом створення преюдиції, якою всупереч презумпції винуватості констатовано мотив вчинення злочину - прикриття незаконної діяльності підприємств-контрагентів.

Разом з тим, зазначення у вироку мети здійснення фіктивного підприємництва обвинуваченим з наведенням переліку підприємств, в тому числі їх кодів ЄДРПОУ, фактично породжує правові висновки щодо наявності порушень у діях перелічених підприємств та створює преюдицію незаконної діяльності.

Відповідно до статті 474 КПК України суд першої інстанції, встановивши, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, зобов`язаний був відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості.

Зазначення в угоді про визнання винуватості і в оскаржуваному вироку, яким така угода була затверджена, обставин кримінального правопорушення, скоєного іншими, крім обвинуваченого особами, відносно яких відсутній вирок суду про визнання їх винуватими, не лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим статтями 2, 7 КПК України завданням кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження, зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини

Процесуальним законом не врегульовано питання оскарження вироку на підставі угоди у випадку, якщо таким вироком порушуються права іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження. Втім суд, вирішуючи питання захисту порушених прав такої особи, повинен звертатися до загальних засад норм кримінального процесуального закону і застосовувати загальні засади кримінального провадження.

Положення процесуального закону про те, що гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи законних інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, відповідає нормам Конституції України щодо гарантування реалізації права на оскарження.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону .

В Постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, справа №804/3460/17 (Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач), суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,) http://reyestr.court.gov.ua/Review/81180343 зазначено про наступне:

Оцінюючи посилання податкового органу на вирок, Суд погоджується із здійсненою оцінкою доказів судами попередніх інстанцій у їх сукупності. Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності контрагентами позивача фактів здійснення господарських операцій з виконання робіт та надання послуг, їх використання у власній господарській діяльності Товариством в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акту перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджених позивачем робіт, послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Окрім того, 04.06.2020 ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у справі № 331/1690/19, провадження у кримінальній справи закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України.

Так, в ухвалі зазначено наступне: 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України № 101-ІХ від 18.09.2019 Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес , яким виключено статтю 205 КК України.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною першою статті 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом в разі, якщо набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що в даному випадку відбулась декриміналізація діяння шляхом внесення змін до закону про кримінальну відповідальність, а саме - з Кримінального кодексу України виключено статтю 205, тому підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення діянь, передбачених ст. 205 КК України, відсутні у зв`язку з їх декриміналізацією.

За таких обставин, клопотання обвинуваченого підлягає задоволенню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 284 КПК України .

Отже, вирок суду, на який посилався контролюючий орган, на час розгляду справи по суті, відсутній як такий.

Також, слід зазначити, що і матеріали кримінальної справи, зокрема протоколи допиту, не можна вважати належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.

Оцінити пояснення громадян в рамках досудового розслідування досить складно, оскільки встановити дійсні мотиви таких показів, а також застосовані оперативними підрозділами засоби для їх отримання під час судового засідання в адміністративному процесі неможливо.

Прийняття до уваги лише протоколів допитів, без урахування усіх інших обставин, які свідчать про реальність господарських операцій, наслідком яких є поставка товару, фактично позбавляє платника права на формування податкового кредиту, при цьому, що таке право визначено ПК України і воно виникає у разі: наявності господарської операції, наслідком якої є поставка товарів, сплата ПДВ у зв`язку з придбанням товарів, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку .

Контролюючим органом не надано преюдиціальних рішень (вироків суду у кримінальних справах стосовно громадян Панченко, Пестової, Бєліка). Висновки про фіктивність угод без наявності відповідних судових рішень, є також необґрунтованими та передчасними.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 103 КПК України протокол є формою фіксації процесуальної дії під час кримінального провадження. Відповідно, протокол допиту є документом, який фіксує факт проведення процесуальної дії - допиту. В протоколі допиту фіксуються показання - відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (частина перша статті 95 КПК України).

Отже, саме такі показання відносяться до джерела доказів, оскільки відповідно до частини другої статті 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Тобто, показання є джерелом отримання доказів, а протокол - формою їх фіксації. Сам факт існування певних показань, зафіксованих у протоколі допиту, не надає автоматично таким показанням і такому протоколу допиту статусу доказу у кримінальному провадженні. Для цього їм необхідно відповідати критеріям належності та допустимості.

Так, відповідно до частини першої статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

У свою чергу стаття 86 КПК України закріплює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Таким чином, перш ніж визнавати ті чи інші показання, документи, речі доказами, вони повинні пройти перевірку на належність та допустимість.

Згідно пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Суд також зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 08.05.2018 у справі № 815/3526/17 та від 23.05.2018 у справі №804/2551/13-а.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, в пункті 7.1 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: ...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом по ланцюгу постачання.

Суд зазначає, що відповідно до частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Суд зазначає, що відповідачем до матеріалів адміністративної справи не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення зазначені в Акті документальної перевірки.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: (п.45 Рішення ЄСПЛ у справі Бочаров проти України від 17.06.2011, заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі Смирнов проти України від 15.10.2010, заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі Огороднік проти України від 05.05.2015, заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013, заява №12167/04).

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в адміністративній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог КАС України. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в адміністративному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Відповідно до принципу V, викладеного у Рекомендації № (94) 12 Незалежність, дієвість та роль суддів , ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13.10.1994, судді, зокрема, зобов`язані проводити справу неупереджено, спираючись на власну оцінку фактів та власне тлумачення закону; забезпечити, щоб кожна сторона мала однакові можливості бути заслуханою, і щоб процедурні права кожної із сторін дотримувались відповідно до положень Конвенції про захист прав та основних свобод людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідачем документально не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень та висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Отже, сукупність вищенаведених, встановлених обставин справи, дає суду підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Як зазначалось вище, судом у судовому засідання 03.03.2021 залучено в якості співвідповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП: 44118663).

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема Головне управління ДПС у Запорізький області.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби визначено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій; права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , визначено утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком. Можливість з 01.01.2021 забезпечення здійснення новоствореними територіальними органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються, визначено наказом від 24.12.2020 №755.

Також, судом встановлено, що територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, судові витрати у розмірі 2102,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма АЗОВ за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма АЗОВ (69035, м. Запоріжжя, вул. Брянська, буд. 15; код ЄДРПОУ 24518523) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 43143945), Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 19.09.2019 №0001380506.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма АЗОВ судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі виготовлено та підписано 13.04.2021.

Суддя М.С. Лазаренко