Рішення

від 16.04.2021 по справі 380/2523/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2523/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Спорт-Рекреація" про визнання протиправними дій Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства "Спорт-Рекреація" з вимогами:

- визнати протиправним відхилення 02 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради питання затвердження Приватному підприємству Спорт-Рекреація містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові відповідно до містобудівного розрахунку №1152-19-06, 10-МР, розробленого Державним підприємством Державний інститут проектування Містопроект на замовлення ПП Спорт-Рекреація ;

- зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради видати Приватному підприємству Спорт-Рекреація містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові відповідно до містобудівного розрахунку №1152-19-06, 10-МР, розробленого Державним підприємством Державний інститут проектування Містопроект на замовлення ПП Спорт-Рекреація .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Приватним підприємством Спорт-Рекреація спільно з ТОВ Екскомбуд відповідно до Договору про співпрацю 20/11-2015 року від 20 листопада 2015 року реалізовується проект щодо спорудження об`єкту - житлового комплексу орієнтовною площею 32000 - 33000 кв.м. з інженерними мережами та спорудами за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 273, що складається із шести багатоквартирних житлових будинків з відповідними елементами інфраструктури та благоустрою. Будівництво об`єкту розпочалось з 2015 року і продовжується до сьогодні на земельних ділянках площею 0,2200 га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0051) та 1,2652 га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0052), що перебувають в користуванні ПП Спорт-Рекреація згідно укладених договорів оренди. Також звертає увагу суду, що на сьогоднішній день побудовано вже п`ять з шести житлових будинків в рамках даного проекту, які введені в експлуатацію. Зазначає, що Ухвалою Львівської міської радою від 11 березня 2019 року позивачу продовжено строк користування вищевказаними земельними ділянками до 11.03.2024 року. В подальшому, на підставі цієї ухвали, 10 червня 2019 року між Львівською міською радою та ПП Спорт-Рекреація укладено два договори оренди земельних ділянок площею 0,2200 га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0051) та 1,2652 га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0052) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 273. Згідно з п.8 вказаних договорів, такі укладено на 5 років до 11 березня 2024 року. Позивач вказує, що відповідно до п.15, 16 договорів, земельні ділянки передаються в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку. їхнє цільове призначення: код КВЦПЗ - 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови. Позивач стверджує, що станом на момент подання даного позову ПП Спорт-Рекреація є належним користувачем земельних ділянок площею 0,2200 га та 1,2652 га по вул. Зеленій, 273. Наведене підтверджується також витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №196203867 та №196206375 від 18.07.2019. Оскільки позивач на підставі діючих договорів оренди має намір здійснити будівництво останнього (шостого) житлового будинку в рамках вищенаведеного проекту, то ПП Спорт-Рекреація необхідно отримати містобудівні умови та обмеження для проектування даного об`єкту. Позивач вказує, що 26.12.2019 ним подана заява №2-40211/АП-С-2401 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради про надання містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові із долученням всіх необхідних документів. У відповідь на дане звернення Управлінням архітектури та урбаністики був підготовлений проект рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ПП Спорт-Рекреація багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями (№6 на генплані) та підземною автостоянкою (№10 на генплані) у житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 . Оскільки дане питання на засідання виконавчого комітету Львівської міської ради 14.01.2020 року не було розглянуте, позивачем була подана до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради заява від 15.01.2020 з проханням продовжити термін розгляду звернення №2-40211/АП-С-2401 від 26.12.2019. В подальшому, позивачем 04.02.2020 за вх. №2-2448-С-2401 та 27.03.2020 за вх.№2-6507-006 подавались аналогічні заяви щодо продовження терміну розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень. Однак Листом Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.05.2020 №24-вих-35619 позивачу повідомлено, що ...Питання використання земельної ділянки на вул. Зелена, 273 сьогодні потребує додаткового комплексного вивчення, зважаючи, зокрема і на скарги мешканців щодо підтоплення їхніх індивідуальних житлових будинків, а також: щодо недостатності рекреаційної та соціальної інфраструктури... Тому в першу чергу необхідно провести дослідження питання можливості відведення дренажних вод під приватними садибами, наприклад через спорудження водойми на території проектованої рекреаційної зони. Проте, сьогодні місто не володіє даними та дослідженнями, які дозволили б прийняти виважені рішення та врахувати інтереси мешканців цього району, щодо умов проживання . Позивач зазначає, що у відповідь на вказаний лист, ним направлено заяву №21 від 05.06.2020 року до Львівського міського голови, суть якої зводилась до того, що ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Однак, у листі від 13.05.2020 №24-вих-35619 не наведено жодної, з передбачених Законом підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Окрім цього, в заяві неодноразово наголошувалось, що такі підстави взагалі відсутні. Відповідно заява ПП Спорт - Рекреація повинна бути розглянута. Листом від 07.10.2020 №2401-вих-78769 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило позивача, про те, що звернення позивача щодо затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями №6 на генплані та підземною автостоянкою №10 на генплані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 розглядалось на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 02.10.2020 року і за результатами голосування було відхилено, оскільки не набрало необхідної кількості голосів. З вказаним листом позивачу також повернуто поданий ним пакет документів. Листом від 07.10.2020 №2401-вих-78769 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради підтверджується, що ПП Спорт- Рекреація фактично відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень згідно поданою ним заявою від 26.12.2019 року за № 2-40211/АП-С-2401. Позивач вважає, що наведена відмова у видачі ПП Спорт-Рекреація містобудівних умов та обмежень є безпідставною та протиправною відтак звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 01.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк для подання відзиву до суду з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Залучено третьою собою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської. Запропоновано третій особі подати до суду пояснення щодо позову.

Ухвалу від 01.03.2021 про відкриття спрощеного позовного провадження у справі відповідачем та третьою особою одержано 04.03.2021 (а.с.106).

У визначений в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження строк відповідач відзив не подав, пояснень від третьої особи до суду не надійшло.

Ухвалою від 05.04.2021 відмовлено відповідачеві у розгляді справи за правилами загального позовного провадження за необґрунтованістю та відсутністю визначених КАС України підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк (з урахуванням часу на пересилання поштової кореспонденції) не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не може бути подано, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

Приватним підприємством Спорт-Рекреація спільно з ТОВ Екскомбуд відповідно до Договору про співпрацю 20/11-2015 року від 20 листопада 2015 року реалізовується проект щодо спорудження об`єкту - житлового комплексу орієнтовною площею 32000 - 33000 кв.м. з інженерними мережами та спорудами за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 273 (а.с.6-11).

На підставі ухвали Львівської міської ради від 11 березня 2019 року, між Львівською міською радою та ПП Спорт-Рекреація 10 червня 2019 року укладено два договори оренди земельних ділянок площею 0,2200 га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0051) та 1,2652 га (кадастровий номер 4610136800:04:003:0052) за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 273. Згідно з п.8 вказаних договорів, такі укладено на 5 років до 11 березня 2024 року (а.с.12-19).

Відповідно до п.15, 16 вказаних договорів, земельні ділянки передаються в оренду для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, їхнє цільове призначення: код КВЦПЗ - 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Категорія земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

Право користування ПП Спорт-Рекреація земельними ділянками площею 0,2200 га та 1,2652 га по вул. Зеленій, 273 підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №196203867 та №196206375 від 18.07.2019 (а.с.20-31).

Позивачем 26.12.2019 подана заява №2-40211/АП-С-2401 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради про надання містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул.Зеленій, 273 в місті Львові (а.с.32)

До даної заяви долучено: копію договорів оренди земельних ділянок від 19 червня 2019 року; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; містобудівний розрахунок №1152-19-06, 10-МР (а.с.33-92).

У подальшому позивачем подані до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради заява від 15.01.2020 з проханням продовжити термін розгляду звернення №2-40211/АП-С-2401 від 26.12.2019 та від 04.02.2020 за вх. №2-2448-С-2401 (а.с.93-94).

Листом Виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.05.2020 №24-вих-35619 позивачу повідомлено, що ...Питання використання земельної ділянки на вул. Зелена, 273 сьогодні потребує додаткового комплексного вивчення, зважаючи, зокрема і на скарги мешканців щодо підтоплення їхніх індивідуальних житлових будинків, а також: щодо недостатності рекреаційної та соціальної інфраструктури...

Тому в першу чергу необхідно провести дослідження питання можливості відведення дренажних вод під приватними садибами, наприклад через спорудження водойми на території проектованої рекреаційної зони. Проте, сьогодні місто не володіє даними та дослідженнями, які дозволили б прийняти виважені рішення та врахувати інтереси мешканців цього району, щодо умов проживання (а.с.95).

У відповідь на вказаний лист, ПП Спорт-Рекреація направило заяву №21 від 05.06.2020 року до Львівського міського голови, суть якої зводилась до того, що ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Однак, у листі від 13.05.2020 №24-вих-35619 не наведено жодної, з передбачених Законом підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Окрім цього, в заяві неодноразово наголошувалось, що такі підстави взагалі відсутні. Й відповідно заява ПП Спорт - Рекреація повинна бути розглянута (а.с.96).

Листом від 07.10.2020 №2401-вих-78769 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило позивача, про те, що звернення позивача щодо затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями №6 на генплані та підземною автостоянкою №10 на генплані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 розглядалось на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 02.10.2020 року і за результатами голосування було відхилено, оскільки не набрало необхідної кількості голосів. З вказаним листом позивачу також повернуто поданий ним пакет документів (а.с.97).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з Преамбулою Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , цей Закон встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Тобто саме цим Законом регулюється містобудівна діяльність, зокрема, умови, порядок та підстави видачі містобудівних умов та обмежень.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна згідно з ч.2 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Оскільки позивач на підставі діючих договорів оренди має намір здійснити будівництво останнього (шостого) житлового будинку в рамках вищенаведеного проекту, то ПП Спорт-Рекреація необхідно отримати містобудівні умови та обмеження для проектування даного об`єкту.

Містобудівні умови та обмеження відповідно до ч.3 ст.29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Згідно з п.27 Розділу II Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою ЛМР від 14.07.2016 №777 (із змінами) (https://www8.city-adm.lviv.ua/inteam/uhvaly.nsf/(SearchForWeb)/8BA9ABC94A42D1B1C225800200497E32?OpenDocumet), прийняття рішень щодо надання містобудівних умов та обмежень на нове будівництво, реконструкцію, реставрацію об`єктів архітектури і містобудування, у тому числі у межах історичного ареалу м. Львова, належить до виключних повноважень Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Відповідно до п.п.8 п.2.2 Розділу IV, підготовка проектів рішень виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження містобудівних умов та обмежень на проектування об`єктів будівництва, у тому числі у межах історичного ареалу м. Львова, належить до компетенції Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради.

Відповідно до інформаційної картки адміністративної послуги - надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проектування та будівництво об`єктів архітектури та містобудування, що затверджена рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 691 від 19.07.2019 року (https://www8.city-adm.lviv.ua/Pool/Info/doclmr_1.NSF/(SearchForWeb)/B25956CD08F43BC6C225844D0051BF07?OpenDocument) для отримання містобудівних умов та обмежень особа подає заяву на ім`я начальника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування.

Судом встановлено, що позивачем 26.12.2019 у відповідності до вищенаведених вимог подана заява №2-40211/АП-С-2401 до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради про надання містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул.Зеленій, 273 в місті Львові, до якої долучено: копію договорів оренди земельними ділянками від 19 червня 2019 року; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; містобудівний розрахунок №1152-19-06, 10-МР (а.с.32-92).

Відповідно до ч.4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

- неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Наведений перелік підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є вичерпним, оскільки не містить жодного пункту, який би вказував на можливість його розширення.

Судом встановлено, що Листом від 07.10.2020 №2401-вих-78769 Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування Львівської міської ради повідомило позивача, про те, що звернення позивача щодо затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими громадськими приміщеннями №6 на генплані та підземною автостоянкою №10 на генплані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 розглядалось на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 02.10.2020 року і за результатами голосування було відхилено, оскільки не набрало необхідної кількості голосів. З вказаним листом позивачу також повернуто поданий ним пакет докуменів.

Відтак судом встановлено, що позивачеві фактично відмовлено у наданні містобудівних умов та обмежень згідно поданою ним заявою від 26.12.2019 року за № 2-40211/АП-С-2401, однак така відмова не містить посилань на жодну з підстав визначених ч.4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено: "Кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Також ЄСПЛ у своїй практиці нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар ( рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), n. 50, Series A № 98).

Суд звертає увагу відповідача, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає також законний інтерес, якому властиві такі ознаки: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним - благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним; є персоналізованим (суб`єктивним) - тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (а отже, й матеріально-правової заінтересованості), є: незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права; не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача; встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу.

При розгляді справи судом встановлено наявність у позивача законного інтересу щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові, у зв`язку з чим позивачем подано всі необхідні документи у порядку визначеному чинним законодавством для отримання містобудівних умов та обмежень на будівництво.

Ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам, утворює основу принципу правової визначеності і відображена в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що визнається в Україні джерелом права (ст. 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ). Так, згідно з усталеною прецедентною практикою ЄСПЛ (рішення у справах Реквеньї проти Угорщини , Санді Таймс проти Сполученого Королівства , Коккінакіс проти Греції , Бесарабська Митрополія проти Молдови ) однією з вимог, що випливає зі слів встановлений законом , є вимога передбачуваності: норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові змогу керуватися цією нормою у своїх діях.

Практикою Суду ЄС та ЄСПЛ законні очікування розглядаються як елемент правової визначеності, в тому числі і тоді, коли йдеться про захист законних очікувань щодо здійснення права власності і саме у зв`язку із автономними поняттями майна та власності.

Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Принцип захисту легітимних очікувань є невід`ємним елементом комунітарного права ЄС, одним з фундаментальних правових принципів, тісно пов`язаних із принципом правової визначеності. Він забезпечує особам, які перебувають під дією права ЄС, можливість вибудовувати свою поведінку, покладаючись на заходи Союзу та поведінку його службовців. Концепція легітимних очікувань має розглядатися також в світлі міжнародно-правового стандарту справедливого та рівного ставлення (цей стандарт закріплений в ст. 10 Договору до Енергетичної Хартії і є обов`язковим для України).

В цьому сенсі легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № К(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Окрім цього, згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13 лютого 2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справа № 461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до їхнього вчинення у судовому порядку (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 22 липня 2020 року у справі №299/3792/17).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Броньовський проти Польщі від 22.06.2004 Суд вказав, що чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (див. також: рішення Європейського Суду з прав людини у справах Гавенда проти Польщі від 14.03.2002, Аманн проти Швейцарії від 16.02.2000).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 у справі Гурепка проти України (Оигерка V. ІІкгаіпе), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 у справі Кудла проти Польщі (КиШа V. Роїапсі), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 у справі Гарнага проти України (Оагпа§а V. ІЛсгаіпе), заява № 20390/07).

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі Фадєєва проти Росії від 09.06.2005, в якому Європейський суд з прав людини з посиланням на справу Баклі проти Сполученого Королівства зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку необхідності втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції .

Відповідно до рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 спосіб відновлення попущеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторною звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 826/7631/15.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05 червня 2019 року у справі № 522/6069/14-а (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/82885492) вказала, що єдиною підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні.

Водночас у разі відсутності невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні у спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури виникає обов`язок видати заявнику містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

У вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду вказала, що задовольняючи вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача надати містобудівні умови та обмеження проектування житлового будинку і забудови земельної ділянки за вищевказаною адресою, суди обґрунтовано зазначили, що обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки частина п`ята статті 29 Закону № 3038-VI та пункт 2.4 Порядку № 109 передбачають лише єдину підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень - невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. Оскільки факт такої невідповідності судами не встановлений, то підстави для відмови у наданні Управлінням позивачу містобудівних умов та обмежень забудови вказаної земельної ділянки - відсутні.

У спірних правовідносинах Управління не мало права відмовити у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з відсутністю визначеної чинним законодавством єдиної підстави для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд та наявність обов`язку надати містобудівні умови та обмеження.

Водночас реалізацією відповідачем своїх дискреційних повноважень при наданні містобудівних умов та обмежень буде вважатися визначення Управлінням змісту таких умов та обмежень.

З огляду на викладене висновок судів попередніх інстанцій про зобов`язання Управління надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження проектування житлового будинку і забудови земельної ділянки є правильним .

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів наявності передбачених ч.4 ст. 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, суд з урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених судом фактичних обставин справи, дійшов висновку про протиправне відхилення 02 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради питання затвердження Приватному підприємству Спорт-Рекреація містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові відповідно до містобудівного розрахунку №1152-19-06, 10-МР, розробленого Державним підприємством Державний інститут проектування Містопроект на замовлення ПП Спорт-Рекреація .

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною четвертою вказаної вище статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у випадку коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд може зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення, та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду висловленій у Постанові від 05 червня 2019 року у справі № 522/6069/14-а стосовно відсутності дискреційних повноважень відповідача у аналогічних спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради видати Приватному підприємству Спорт-Рекреація містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові відповідно до містобудівного розрахунку №1152-19-06, 10-МР, розробленого Державним підприємством Державний інститут проектування Містопроект на замовлення ПП Спорт-Рекреація , відтак позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в сумі 4540 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним відхилення 02 жовтня 2020 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради питання затвердження Приватному підприємству Спорт-Рекреація містобудівних умов та обмежень на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові відповідно до містобудівного розрахунку №1152-19-06, 10-МР, розробленого Державним підприємством Державний інститут проектування Містопроект на замовлення ПП Спорт-Рекреація ;

3. Зобов`язати Виконавчий комітет Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.. Ринок 1, ЄДРПОУ 26256622) видати Приватному підприємству Спорт-Рекреація (79059, м. Львів, вул.. Мазепи 22/12, ЄДРПОУ 33286298) містобудівні умови та обмеження на будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями №6 на генеральному плані та підземною автостоянкою №10 на генеральному плані в житловому кварталі на вул. Зеленій, 273 в місті Львові відповідно до містобудівного розрахунку №1152-19-06, 10-МР, розробленого Державним підприємством Державний інститут проектування Містопроект на замовлення ПП Спорт-Рекреація .

4. Стягнути на користь Приватного підприємства Спорт-Рекреація (79059, м. Львів, вул.. Мазепи 22/12, ЄДРПОУ 33286298) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл.. Ринок 1, ЄДРПОУ 26256622) судовий збір в сумі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) грн..

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 16.04.2021р.

Суддя Коморний О.І.